Тема 8. Страхування технічних ризиків 1 страница

Лекція 9

1. Основні умови страхування ризику втрати майна підприємствами та порядок укладення підприємствами договору страхування майна та припинення його дії

2. Фактори, що впливають на розмір страхових тарифів та порядок сплати страхових премій

3. Оцінка вартості майна підприємства та визначення страхової суми при майновому страхуванні суб’єктів господарювання

Мета: засвоєння знань щодо страхування майна та відповідальності підприємств

1. Будь-яка пiдприємницька дiяльнiсть, як вiдомо, пов'язана з несподiванками, ступiнь яких залежить пiд можливостi пiд­приємця прогнозувати полiтичну й економiчну ситуацiю, розраховувати фiнансову окупнiсть проектів, вибирати парт­нepiв по бiзнесу, оперативно реагувати на змiни ринку й прий­мати ефективнi управлiнськi рiшення. Однак передбачити вci несподiванки, що супроводжують пiдприємницьку дiяльнiсть, як правило, неможливо, а тому завжди є ризик збиткiв або не­отримання намiченого прибутку. Одним зi способiв захисту вiд таких ризикiв є пiдписання зi страховою компанiєю договору страхування.

Для страхування втрат вiд ризику страхувальник i страхо­вик укладають договiр страхування. У практиці страхування ризикiв пiдприємництва найбiльш поширеними є майнове страхування, страхування вiдповiдальностi, страхування фi­нансово-кредитной дiяльностi та особисте страхування.

Нині значного поширення набуває страхування майна підприємств, пов'язане із забезпеченням страхового захисту матеріально-технічної бази виробництва. При страхуванні майна страхувальником може бути його власник або особа, яка отримала майно в користування, оренду, лізинг, на зберігання, під заставу тощо. До цього страхування входить багато видів, котрі найчастіше поділяються за об'єктами страхування і страховими випадками, а саме: страхування основних і оборотних фондів, страхування засобів транспорту, вантажів, електронних пристроїв, страхування машин і механізмів, страхування будівельно-монтажних ризиків, страхування машин від поломок.

Найпоширенішим і навіть традиційним видом страхування підприємницьких ризиків є страхування майна промислових підприємств від вогню та інших небезпек. Страхування від вогню полягає у відшкодуванні збитків від раптових і непередбачуваних випадків пожежі або вибуху, а також деяких інших супутніх явищ. За цим видом укладаються основний та додатковий договори страхування. За основним договором страхуванню підлягає все майно, що належить підприємству. Ставки страхових внесків за договорами страхування майна коливаються від 0,05 % до 0,5 % вартості майна (при страхуванні приміщень, меблів). При страхуванні обладнання промислових підприємств страховий збір коливається від 0,15 % до 1% їх вартості, а якщо страхуються дорогі марки автомобілів, то ставки страхових внесків можуть досягти 17 %. Стандартний поліс вогневого страхування передбачає покриття таких ризиків: пожежа, удар блискавки, вибух газу. Якщо страхувальник зазнав збитків при здійсненні заходів, спрямованих на врятування майна, запобігання пожежі та ін., то такі збитки підлягають відшкодуванню.

За додатковим договором страхування можуть бути застраховані можливі збитки внаслідок:

1) стихійних лих - землетрусів, бурі, смерчу, повені, паводків, гірських зрушень тощо;

2) вибуху парових котлів, газосховищ, агрегатів, машин тощо;

3) пошкодження застрахованого майна внаслідок аварії електричної мережі та впливу електроструму;

4) пошкодження застрахованого майна в результаті аварії водопроводу, каналізаційної та опалювальної системи, систем гасіння пожежі;

5) крадіжки зі зломом;

6) биття скла, дзеркал, вітрин.

Додатковий договір передбачає страхування:

1) майна, одержаного підприємством згідно з договором майнового найму (якщо воно не застраховане у наймодавця), або прийнятого від інших підприємств та населення для переробки, ремонту, перевезення, зберігання, на комісію тощо;

2) майна на час проведення експериментальних або дослідницьких робіт, експонування на виставках. Окремо від власного майна можуть страхуватися основні фонди, що передані в оренду іншим підприємствам і організаціям.

Страхуван­ня вiдповiдальностi - це галузь страхування, де об'єктом є вiдповiдальнiсть перед третiми юридичними або фiзичними особами, котрі можуть зазнати збиткiв унаслiдок будь-якої дiї або бездiяльностi страхувальника.

Договір страхування вiдповiдальностi, укладений страху­вальником i страховою компанiєю, захищає насамперед iнтe­реси страхувальника вiд фiнансових витрат, якi можуть бути покладенi на нього законом або судом, у зв'язку iз завданими ним збитками третiй особi.

Страхування фiнансових ризикiв у структурі галузевого ринку займає поки що незначну частку. 3а договором страху­вання фiнансових ризикiв застрахувати можна угоди: купiвлi-­продажу, обмiну, поставки, перевезення, лiзингу, комісії, пiд­ряду, товарного кредиту, надання послуг, виконання робiт тощо. Об'єктом страхування може бути ризик невиконання зобов' язань за договором унаслiдок виникнення форс-мажор­них обставин, ризик невиконання фiнансових зобов'язань са­мим страхувальником або його партнером.

Однiєю зi специфiчних форм страхування фiнансових ризиків є хеджування, яке дає змогу виключити або обмежити ризики фiнансових операцiй внаслiдок несприятливих змiн курсу валют, цiн на товари, послуги, вiдсоткових ставок i т. ін. у майбутньому.

Особисте страхування – галузь страхування, в якій об′єктом страхових відносин є життя, здоров′я, працездатність та пенсійне забезпечення людини. Особисте страхування спрямоване на забезпечення захисту сімейних доходів громадян, а також на нагромадження ними коштів для підвищення рівня свого фінансовогоблагополуччя.

2. Підприємницький ризик - це ризик, що виникає за будь-яких видiв пiдприємницької дiяльностi, пов' язаних iз виробництвом продукцiї, товapiв i послуг, їхньою реалiзацiєю; товарно-грошовими й фiнансовими операцiями; комерцiєю й здiйсненням науково-технiчних проектiв. Biн пов'язаний як із зовнiшнiми факторами, що впливають на пiдприємницьку дiяльнiсть, так i з внутрiшнiми факторами самого пiдприємницького виробництва.

Класифікація підприємницьких ризиків, яка відображає їх різноманітність, представлена в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 – Класифікація підприємницьких ризиків

Розглянемо характеристику основних видiв пiдприємниць­ких ризикiв.

Виробничі ризики - пов' язанi з виробництвом продукції, товарів, виконанням робiт i наданням послуг, у процесi яких керiвники пiдприємств вирiшують проблеми неповного вико­ристання сировини, матерiалiв, зростання собiвартостi, збiль­шення трудових витрат i т. iн.

Комерційні ризики - збитки, втрати, що виникають у про­цесi реалiзацiї готової продукцiї, товapiв i послуг, зроблених пiдприємствами. Це ризики продажу на ринках; ризики, пов'я­занi з транспортуванням реалiзованих активiв, iз платоспроможнiстю контрагентів i т. iн.

Інвестиційний ризик - можливiсть виникнення фiнансо­вих втрат у процесi здiйснення iнвестицiйної дiяльностi, що поділяється на реальне й фiнансове iнвестування. У зв'язку з цим виокремлюються ризик реальних iнвестицiй, пов'язаний з iнвестицiйними проектами, i ризик фінансового фінансування, зумовлений фiнансовими операцiями з цiнними паперами, валютою та iн.

Кредитний ризик - небезпека несплати позичальником основного боргу й вiдсоткiв, що належать кредиторовi.

Ризик банкрутства - повна втрата економічним суб' єктом власного капiталу в результатi неправильного вибору способу вкладення капiталу й нездатностi розраховуватися за взятими на себе зобов'язаннями.

Діловий ризик - небезпека зниження або втрати здатностi економiчного суб'єкта пiдтримувати досягнутий piвень доходу на вкладений капiтал.

Ціновий ризик - імовірність фiнансових втрат у результатi коливань цiн на продукцiю й товари внаслiдок змiни ринково­го попиту на них.

Вирiшальна роль у функцiонуваннi будь-якої органiзацiї належить провiдним спецiалiстам, особливо значущим спiв­робiтникам, тобто ключовим фiгурам, якi роблять величезний внесок в одержання прибутку, забезпечення стабільності, про­гресивного розвитку компанiї. Саме тому слiд видiлити ще один вид ризику - ризики, пов'язанi з дiяльнiстю ключової фiгури.

Ключова фігура бiзнесу (застрахована особа) - це людина, чия смерть або недiєздатнiсть може значно вплинути на piвeнь майбутнього прибутку органiзацiї.

Метою страхування ключових спiвробiтникiв фiрми є фi­нансовий захист пiдприємницької дiяльностi вiд негативних наслiдкiв, якi виникають у разi настання несподiваної cмepтi, недiєздатностi або хвороби ключових фiгур бiзнесу. Пiсля стра­хового випадку проводяться виплати страхової суми, призначеної для:

1) компенсації прибутку, який могла б одержати компанія у випадку ненастання страхового випадку;

2) фінансування пошуку, наймання, навчання й пiдготов­ки нового спiвробiтника;

3) зміцнення робочого капiталу й балансу пiдприємства для того, щоб завiрити кредиторiв i постачальникiв у продов­женнi бiзнесу.

Взаємозв'язок фiнансових i наступних ризикiв у роботi ор­ганiзацiй, компанiй вiдповiдно до значущостi ключової фiгури представлено в табл. 2.2.

Таблиця 2.2 – Види фінансових і супутніх ризиків, зумовлених діяльністю

ключової фігури бізнесу

Особливiстю такого виду страхування є те, що органiзацiя, компанiя, фiрма виступають у ролi страхувальника, а ключова фiгура – застрахованої особи. 3астрахованою особою можуть бути визнанi особи у вiцi вiд 18 до 65 pоків. Ключовi фiгури бiзнесу повиннi дати свою згоду на цей вид страхування й про­йти низку процедур, якi залежно вiд умов страхування можуть включати питання про здоров'я, медичне обстеження й т. iн.

До таких осiб належать:

1) генеральний директор компанiї;

2) виконавчий директор;

3) менеджер з продажу, що генерує важливi для бізнесу контракти;

4) засновник i власник невеликої фiрми, органiзацiї, що органiзував її i дотепер справляє значний вплив на її дiяль­нiсть. У цьому випадку компанiя може збанкрутувати пiсля його cмepтi;

5) вiдповiдальний за розвиток i просування нового продукту дослiдник або ключовий спiвробiтник, без якого неможливо запустити продукт у виробництво;

6) iнженер, без якого певний проект припинить свое iснування;

7) головнi акцiонери компанiї.

У разi настання страхового випадку виплата суми страхово­го вiдшкодування дасть змогу покрити збитки органiзацiї й вiдновити свою дiяльнiсть у стислий тepмін зi збереженням дiлової активностi в майбутньому.

Досвідчені підприємці говорять, що будь-який бізнес - це ризик. В українських реаліях цей ризик зростає багаторазово, особливо якщо мова йде про великий бізнес. Але успіх у бізнесі без ризику неможливий. Видання «Подробности» запропонувало топ-десятку найбільш ризикових видів бізнес-діяльності в Україні

На десятому місці перебуває вид бізнесу, доступний практично кожному з нас і з яким зіштовхуємося кожний день - це вулична торгівля. Яких би заходів не вживала місце­ва або міська влада, позбавити вулиці українських міст від "сти-хійників" практично неможливо. Якщо мова заходить про багато­людні стихійні базари, то варто зга­дати крім «плати за спокій», ще й їх украй незадовільну пожежну безпеку - вогонь на складах гуляє досить часто, причому іноді - аж ніяк не випадково (пожежний нагляд це підтвердить). І закінчити можна небезпекою банального пограбунку, наприклад, коли закін­чуєш роботу й несеш виручку додому. Дістається також і керів­ництву більш-менш організованих місць торгівлі: на Західній Україні, де в такого роду торгівлі крутять­ся гроші, у багато разів більші, ніж у середньому по Україні, випадки нападів або вбивства директорів і інших "ринкових" менеджерів давно вже стали звич­ною складовою кримінальної хроні­ки.

На дев′ятому місці перебуває інноваційний бізнес. Тут ризики в основному фінан­сові. Сьогодні навряд чи хто буде заперечувати, що інноваційні техно­логії - двигун економічного прогре­су. Але так само незаперечно, що ті нові успішні продукти, які знахо­дять застосування у різноманітних сферах економіки, виникають на уламках численних провальних винаходів, товарів і компаній, що їх створили. Бізнес на інноваціях нерозривно пов'язаний з венчурною діяльністю. У класичному розумінні саме по собі венчурне інвестування досить ризикований бізнес, оскільки кошти вкладаються в малі й середні підприємства без застави. Додайте сюди відсутність яких-небудь гарантій, що новий продукт буде прихильно сприйнятий ринком (а за статистикою з тисячі винахо­дів в Україні освоюються не більше п'яти) - і небезпеки інноваційного бізнесу стануть вам зрозумілі. Крім того, у разі успіху однаково не варто розслаблятися: на українсь­кому ринку повно ситуацій, коли інвестор всіма правдами й непра­вдами домагався усунення від роз­поділу прибутку іншої сторони про­цесу - винахідника.

На восьмому місці знаходиться агробізнес. Сьогодні це один із найперспективніших і порівняно високоприбут­ковий бізнес, але водночас - дуже ризикований сектор економіки. Не заглиблюючись у нетрі перманент­них проблем вітчизняного сільсько­господарського комплексу, можемо назвати його три основних ризики. По-перше, це залежність від незал­ежних від людини погодних умов, через які очікуваний урожай може перетвориться на ніщо. По-друге, це постійні проблеми з паливно-ма­стильними матеріалами, які можуть зірвати посівну або жнива, або все разом. І по-третє, це високі ставки навіть на пільгові банківські креди­ти, до яких всі частіше змушені вдаватися українські підприємці від сільського господарства через закупівельні ціни, що знижуються.

Сьоме місце займають авіаперевезення. Після 11 вересня 2001 року обсяг авіаперевезень упав не тіль­ки в Сполучених Штатах Америки, але й в усьому світі, практично всі авіакомпанії світу зазнали значних збитків, а деякі навіть збанкруту­вали. Сьогодні, здається, світ уже оговтався від пережитого, ринок виходить на показники до подій 11 вересня. Однак в Україні, головними повітряними воротами якої є міжнародний аеропорт "Бориспіль", перед авіаперевізниками виникли інші проблеми. Конфлікт за участю держпідприємства "Бориспіль" і компанією "Аеросвіт" навколо бориспільської землі під будівлю нового термінала поставив під погрозу розвиток усього авіаційно­го бізнесу в нашій країні. У той момент, коли існуючий термінал працює з величезними переванта­женнями, землю, на якій "Аеросвіт" за власні кошти збирався зве­сти новий комплекс, у компанії відібрали. Тепер амбіційні плани українського уряду перетворити "Бориспіль" на справжній міжна­родний аеропорт перебувають під загрозою зриву. Що, у свою чергу, робить перспективи стабільного розвитку пасажирських авіапере­везень в Україні вкрай песимістич­ними.

Не обходиться без ризику і в банківському секторі України, яке займає шосте місце. Воно й зрозуміло: дістати прибуток, не ризикуючи, в умовах нашої об'єк­тивної реальності неможливо. Хоча нинішню ситуацію в українському банківському секторі неможливо порівнювати з тим, що відбувалося в ньому на початку й середині 90-х років, вона однаково відрізняєть­ся підвищеними ризиками для уча­сників ринку. Статистика останніх років свідчить - щорічно в Україні банкрутами стають близько 10-15 банків. Незважаючи на лібераліза­цію всього ринку, доступ нових гравців на банківську арену Украї­ни надзвичайно ускладнений, а діяльність на ній найчастіше регу­люється негласними угодами. Та й загальна економічна ситуація в країні разом з малозрозумілою монетарною політикою Нацбанку не навертає до впевненості в завтраш­ньому дні.

На п'яту позицію піднявся український медіа-бізнес. Тут небезпека підстерігає в основному не власників і вищих менеджерів телерадіокомпаній і видавничих будинків як це було колись, а рядових "акул" і "акуленят" пера. Тільки за березень цього року було зафіксовано 12 випадків тиску на журналістів, у тому числі й фізич­ного. Загалом, за новітню історію Україні!, за словами експертів, нерозкритими залишається 90% злочинів проти журналістів в Україні.

На четвертому місці знаходиться сфера нерухомості. У цьому секторі махінації можливі з боку всіх його учасників - будівельників, продавців і покуп­ців, орендодавців і квартиронайма­чів, посередників. Найбільш яскра­вий приклад того, що нерухомістю не можна займатися баз підстра-ховки - справа київської фірми "Еліта-Центр", що пошила в дурні понад 1400 вкладників. Ринок орен­ди квартир теж не може похвали­тися надійністю. Ризики орендаря: людина, що здала вам квартиру, може виявитися зовсім не її влас­ником (документи підроблені) або хазяїн справжній, але наступного дня після одержання передоплати він вимагає квартиру звільнити. Проблеми орендодавця різноманіт­ніші: тут і просто мешканці, які не платять і відмовляються виїжджа­ти, і багатотисячні рахунки за між­міські телефонні переговори, і залиті сусіди знизу... Загалом, складності й небезпеки - це невід'ємна частина бізнесу нерухомості.

Бронзовим "призером" рейтингу став ринок Fогех. Всюдисущі рекламні плакати обіцяють гравце­ві цього валютного ринку швидкий івеличезний прибуток. Мовляв, потрібно всього лише пройти курс навчання (природно, за аж ніяк не символічну плату), де вас нашпигу­ють простими порадами справжні акули бізнесу - і ви практично вже Джордж Сорос. Однак ті, хто тор­гує на Fогех не перший рік, ствер­джують, що це дуже ризикована й складна справа. Для успішної робо­ти потрібно багато років досвіду. Але навіть досвід в українських умовах не сильно допомагає: екс­перти не сумніваються, що Богех в умовах СНД - це „лохотрон". За статистикою, до 90% трейдерів втрачають всі або майже всі гроші в цьому бізнесі. А затягує він не гірше азартних ігор.

Навіть легальна (не кажучи вже про незаконну) торгівл я збро­єю входить до трійки найприбутковіших видів бізнесу у світі поряд з наркоторгівлею і торгів­лею людьми. Суми із шістьма й більше нулями тут звичайна спра­ва. Відповідно, більші гроші - біль­ші ризики. Навіть те, що в Укра­їні торговці зброєю перебувають під контролем і захистом держави, не рятує їх від неприємностей, а іноді - і смерті.

І нарешті, безперечним "чемпіо­ном" по ступені ризику в Україні стала політика. Політика як бізнес сприймалася владною елітою нашої країни з моменту знаходження Україною незалежності. У суспіль­стві такий погляд усталився неба­гато пізніше, вже після початку приватизації. У політику йшли, щоб заробити; у політику йшли, щоб зберегти зароблене; у політи­ку йшли, щоб уже зароблене бага­торазово примножити. У грі з такими ставками від запаморочли­вого зльоту до нищівного падіння всього лише один крок. Головним ризиком цього бізнесу була небез­пека широкомасштабного конфлікту груп інтересів, що зрештою й від­булося. Український народ, поста­вивши політику в залежність від власної думки (на жаль, такого непостійної), зробив цей бізнес ще більш ризикованим. Тепер близь­ким до влади доводиться остеріга­тися не тільки своїх прямих конку­рентів, але й враховувати симпатії й антипатії звичайних людей.

3. Умови страхування майна юридичних осіб передбачають
можливість страхового захисту не тільки майна, що належить
підприємству, а й майна, що взяте від фізичних та юридичних
осіб у найм, лізинг, на зберігання, переробку, комісію чи ремонт.
Тобто об'єктами страхування є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству і пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням такими видами майна:

1) будівлями, спорудами, устаткуванням, інвентарем, товарно-матеріальними цінностями, готовою продукцією, сировиною,
матеріалами, та іншим майном, що належить підприємству та відображено у його балансі;

2) майно, отримане за договором лізингу, оренди (якщо воно
не застраховане у орендодавця) чи прийняте від інших організацій і (або) населення;

3) майно, придбане в кредит.

Рухоме майно приймається на страхування і знаходиться під
страховим захистом тільки на території, вказаній у договорі страхування, або якщо інше не обумовлено в договорі страхування.

При зміні місця перебування застрахованого майна підприємство повинно завчасно повідомити страховикові й у випадку
збільшення ступеня ризику сплатити додаткову премію, визначену страховою компанією.

На особливих умовах, визначених у договорі, страховик може взяти під страховий захист майно, незалежно від його місця
перебування.

Підприємство може використати вибіркове страхування,
тобто застрахувати визначені одиниці майнових об'єктів.

Не приймаються на страхування предмети, факт знищення
яких складно встановити:

1) грошові знаки;

2) цінні папери;

3) вироби з дорогоцінних металів, напівкоштовного та коштовного каміння;

4) рідкісні та антикварні предмети;

5) слайди та фотокартки;

6) предмети релігійного культу;

7) філателістичні колекції;

8) документи, рукописи;

9) майно, яке знаходиться в застрахованому приміщенні, але
не належить страхувальникові.

У договорі обов'язково вказуються страхові ризики, обсяг
страхової відповідальності, винятки зі страхових випадків та обмеження страхування.

Так, страховими ризиками є:

1) знищення або пошкодження майна внаслідок пожежі,
удару блискавки;

2) знищення або пошкодження майна внаслідок землетрусу,
виверження вулкану та дії підземного вогню, гірського обвалу, цунамі, бурі, урагану, граду, сходження снігових лавин, злив, повені, сильного снігопаду, просідання ґрунту.

У договорі можуть бути передбачені й інші події: вибух газу, котлів, машин, апаратів; аварії опалювальної, протипожежної, водопровідної, каналізаційної систем; проникнення води із сусіднього приміщення; крадіжки.

Не відшкодовуються збитки, що виникли з таких причин:

1) обробки вогнем, теплом чи іншим термічним впливом на
майно з метою переробки або в інших цілях (сушіння,
зварювання, копчення, гаряча обробка тощо);

2) пошкодження тиском, що виник унаслідок вибуху, а також
обробка вибухом чи тиском у виробничих чи інших цілях
(зварювання вибухом, закріплення матеріалів вибухом,
штампування тиском тощо);

3) використання вибухових речовин (динаміт, тротил тощо) та
інших хімічних сполук або сумішей речовин, яким властиві
швидкі екзотермічні реакції, що супроводжуються виділенням великої кількості тепла чи газів, спеціально призначених для проведення вибухів у тій чи іншій формах, чи для екзотермічних реакцій у режимі теплового вибуху тощо);

4) груба недбалість чи намір страхувальника (у тому числі з метою збільшення розміру страхового відшкодування);

5) порушення встановлених законодавством чи іншими нор-
мативними актами правил та норм безпеки чи інших аналогічних норм;

6) неминучі в процесі роботи чи природно пов'язані з нею випадки самозагоряння, корозії, гниття, природного зносу;

7) усякого роду військові дії, громадянська війна, народні збурення, страйки та їхні, наслідки, реквізиція, арешт, конфіскація, знищення чи пошкодження майна за розпорядженням цивільної чи військової влади;

8) дія бомб, мін, снарядів та інших знарядь війни;

9) радіоактивне забруднення та (чи) вплив ядерної енергії в будь-якій формі;

10) дія гризунів чи інших шкідників;

11) обвал будівель чи їх частин, якщо такий обвал не спричинений страховим випадком;

12) викрадення майна під час або безпосередньо після страхового випадку.

Як бачимо страхова відповідальність має велику кількість
обмежень, що використовуються з метою підвищення відповідальності страхувальника за збереження майна та уникнення випадків страхового шахрайства.

Питання для самоконтролю:

1. Основні форми страхування майна

2. Оцінка вартості майна

3. Види страхування відповідальності товаровиробників

ТЕМА 7. СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ СТРАХУВАННЯ

Лекція 10

1. Сутність та необхідність сільськогосподарського старування

2. Особливості страхування окремого майна об’єктів сільськогосподарського призначення

3. Правила добровільного страхування майна підприємств

Мета: набуття знань та вмінь щодо сільськогосподарського страхування

1. Ризик є невід'ємною рисою функціонування будь-яких суб'єктів господарювання, у тому числі й сільськогосподарських підприємств. Погодні умови, сезонність виробництва, зміни у політиці держави — головні чинники, від яких залежить діяльність цих підприємств. Одним із вагомих стабілізаційних чинників функціонування сільського господарства є страхування. З огляду на це, основна мета аграрного страхування — повна чи часткова компенсація сільгоспвиробникові втрати врожаю через несприятливі природні умови та покращення його фінансового становища, у тому числі кредитоспроможності. Розглянемо окремі аспекти страхових послуг в аграрному секторі України.

По-перше, відносини страхових компаній з сільгоспвиробниками мають формальний характер. У більшості випадків компанії створюють страхові продукти для банківських програм кредитування сільськогосподарських виробників. Таке "вимушене" страхування здійснюється у переважній більшості випадків за скороченою програмою, що обмежується страхуванням від стихійних лих локального поширення (наприклад, пожежі, граду, бурі). Коштує така послуга набагато дешевше. Інколи зміст договорів є формальним, бо передбачає, наприклад, страховий захист у разі витоптування врожаю дикими тваринами чи цунамі.

По-друге, страхування сільськогосподарських ризиків складає незначну частку у портфелі страхових компаній. Більшість страховиків, які здійснюють аграрне страхування (їх приблизно десять), мають незначний досвід у реалізації такої послуги: з'явилась вона на вітчизняному ринку в 1995 р.

По-третє, аграрне страхування є збитковим видом страхування, і лише за умови перестрахування ризиків у закордонних компаніях українські страховики можуть здійснювати виплати сільгоспвиробникам. Збитковість цього виду страхування, за оцінками страховиків, становить 140 %. Крім цього, вітчизняні страховики зазнають великих витрат на проведення страхових оцінок і процедур визначення розмірів збитків після настання страхових подій. Як результат, це впливає на вартість страхових послуг для сільськогосподарських виробників. Страхові компанії вважають заниженими страхові тарифи (5—12 % при страхуванні врожаю), однак такі тарифи є надто високими для сільськогосподарських виробників. Не існує єдиних стандартів для розрахунку страхових сум і визначення розмірів збитків. У більшості розвинутих країн у аграрному страхуванні є чітка регламентація визначення розмірів збитків та страхових сум. Наприклад, у СІЛА існує понад 150 документів, затверджених на державному рівні, які регламентують порядок, способи та методи визначення розмірів збитків при страхуванні врожаю.

По-четверте, в Україні створені передумови для розвитку аграрного страхування на засадах обов'язковості та державної підтримки. Аграрне страхування в Україні регулюється Законами України "Про страхування" та "Про державну підтримку сільського господарства України" від 24 червня 2004 р. № 1877-ГУ, а також Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку і правил проведення обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності" від 11 липня 2002 р. № 1000. Згідно з Постановою обов'язкове страхування здійснюватиметься за умови державної підтримки, яка надаватиметься у формі часткового відшкодування страхових премій. Нині обов'язкове страхування врожаю фактично не здійснюється.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 61; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!