Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Умови реалізації четвертого, п’ятого та шостого правил




Умови реалізації третього правила

Умови реалізації другого правила

Умови реалізації першого правила

Реалізація першого правила означає, що перш ніж прийняти рішення щодо ризикового вкладення капіталу фінансовий менеджер повинен: визначити максимально можливий розмір збитків по даному ризику; співставити його з розміром капіталу, який вкладається; співставити його з усіма власними фінансовими ресурсами і визначити, чи не призведе втрата цього капіталу до банкрутства даного інвестора.

Розмір збитків від вкладення капіталу може дорівнювати даному капіталу, бути меншим або більшим за нього.

Співвідношення максимально можливого розміру збитків та обсягу власних фінансових ресурсів інвестора – ступінь ризику, яка призводить до банкрутства. Її можна вимірювати за допомогою коефіцієнта ризику:

Кр = З\В (1.)

де Кр – коефіцієнт ризику

З – максимально можлива сума збитку, грн.

В – обсяг власних фінансових ресурсів з урахуванням точно відомих надходжень коштів, грн.

Оптимальним вважається розмір коефіцієнту ризику – 0,3, а коефіцієнт ризику, який призводить до банкрутства – 0,7 та більше.

Реалізація другого правила вимагає, щоб фінансовий менеджер, знаючи максимально можливий розмір збитку, визначив би до чого він може призвести, якою є імовірність ризику і прийняв рішення щодо відмови від ризику (т.т. від заходу) або прийняття ризику на свою відповідальність або передачи ризику на відповідальність іншій особі.

Дія третього правила особливо чітко проявляється при передачі ризику, а саме при страхуванні. У цьому випадку фінансовий менеджер повинен визначити і вибрати прийнятне для нього співвідношення між страховим внеском та страховою сумою. Інвестор не повинен приймати на себе ризик, якщо розмір збитків відносно великий у порівнянні з економією на страховому внеску.

Реалізація інших правил означає, що в ситуації, для якої є тільки одно рішення (позитивне або негативне) треба спробувати знайти інші рішення. Можливо воно дійсно існує. Якщо його не існує то рекомендують діяти за правилом “розраховуй на гірше”, т.т. якщо є сумніви, то приймайте негативне рішення.

На шостому етапі проходить процес організації виконання розробленої програми, а саме визначаються окремі види робіт, обсяги та джерела фінансування цих робіт, конкретні виконавці, терміни виконання та ін.

Сьомий етап – контроль за виконанням програми дій, аналіз та оцінка результатів виконання обраного варіанту ризикового рішення.

3. Зміст поняття “стратегія ризик - менеджменту”, основні правила стратегії ризик-менеджменту

Поняття “стратегія” походить від грецького strategia = stratos -вісько + ago – веду і являє собою мистецтво планування, керівництва яке ґрунтується на вірних та далекоглядних прогнозах.

Стратегія ризик-менеджменту – це мистецтво управління ризиком у невизначеній господарській ситуації, яке ґрунтується на прогнозуванні ризику та використанні прийомів його зниження.

Економічний ризик підприємства обумовлений активністю фірми — чим вона більша, тим більшою є можливість віникнення тих або інших проблем. Можна віділити три стратегії поведінки підприємства, з точки зору їх потенційної ризикованості.

Консервативна стратегія передбачає збереження того, що вже створено, відмову від розширення бізнесу, якої б то не було експансії на ринку.

Помірно-агресивна стратегія — то або інше поєднання збереження з прагненням до захоплення часток ринку, збільшенню прибутку і т.ін. При цьому використовуються законні способи боротьби з конкурентами.

Агресивна стратегія — концентрація на захопленні часток ринку, швидкому рості активів і капіталу, в тому числі з використанням напівзаконних способів.

Кожній з вищеперерахованих стратегій характерні певні ризики, якими необхідно управляти.

Виділяють декілька варіантів стратегій підприємства – стратегій ризик-менеджменту і декілька їх класифікаційних ознак.

Перша ознака - відповідно до загальної стратегії підприємницької поведінки підприємства:

- перший варіант – стратегія уникнення ризику. Фактично ця стратегія передбачає стагнацію бізнесу, тому, що в такому випадку проблематичним стає можливість одержання прибутку, в чому і полягає сутність економічної діяльності підприємства.

- другий варіант - стратегія прийняття ризику. Ця стратегія передбачає те, що підприємство свідомо йде на ризик і займається бізнесом до тих пір, поки збитки від наслідків які наступили після ризиків не призведуть до невідновних втрат. Даний варіант також не є оптимальним через те, що можливий кінцевий результат – від,ємний прибуток - не співпадає з метою бізнесу. Очевидно, що основні прорахунки в даному випадку - відсутність відповідного аналізу стану ринку і його динаміки, факторів ризику і гнучкого реагіування на умови, що змінилися. Стратегія прийняття ризику використовується досить часто.

- третий варіант – стратегія управління ризиком, тобто його виявлення і оцінка, а також розробка і впровадження заходів щодо його мінімізації. Це найменш рідко (у свідомому вигляді, т.т. з фіксацією робіт і їх етапів щодо оцінки мождивих ризиків, розробки відповідних планів і дій і т.ін.) стратегія поведінки в бізнесі, що застосовуєма сьогоднішнім українским підприємцем.

Друга ознака - з точки зору методу розробки стратегій управління ризиками:

індуктивна — збір, систематизація і узагальнення фактів і на підставі цього прийняття рішень;

дедуктивна — висунення гіпотез, які потім співставляються з фактами і розробляються заходи щодо претворенню в практику висунутої гіпотези;

позитивна — коли вивчається те, що існує, вивчається попередній досвід і досвід інших і виходячи з цього обирається оптимальний варіант рішень;

нормативна — відображає суб,єктивні уявлення щодо того, що повинно бути і обирається варіант рішення у відповідності з чітко встановленими правилами і нормами.

інтуїтивна –стратегія, яка побудована на “відчутті” підприємцем ризику, на його здатності безпосередньо, раптово, без логічного обдумування та усвідомлення знаходити вірне вирішення проблеми

інсайтна - стратегія, яка побудована на “відчутті” підприємцем ризику, на його здатності безпосередньо, раптово але усвідомлено знаходити вірне вирішення проблеми




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 66; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopediasu.com - Студопедия (2013 - 2026) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.008 сек.