Органи державної податкової служби та їх функції 1 страница

Податкова політика – це діяльність держави, її органів у процесі правового регламентування, нарахування, сплати та зарахування податків і податкових платежів, а також контролю за своєчасністю та повнотою їх надходження до бюджету.

Суб’єктами податкової політики є:

- Верховна Рада України;

- органи виконавчої влади - Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів, Державне казначейство;

- органи податкової служби;

- платники податків.

Контролюючими органами у сфері податків є: податкові органи, митні органи, установи Пенсійного фонду, установи Фондів соціального страхування.

Державна податкова служба – сукупність державних органів, які здійснюють адміністрування податків і податкових платежів, а також організовують і контролюють їх надходження до бюджету та до державних цільових фондів.

У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи з боротьби з податковими правопорушеннями - податкова міліція. Податкова міліція здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства, а також виконує оперативно-пошукову, кримінально-процесуальну та охоронну діяльність.

Питання для самоконтролю

1. Необхідність, роль і призначення податків.

2. Суть і функції податків.

3. Елементи системи оподаткування.

4. Методи встановлення податкових ставок.

5. Види податкових ставок.

6. Види податків за різними ознаками класифікації.

7. Суть і структура податкової системи України.

8. Принципи побудови податкової системи України.

9. Критерії оптимальності податкової політики держави.

10. Види та механізм справляння непрямих податків в Україні.

11. Прямі податки та порядок їх справляння.

12. Органи державної податкової служби України та їх функції.

ТЕМА 7. БЮДЖЕТ. БЮДЖЕТНА СИСТЕМА

7.1. Соціально-економічна суть, необхідність та призначення бюджету

7.2. Бюджетна система і бюджетний устрій.

7.3. Економічна суть і склад доходів бюджету

7.4. Видатки бюджету, їх суть, склад, класифікація

7.5. Бюджетний процес

7.1. Соціально-економічна суть, необхідність та призначення бюджету

Бюджет держави є центральною ланкою фінансової системи будь-якої країни, складовою державних фінансів. Основним джерелом формування бюджету є ВВП. Необхідність функціонування бюджету держави зумовлена:

1) функціонуванням держави;

2) потребою фінансування соціальних програм;

3) потребами розширеного відтворення національної економіки на інноваційній основі.

За сутністю економічної категорії, бюджет – це частина розподільчих відносин, пов’язаних з формуванням і використанням основного централізованого фонду грошових ресурсів держави.

Особливості розподільчої функції бюджету проявляються у тому, що:

· основним об’єктом розподілу виступає національний дохід;

· одна і та ж частина національного доходу може багаторазово проходити через бюджетний розподільчий механізм;

· багатоканальність грошових потоків.

Контрольна функція бюджету дає змогу регулювати і перевіряти своєчасність і повноту надходження коштів та їх ефективне використання, дає можливість знайти недоліки в управління фінансами.

Отже, бюджет держави – це сукупність грошових відносин, пов’язаних з розподілом і перерозподілом ВВП (частково і національного багатства), з метою формування і використання централізованого фонду грошових ресурсів, призначеного для виконання державою своїх функцій.

За матеріальним змістом бюджет – це основний централізований фонд грошових ресурсів держави. Він формується на загальнодержавному чи місцевому рівнях для забезпечення функцій відповідних органів державної і місцевої.

За формою прояву бюджет є основним фінансовим планом держави. У бюджеті відображаються джерела та обсяги надходжень, напрями розподілу та використання коштів централізованого грошового фонду держави. Як будь-який інший фінансовий план, бюджет є науково обґрунтованим, збалансованим, системним та узгодженим; його показники взаємопов’язані між собою.

За правовим характером бюджет держави є юридичним актом. У державному бюджеті відображається розпис доходів і видатків держави, а у місцевих бюджетах – відповідно доходи і видатки органів місцевого самоврядування на бюджетний період. Державний бюджет, як правовий акт, має силу закону, щорічно затверджується Верховною Радою України, а місцеві бюджети – відповідними органами місцевого самоврядування і є основними нормативними документами місцевого значення.

Бюджетна політика охоплює сукупність державних заходів з організації та використання бюджетних ресурсів для забезпечення її економічного та соціального розвитку.

Залежно від періоду та характеру завдань, бюджетна політика поділяється на:

Ø бюджетну стратегію (тривалий курс бюджетної політики, розрахований на перспективу, цілісна система дій держави, спрямована на реалізацію мети, завдань та пріоритетів бюджетної політики, розрахованого на тривалу перспективу з вирішенням глобальних завдань економічної стратегії, часто формується під впливом політичних та ідеологічних засад);

Ø бюджетну тактику (форма реалізації бюджетної стратегії, комплекс адаптивних заходів впливу держави на стан функціонування конкретних бюджетних взаємовідносин з метою надання їм параметрів, визначених бюджетною стратегією).

Реалізації бюджетної політики забезпечується за допомогою бюджетного механізму. До структури бюджетного механізму входятьрізні організаційні форми, форми бюджетного забезпечення, методи й інструменти бюджетного регулювання, бюджетні стимули та санкції (рис. 7.1).

Рис. 7.1. Складові елементи бюджетного механізму

7.2. Бюджетна система і бюджетний устрій

Згідно Бюджетного кодексу, бюджетна система України – це сукупність усіх бюджетів (державного та місцевих), побудована з урахуваннями економічних відносин, державного та адміністративно-територіального устроїв і врегульована нормами права.

В унітарних державах бюджетна система складається із двох ланок: центрального і місцевих бюджетів; у федеративних країнах три-рівнева бюджетна система (центральний, федеративні і місцеві бюджети).

Структура бюджетної системи визначається бюджетним устроєм. Бюджетний устрій – організація і принципи побудови бюджетної системи. Він відображає структуру та зв’язок між окремими ланками бюджетної системи, її поділ на окремі види бюджетів. Бюджетний устрій визначається державним устроєм та адміністративно-територіальним поділом України.

В основу бюджетного устрою покладено:

ð визначення видів бюджетів;

ð установлення принципів побудови бюджетної системи;

ð розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи;

ð організацію взаємовідносин між бюджетами різних рівнів.

Бюджетний устрій України визначається закріпленим Конституцією України державним ладом та її адміністративним поділом, згідно з якими Україна – унітарна країна, поділена на 25 адміністративно-територіальних одиниць (24 області та Автономна республіка Крим).

Бюджетна система України складається з двох ланок: Державного бюджету та місцевих бюджетів (рис. 7.2.)

Рис. 7.2. Структура бюджетної системи України

Всі бюджети у сукупності становлять зведений бюджет України. Зведений бюджет – сукупність показників усіх бюджетів, що використовуються для аналізу і прогнозування економічного і соціального розвитку держави (державного та всіх місцевих).

Розмежування доходів та видатків між бюджетами різних рівнів є важливим елементом бюджетного устрою (рис. 17.4).

Розмежування видатків		Розмежування доходів
· розподіл за територіальною ознакою;		· закріплення доходів за кожним бюджетом;
· розподіл за відомчим підпорядкуванням.		· встановлення системи бюджетного регулювання.

Рис. 17.4. Методи розмежування доходів та видатків за ланками бюджетної системи

7.4. Економічна суть і склад доходів бюджету

Доходи бюджету – це:

ð об’єктивне економічне явище, пов’язане із сукупністю економічних відносин з приводу розподілу та перерозподілу ВВП з метою формування основного централізованого фонду грошових ресурсів держави,

ð кошти, що мобілізуються державою для виконання своїх функцій та забезпечення своєї діяльності.

Залежно від порядку формування системи державних доходів їх поділяють на централізовані та децентралізовані. Доходи та видатки бюджетів поділяють на певні групи згідно із бюджетною класифікацією. Бюджетна класифікація — єдине систематизоване групування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками з чіткою системою розміщення окремим підрозділам бюджету певних найменувань і порядкових номерів, що забезпечує загальнодержавне і міжнародне зіставлення бюджетних даних. Бюджетна класифікація містить такі розділи:

Основою бюджетної класифікації доходів є їх джерела, а видатків – цільове використання коштів.

Відповідно до Бюджетного кодексу України доцільно розрізняти такі кошти бюджетів:

1. доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, стягнення яких передбачено законодавством;

2. надходження до бюджету - кошти залучені в результаті взяття боргових зобов’язань;

3. кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування – податки і збори, що закріплені за місцевими бюджетами.

Доходи бюджету класифікують за різними ознаками (рис. 7.5).

Податкові надходження передбачені податковим законодавством України: загальнодержавні та місцеві податки, збори та обов’язкові платежі. Неподаткові надходження – доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі; надходження від штрафів і фінансових санкцій; інші. Доходи від операцій з капіталом – від продажу основного капіталу, реалізації державних запасів, продажу нематеріальних активів та землі. Офіційні трансферти формуються за рахунок зовнішніх і внутрішніх надходжень, одержані від інших органів державної влади, місцевого самоврядування, інших держав чи міжнародних організацій на безоплатній та безповоротний основі.

Рис. 7.5. Класифікація доходів бюджету

7.5. Видатки бюджету, їх суть, склад, класифікація

Відповідно до Бюджетного кодексу видатки бюджету – це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надмірно сплачених до бюджету сум.

Виконання видаткової частини бюджету покладається на розпорядників бюджетних коштів. Розпорядниками бюджетних коштів є керівники бюджетних установ, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення видатків бюджету. Розпорядники поділяють на головних розпорядників та розпорядників нижчого рівня (другого, третього ступенів). Головними розпорядниками є керівники міністерств, відомств, центральних установ, управлінь та відділів місцевих державних адміністрацій і виконавчих комітетів місцевих рад. Розпорядниками другого ступеня є керівники установ, які підпорядковуються головному розпоряднику і одночасно мають у своєму підпорядкування керівників нижчого рівня. Розпорядниками третього ступеня є керівники низових ланок, які не мають у підпорядкуванні інших суб’єктів. Класифікують видатки бюджетів за різними ознаками (рис. 7.6).

Рис. 7.6. Класифікація видатків бюджету

- Практичне спрямування видатків здійснюється за допомогою бюджетного фінансування. Бюджетне фінансування – сукупність грошових відносин, пов’язаних з розподілом і використанням коштів централізованого грошового фонду держави, яка реалізується шляхом безповоротного і безоплатного надання бюджетних коштів юридичним і фізичним особам на проведення заходів, передбачених бюджетом.

Принципи, форми й методи бюджетного фінансування окреслені на рис. 7.7.

Форми бюджетного фінансування – способи надання бюджетних коштів на заходи, передбачені бюджетом відповідно до наукових принципів. Виділяють три форми бюджетного фінансування:

- кошторисне фінансування - виділення бюджетних коштів відповідно до затверджених бюджетів та бюджетних розписів суб’єктам господарювання на цілі, передбачені їхніми фінансовими планами – кошторисами,

- бюджетне інвестування – виділення бюджетних коштів на інвестиційну та інноваційну діяльність,

- державні трансферти – державне субсидіювання та державні допомоги населенню.

Рис. 7. 7. Принципи, форми і методи бюджетного фінансування

7.4. Бюджетний процес

Бюджетний процес відображає діяльність, пов’язану зі складанням, розглядом, затвердженням та виконанням бюджетів, контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів. Стадіями бюджетного процесу є:

1) складання проектів бюджетів;

2) розгляд та прийняття закону про Державний бюджет, рішень про місцеві бюджети;

3) виконання бюджету, за необхідності внесення змін до нього;

4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

Бюджетним періодом є 1 рік. В Україні він співпадає з календарним роком.

Процедура бюджетного планування регламентується бюджетним Кодексом і включає низку стадій і етапів (рис. 7.8)

Рис. 7.8. Стадії бюджетного процесу в Україні

У разі неприйняття державного бюджету до початку бюджетного року, Кабінет Міністрів України здійснює бюджетні витрати з такими обмеженнями:

- витрати здійснюються лише на цілі, передбачені попереднім бюджетом та проектом бюджету на наступний рік,

- щомісячні видатки Державного бюджету не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків бюджету попереднього року,

- капітальні видатки здійснювати заборонено.

Питання для самоконтролю

1. Характеристика бюджету як економічної категорії.

2. Передумови виникнення та функціонування бюджету держави.

3. Характеристика функцій бюджету.

4. Структура бюджетної системи України.

5. Принцип побудови бюджетної системи України.

6. Поняття бюджетного устрою.

7. Принципи розмежування доходів і видатків між окремими ланками бюджетної системи.

8. Стадії бюджетного процесу.

9. Методи бюджетного планування в Україні.

10. Класифікація доходів бюджету.

11. Класифікація видатків бюджету.

12. Форми, принципи і методи бюджетного фінансування.

ТЕМА 8. БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ

8.1. Поняття бюджетного дефіциту.

8.2. Соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту.

8.3. Джерела фінансування бюджетного дефіциту.

8.4. Шляхи скорочення бюджетного дефіциту.

8.1. Поняття бюджетного дефіциту

У процесі збалансування бюджету визначаються показники стану бюджету, якими є:

- рівновага доходів і бюджету (баланс бюджету) свідчить про збалансованість бюджету, достатність дохідних джерел,

- бюджетний профіцит (перевищення доходів над видатками) створюється для погашення основної суми боргу,

- бюджетний дефіцит (перевищення видатків над доходами) є негативним явищем, проте за його наявності обов’язково передбачені джерела його покриття.

Фінансова теорія визначає три класичні концептуальні підходи до збалансування державного бюджету:

1) збалансування на щорічній основі (витрати мають вирівнюватися з доходами у межах кожного року);

2) збалансування на циклічній основі (у межах економічного циклу, тобто у фазі спаду знижує податки і збільшує державні закупівлі, створюючи дефіцит бюджету; у фазі піднесення навпаки, створюючи бюджетні надлишки, які спрямовуються на покриття боргів, що з’явились у період спаду);

3) збалансування як на щорічній, так на циклічній основі – поєднання попередніх двох, передбачає можливість існування дефіциту, якщо це необхідна умова стабілізації економіки.

Перевищення доходів над видатками (бюджетний профіцит) відображає стабільну фінансову ситуацію в державі. Бюджетний профіцит може проявлятися у різних формах, а саме:

1) у вигляді бюджетних резервів. Бюджетні резерви в Україні створюються згідно Бюджетного кодексу у вигляді Резервного фонду та Оборотної касової готівки. Резервний фонд призначений для фінансування непередбачених обставин, які неможливо врахувати при затвердженні бюджету – стихійні, екологічні лиха, тощо. Розмір його не може перевищувати 1% видатків загального фонду бюджету. Оборотна касова готівка призначена для фінансування тимчасових касових розривів при виконанні бюджету (незбігання у часі фінансування видатків та надходжень до бюджету), встановлюється у розмірі не більше 2 відсотків планових видатків загального фонду бюджету і затверджується відповідно у законі про Державний бюджет України та рішенні про місцевий бюджет;

2) у формі “бюджетного надлишку”, що виникає внаслідок надмірної дохідної бази окремих бюджетів по відношенню до видатків. Бюджетний надлишок підлягає вилученню до бюджету вищого рівня;

3) як результат політики збалансування бюджету в межах не одного, а кількох років. Такий стан бюджету є наслідком антициклічної політики держави, яка в окремі роки зумовлює формування бюджетних профіцитів, а в інші - дефіцити.

Бюджетний дефіцит– складне економічне явище та фінансовий результат за бюджетними операціями у розмірі перевищення видатків бюджету над його звичайними доходами.

Класифікація бюджетного дефіциту відображена на рис. 8.1.

Рис. 8.1. Класифікація бюджетного дефіциту

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 61; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!