Кримінальне провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю 1 страница

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про державну таємницю»1 під останньою розуміється вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановле­ному вказаним законом, державною таємницею і підлягають охороні державою. З цією метою законодавством України передбачено комплекс заходів: організаційно-правових, інженерно-технічних, криптографічних та оперативно-розшукових, спрямованих на запобігання розголошенню секретної інформації та втратам її матеріальних носіїв не­залежно від сфери, де вона циркулює. Не є винятком і кримінальне судочинство.

Крім зазначеного закону, до основних нормативно-правових актів, що регламен­тують режим обігу інформації, яка становить державну таємницю, належать: КК, КПК, ЗУ «Про інформацію», Звід відомостей, що становлять державну таємницю (ЗВДТ). Основним підзаконним нормативним актом, який детально регламентує умови і про­цедури роботи із секретними відомостями, є Порядок організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях2.

Використання у межах кримінального провадження таємної інформації, необхід­ної для вирішення завдань кримінального провадження, зумовлює певні особливості процесуальної форми, пов’язані насамперед з процедурою проведення слідчих (роз­шукові) дій, негласних слідчих (розшукових) дій порядком залучення осіб до учас­ті у провадженні, оформленням процесуальних документів і режимом їх зберігання, забезпеченням права на захист тощо.

Питома вага кримінальних проваджень, які містять державну таємницю, у загаль­ній масі є порівняно невеликою. Це перш за все провадження щодо кримінальних правопорушень, предметом яких є відомості, що становлять державну таємницю: статті 111, 114, 328, 329, 422 КК. Але секретні матеріали можуть міститись і в кримі­нальних провадженнях щодо інших злочинів. З урахуванням впровадження законо­давцем нового інституту негласних слідчих (розшукових) дій, відомості про факт або методи проведення яких є таємними, необхідність належного унормування порядку здійснення кримінальних проваджень, які містять відомості, що становлять державну таємницю, набула ще більшого значення.

1Про державну таємницю [Текст]: Закон України // Відом. Верхов. Ради України. - 1994. - № 16. -Ст. 93.

2 Про інформацію [Текст]: Закон України // Відом. Верхов. Ради України. - 1992. - № 48. -Ст. 650; Звід відомостей, що становлять державну таємницю [Текст]: затв. наказом СБУ від 12.08.2005 № 440; Порядок організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях [Текст]: затв. постановою КМУ від 02.10.2003 №1561-12.

Кримінальне провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю

Кримінальне провадження, яке містить відомості, що становлять державну таєм­ницю, врегульовано гл. 40 КПК. Відповідно до ч. 1 ст. 517 КПК досудове розсліду­вання та судове провадження у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, проводяться з дотриманням вимог режиму се­кретносте Це загальна норма, яка відсилає до нормативних актів, що регулюють встановлений згідно з вимогами ЗУ «Про державну таємницю» єдиний порядок за­безпечення охорони державної таємниці.

Ключовими поняттями у цьому аспекті є «гриф секретності», «допуск» і «доступ» до державної таємниці. Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про державну таємницю» гриф се­кретності - реквізит матеріального носія секретної інформації, що засвідчує ступінь секретності даної інформації. Відомостям може бути присвоєні грифи секретності «Таємно», «Цілком таємно» і «Особливої важливості», яким відповідають форми до­пуску № 3, № 2 та № 1. Посадовою особою, яка є відповідальною за надання грифу секретності матеріалам кримінального провадження, є слідчий, прокурор та співро­бітник оперативного підрозділу щодо встановлення грифу обмеження доступу до матеріалів, отриманих ним на підставі доручення слідчого або прокурора. А під час судового провадження - відповідний суддя. Підставою для надання матеріалам кри­мінального провадження відповідного грифу секретності може бути долучення до них матеріального носія секретної інформації, який вилучений у ході проведення слідчої дії, або повідомлення такої інформації під час допиту.

Закон вказує, що процесуальні рішення не повинні містити відомостей, які ста­новлять державну таємницю (ст. 517 КПК), що відображає усталену практику діяль­ності правоохоронних і судових органів у таких категоріях проваджень. Втім, про­токоли процесуальних дій, під час яких отримуються або формуються носії секретної інформації (тимчасового доступу і вилучення, огляду, обшуку, допиту особи, яка повідомила відомості, що становлять державну таємницю), мають бути оформлені відповідно до вимог секретного діловодства - крім реквізитів, передбачених КПК, містити також інші: гриф секретності, номер примірника, загальну кількість примір-ників, список адресатів, статтю ЗВДТ, на підставі якої документ засекречено, прізви­ще виконавця та ін. Складені документи підлягають обов’язковій реєстрації у вста­новленому порядку, зберігаються і знищуються з дотриманням режимних вимог.

Основною умовою забезпечення національної безпеки в аспекті охорони держав­ної таємниці є обмеження кола осіб, які можуть ознайомлюватись з відповідними відомостями, встановлення спеціальних вимог та обмежень до них. Потенційна мож­ливість ознайомлюватись із секретною інформацією встановлюється для особи шля­хом оформлення їй допуску до державної таємниці - права громадянина на доступ до секретної інформації. За своєю сутністю оформлення допуску є результатом комплек­су перевірочних дій, за підсумками яких особа визнається такою, якій може бути довірена державна таємниця.

За загальним правилом, допуск до державної таємниці надається дієздатним гро­мадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами СБУ після проведення їх перевірки, яка проводиться у двомісячний строк. В окремих ви­падках, які визначаються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої

Глава 32

влади, за погодженням з СБУ громадянам України віком від 16 років може надавати- 1 ся допуск до державної таємниці із ступенями секретності «цілком таємно» та «таєм- 1 но», а віком від 17 років - також до державної таємниці із ступенем секретності І «особливої важливості». Якщо потреба громадянина у відомостях, що становлять І державну таємницю, не пов’язана з місцем роботи, служби або навчання, документи І про надання допуску до державної таємниці можуть оформлятися за місцем прова- 1 дження діяльності, пов’язаної з державною таємницею.

Доступ до державної таємниці - це надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та про- І вадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею. Доступ до державної таєм- І ниці надається дієздатним громадянам України, яким попередньо надано допуск до державної таємниці та які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-дослідної діяльності або навчання. Рішення про надання доступу до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв приймають керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, у яких виконуються роботи, пов’язані із держав- І ною таємницею, або зберігаються матеріальні носії секретної інформації. Іноземцям І та особам без громадянства доступ до державної таємниці надається у виняткових випадках на підставі міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана ВР України, або письмового розпорядження Президента України з урахуванням І необхідності забезпечення національної безпеки України на підставі пропозицій Ради І національної безпеки і оборони України. Дещо інший порядок надання доступу вста­новлено для окремої категорії посадових осіб. Президентові України, Голові ВР України, Прем’єр-міністрові України та іншим членам КМУ, Голові ВСУ, Голові КСУ, Генеральному прокурору України, Голові СБУ, народним депутатам України доступ до державної таємниці всіх ступенів секретності надається за посадою після взяття ними письмового зобов’язання щодо збереження державної таємниці.

Виходячи з порядку, встановленого ЗУ «Про державну таємницю», ч. 4 ст. 517 КПК уточнює, що доступ до матеріалів, які містять відомості, що становлять держав- І ну таємницю, надається захисникам та законним представникам підозрюваного, об­винуваченого, потерпілому та їхнім представникам, перекладачу, експерту, спеціаліс­ту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його під час здійснення своїх прав і обов’язків, передбачених КПК, виходячи з обставин, встановлених під час кримінального про­вадження. Рішення про надання доступу до конкретної таємної інформації та її мате­ріальних носіїв приймаються у формі наказу або письмового розпорядження керівни­ком органу досудового розслідування, прокурором, судом. Отже, брати участь у кри­мінальному провадженні мають право лише особи, які успішно пройшли спеціальну перевірку, за результатами якої їм надано допуск до державної таємниці відповідної форми. Це правило стосується й участі понятих, які залучаються до проведення окре­мих слідчих (розшукових) дій.

Документи, якими підтверджуються повноваження захисника, передбачені ст. 50 КПК. Однак з урахуванням змісту ч. 4 ст. 517 КПК слід пам’ятати, що у криміналь-

Кримінальне провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю

ному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, додат­ковою умовою участі захисника є наявність у нього допуску до державної таємниці.

Новелою в українському законодавстві і винятком із загальних вимог статей 22-27 ЗУ «Про державну таємницю» є норма КПК, яка дозволяє підозрюваному чи обви­нуваченому брати участь у кримінальному провадженні у спрощеному порядку - без проходження стандартної процедури оформлення допуску до державної таємниці. Для цього достатньо роз’яснити зазначеним суб’єктам вимоги ст. 28 ЗУ «Про державну таємницю» та попередити про кримінальну відповідальність за розголошення дер­жавної таємниці.

Обмеження, які накладає наявність у кримінальному провадженні секретної ін­формації, пов’язані з можливостями учасників щодо ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Так, потерпілому та його представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання і судовому розпоряднику заборо­няється робити виписки та копії з матеріалів, які містять державну таємницю.

Порівняно з названими суб’єктами представники сторони захисту наділені дещо ширшими правами. Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник та законний пред­ставник також позбавлені права робити копії з матеріалів, що містять державну таєм­ницю1, але їм дозволяється робити виписки з них. Такі виписки опечатуються особою, якою були зроблені, у вигляді, що унеможливлює ознайомлення з їх змістом, і збері­гаються з дотриманням вимог режиму секретності в органі досудового розслідування або в суді. Вони надаються особі, яка їх склала, на її вимогу: під час досудового роз­слідування - у приміщенні органу досудового розслідування, під час судового про­вадження - у приміщенні суду Крім особи, яка зробила виписки, ознайомлення з їх змістом будь-кого іншого не допускається.

Специфічні риси провадження, пов’язані з державною таємницею, встановлюють­ся й іншими статтями КПК. Зокрема, ст. 163 КПК передбачає особливості надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять відомості, що становлять державну таємницю. Він не може надаватися особі, що не має до неї допуску відпо­відно до вимог закону. Ця норма відображає загальне положення, закріплене у ч. З ст. 517 КПК, відповідно до якого до участі у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, допускаються лише особи, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми та яким надано доступ до конкрет­ної секретної інформації та її матеріальних носіїв.

З урахуванням положень ст. 28 ЗУ «Про державну таємницю», яка встановлює обов’язки осіб-секретоносіїв, зокрема щодо нерозголошення державної таємниці та повідомлення посадових осіб, які надали їм доступ до державної таємниці, та відпо­відні режимно-секретні органи про виникнення обставин, що перешкоджають збере­женню довіреної йому державної таємниці, допит особи-секретоносія щодо обставин, інформація про які є державною таємницею, має здійснюватись з відповідним пого­дженням її допиту з керівником установи, в якій особі надано доступ до носіїв секрет­ної інформації.

1 КПК не містить прямої заборони робити копії з секретних матеріалів підозрюваному та обвинува­ченому, але вона випливає із загального порядку здійснення секретного діловодства.

Глава 32

Необхщнють дотримання режимних вимог зумовлює особливості застосування технічних засобів. Технічні пристрої, за допомогою яких здійснюється фіксація се­кретних фактичних обставин, що мають значення для кримінального провадження (в тому числі під час судового засідання), повинні бути зареєстровані і перебувати на! обліку в режимно-секретному органі. Вони повинні мати гриф секретності, який масі відповідати ступеню секретної інформації, що фіксується. Проведення кіно-, відео-| фотознімальних робіт, пов’язаних із закріпленням інформації з грифом секретності! «Особливої важливості», за загальним правилом, забороняється. Значно утруднене! проведення допиту учасників провадження щодо питань, відомості про які становлять! державну таємницю, у режимі відеоконференції (ст. 232 КПК). Якщо це і можливо, то лише із використанням захищених телекомунікаційних ліній та спеціально серти-! фікованого обладнання.

Особливості встановлені і щодо проведення експертизи у кримінальному прова-І дженні, яке містить державну таємницю (ст. 518 КПК). Йдеться про особливий вид! експертиз - щодо законності віднесення інформації у сфері оборони, економіки, на-1 уки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку до! державної таємниці, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування, І підготовки висновку щодо завданої національній безпеці України шкоди у разі роз-1 голошення секретної інформації чи втрати матеріальних носіїв такої інформації.

Така експертиза здійснюється посадовою особою, на яку покладено виконання функцій державного експерта з питань таємниць відповідно до закону у сфері держав­ної таємниці. У разі доручення проведення експертизи на цю особу поширюються обов’язкиі права, передбачені для експертів. Перелік посадових осіб, на яких поклада­ється виконання функцій державного експерта з питань таємниць, затверджується на підставі закону Президентом України1. Якщо під час проведення експертизи викорис­товуються методики, технології чи інформант, що містять охоронювану державою таємницю, в описовій частині висновку експерта ці відомості не зазначаються.

Питання для самоконтролю

1. Що слід розуміти під державною таємницею?

2. Які нормативно-правові акти регламентують порядок здійснення криміналь­ного провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю?

3. Дайте визначення «грифа секретності». Назвіть особливості оформлення секретних документів.

4. Розкрийте сутність допуску і доступу до секретної інформації.

5. Який порядок і умови надання доступу до матеріалів кримінального прова­дження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю? Обме­ження щодо ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

6. Назвіть особливості проведення експертиз у кримінальному провадженні, яке містить державну таємницю.

' Про Перелік посапових осіб, на яких покладається виконання функцій державного експерта з питань таємниць [Текст]: Указ Президента України від 01.12.2009 № 987/2009.

Глава 33._..—-----—--———---— Кримінальне провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні

Стаття 4 КПК встановлює територіальні межі чинності кримінального процесу­ального закону, які тісно пов’язані із суверенітетом держави і державною територією. Державний суверенітет означає верховенство державної влади щодо будь-якої влади всередині країни і її незалежність від будь-якої іншої влади за її межами1. Держава в межах своєї території здійснює верховенство, яке називають територіальним і яке є невід’ємною частиною державного суверенітету. З точки зору норм і принципів міжнародного права державну територію можна визначити як частину простору зем­ної кулі й атмосфери, що є надбанням народу, який проживає на цій території та зна­ходиться під суверенітетом створеної ним держави2.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 КПК кримінальне провадження на території України здій­снюється з підстав та в порядку, передбачених Кодексом, незалежно від місця вчинен­ня кримінального правопорушення. Територія України визначається внутрішнім за­конодавством та міжнародними нормативно-правовими актами. До неї належать: суходіл у межах державних кордонів, у тому числі острови у відкритому морі, що належать Україні (наприклад, острів Зміїний у Чорному морі); внутрішні територі­альні води; надра в межах кордонів України, у тому числі надра під територіальним морем (на глибину, яка є доступною для геологічного освоєння); повітряний простір над суходолом та водним простором, у тому числі над територіальним морем, у межах державних кордонів; територіальне море - смуга прибережних морських вод завширш­ки до 12 морських миль, що відлічуються від лінії найбільшого відливу як на матери­ку, так і на островах, які належать Україні (одна морська миля - 1853 метри); конти­нентальний шельф України (дно та надра під територіальним морем), у тому числі континентальний шельф островів, які належать Україні.

Умовною державною (квазідержавною) територією прийнято вважати військові кораблі чи шлюпки, що ходять під прапором України, незалежно від того, перебувають вони у відкритому морі, у територіальних водах іншої держави чи іноземному порту;

1Конституція України. Науково-практичний коментар [Текст] / редкол. В. Я. Тацій (голова редкол.), О. В. Петришин (відп. секретар), Ю. Г. Барабаш та ін.; Нац. акад. прав, наук України. - 2-ге вид., пере­робці допов. - X.: Право, 2011. - С. 8.

2Міжнародне право [Текст]: навч. посіб. / за заг. ред. М. В. Буроменського. - К.: Юрінком Інтер, 2006.-С. 96.

Глава 33

військові повітряні об’єкти, що перебувають в будь-якому місці за межами повітря­ного простору України; невійськові кораблі чи шлюпки, що приписані до порив на території України та ходять під прапором України у відкритому морі, що перебувають поза межами державної території у відкритому повітряному просторі та несуть прапор або знак якоїсь держави; космічні кораблі; трубопроводи, інші спорудження й устат­кування (бурові установки, кабелі, штучні острови і т. п.). Особливий статус мають дипломатичні представництва та консульські установи держави за кордоном1. На ці об’єкти поширюється суверенітет України та її юрисдикція. У той же час міжнарод­ними нормативними документами2 встановлюються особливі правові режими, які допускають у певних випадках поряд із законодавством держави прапора, акредиту­ючої держави, застосування законодавства інших держав, у тому числі кримінально­го та кримінального процесуального.

Саме суверенітет України щодо об’єктів, територіально віддалених від системи національних державно-владних інституцій, спеціально уповноважених на здійснен­ня кримінального судочинства, зумовлює особливості організації кримінального про­вадження на них, покладення окремих специфічних обов’язків на суб’єктів, для яких воно не є основним завданням, з метою своєчасного вжиття заходів, необхідних для забезпечення виконання завдань кримінального судочинства.

Слід звернути увагу на певну особливість ч. 2 ст. 4 КПК, яка закладає основи те­риторіальної чинності кримінального процесуального закону. Буквально текст зазна- І ченої норми (з урахуванням ч. 1 цієї ж статті) вказує лише на те, що на території І України кримінальне провадження здійснюється відповідно до норм КПК, у тому І числі щодо кримінальних правопорушень, які були вчинені на території дипломатик І ного представництва чи консульської установи України за кордоном, на повітряному, І морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або І з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташовано- І гов Україні. Мова у цій статті не йде про можливість застосування порядку, встанов- І леного КПК, при здійсненні на вказаних територіях дій уповноважених осіб, спрямо- 1 ваних на припинення кримінального правопорушення і встановлення його обставин. І Втім, саме ідея, пов’язана з екстериторіальною дією кримінального процесуального І закону, закладена законодавцем у зазначене правило, що підтверджується змістом І гл. 41 КПК, яка встановлює особливості початкового етапу кримінального проваджен- І ня на території дипломатичних представництв, консульських установ України, на І повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під І прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, І розташованого в Україні.

Порівняно із загальним порядком особливості стосуються: а) категорії криміналь­них правопорушень, щодо яких здійснюється провадження; б) кола уповноважених суб’єктів; в) переліку дозволених процесуальних дій, виняткового порядку їх прове- І дення; г) строків провадження.

1 Пронюк, Н. В. Сучасне міжнародне право [Текст]: навч. посіб. - К.: КНТ, 2008.

2 Конвенція про територіальне море та прилеглу зону 1958 p.; Конвенція ООН з морського права 1982 p.; Конвенція про відкрите море 1958 p.; Конвенція про злочини та деякі інші акти, які вчинюються на борту повітряних суден 1963 p.; Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1964 p.; Віденська конвенція про консульські зносини 1967 р; Конвенція про попередження і покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів 1973 p., та ін.

Кримінальне провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ України..

Відповідно до ч. 1 ст. 520 КПК зазначені особливості поширюються на всі кримі­нальні правопорушення, які вчинені на території дипломатичних представництв, консульських установ України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні.

До числа суб’єктів, яких закон наділив повноваженнями щодо здійснення необ­хідних процесуальних дій, спрямованих на припинення правопорушень, виявлення і фіксацію фактичних даних щодо обставин їх вчинення, а також забезпечення кримі­нального провадження, належать (ст. 519 КПК):

1) керівник дипломатичного представництва чи консульської установи України -у разі вчинення кримінального правопорушення на території дипломатичного пред­ставництва чи консульської установи України за кордоном. Керівники дипломатичних представництв і консульських установ призначаються залежно від класу Президентом України або МЗС. Керівниками дипломатичних представництв відповідно до Віден­ської конвенції про дипломатичні зносини та Положення про дипломатичне пред­ставництво України за кордоном1 є посли, посланники та повірені у справах України. Відповідно до ст. 9 Віденської конвенції про консульські зносини встановлено такі класи голів консульських установ: генеральний консул (очолює генеральне консуль­ство); консул (очолює консульство); віце-консул (очолює віце-консульство або тим­часово заміщує консула); консульський агент (очолює консульське агентство);

2) капітан судна України - у разі вчинення кримінального правопорушення на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні. Особами, які уповноважені керувати повітряними судами, є командири, призначені з числа екіпажу, а водними - капітани.

Зазначені особи є суб’єктами, які здійснюють досудове провадження, з обмежен­нями і особливостями, передбаченими гл. 41 КПК. З урахуванням цього вони мають дотримуватися всіх вимог щодо процесуальної форми кримінального провадження. Так, незважаючи на те, що у ст. 110 КПК вказані особи не згадуються, вважаємо, що про прийняття всіх рішень, пов’язаних із ходом провадження, повинна складатись постанова, результати ж проведених процесуальних дій мають бути оформлені відпо­відними протоколами.

Частина 2 ст. 519 КПК фактично містить норму, аналогічну підставам для відводу, передбаченим § 6 гл. З КПК. Відповідно до неї, якщо керівник дипломатичного пред­ставництва чи консульської установи України, капітан судна України є потерпілим внаслідок вчинення відповідного кримінального правопорушення, він не має права здійснювати провадження. У такому випадку він зобов’язаний призначити іншу служ­бову особу, яку уповноважує на вчинення процесуальних дій. При недотриманні цього припису особа вважатиметься неналежним суб’єктом, що буде тягти за собою визнання одержаних у ході проведених нею процесуальних дій документів і матеріа­лів недопустимими доказами відповідно до ст. 86 КПК. Видається, що про рішення

1 Про затвердження Положення про дипломатичне представництво України за кордоном [Текст]: розпорядження Президента України від 22.10.1992 № 166/92-рп.

Глава 33

щодо призначення особи для вчинення процесуальних дій має складатися відповідна І постанова. При цьому можливість давання доручень про проведення окремих про- 1 цесуальних дій іншим особам не передбачена.

Необхідно загострити увагу на тому, що перелічені посадові особи не замінюють собою органи досудового розслідування, а лише виконують суворо обмежене коло! початкових процесуальних дій, які є необхідними для вирішення завдань кримшаль-1 ного судочинства, після завершення яких отримані матеріали передаються у відповід- 1 ні правоохоронні органи для проведення досудового розслідування у загальному! порядку. Предметна підслідність кримінальних правопорушень, вчинених на терито- 1 рії дипломатичних представництв, консульських установ України та суден України, І визначається ст. 216 КПК. Особливості визначення територіальної підслідності регла- 1 ментовано ст. 523 КПК. Так, досудове розслідування кримінального правопорушення, І вчиненого на території дипломатичного представництва чи консульської установи І України за кордоном, здійснюється слідчим органу досудового розслідування, юрис- 1 дикція якого поширюється на територію місцезнаходження центрального органу ви- 1 конавчої влади у сфері закордонних справ України, яким відповідно до ст. 6 ЗУ «Про І дипломатичну службу» є МЗС1.

Досудове розслідування кримінального правопорушення, вчиненого на повітря- 1 ному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором І або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташо- І ваного в Україні, здійснюється слідчим органу досудового розслідування, юрисдикція І якого поширюється на територію місцезнаходження порту приписки.

Порт приписки судна не визначається довільно його власником або капітаном (командиром). Визначаючи статус суден, Конвенція ООН з морського права вказує І (статті 91, 92), що судно повинне плавати під прапором тільки однієї держави й, І крім виняткових випадків, прямо передбачених у міжнародних договорах, підкоря- І ється його винятковій юрисдикції у відкритому морі. Не дозволяється переміна його І прапору під час плавання або стоянки при заході в порт, крім випадків дійсного І переходу права власності або зміни реєстрації. Кожна держава самостійно визначає умови надання своєї національності судам, реєстрації суден на його території й пра- І ва плавати під його прапором. Судна мають національність тієї держави, під прапо- І ром якої вони мають право плавати, що підтверджується відповідними документами. Порядок державної реєстрації суден, їх приписки, підняття на них Державного І прапору України, нанесення розпізнавальних знаків держави регулюється Повітря- І ним кодексом України, Кодексом торгового мореплавства України та іншими нор- І мативно-правовими актами.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 75; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!