Судовий розгляд

Г

Судовий розгляд

ваному процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального прова­дження була застосована належна правова процедура.

Глава 28 КПК регулює процедуру судового розгляду, яка включає п’ять таких етапів - відкриття судового засідання (підготовча частина судового розгляду); дослі­дження доказів, представлених сторонами (ця частина судового розгляду відповідно до ст. 347 КПК також отримала назву судового розгляду, однак за своїм змістом, по суті, полягає у проведенні судового слідства, тобто дослідженні судом представлених сторонами доказів); судові дебати; останнє слово обвинуваченого та ухвалення ви­року (або постановления ухвали).

Зазначений порядок судового розгляду застосовується за загальним правилом. Водночас необхідно звернути увагу на те, що законодавець передбачив також і інші види процедур, які за наявності відповідних підстав підлягають застосуванню і від­різняються від загального порядку в одних випадках спрощенням процесуальної форми, суттєвим прискоренням кримінального провадження та ресурсною економією (кримінальне провадження на підставі угод, скорочений судовий розгляд, спрощене провадження щодо кримінальних проступків), а в інших - наданням додаткових га­рантій захисту права обвинуваченого на справедливий суд, передбаченого ст. 6 КЗПЛ (йдеться про провадження в суді присяжних). Такі суттєві особливості порядку судо­вого розгляду свідчать про диференціацію кримінальної процесуальної форми на цьому етапі кримінального провадження. При цьому критеріями, за якими визнача­ються особливості процесуальної форми в судовому розгляді, є певні обставини: 1) суспільна небезпечність кримінального правопорушення - залежно від цього кри­терію законом передбачено загальний порядок судового розгляду, спрощене прова­дження щодо кримінальних проступків і провадження в суді присяжних; 2) співвід­ношення у кримінальному провадженні державно-владного начала і диспозитивнос-ті - на цьому критерії засновано кримінальне провадження на підставі угод та скорочений судовий розгляд (в основі цих процедур лежить ідея розумного компро­місу, яка і визначила у цьому випадку вектор нормативно-правового регулювання).

Незалежно від процесуальної форми судового розгляду конкретного криміналь­ного провадження законом передбачено певні положення, які в силу виключної зна­чущості для вирішення поставлених завдань, забезпечення права на справедливий суд, а також інших прав учасників судового провадження, мають значення загальних, визначальних. Цим логічно пояснюється архітектоніка гл. 28 КПК «Судовий розгляд», яка першим параграфом об’єднує ті нормативні правила, що отримали легальну назву «Загальні положення судового розгляду».

Загальні положення судового розгляду - це встановлені законом правила, які ви­ражають особливості здійснення кримінального провадження в стадії судового роз­гляду та найбільш істотні вимоги до його порядку, сприяють реалізації його засад і створюють гарантію ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого судового рішення. До них належать: строки і загальний порядок судового розгляду; незмінність складу суду; головуючий у судовому засіданні; безперервність судового розгляду; безпосередність дослідження показань, речей і документів; учасники судового про­вадження; наслідки неприбуття учасників судового розгляду; право перебувати в залі судового засідання та обов’язки присутніх; заходи до порушників порядку судового

Глава 23

засідання; порядок обрання, скасування або зміни запобіжного заходу в суді; пров е - дення експертизи, слідчих (розшукових) дій та застосування заходів забезпеченні кримінального провадження в суді; об’єднання і виділення матеріалів кримінальної! провадження; зупинення судового провадження; проведення процесуальних дій у реї жимі відеоконференції під час судового провадження.

Строки і загальний порядок судового розгляду. Судовий розгляд має бути прове­дений і завершений протягом розумного строку (ч. 1 ст. 318 КПК). Це положенні випливає зі ст. 6 КЗПЛ, згідно з якою кожен при розгляді будь-якого висунутого про! ти нього кримінального обвинувачення має право на справедливий і публічний розгляї справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленні законом. Законодавець не встановлює конкретних строків судового розгляду, а визнаї чає лише критерії оцінки дотримання цієї засади в конкретному кримінальному про! вадженні. Такі критерії закріплено у ч. З ст. 28 КПК, тлумачення змісту яких стосовної здійснення судового розгляду дає змогу віднести до них: 1) складність кримінального! провадження, яка визначається з урахуванням кількості обвинувачуваних та кримі-1 нальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки! процесуальних дій, необхідних для здійснення судового провадження, тощо; 2) по! ведінку учасників судового провадження (затримка в розгляді справи внаслідок її] затягування заявником розглядається як чинник, що, безумовно, виправдовує збіль-І шення строку провадження у справі); 3) спосіб здійснення судом своїх повноважень! (при розгляді справ, що передбачають тривале судочинство, ЄСПЛ неодноразової звертав увагу на принцип належного здійснення правосуддя, що передбачає обов’язок] держави запобігати появі будь-якого невиправданого відстрочення в розгляді справи).] При цьому слід звернути увагу на те, що ч. 1 ст. 28 КПК встановлює правило гранич­ної межі розумних строків у кримінальному провадженні - вони не можуть переви­щувати передбачені КПК строки виконання окремих процесуальних дій або прийнят­тя окремих процесуальних рішень.

Незмінність складу суду. Одним із загальних положень судового розгляду є не­змінність складу суду при розгляді кримінального провадження. Суть цього положен­ня полягає в тому, що судовий розгляд повинен бути проведений в одному складі | суддів (ч. 1 ст. 319 КПК), що забезпечує безпосередність і повноту дослідження всіх І обставин кримінального провадження одним суддею (суддями), формування внутріш- ' нього переконання та створює належні умови для ухвалення законного і обґрунтова- і ного судового рішення.

Якщо хто-небудь із суддів позбавлений можливості продовжувати брати участь у засіданні, він повинен бути замінений іншим суддею у порядку, встановленому ч. З ст. 35 КПК, і судовий розгляд, за загальним правилом, розпочинається спочатку. Об­ставини, які позбавляють суддю можливості продовжувати участь у судовому засідан­ні і тягнуть за собою необхідність його заміни іншим суддею, можуть бути різними: тривала хвороба судді чи його смерть; закінчення строку його повноважень; звільнен­ня з посади тощо. Проте законодавець передбачає певні винятки з цього правила: 1) у випадках коли судовий розгляд кримінального провадження потребує значного часу, суд, що здійснюватиме судове провадження, одночасно з призначенням підготовчого судового засідання має право прийняти рішення про необхідність призначення за-

г

Судовий розгляд

пасного судді. Останній перебуває в залі судового засідання протягом судового роз­гляду Про призначення запасного судді робиться відмітка в журналі судового засідан­ня. При необхідності під час судового засідання суддю замінює запасний суддя. При цьому судовий розгляд продовжується та закінчується у новому складі суду; 2) суд при необхідності заміни судді відповідно до ч. 2 ст. 319 КПК вмотивованою ухвалою може прийняти рішення про відсутність необхідності розпочинати судовий розгляд спочатку та здійснювати повторно всі або частину процесуальних дій, які вже здій­снювалися під час судового розгляду. Таке рішення може бути прийняте лише за умови, що заміна судді не може негативно вплинути на судовий розгляд та при до­триманні таких вимог: а) сторони кримінального провадження, потерпілий не напо­лягають на новому проведенні процесуальних дій, які вже були здійснені судом до заміни судді; б) суддя, що замінив суддю, який вибув, ознайомився з ходом судового провадження та матеріалами кримінального провадження, наявними в розпоряджен­ні суду, згоден з прийнятими судом процесуальними рішеннями і вважає недоцільним нове проведення процесуальних дій, що вже були проведені до заміни судді.

При дотриманні зазначених умов докази, що були досліджені під час судового розгляду до заміни судді, зберігають доказове значення та можуть бути використані для обґрунтування судових рішень.

Безперервність судового розгляду є одним із його загальних положень, сутність якого полягає у тому, що розгляд судом кримінального провадження і прийняття у ньому рішення відбуваються безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку.

Безперервність судового розгляду означає, що суд, за загальним правилом, не може здійснювати судовий розгляд інших проваджень, доки не ухвалить рішення у розгля­дуваному кримінальному провадженні. Таке правило спрямовано, перш за все, на те, щоб надати можливість судді (суду) цілісно сприйняти всі обставини кримінального провадження та на підставі оцінки досліджених доказів ухвалити законне, обґрунто­ване та вмотивоване рішення. Крім того, дотримання безперервності судового роз­гляду є однією із гарантій забезпечення розгляду кримінального провадження про­тягом розумного строку. Частина 2 ст. 322 КПК передбачає випадки відкладення су­дового засідання, які не вважаються порушенням вимоги безперервності, що обумовлено необхідністю здійснення певних процесуальних дій, які потребують часу, або забезпечення участі учасників судового провадження. До них належать: 1) непри­буття сторони або інших учасників кримінального провадження; 2) складення та по­годження прокурором процесуальних документів щодо відмови від підтримання державного обвинувачення, зміни обвинувачення або висунення додаткового обви­нувачення; 3) підготовки захисту обвинуваченого від зміненого чи додаткового обви­нувачення; 4) підготовки потерпілого для підтримання обвинувачення в суді, якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення; 5) проведення дослідження речових доказів за місцем їх знаходження, огляду на місці; 6) проведен­ня експертизи у випадках та порядку, передбачених ст. 332 КПК; 7) надання доступу до речей чи документів або доручення проведення слідчих (розшукових) дій у ви­падках та порядку, передбачених ст. 333 КПК.

Безпосередність дослідження показань, речей і документів. До загальних поло­жень судового розгляду слід також віднести положення про безпосередність дослі-

Глава 23

дження показань, речей і документів (ст. 23 КПК). Безпосередність судового розгляду означає вимогу особистого дослідження суддею (суддями) в судовому засіданні до­казів, представлених сторонами, яке відбувається шляхом допитів обвинуваченого, свідків, експертів, огляду речових доказів, огляду і оголошення протоколів слідчих (розшукових) дій, інших доказів тощо.

За загальним правилом, матеріали досудового слідства не можуть бути покладені в основу вироку чи іншого процесуального рішення суду, якщо вони не досліджува­лися в судовому засіданні, що означає нормативну вимогу обґрунтування судового рішення лише тими доказами, які були предметом безпосереднього дослідження суду в умовах змагального процесу

З правила про безпосередність дослідження доказів є винятки, передбачені КПК. І Так, наприклад, суд має право з метою перевірки правдивості та з’ясування розбіж­ностей у показаннях оголосити в судовому засіданні показання свідка, потерпілого, які були надані під час досудового розслідування (ч. 5 ст. 225 КПК); суд має право розглянути обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без прове­дення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового про-

«щяаш я (ч.} ст. 38] КПК); суд має право, якщо проти цього не заперечують учас­ ники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються (ч. З ст. 349 КПК) тощо.

Складовою безпосередності дослідження показань, речей і документів як засади кримінального провадження є усність, яка полягає в тому, що показання учасників кримінального провадження суд отримує усно (ч. 1 ст. 23 КПК). Крім того, за ініціа­тивою суду або за клопотанням учасників кримінального провадження протоколи слідчих (розшукових) дій та інші долучені до матеріалів кримінального провадження документи, якщо в них викладені чи посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, повинні бути оголоше­ні в судовому засіданні (ч. 1 ст. 358 КПК). Вимога дослідження доказів в усній формі забезпечує всім учасникам судового провадження можливість безпосереднього сприй­няття зібраних у справі доказів, формування власної позиції щодо встановлених об­ставин кримінального правопорушення та доведеності винуватості обвинуваченого, зрозумілість та передбачуваність судового рішення.

Головуючий у судовому засіданні. Безпосереднє керівництво ходом судового за­сідання здійснює головуючий, яким відповідно до п. 2 ч. 1 ст. З КПК є професійний суддя, який головує при колегіальному судовому розгляді або здійснює його одноосо­бово. Керівництво судовим засіданням полягає у спрямуванні його на додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кри­мінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання процесуальних обов’язків, з’ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судо­вого розгляду все, що не має значення для кримінального провадження (ст. 321 КПК).

Головуючий має рівні права з іншими суддями щодо участі у розгляді й вирішен­ні справи в судовому засіданні. Разом з тим він наділений організаційно-розпорядчи­ми повноваженнями, що надають можливість реалізації його керівної ролі при здій­сненні конкретного кримінального провадження. Залежно від характеру та функціо­нального призначення ці повноваження головуючого умовно можна поділити на

Судовий розгляд

певні групи: 1) повноваження, спрямовані на додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій (до таких, зокрема, належать: відкриття ним судового засідання і оголошення про розгляд відповідного кримінального провадження (ч. 1 ст. 342 КПК), оголошення про початок судового розгляду (ч. 1 ст. 347 КПК) тощо); 2) повноваження, спрямовані на здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання процесуальних обов’язків (роз’яснення обви­нуваченому суті обвинувачення (ст. 348 КПК), з’ясування, чи вручено учаснику судо­вого провадження пам’ятку про права і обов’язки та в разі необхідності їх роз’яснення (ст. 352 КПК) тощо); 3) повноваження, спрямовані на усунення із судового розгляду всього, що не має значення для кримінального провадження (право зупинити виступ учасника судових дебатів, якщо він після зауваження повторно вийшов за межі кри­мінального провадження, що здійснюється, чи повторно допустив висловлювання образливого або непристойного характеру (ст. 364 КПК) тощо); 4) повноваження, спрямовані на забезпечення порядку судового засідання (застосування заходів до по­рушників порядку судового засідання (ст. 330 КПК) тощо); 5) повноваження, спрямо­вані на з’ясування всіх обставин кримінального провадження (визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження (ст. 349 КПК)).

Учасники судового провадження. Пункт 26 ч. 1 ст. З КПК визначає коло учасників судового провадження. До них належать сторони кримінального провадження, по­терпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його пред­ставник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, а також інші особи, за клопотанням або скаргою яких у випадках, передбачених КПК, здій­снюється судове провадження.

Залежно від процесуального статусу та здійснюваних процесуальних функцій учасників судового провадження можна поділити на три групи:

1) особи, які здійснюють функцію правосуддя, - суд (суддя) та присяжні;

2) сторони процесу - з боку обвинувачення: прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, передбачених КПК; з боку захисту: обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої перед­бачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники. Вони беруть участь у судовому розгляді справи та наділені рівними процесуальними правами;

3) інші учасники судового провадження, які виконують допоміжні та додаткові функції, - секретар судового засідання, свідки, експерти, перекладачі та ін.

За критерієм форми участі в доказуванні учасників судового провадження також можна поділити на три групи:

1) суб’єкти, які займають пасивну позицію в доказуванні (при збиранні доказів), -суд (суддя) та присяжні;

2) суб’єкти, які займають активну позицію в доказуванні, - сторони кримінально­го провадження, потерпілий;

3) учасники судового провадження, які сприяють здійсненню доказування в кри­мінальному провадженні, - свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі та ін.

Глава 23

За критерієм обов’язкової участі в судовому розгляді учасників судового прова­дження можна поділити на дві групи:

1) учасники, участь яких є обов’язковою, - суд (суддя), прокурор, обвинувачений, захисник, крім випадків, передбачених КПК;

2) учасники, участь яких не є обов’язковою, - потерпілий у випадках, передбаче­них КПК, цивільний відповідач, експерт тощо.

Наслідки неприбуття учасників судового розгляду. Розгляд справи в засіданні судуі першої інстанції відбувається з участю обвинуваченого, явка якого до суді є обов’язковою. Особиста участь обвинуваченого в судовому розгляді кримінальної провадження є однією з процесуальних гарантій захисту його прав і законних інтеї ресів. Крім того, ця імперативна вимога закону має значення й процесуальної гаранті здійснення правосуддя, адже допомагає суду всебічно, повно й об’єктивно дослідиті обставини кримінального провадження і ухвалити справедливе судове рішення.

Якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді триман­ня під вартою, не прибув за судовим викликом у судове засідання, суд відповідно до ст. 323 КПК зобов’язаний відкласти судовий розгляд та призначити дату нового за! сідання. Суд, суддя вживає заходів до забезпечення прибуття цієї особи до суду. Якщі обвинувачений був своєчасно повідомлений про судовий виклик у порядку, переді баченому ст. 136 КПК, та не з’явився без поважних причин або не повідомив пр| причини свого неприбуття, суд має право відповідно до ст. 139 КПК накласти на нього грошове стягнення у розмірі від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної платі та/або застосувати до нього привід. Згідно з ч. 2 ст. 140 КПК рішення про здійсненні приводу суд приймає у формі ухвали.

За загальним правилом, розгляд справи при відсутності обвинуваченого допуска­ється лише у спрощеному провадженні щодо кримінальних проступків (ст. 381 КПК).| Закон передбачає й інші випадки, коли судовий розгляд справи допускається за від­сутності обвинуваченого: у випадку його смерті, коли провадження необхідне для реабілітації померлого (п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК); у виняткових випадках, коли цього вимагають інтереси кримінального провадження або безпека обвинуваченого, допус­кається за мотивованою ухвалою суду допит одного підсудного у відсутності іншого (ч. З ст. 351 КПК); у виняткових випадках з метою забезпечення безпеки свідка, який¹ підлягає допиту, суд може постановити вмотивовану ухвалу про проведення допиту свідка з використанням технічних засобів з іншого приміщення, у тому числі за ме-1 жами приміщення суду, або в інший спосіб, що унеможливлює його ідентифікацію та забезпечує сторонам кримінального провадження можливість ставити запитання і слухати відповіді на них (ч. 9 ст. 352 КПК); у випадках видалення обвинуваченого за ухвалою суду із залу судового засідання тимчасово або на весь час судового роз­гляду в зв’язку з порушенням порядку судового засідання (ч. 1 ст. 330 КПК).

Розгляд справи у відсутності обвинуваченого в тих випадках, коли за законом його присутність обов’язкова, є безумовною підставою для скасування вироку (п. З ч. 1 ст. 412 КПК).

Участь прокурора та захисника в судовому засіданні є обов’язковою, крім випад­ків, передбачених КПК. У випадку неприбуття в судове засідання прокурора або за­хисника, участь якого відповідно до положень КПК чи за рішенням суду є обов’язковою,

Судовий розгляд

суд має відкласти судовий розгляд, визначивши дату, час та місце проведення наступ­ного засідання (ч. 1 ст. 324 КПК). При цьому суд з’ясовує причину неприбуття цих осіб. У випадках якщо вона є неповажною, суд порушує питання про відповідальність прокурора або захисника, які не прибули, перед органами, що згідно із законом упо­вноважені притягувати їх до дисциплінарної відповідальності.

У разі неможливості подальшої участі прокурора в судовому провадженні вна­слідок задоволення заяви про його відвід, тяжкої хвороби, звільнення з органу про­куратури або з іншої поважної причини - повноваження прокурора згідно з ч. З ст. 37 КПК покладаються керівником відповідного органу прокуратури на іншого прокурора.

Участь захисника в судовому розгляді спрямована на здійснення захисту прав і законних інтересів обвинуваченого та надання йому необхідної юридичної допо­моги в реалізації його прав.

У випадку неявки захисника в судове засідання і якщо замінити його іншим не­можливо - головуючий пропонує обвинуваченому протягом трьох днів обрати собі іншого захисника та відкладає судовий розгляд на цей строк. Заміна захисника, що не з’явився, допускається тільки за згодою обвинуваченого. Якщо судове засідання про­водиться у кримінальному провадженні, де участь захисника є обов’язковою, а за­хисник, обраний обвинуваченим, протягом трьох днів не може з’явитися у судове засідання, суд своєю ухвалою відкладає судовий розгляд на необхідний для прибуття захисника строк або одночасно з відкладенням судового розгляду залучає захисника для здійснення захисту за призначенням у порядку, передбаченому ст. 49 КПК.

Прокурору та захисникові, які раніше не брали участі у кримінальному прова­дженні, суд зобов’язаний надати час, достатній для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження і підготовки до участі в судовому засіданні (ч. 4 ст. 324 КПК).

Участь потерпілого в судовому розгляді та його права регламентовані ст. 56 КПК. У разі неприбуття за викликом в судове засідання потерпілого, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учас­ників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з’ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду. Суд має право ухвалити рішення про проведення судового розгляду без потерпілого, за ви­нятком випадків, передбачених КПК, зокрема, якщо кримінальне провадження здій­снюється у формі приватного обвинувачення або у судовому провадженні розгляда­ється угода про примирення потерпілого з підозрюваним, обвинуваченим чи ухвала про відмову в її затвердженні тощо. Суд має право, за відсутності поважних причин неприбуття потерпілого в судове засідання, накласти на останнього грошове стягнен­ня відповідно до ст. 139 КПК.

Процесуальне положення цивільного позивача закріплено у ст. 61 КПК. Цивільний позивач має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до ви­далення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення. Наслідком непри­буття в судове засідання без поважних причин цивільного позивача, його представни­ка або законного представника є залишення цивільного позову без розгляду. Винятком з цього правила є випадки, коли: а) від цивільного позивача надійшло клопотання про

Глава 23

розгляд цивільного позову за його відсутності; б) обвинувачений, цивільний відпо- 1 відач повністю визнав пред’явлений позов. За таких обставин цивільний позов може І бути розглянутий і за відсутності позивача, його представника або законного пред- 1 ставника(ч.1ст.326КПК).

У випадках коли цивільний позов подано чи підтримується прокурором, він роз- І глядається судом незалежно від явки цивільного позивача або його представника І (ч.Зст. 128 КПК).

Участь у судовому засіданні цивільного відповідача, який є обвинуваченим, І є обов’язковою, крім випадків, передбачених КПК. Якщо ж у судове засідання за ви- І кликом не прибув цивільний відповідач, який не є обвинуваченим, або його представ­ник, суд, заслухавши думки учасників судового провадження, вирішує питання про проведення судового розгляду без них або приймає рішення про відкладення судово­го розгляду та має право відповідно до ст. 139 КПК накласти на цивільного відповіда-ча грошове стягнення у зв’язку з його неявкою до суду за судовим викликом. Залежно від того, чи можливо за відсутності зазначених осіб з’ясувати обставини, що стосу­ються цивільного позову, суд має право провести судовий розгляд за відсутності ци­вільного відповідача, який не є обвинуваченим, або його представника.

Участь свідка, спеціаліста, перекладача і експерта в судовому розгляді передбаче- І на статтями 65, 71, 29, 68 та 69 КПК відповідно. При неявці за викликом суду в судо-! ве засідання свідка, спеціаліста, перекладача або експерта суд допитує інших при­сутніх свідків, заслуховує думку учасників судового провадження щодо можливості розгляду справи за відсутності осіб, що не з’явилися, і якщо дійде висновку про не­можливість судового розгляду в їх відсутність, призначає нову дату судового засідан­ня. Суд з’ясовує причини неявки вказаних осіб; у разі їх неявки без поважної при­чини суд має право накласти на них грошове стягнення відповідно до ст. 139 КПК, а до свідка також може бути застосовано привід (ст. 140 КПК).

Одночасно суд вживає заходів для своєчасного повідомлення про судовий розгляд І свідка, спеціаліста, перекладача або експерта для забезпечення їх прибуття у судове засідання.

Відповідно до ч. З ст. 29 КПК суд зобов’язаний забезпечити учасникам криміналь­ного провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, І право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють. З цією метою у випадку не­явки перекладача за викликом суд відкладає судове засідання і вживає заходів для забезпечення його участі і прибуття до суду. У разі неможливості залучити перекла­дача учасником судового розгляду суд повинен залучити його самостійно. Незабез­печення участі перекладача в кримінальному провадженні, в якому обвинувачений не володіє мовою судочинства, визнається відповідно до положень пп. 1, 3 ст. 6 КЗПЛ порушенням права обвинуваченого на захист та підставою для скасування судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

Крім зазначених у гл. 28 КПК осіб, обов’язковим учасником судового розгляду є також секретар судового засідання, який наділяється відповідними процесуальними правами і обов’язками, основним з яких є забезпечення контролю за повним фіксу­ванням судового засідання технічними засобами та ведення журналу судового засі-

Судовий розгляд

дання. Секретар судового засідання - це процесуальна фігура, йому може бути заяв­лено відвід (ст. 79 КПК).

Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді і застосування заходів забезпечення кримінального провадження та проведення слідчих (розшукових) дій під час судового провадження. Після отримання судом обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопо­тання про звільнення від кримінальної відповідальності заходи забезпечення кримі­нального провадження, у тому числі і запобіжні заходи щодо обвинуваченого, обрані під час досудового розслідування, вважаються продовженими (ч. З ст. 315 КПК).

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому гл. 18 КПК, а щодо застосування заходів забезпечення кримінально­го провадження - у порядку глав 10-17 КПК з урахуванням особливостей судового розгляду.

Деякі особливості цього порядку встановлені ст. 331 КПК і полягають у такому:

1) під час судового розгляду вирішення зазначених питань здійснюється лише за клопотанням сторони обвинувачення або захисту (ч. 1 ст. 331, ч. 2 ст. 333 КПК);

2) незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання до­цільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув’язнення. До спливу продов­женого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продов­ження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було за­вершено до його спливу. Отже, законодавець запровадив у судовому розгляді періо­дичний судовий контроль за доцільністю продовження тримання обвинуваченого під вартою, що відповідає практиці ЄСПЛ стосовно застосування ст. 5 КЗПЛ і гаранту­вання права на свободу та особисту недоторканність. При цьому період, протягом якого переглядається це питання, дорівнює двом місяцям, тобто кожен раз суд може продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою на строк до двох місяців, що забезпечує можливість дотримання принципу пропорційності втручання у права лю­дини у зв’язку зі здійсненням кримінального провадження та доцільності обмеження права на свободу і особисту недоторканність у такий спосіб.

Вирішення питання про запобіжний захід здійснюється у такому порядку:

1) суд заслуховує ініціатора клопотання;

2) суд заслуховує щодо клопотання думку інших учасників судового провадження;

3) суд встановлює, чи доводять надані стороною кримінального провадження до­кази обставини, які свідчать про доцільність обрання, скасування або зміни запобіж­ного заходу;

4) суд постановляє вмотивовану ухвалу;

Глава 23

5) суд вручає копію такої ухвали обвинуваченому, прокурору та напнавляє упєвиі важеній службовій особі місця ув’язнення.

У випадках коли судове провадження здійснюється судом присяжних, вирішення питання про зміну, скасування або обрання запобіжного заходу щодо обвинувачено™ відносять до компетенції головуючого у судовому провадженні.

Вирішення питання про застосування заходів забезпечення кримінального про! вадження здійснюється в такому порядку:

1) суд заслуховує ініціатора клопотання;

2) суд заслуховує щодо клопотання думку інших учасників судового провадження;

3) суд встановлює, чи доводять надані стороною кримінального провадження до-' кази обставини, які свідчать про доцільність застосування заходів забезпечення кри-І мінального провадження;

4) суд постановляє вмотивовану ухвалу.

У разі якщо стороною кримінального провадження заявлено клопотання про на-1 дання тимчасового доступу до речей і документів, суд зобов’язаний з’ясувати таї врахувати причини, через які такий доступ не був здійснений під час досудового роз­слідування, і лише визнавши їх поважними, приймає рішення про надання такого І доступу. Прийнявши таке рішення, суд відкладає судовий розгляд на строк, який І є достатнім для здійснення цього заходу забезпечення кримінального провадження та І ознайомлення учасників судового провадження з його результатами.

Особа, яка під час судового провадження отримала речі і документи внаслідок здійснення тимчасового доступу до них, зобов’язана відкрити ці матеріали іншій стороні у порядку, передбаченому ст. 290 КПК.

У разі якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановленні об- І ставин або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального про- І вадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, окрім І проведення слідчих (розшукових) дій, сторони кримінального провадження можуть заявити про це відповідне клопотання.

Вирішення питання про проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється у та-1 кому порядку:

1) суд заслуховує ініціатора клопотання;

2) суд заслуховує щодо клопотання думку інших учасників судового провадження; І

3) суд встановлює: а) значення обставин, про встановлення або перевірку яких І просить особа, яка звернулася з ним; б) можливість їх встановлення або перевірки шляхом проведення слідчих (розшукових) дій; в) причини, з яких не були здійснені І належні дії для їх встановлення чи перевірки на стадії досудового розслідування;

4) суд постановляє вмотивовану ухвалу, в якій, у випадку задоволення, зазнача- | ється, для з’ясування або перевірки яких обставин і які саме слідчі (розшукові) дії необхідно провести, та встановлюється строк виконання доручення.

Клопотання прокурора про проведення слідчих (розшукових) дій під час судового провадження може бути задоволено судом лише за умови, що він не доведе, що слід­чі (розшукові) дії, про проведення яких він просить, не могли бути проведені під час І досудового розслідування через те, що не були і не могли бути відомі обставини, які ' свідчать про необхідність їх проведення.

Судовий розгляд

Прийнявши рішення про доручення проведення слідчої (розшукової) дії, суд від­кладає судовий розгляд на строк, достатній для її проведення та ознайомлення учас­ників судового провадження з її результатами.

Прокурор зобов’язаний надати доступ до матеріалів, отриманих внаслідок про­ведення слідчих (розшукових) дій за дорученням суду, учасникам судового проваджен­ня в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, та надати їх суду у встановлений строк.

Проведення експертизи за ухвалою суду. Під час судового провадження може ви­никнути необхідність проведення експертного дослідження. Суд при наявності перед­бачених КПК підстав, за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпі­лого може доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

Правовими підставами доручення проведення експертизи є:

- випадки, коли для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання;

- випадки обов’язкового проведення експертизи, що передбачені ч. 2 ст. 242 КПК, якщо така експертиза не була проведена під час досудового розслідування.

Частина 2 ст. 332 КПК передбачає можливість суду незалежно від наявності кло­потання сторін чи потерпілого доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам у випадках, якщо суду надано кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені супереч­ності або під час судового розгляду виникли підстави, передбачені ч. 2 ст. 509 КПК (необхідність проведення психіатричної експертизи).

Конструкція ч. 2 ст. 332 КПК вказує на те, що цей перелік підстав для доручення проведення експертизи під час судового розгляду судом за власною ініціативою є ви­черпним. В інших випадках доручення про проведення експертизи може бути надано судом тільки за наявності відповідного клопотання.

Проведення експертизи доручається ухвалою суду. До такої ухвали на підставі поданих суду клопотань включаються питання, поставлені перед експертом учасни­ками судового провадження та судом. Суд має право не включати до ухвали питання, поставлені учасниками судового провадження, якщо відповіді на них не стосуються кримінального провадження або не мають значення для судового розгляду. Таке рі­шення має бути обґрунтованим в ухвалі суду.

За загальним правилом, постановления судом ухвали про доручення проведення експертизи не перешкоджає подальшому судовому розгляду кримінального прова­дження. У випадку якщо продовження судового розгляду неможливе до отримання висновку експерта, суд своєю ухвалою відкладає судовий розгляд.

Об 'єднання і виділення матеріалів кримінального провадження. Якщо під час кри­мінального провадження до суду надійде декілька обвинувальних актів щодо однієї особи за вчинення різних кримінальних правопорушень або щодо декількох осіб за вчинення одного і того ж правопорушення, такі матеріали підлягають об’єднанню. При вирішенні питання про об’єднання матеріалів кримінального провадження слід врахо­вувати положення ч. 2 ст. 217 КПК щодо неможливості об’єднання в одне провадження матеріалів досудових розслідувань щодо кримінального проступку та щодо злочину.

У судовому засіданні в одне провадження може бути об’єднано кримінальне про­вадження, яке здійснюється в загальному порядку, та кримінальне провадження щодо

Глава 23

застосування заходів медичного характеру, у випадку якщо підставою для здійсненні останнього стало встановлення факту (згідно з висновком психіатричної експертизи! вчинення особою кримінального правопорушення у стані неосудності. У разі об’єднання зазначені провадження розглядаються в судовому засіданні в одному криї мінальному провадженні в загальному порядку з постановлениям за наслідками су] дового розгляду вироку щодо обвинуваченого та ухвали щодо застосування примусі вих заходів медичного характеру1.

Виділення матеріалів досудового розслідування щодо одного або кількох кримі­нальних правопорушень в окреме провадження можливе у разі обвинувачення однісі особи у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або двох чи більше осі! у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень.

Чинне кримінальне процесуальне законодавство передбачає й інші випадки обов’язкового виділення матеріалів в окреме провадження. Так, під час здійсненні кримінального провадження за угодами, коли кримінальне провадження здійснюєть] ся щодо кількох осіб, які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні одного абої кількох кримінальних правопорушень, і згода щодо укладення угоди досягнута не] з усіма підозрюваними чи обвинуваченими, угода може бути укладена з одним (кіль­кома) з підозрюваних чи обвинувачених. Кримінальне провадження щодо особи (осіб), з якою досягнуто згоди, підлягає виділенню в окреме провадження.

У разі якщо в кримінальному провадженні беруть участь кілька потерпілих від різних кримінальних правопорушень і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма потерпілими, угода може бути укладена з одним (кількома) з потерпілих. Кри­мінальне провадження щодо особи (осіб), яка досягла згоди, також підлягає виділен­ню в окреме провадження.

При вирішенні питання про виділення матеріалів в окреме провадження суд по­винен враховувати, що таке виділення матеріалів не повинно негативно вплинути на повноту судового розгляду.

Прийнявши рішення про об’єднання чи виділення матеріалів кримінального про­вадження, суд постановляє вмотивовану ухвалу.

Якщо на розгляд місцевого суду надійшли матеріали кримінального проваджен­ня щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається тому складу суду, що його здійснює, для вирішення питання про їх об’єднання без врахування ст. 35 КПК «Автоматизована система документообігу суду».

Зупинення судового провадження. Під час судового розгляду можуть виникнути обставини, які тимчасово перешкоджають його здійсненню. У зв’язку з цим ст. 335 КПК передбачає можливість зупинення судового провадження, що являє собою ви­мушену перерву в його здійсненні, яка припиняється після усунення таких обставин.

За змістом ст. 335 КПК підставами для зупинення судового провадження є такі обставини: 1) обвинувачений ухилився від суду; 2) обвинувачений захворів на пси­хічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому прова-

1 Пункт 10 Інформаційного листа ВССУ від 05.10.2012 № 223-1446/0/4-12 «Про деякі питання по­рядку здійснення суцового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінально­го процесуального кодексу України».

дженні. Цей перелік є вичерпним і тому інші обставини, які перешкоджають здійснен­ню судового розгляду, не можуть бути підставами для його зупинення, а виходячи із конкретного кримінального провадження можуть бути підставами для відкладення судового розгляду.

На відміну від досудового розслідування, під час якого значення зупинення кри­мінального провадження, перш за все, полягає у зупиненні його строків, зупинення судового розгляду має значення правової підстави для зупинення будь-яких судових дій, що, у свою чергу, означає, що така вимушена бездіяльність суду не може розці­нюватися як порушення передбаченого ст. 6 КЗПЛ права людини на справедливий суд упродовж розумного строку При цьому необхідно мати на увазі, що при вчиненні кримінального правопорушення у співучасті судове провадження зупиняється лише щодо того співучасника, стосовно якого встановлено вищевказані обставини. Стосов­но ж інших обвинувачених судовий розгляд продовжується в загальному порядку.

Про зупинення судового провадження суд постановляє вмотивовану ухвалу. Якщо обвинувачений ухилився від суду, його розшук оголошується ухвалою суду, організа­ція виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.

Проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час судового про­вадження. За наявності відповідних підстав судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції (дистанційне судове провадження). До таких підстав від­носять випадки: 1) неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров’я або з інших поважних при­чин; 2) необхідності забезпечення безпеки осіб; 3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого; 4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження; 5) наявності інших підстав, ви­значених судом достатніми.

Питання про здійснення дистанційного судового провадження можуть бути ви­рішені за: 1) власною ініціативою суду; 2) відповідним клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження.

Про прийняття відповідного рішення суд постановлює ухвалу.

Загальні вимоги до порядку проведення процесуальних дій у режимі відеоконфе­ренції під час судового провадження є ідентичними вимогам, що пред’являються до порядку проведення допиту, впізнання у режимі відеоконференції під час досудового розслідування, передбаченого ст. 232 КПК. Проте ст. 336 КПК встановлює деякі особ­ливості цього порядку в судовому розгляді, що полягають у такому:

1) якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здій­снення дистанційного судового провадження, суд не позбавлений можливості ухва­лити рішення про його здійснення, але таке рішення має бути належно мотивованим у відповідній ухвалі;

2) якщо обвинувачений перебуває у приміщенні поза межами суду і заперечує про­ти дистанційного судового провадження, суд не має права прийняти таке рішення;

3) при проведенні процесуальних дій у режимі відеоконференції суд зобов’язаний дотримуватися принципу гласності та відкритості судового провадження;

4) під час дистанційного судового провадження з приміщення, розташованого на території, яка перебуває під юрисдикцією суду, або на території міста, в якому роз-

Глава 23

ташований суд, на судового розпорядника або секретаря судового засідання цього суд, покладається обов’язок вручити особі, допит якої здійснюється дистанційно, пам’ятк] про її процесуальні права, перевірити її документи, що посвідчують особу, та пере! бувати поряд з нею до закінчення судового засідання. У випадку якщо така особі перебуває у приміщенні, розташованому поза територією юрисдикції суду та позі територією міста, в якому розташований суд, то суд своєю ухвалою має право дору чити суду, на території юрисдикції якого перебуває така особа, здійснити зазначен дії. Суд, що отримав доручення, зобов’язаний, за погодженням із судом, що нада доручення, у визначений в ухвалі строк організувати виконання зазначеного доручен ня. У разі тримання такої особи в установі попереднього ув’язнення або устане» виконання покарань обов’язок забезпечення її прав, ідентифікація цієї особи та пере бування поряд з нею до закінчення судового засідання покладається на службов особу такої установи.

Дистанційне проведення процесуальних дій та їх результати обов’язково фікі ються за допомогою технічних засобів відеозапису. Таке провадження може здійсни ватися стосовно будь-яких питань, віднесених до компетенції суду, у судах перше апеляційної, касаційної інстанцій та ВСУ.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 141; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!