Нормативно-правове забезпечення обліку розрахунків з оплати праці

Закон України «Про оплату праці» визначає економічні та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної та стимулюючої функцій заробітної плати.

Заробітна плата - частина національного доходу, яка призначена для особистої потреби робітників та службовців. Заробітна плата - є одним з елементів виробничих витрат підприємства.

У сучасних умовах на величину заробітної плати значною мірою впливають поряд з неринковими - ринкові чинники. Класифікація чинників, що впливають на формування ціни одиниці праці, представлена на рис.1.5.

Рис. 1.5 Класифікація чинників впливу на заробітну плату [56]

Основними особливостями оплати праці в Україні можна виділити:

Зміна попиту і пропозиції на ринку праці залежить від зміни попиту і пропозиції на товари, що випускаються за допомогою цього ресурсу. Зниження, на товари призводить до зниження попиту на ресурс і навпаки.

Корисність ресурсу для підприємця визначається співвідношенням величини граничного доходу від використання цього ресурсу і граничних витрат. Ставка заробітної плати дорівнює граничній доходності праці.

Еластичність попиту на працю за ціною. Попит на працю, як і на будь-який інший товар, може бути еластичним і нееластичним за ціною. Еластичність за ціною може бути слабкою, якщо граничний доход від цього ресурсу знижується повільно. У цьому випадку зростання цін на трудовий ресурс викликає повільне зниження попиту на нього. Водночас, якщо у витратах виробництва затрати праці великі, залежність попиту на працю від ціни на нього є також значною.

Взаємозамінність ресурсів. У довгостроковому періоді заміна затрат живої праці більш продуктивною технікою здійснюється тоді, коли це доцільно. Заміщення є можливим при дотриманні загальної умови: відношення витрат використання нової техніки до величини отриманого результату повинно бути більшим одиниці. Тільки в цьому випадку здійснюється мінімізація витрат і максимізація прибутку.

Зміна цін на споживчі товари призводить до зростання затрат на відтворення робочої сили, і як наслідок, на ставку заробітної плати [55].

Неринковими чинниками впливу на ставку заробітної плати є наступні:

Державне регулювання заробітної плати (встановлення мінімальної заробітної плати, рівня гарантованих компенсаційних доплат, заходи з регулювання зайнятості та захисту внутрішнього ринку);

Взаємовідносини роботодавців з профспілками (регулюються відповідними колективними договорами і угодами).

Для повнішого розуміння заробітної плати як категорії ринкової економіки слід звернути увагу на такі принципові положення:

по-перше, заробітна плата формується на межі (стику) відносин сфери безпосереднього виробництва і відносин обміну робочої сили;

по-друге, заробітна плата має забезпечувати об'єктивно необхідний для відтворення робочої сили і ефективного функціонування виробництва обсяг життєвих благ, які працівник має отримати в обмін на свою працю;

по-третє, заробітна плата є водночас і макро-, і мікроекономічною категорією;

по-четверте, заробітна плата - це важлива складова виробництва, її рівень пов’язаний як з потребами, так і з процесом виробництва, його результатом, оскільки джерела коштів на відтворення робочої сили створюються у сфері виробництва і їх формування не виходить за межі конкретного підприємства [63].

Питання оплати праці регулюється основними нормативними документами:

- Кодексом законів України про працю,

- Законом України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР, зі змінами і доповненнями;

- Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100, зі змінами і доповненнями;

- Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.04 р. № 5;

- Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 р. № 889-IV;

- Законом України «Про відпустки» від 15.11.99р.

- Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266, тощо.

Нарахування, виплата та облік оплати праці мають проводити згідно з чинним законодавством України нормативними та інструктивними матеріалами, які регулюють трудові відносини.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Законодавством України (ст. 97 КЗпП, ст. 15 Закону №108) передбачає, що підприємство самостійно встановлює в колективному договорі:

- Форми і системи оплати праці;

- Тарифні сітки;

- Тарифні ставки;

- Схеми посадових ставок;

- Норми праці і розцінки;

- Умови ведення і розміри надбавок, доплат, премій, винагород і інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат.

Оплата праці на підприємстві регулюється розробленими і затвердженими внутрішніми нормативними документами: Положенням про оплату праці; Положенням про преміювання; Положенням про надання матеріальної допомоги; Положенням про винагороду за результатами роботи за рік.

Система оплати праці на підприємстві чітко викладено в Положенні про оплату праці працівникам підприємства.[35]

За статею 97 КЗпП, ст. 15 Закону № 108 таке Положення являється невід’ємною частиною колективного договору підприємства. Якщо колективний договір не заключається, Положення затверджується керівником підприємства і погоджується с профсоюзними організаціями, а у випадку їх відсутності с іншими уповноваженими органами [65].

Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати. Яка встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Мінімальна заробітна плата – розмір плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитись оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці. До мінімальної заробітної плати за ст.3 Закону № 108 не включається доплати, надбавки, заохочення и компенсаційні виплати [65].

Розміри мінімальної заробітної плати на2014 рік затверджено Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 р. N719-VIІ.

Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт) (Кодекс законів про працю України, Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. N 108/95-ВР).

Таблиця 1.1

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 62; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!