Інновації як об’єкт інвестиційної діяльності

ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ ФОРМ ІНВЕСТИЦІЙ

НА ПІДПРИЄМСТВІ

Розділ ІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА Й УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЯМИ

5.1.1 Економічна сутність інновацій, їх класифікація

Термін «інновація» в економічній літературі трактується переважно як перетворення потенційного науково – технічного прогресу в реальний результат діяльності шляхом втілення його в нових товарах, продуктах, технологіях. Інновація – це створені (вдосконалені) поширювані й застосовувані продукти, технології, послуги, рішення, що характеризуються науково – технічною новизною і задовольняють нові суспільні потреби [45] або нова науково - організаційна комбінація виробничих чинників, мотивована підприємницьким духом [61, 64]. З терміном «інновація» тісно пов’язані такі поняття як «новаторство», «нововведення», «винахід», «відкриття». Існують наступні типи інновацій (табл. 5. 1).

Таблиця 5.1 – Типи інновацій [61, 64]

Інновація є елементарною обов’язковою складовою підприємництва, вона завжди притаманна конкуренції та ринковій економіці. Інновація виконує наступні функції (табл. 5.2).

Таблиця 5.2 – Функції інновації

Класифікацію інновацій наведено в табл. 5.3 [45], основні види інновацій, що використовуються на підприємстві, наведено на рис. 5.1.

Таблиця 5.3 – Класифікація інновацій

Продовження табл. 5.3

Рис. 5.1 - Види інноваційних інвестицій підприємства

У своєму розвитку (життєвому циклі) інновації змінюють форму, розвиваючись від ідеї до впровадження (Рис. 5.2). Етапи життєвого циклу інновації наступні: інвестиційний, піднесення, зростання, зрілості, спаду, реінвестування, повторного зростання.

Рис. 5.2 - Життєвий цикл інновації

Інноваційний продукт – це результат виконання інноваційного проекту й науково – дослідної і (або) дослідно – конструкторської розробки нової технології чи продукції з виготовленням експериментального зразка чи дослідної партії [45]. Інноваційний проект – комплект документів, що визначає процедуру й комплекс усіх необхідних заходів (у т.ч. й інвестиційних) щодо створення й реалізації інноваційного продукту [27]. Згідно з Законом України «Про інноваційну діяльність» державна підтримка інноваційного проекту здійснюється за умови його державної реєстрації (рис. 5.3).

5.1.2 Інноваційна діяльність

Об’єктом інноваційної діяльності є науковий і науково – технічний результат, тобто продукт інтелектуальної діяльності, на який поширюються авторські й аналогічні права, оформлені відповідно до діючих міжнародних, національних, корпоративних та інших законодавчих і нормативних актів, а саме:

Рис. 5.3 - Етапи процесу державної реєстрації інноваційного проекту

- запровадження випуску нового продукту (товарна інновація);

- введення нового методу виробництва (технологічна інновація);

- створення нового ринку товарів чи послуг (ринкова інновація);

- освоєння нового джерела постачання сировини чи напівфабрикатів (маркетингова інновація);

- реорганізація структури, методів і стилів управління (управлінська інновація).

Суб’єктами інноваційної діяльності, що зумовлюють створення (виникнення) інновацій, їх запровадження, є:

- держава – особливий вид владних повноважень, що виникають на основі передачі громадянами частини своїх прав для контролю своєї діяльності в сфері специфікації та захисту прав власності, створення каналів обміну інформації, розробки стандартів міри й ваги, створення каналів фізичного обміну товарів і послуг, правоохоронної діяльності й виробництва суспільних благ. Діяльність держави мотивується орієнтацією на максимізацію сукупного доходу його громадян і є відповідною до громадських угод;

- організація – одиниця координації, що володіє доступними для визначення межами й функціонує для досягнення мети чи сукупності цілей, які розділяють її члени – учасники (підприємець, група, фірма);

- домашнє господарство – група людей, об’єднана спільним завданням розширеним відтворенням людського капіталу, місцем проживання, бюджетом і сімейно – родинними відносинами. Діяльність домашнього господарства регулюється нормами традиційних угод;

- соціальний рух – діє у відповідності з нормами традиційної, індустріальної та громадянської угод, тому що захищає не тільки інтереси учасників (групи), але й людей, які мають подібні інтереси.

Учасників інноваційної діяльності наведено на рис. 5.4.

Інноваційною є діяльність, спрямована на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок, зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг [27]. Згідно з Господарським кодексом України інноваційною діяльністю в сфері господарювання є діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій, з метою виконання довгострокових науково – технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково - технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя [15].

Інноваційний процес – це підготовка й здійснення інноваційних змін. Метою інноваційного процесу є підвищення ефективності господарської діяльності шляхом оновлення технологій, товарів, управління та інших складових організаційної системи.

До складу інноваційного процесу входить сім елементів, об’єднання яких у єдиний ланцюг утворює структуру інноваційного процесу:

- ініціація (вибір мети інновації, постановка задачі, виконуваної інновацією. Пошук ідеї інновації, її техніко – економічне обґрунтування, матеріалізація ідеї (перетворення ідеї в річ, майно, новий продукт, документ майнового права – ліцензію на право використання ноу – хау, технології);

- маркетинг інновації (вивчення попиту на новий продукт або діяльність, визначення кількості або обсягу випуску, визначаються споживчі якості, товарні характеристики);

- випуск (виробництво) інновації;

Рис. 5.4 - Схема інноваційної діяльності

- просування інновації (комплекс заходів, спрямованих на реалізацію інновацій – передача інформації, реклама, організація торгівлі тощо);

- реалізація інновації;

- оцінка економічної ефективності інновації (результати – доходи, прибуток - реалізації інновації порівнюються з затратами на її виробництво, реалізацію й просування, систематизуються й аналізуються);

- дифузія інновації (розповсюдження вже освоєної інновації в нових регіонах і новій фінансово – економічній ситуації).

Управління інноваціями спрямовано на прийняття таких рішень, які могли б забезпечити створення конкурентоспроможної продукції, досягнення ефективних результатів інноваційної діяльності. Особливості прийняття рішень в управлінні інноваціями залежать від ступеня невизначеності досягнення бажаних результатів, передбачених кінцевою й проміжною цілями інноваційного процесу. Управлінські рішення повинні спрямовуватись на зменшення комерційного ризику інвесторів на прискорення в часі виходу на ринок з новим товаром.

Ефективність інноваційної діяльності підприємства виражається через економічні й фінансові показники. В умовах ринкової економіки не може бути уніфікованої системи показників – кожний інвестор самостійно визначає цю систему виходячи з особливостей інноваційного проекту, професіоналізму фахівців тощо. Але, якщо взяти до уваги тільки кінцеві результати впровадження нововведень, будь-який вид інноваційної діяльності можна оцінити у вартісному вимірі (рис. 5.5) [19]

5.1.3 Ресурси фінансування інновацій

Форми інвестування інноваційної діяльності наведено в (табл. 5.4) [27].

Лібералізація фінансових ринків створила можливості для фінансування нових підприємницьких ініціатив, що пов’язане, насамперед, з розвитком венчурних механізмів залучення фінансових ресурсів.

Рис. 5.5 - Система показників ефективності інноваційної діяльності підприємства

Таблиця 5.4 – Форми інвестування інноваційної діяльності

Венчурний капітал – це економічний інструмент, що застосовується для фінансування введення в дію компанії, її розвитку, захоплення або викупу інвестором при реструктуризації власності: інвестор надає фірмі потрібні кошти, вкладаючи їх у статутний капітал і (або) виділяючи кредит [61]. Типи венчурних інвестицій наведено в табл. 5.5 [61].

Таблиця 5.5 – Основні характеристики вкладень венчурного капіталу

Венчурний капітал приваблює інвесторів, оскільки дає змогу рівномірно розподіляти їхній ризик при фінансуванні інноваційних проектів малих і середніх компаній. Структуру ринку венчурного капіталу наведено на рис. 5.6 [61]. Особливості венчурних інвестицій наступні:

- венчурний вкладник поділяє свій ризик з підприємцем;

- тривалий інвестиційний період (3-7 років);

- повернення коштів інвесторові здійснюється у вигляді реалізації наприкінці інвестиційного періоду частки інвестора у вартості компанії, ціна на яку зросла;

Рис. 5.6 - Структура ринку венчурного капіталу

- крім здійснення інвестицій, інвестор бере участь в управлінні компанією, забезпечуючи її підтримку через власні зв’язки й набутий досвід.

Через високий ризик венчурний капітал надається під вищий відсоток, ніж кредит.

Венчурні підприємства – малі фірми в сферах наукових досліджень, інженерних розробок, створення і впровадження нововведень ризикового характеру [61].

5.1.4 Державне регулювання інноваційної діяльності в Україні

Державне регулювання інноваційної діяльності – цілеспрямований вплив органів державного управління на економічні інтереси інститутів інноваційної сфери. Механізм реалізації державної інноваційної політики наведено на
рис. 5.7.

Правові основи інноваційної політики держави містяться в Конституції України, та в наступних законах України: «Про інноваційну діяльність», «Про інвестиційну діяльність», «Про наукову і науково – технічну діяльність», «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» і в інших законодавчих актах, що регулюють суспільні відносини в цій сфері [27, 30, 32]. Складові державного регулювання інноваційної діяльності наведено на рис. 5.8.

Рис. 5.8 - Складові державного регулювання інноваційної діяльності

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 104; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!