Методика групофікації та ідентифікації.

Ідентифікація та групофікація — це дослідницькі процеси, струк­тура яких поєднує одні й ті ж етапи: 1) огляд об'єктів; 2) роздільне дослідження; 3) експериментальне дослідження; 4) порівняльне дослідження; 5) оцінювання результатів порівняння та обгрунтуван­ня висновків.

Огляд об'єктів — це дослідження з метою встановлення відповідності їх ознак та властивостей опису у постанові про при­значення експертизи або протоколі огляду місця події. В процесі ог­ляду дані об'єкти фотографують в упаковці і без неї.

Роздільне дослідження спрямоване на окреме дослідження ото­тожнюваного (того, що ідентифікується) і ототожнюючого (того, що ідентифікує) об'єктів, окрему їх фіксацію, виявлення, закріплення і встановлення сукупності ознак та властивостей спочатку ототожню­ваного об'єкта, що дозволяє його індивідуалізувати за характером його відображення в ототожнюючих об'єктах. Під час такого дослідження встановлюється механізм взаємодії і утворення ознак як на ототожнюваному, так і на ототожнюючому об'єктах, зокрема ви­значається вид руху — фізичний, механічний, біологічний, а також енергія слідоутворення (кінетична, теплова, магнітна, електрична).

Виявлені ознаки та властивості оцінюються, визначаються їх стійкість, незалежність, ідентифікаційна значущість. Повнота вияв­лених ознак забезпечується дослідженням усього ідентифікаційного поля об'єкта. Для фіксації виявлених ознак їх фотографують — ве­ликомасштабною макрозйомкою або мікроскопічним методом, кож­ний окремо, а сформовану сукупність — при можливості в цілому.

Експериментальне дослідження має за мету отримати властивості та ознаки ототожнюваного (відображуваного) об'єкта у формах, які задовольняють процес порівняльного дослідження. Наприклад, сліди бойка і зачіпа викиду відтворюються при експериментальній стрільбі з ототожнюваної зброї. Для отримання деяких експеримен­тальних слідів, наприклад, каналу стволу гладкоствольної зброї, сконструйовані спеціальні пристрої та устаткування, а для отриман­ня слідів ковзання. Таким чином, при експе­риментальному дослідженні одержують ознаки ототожнюваного об'єкта у зіставлюваних формах для порівняльного дослідження.

Суть експериментального дослідження полягає не тільки в отри­манні зіставлюваних зразків для порівняльного дослідження, але й у виявленні, фіксації та уявленні внутрішніх властивостей ідентифіко-вуваного об'єкта та їх відображень у ідентифікуючому. Особливо це необхідно при дослідженні сипких, рідких та газоподібних речовин, а також частин цілого, які втратили конформість лінії розчленування. У подібних випадках використовуються мікроскопічні, люміне­сцентні, спектро- і хроматографічні, а також інші методи встанов­лення якісно-кількісного складу зразків, сталості їхніх властивостей, частоти зустрічаємості та кореляційної залежності.

Порівняльне дослідження спрямоване на встановлення ступеня збіжності ознак ототожнюваного об'єкта, зафіксованих в іден­тифікуючих об'єктах. Порівняння відбувається за трьома способами: співставлення, суміщення та накладення.

Зіставлення — це розміщення поряд порівнюваних об'єктів так, щоб можна було одночасно спостерігати їх ознаки. Воно відбу­вається шляхом безпосереднього зіставлення ознак ототожнювано­го об'єкта з ознаками ототожнюючих об'єктів або шляхом проекту­вання порівнювальних ознак на один екран або розміщення їх в од­ному полі мікроскопу.

Суміщення — це розташування в одному полі порівнюваних об'єктів так, щоб ознаки одного складали продовження ознак іншо­го. Цей прийом найчастіше застосовується для порівняння слідів ковзання, що являє собою чергування боріздок та валиків. Суміщення можна виконувати шляхом розрізу порівнюваних зобра­жень ознак за однаковими лініями та поєднання розрізаних частин за збіжними ознаками. З цією метою використовують спеціальні прилади — порівняльні мікроскопи (МСК-1, МС-51).

Накладення — це встановлення контакту між порівнюваними об'єктами так, щоб їх можна було спостерігати у світлі, яке прохо­дить наскрізь. Для цього загальне зображення об'єктів переносять на прозорий матеріал (скло, плівку), а потім, суміщуючи їх один з одним, досліджують їхні форми, розміри та розташування ознак у світлі, яке проходить. Так, встановлюють дописи та вставки на ок­ремих документах, виконаних за допомогою копіювального паперу в одну закладку. Для застосування цього способу в експертній прак­тиці сконструйований спеціальний прилад оптичного накладення (ПОН).

У методиці ідентифікаційного дослідження ознак та властивос­тей порівнюваних об'єктів у зіставлюваних формах та станах є го­ловною умовою об'єктивності дослідження та обгрунтованості вис­новків. Виходячи з цього, до порівнюваного матеріалу пред'явля­ються такі вимоги.

1. Зразки повинні бути отримані на однаковому або схожому з матеріалом ототожнюваного об'єкта копіювальному матеріалі.

2. Порівнювані об'єкти повинні бути зафіксовані в одному мас­штабі, ракурсі при однаковому освітленні.

3. Вираження порівнюваних ознак повинне мати однаковий рівень деталізації (мікроскопічний, макроскопічний, молекулярний, генний).

4. Збіжні ознаки повинні виявляти однакові результати при різних прийомах та засобах порівняння. Виконання наведених ви­мог до порівнюваних об'єктів забезпечує об'єктивність оцінки ре­зультатів порівняння та вірогідність зроблених висновків.

Оцінка результатів порівняння та формування висновків — це логічна діяльність, котра полягає у співвіднесенні результатів дослідження з походженням порівнюваних об'єктів, подією випад­ку, механізмом утворення відображень. Збіжні ознаки оцінюються кожна окремо і у сукупності, передусім, з позиції достатності по­дання ідентифікаційного поля ототожнюваного об'єкта. Порівнюється якість та кількість збіжних ознак, та таких, що розрізняються, пояснюється їх походження. Після цього сформова­на сукупність оцінюється як неповторна, з'ясовується та пояс­нюється вплив на її індивідуальність об'єктів, що розрізняються, і робиться висновок, що сукупність індивідуальна.

Таким чином, при оцінюванні збіжності або відмінності ознак формується внутрішнє переконання про неповторність збіжного комплексу ознак, а на його основі — висновок про тотожність або відмінність, вид, рід, клас об'єкта в процесі криміналістичної іден­тифікації. У разі групофікації робиться висновок про схожість, од­норідність або загальне джерело походження.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 160; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!