Поняття ідентифікації.

Тема 2. ОСНОВИ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ

Криміналістика та теорія оперативно-розшукової діяльності.

Взаємозв'язок криміналістики і оперативно-розшукової діяль­ності, по-перше, полягає в тому, що при розробці проблем тактики і методики розслідування враховується можливість оперативно-розшукових засобів і методів збирання інформації та прийомів її докумен­тування спеціальними засобами (фото-, кіно-, відео-, звукозапис).

По-друге, криміналістичні рекомендації, крім того, повинні ма­ти на меті створення оптимальних умов для проведення тактичних операцій, складовими елементами яких є оперативні заходи, котрі, як правило, обов'язкові. У свою чергу, рекомендації оперативно-розшукової діяльності сприяють виконанню слідчих дій, наприклад, підготовці до обшуку, перевірці показань на місці, допиту, затри­манню, які нерідко виконуються у поєднанні з оперативно-розшу-ковими заходами.

Криміналістика та судова медицина. Криміналістика і судова ме­дицина мають найбільш давні та міцні зв'язки. Судово-медичні знання використовувались у розкритті злочинів значно раніше, ніж виникла криміналістика. Тому деякі медичні прийоми виявлення слідів злочину на тілі людини були запозичені криміналістикою і навпаки, багато криміналістичних прийомів та технічних засобів з успіхом використовуються у судовій медицині.

Криміналістика та судова психіатрія. Судова психіатрія, як і судова медицина, сформувались окремо від криміналістики і залишаються самостійними в силу чіткого розмежування їхніх предметів досліджен­ня. Судова медицина досліджує тканини та різні об'єкти життєдіяль­ності людини, а також трупи. Судова психіатрія досліджує психіку лю­дини, її поведінку при розладі психічної діяльності. Психічний стан злочинця безпосередньо пов'язаний із призначенням міри покарання і взагалі притягненням людини до кримінальної відповідальності.

Криміналістика та судова психологія. Дані психології широко ви­користовуються в криміналістичній тактиці і методиці розслідуван­ня окремих видів злочинів, а також для формування часткових ме­тодик, теорії спілкування на попередньому слідстві, вчення про на­вички, методи розпізнання інсценування, способи вчинення зло­чинів, детектування емоційного стану допитуваного тощо.

1. Поняття ідентифікації.

2. Особливості ідентифікації як методу криміналістики.

3. Об'єкти, типи і види ідентифікації.

4. Методика групофікації та ідентифікації.

Термін «ідентифікація» — (identificare) у перекладі з латинської означає ототожнювати, тобто встановлення тотожності об'єкта за якимись ознаками, властивостями. Ідентифікація як процес встанов­лення тотожності або збіжності будь-яких ознак у різних об'єктах є загальним (загальнонауковим) методом дослідження, теорія якого базується на формальних законах логіки та є сукупністю логічних правил розглядання (дослідження), в процесі яких встановлюється тотожність.

Ідентифікація — загальнонауковий метод криміналістики, який застосовують також у фізиці, кібернетиці, хімії, біології, генетиці та інших науках. Суть цього методу полягає у встановленні тотожності, виокремленні індивідуального, конкретного із загального.

Тому ідентифікація — це процес дослідження, пізнання об'єкта і отримання якоїсь інформації для себе. Теорія ідентифікації вивчає технічні засоби, методи і прийоми встановлення тотожності об'єк­тів, що мають значення для розслідування злочину.

Встановлення тотожності різних об'єктів дозволяє встановити факти, важливі для розслідування злочину, тобто доказові факти, одержати докази.

Процес встановлення тотожності об'єктів (взуття — за слідами, особи — за прикметами зовнішності, знаряддя зламу — за відбитками тощо) здійснюється різними мето­дами. Теорія ідентифікації вивчає найзагальніші прийоми, методи і принципи, які притаманні усім випадкам встанов­лення тотожності, і тому називається загальною теорією криміналістичної ідентифікації.

Для того, щоб вирішити питання про тотожність або відмінність, необхідно в одних випадках здійснити більш-менш складне дослідження (криміналістичну експертизу), в інших — провести слідчі дії (наприклад, пред'явлення для впізнання). Тому розрізняють оперативно-слідчу та експертну ідентифікацію.

Таким чином, криміналістична іден­тифікація — це процес встановлення індивідуальної то­тожності об'єктів, які мають значення для розслідуван­ня злочину або розгляду кримінальної справи.

Методологічну основу ідентифікації як методу встановлення то­тожності складають такі положення матеріалістичної діалектики.

1. Усі об'єкти, події матеріального світу взаємопов'язані та явля­ють собою нескінченне сплетіння зв'язків та взаємодій. Якщо відо­мий, наслідок, то неважко встановити причину, і навпаки. Всі об'єкти та явища можна пізнати, у світі нема таких речей, які не пізнаються, а є ще непізнані.

2. Події та явища матеріального світу індивідуальні (визначені), оскільки немає двох речей, предметів матеріального світу, які б були абсолютно подіб­ні за всіма рисами та ознаками. Кожний об'єкт тотожний тільки сам собі, відрізняється від усіх інших, хоча б і по­дібних.

3. Всі об'єкти матеріального світу перебувають у постійному русі, розвитку та зміненні. Однак індивідуальність та визначеність об'єкта передбачають його відносну стійкість, незмінність, тобто збереження характерних ознак, що дозволяють ототожнити його з самим собою. Хоча ототожнюваний об'єкт весь час змінюється, ідентифікація його в процесі пізнання взагалі та судо­во-слідчому зокрема, широко використовується як метод.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 80; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!