Ситуація для аналізу

Компанія випускає більш ніж 3000 різних видів напівфабрикатів, з яких приблизно 10% приносять весь прибуток і забезпечують більшість замовлень. Дрібні замовлення на неприбуткові напівфабрикати спричинюють часті порушення виробничого графіка, орієнтованого на безперервне виробництво прибуткових номенклатур. Менеджери відділу збуту відмовилися від зняття неприбуткових номенклатур з виробництва або підвищення цін на них навіть до рівня, необхідного для покриття собівартості, оскільки, на їх думку, це відштовхнуло б споживачів, які одночасно купують і прибуткові номенклатури у великих кількостях, і неприбуткові. Тому компанія ризикувала б втратити клієнтів. Розмірковуючи над цим, Р. Акофф виділяє задовільнюючий, оптиміза-торський і адаптивний підходи до планування діяльності організацій у будь-якій ситуації¹. (Терміни не є досконалими, про що зазначають як сам автор, так і редактор та перекладач на російську мову.)

Задовільнюючий підхід позначає зусилля, спрямовані на досягнення певного задовільного рівня за принципом: непогано, але не обов'язково — найкраще. В описаній ситуації задовільнюючий підхід не використовувався. Отже, потрібно було використати оптимізаторський або адаптивний підходи.

¹ Акофф Р. Планирование в больших зкономических системах. Пер. с англ. — М.: Советское радио, 1972.

Методи менеджменту

Оптимізаторський підхід полягав у побудові моделі системи «виробництво — запаси — збут» і виборі на її основі виробничого графіка, який відповідав би усім вимогам — мінімізував загальні витрати на виробництво, зберігання і штрафи за невиконання замовлень. Це забезпечило б невелике, але помітне поліпшення справ.

У процесі аналізу ситуації з'ясувалося, що, знімаючи з виробництва 4% найменш прибуткових номенклатур, можна знизити виробничі витрати і збільшити прибуток на стільки ж, скільки дає оптимізаторський підхід. У зв'язку з цим було зосереджено увагу не на виробництві, а на системі збуту. До того часу торговельні агенти отримували основну заробітну плату і відсоток від обсягу реалізації. Це навело на думку виробити нові засади їх стимулювання, взявши за основу прибутковість угод, а не їх обсяг. За неприбуткові угоди комісійні не виплачувалися, зате вони були підвищені за прибуткові. Якщо агент продовжував збувати номенклатуру в попередній пропорції, його заробіток не змінювався. Через рік після запровадження цієї системи збут приблизно половини всіх неприбуткових номенклатур практично зупинився, а збут прибуткових значно зріс.

***

1. У чому полягає відмінність між оптимізаторським і адаптивним підходами до вирішення проблеми?

2. Чому адаптивний підхід дав кращі результати, ніж оптимізаторський?

3. У яких випадках можна обмежитися задовільнюючим підходом?

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 53; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!