Запитання. Завдання

Результат

Підлеглий

не впевнений

у собі

Підтримуюче керівництво

Стимулювання

впевненості

в собі для

досягнення

запланованих результатів

Нечітке визначення робочого дня

Директивне керівництво

Прояснення

шляхів отримання винагороди

Байдужість до праці

Керівництво,

орієнтоване на:

досягнення

Постановка вищих цілей

Підвищення інтенсивності

зусиль: більше задоволення і кращі результати праці

Підвищення інтенсивності зусиль: більше задоволення і кращі результати праці

Підвищення інтенсивності зусиль: більше задоволення і кращі результати праці

Неадекватна винагорода

Керівництво, засноване на участі

Ідентифікація потреб

підлеглих та зміна виду

винагород

Підвищення інтенсивності зусиль: більше задоволення і кращі результати праці

Рис. 4.14. Теорія «шлях — мета» про можливі робочі ситуації та адекватну поведінку керівника

Підтримуюче керівництво — передбачає істотну увагу до потреб працівників і їх благополуччя, розвитку товариських стосунків, взаємодії з підлеглими на рівних.

Керівництво і лідерство

Директивне керівництво — передбачає високий рівень структурованості роботи, пояснення підлеглим, що і як слід робити, а також, що й коли від них очікується.

Керівництво, орієнтоване на досягнення, — це встановлення напружених, але привабливих цілей, значна увага до якості роботи, впевненість у можливостях і здатності підлеглих досягти високого рівня виконання роботи.

Керівництво, засноване на участі, — це увага до ідей, пропозицій та зауважень підлеглих у ході прийняття рішень, залучення їх до участі в управлінні.

Ситуаційна модель прийняття рішень Ерума — Йєттона. Одна з найсучасніших моделей, яку використовують для пояснення ситуаційного лідерства. Вона акцентує, що не існує єдино правильного способу прийняття рішень для всіх ситуацій. Аналізуючи всі аспекти проблеми, керівник має визначити, який стиль (з точки зору залучення підлеглих до прийняття рішень) йому слід використати у даній ситуації.

Існує думка, що проблема може бути вирішена ефективно, якщо якість прийнятого рішення відповідає вимогам організації. Поняття «якість» охоплює витрати на вирішення проблеми і користь від прийнятого рішення для організації щодо майбутнього її розвитку. До витрат відносять і втрати часу в разі затягування обговорення проблеми.

Модель передбачає використання «дерева рішень» для визначення стилю керівництва, який найбільше відповідає конкретній ситуації, пропонує застосовувати п'ять стилів залежно від ситуації: автократичний І (АІ), автократичний II (АП), консультативний І (КІ), консультативний II (КП), груповий (ПІ). Кожен зі стилів передбачає наступні дії керівника:

АІ. Керівник приймає рішення сам, використовуючи наявну на даний момент інформацію.

АП. Керівник отримує необхідну інформацію від своїх підлеглих і відтак сам приймає рішення. Працівників залучає тільки для збору інформації.

КІ. Керівник викладає проблему тим підлеглим, кого це стосується, і вислуховує їх ідеї та пропозиції, не збираючи при цьому працівників разом. Потім сам приймає рішення, враховуючи або ні їхню думку.

КТІ. Керівник викладає проблему підлеглим, зібравши їх разом, вислуховує їхні ідеї та пропозиції. Потім приймає рішення з урахуванням або без урахування підлеглих.

Соціально-психологічні аспекти колективної праці

ГП. Керівник викладає проблему групі, запрошуючи всіх до її обговорення, яке триває доти, доки не буде досягнуто згоди групи щодо способів вирішення проблеми. При цьому керівник не намагається нав'язати свою думку іншим.

На відміну від інших ситуаційних теорій, у цій моделі приділено більше уваги ситуації, ніж особі керівника. Ситуації характеризуються певними чинниками, три з яких впливають на якість прийнятого рішення, а чотири — стосуються згоди підлеглих щодо вибраного керівником рішення (рис. 4.15).

Рис. 4.15. Ситуаційна модель прийняття рішення Врума — Йєттона

Керівництво і лідерство

Використання певного стилю має бути адекватним ситуації, яка склалася. Наприклад, ситуація 3 характеризується так:

— чітких вимог до якості рішення, яке має бути прийнято, немає;

— важливою для реалізації прийнятого керівником рішення є згода з ним підлеглих;

— впевненості керівника в тому, що рішення буде підтримано групою в разі, якщо він прийме його самостійно, немає.

Ця проблема є нестандартною, неструктурованою, і для успішного її розв'язання керівнику доцільно застосувати груповий стиль управління (ПІ), який дасть змогу використати можливості всіх членів групи. Досягнутий у процесі обговорення проблеми консенсус забезпечить взаєморозуміння під час реалізації рішення.

Отже, діяльність менеджера буде успішною тільки в тому разі, якщо він враховуватиме особливості соціальної взаємодії, прагнутиме застосовувати різні форми влади і впливу, розвивати і використовувати для ефективного впливу на підлеглих свої ділові якості, правильно оцінюватиме проблемні ситуації і підбиратиме для їх розв'язання відповідний стиль керівництва.

1. Охарактеризуйте поняття «керівництво» та «лідерство». Вкажіть на їх відмінності.

2. У чому різниця між формальним та неформальним лідером?

3. Опишіть сильні та слабкі сторони форм влади, які можуть використовувати керівники.

4. Вкажіть умови, за яких можна ефективно використовувати такі інструменти впливу на людей, як переконання та залучення до співробітництва.

5. Які особисті риси людини формують ефективного лідера?

6. Охарактеризуйте стилі поведінки керівника. Які з них найпоширеніші у вітчизняному менеджменті і чому?

7. Опишіть сутність чотирьох систем Р. Лайкерта.

8. У чому полягає сутність ситуаційного підходу до лідерства?

9. Опишіть ситуаційну модель Ф. Фідлера і наведіть приклади, що ілюструють її використання.

10. Охарактеризуйте модель П. Герсі та К. Бланшара. За яких умов її варто застосовувати?

Соціально психологічні аспекти колективної праці

11. Покажіть на прикладі застосування теорії «шлях — мета» Р. Хауза і Т. Мітчела для підвищення ефективності впливу на підлеглих.

12 Наведіть основні положення теорії Врума — Йєттона. На якому аспекті керівництва зосереджено увагу?

13. У чому сутність теорій «X» та «У» Д. МакТрегора? Якій із цих теорій ви б надали перевагу у своїй практиці керівництва і чому?

14. Як використати управлінську решітку Р Блейка та Дж Моутон для вдосконалення керівником свого стилю управління?

15. Застосуйте модель П Герсі та К. Бланшара для визначення того стилю управління, який би допоміг ефективно працювати зі студентською групою.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 65; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!