Дія на підлеглого

Ситуація

Вказівний

Переконуючий

Делегуючий

Стилі керівництва

Стиль співробітництва

Передача повноважень на прийняття рішень та їх реалізацію

Спрямованість на усвідомлення співробітниками завдань і детальне > пояснення рішень

Конкретні завдання і жорсткий контроль за їх виконанням

Низький рівень

- Поведінка, орієнтована на завдання

Високий " рівень

Рис. 4.12. Ситуаційна модель керівництва П. Герсі і К. Бланшара

Соціально-психологічні аспекти колективної праці

Керівництво і лідерство

вони вважають ступінь зрілості (професійної і психологічної) підлеглих, який визначається мірою здатності й бажання виконувати поставлені керівником завдання. Професійна зрілість — це знання, вміння і навички, досвід, здібності загалом. Високий її рівень означає, що працівник не потребує директив і вказівок. Психологічна зрілість відповідає бажанню виконувати роботу чи вмотивованості працівника. Високий її рівень не потребує від керівника великих зусиль для заохочення підлеглих до роботи, оскільки вони вже внутрішньо вмотивовані.

Автори моделі виділили чотири стадії зрілості підлеглих:

1) люди не спроможні і не хочуть працювати; вони або некомпетентні, або не впевнені в собі;

2) люди не спроможні, але хочуть працювати; у них є мотивація, але немає навичок і вмінь;

3) люди спроможні, але не бажають працювати; їх не приваблює те, що пропонує керівник;

4) люди спроможні і бажають робити те, що пропонує їм керівник.

Модель вибудовується на виборі керівником певних стилів поведінки щодо підлеглих і щодо виконуваної ними роботи, які б відповідали ситуації, що склалася в групі. Поведінка, зорієнтована на налагодження стосунків, вимагає від керівника більшої уваги до підлеглих, надання їм підтримки, залучення їх до управління. Поведінка, зосереджена на роботі, передбачає проведення роз'яснювальної роботи з підлеглими про те, що і як вони мають робити. Керівник, який орієнтується на таку поведінку, структурує, контролює і уважно стежить за тим, як підлеглі працюють. Поєднання обох типів поведінки дає змогу в межах цієї моделі виділити чотири основних лідерських стилі: вказівний (8^, переконуючий (8₂), співробітництва (8₃) і делегування (8₄).

Ця модель придатна для організації, яка широко використовує роботу команд, оскільки менеджер може вибрати такий стиль керівництва, який відповідає стадії розвитку групи і є ефективним. Водночас модель вказує, у якому напрямі слід коригувати поведінку лідера, щоб колектив, яким він керує, швидше досяг стадії повної інтеграції.

Теорія «шлях — мета» Р. Хауза і Т. Мітчела. Отримала свій розвиток у 70-ті роки XX ст. В її основі — мотиваційна теорія очікування. Керівник може впливати на мотивацію підлеглих, пояснюючи їм можливі спо-

соби досягнення доступної винагороди (допомагає засвоювати зразки поведінки, які забезпечують успішне виконання завдань і адекватну винагороду) або збільшуючи цінність винагороди (ідентифікує найцінніші для працівника види винагороди, його систему пріоритетів). Завдання керівника полягає в тому, щоб збільшити сукупну персональну винагороду співробітників за виконання завдань і разом з ними визначити найко-ротші шляхи її отримання.

Модель «шлях — мета» передбачає, що спільними зусиллями керівника і працівника за потреби можна змінити ситуацію на краще. Працівники отримують задоволення від роботи, і їхня продуктивність праці зростає, якщо керівник забезпечує відповідність зусиль та результатів роботи і результатів та винагороди. Ідеальним вважають варіант, коли винагорода цілком відповідає результату. Роль керівника у моделі «шлях — мета» зображено на рис. 4.13, де вказано на відмінність у формальному керівництві і лідерстві. Поєднуючи обидві ролі, керівник швидше знаходить порозуміння з підлеглими.

Керівник визначає дії, які дають змогу підлеглому досягти високих результатів при виконанні роботи

Керівник вивчає потреби підлеглих

Керівник пояснює співробітнику особливості ролі, яку йому належить виконати

Керівник визначає адекватну потребам працівника винагороду, яку він отримає за умови виконання завдання

Підлеглий отримує необхідну інформацію, що підвищує його впевненість у досягненні бажаного результату

Керівник розробляє заходи, що сприяють підвищенню цінності результатів праці в очах підлеглого

Підлеглий демонструє інтенсивніш! зусилля і мотивацію

Результати праці відповідають планам організації

Рис. 4.13. Роль керівника у моделі «шлях — мета»

Соціально-психолопчні аспекти колективної праці

Модель ілюструє, що ефективним керівником є той, який підказує підлеглим шлях до бажаного результату. Згідно з теорією «шлях — мета» керівник може застосувати такі стилі керівництва: підтримуючий, директивний, орієнтований на досягнення, участі підлеглих в управлінні (рис. 4.14).

Поведінка керівника

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 57; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!