Самостійна робота

Увага

Самостійна робота

1. Сприняття це…. (психічний процес, психічне явище чи щось інше?)

2. У взаємозв’язку з якими психічними процесами відбувається процес сприймання?

3. Розрізняють деякі різновиди сприймань, визначте які саме?

4. Як виникають галюцинації?

5. Спостереження і спостережливість, яке значення мають у у навчанні та трудовій діяльності людини, чому?

На органи чуття людини одночасно діє безліч різноманітних подразників. Але не всі вони безпосередньо проникають у її свідомість. Відбувається неначе добір тієї інформації, що становить інтерес і має важливе значення для особистості. Решта сприймається як другорядне, нечітко або взагалі не помічається. Вибірковий, цілеспрямований характер психічної діяльності складає сутність уваги.

Найважливішою умовою будь-якої діяльності людини є увага. Сама сутність життя потребує того, щоб сигнал про значущість навколишніх предметів та явищ був для людини сигналом "Увага!"

Увага - це спрямованість та зосередженість психічної діяльності людини на об'єкти та явища зовнішнього світу (зовнішньо направлена увага), а також на думки, почуття та процеси, що відбуваються всередині у нього (внутрішньо направлена увага).

За наявністю вольової регуляції розрізняють увагу мимовільну, довільну та після довільну. Увагу, зумовлену сильними, контрастними, значущими подразниками, що діють на людину яскравістю, несподіваністю, динамізмом, називають мимовільною. Мимовільну увагу може викликати сильний подразник: різкий запах, яскраво світло і барви, голосні звуки. Мимовільна увага триває, поки діють відповідні подразники.

Вияв довільної уваги пов'язаний з використанням вольового зусилля, тобто це вид уваги, що виявляється у випадку, коли людина ставить перед собою певні завдання і намагається їх виконати. Довільна увага нерозривно пов'язана з мовою. У подібному випадку довільна увага набуває нових рис - залишаючись свідомою, доцільною, вона, як і мимовільна, знімає напруження, захоплює людину і підтримує активну психічну діяльність. Це і є післядовільна увага.

Залежно від цього розрізняють увагу внутрішню і зовнішню. Ці два види уваги тісно пов'язані між собою і виступають в єдності.

Людина здатна розподіляти свою увагу, при цьому вона одночасно може виконувати дві і більше дій. Рівень розподілу уваги залежить від освоєння людиною діяльності, автоматизації дій.

Здатність людини довільно і свідомо змінювати спрямованість своєї діяльності забезпечується переключенням уваги. Переключення уваги — це не що інше, як переміщення в корі великого мозку оптимального збудження. При цьому швидкість переключення уваги залежить від рухливості нервових процесів.

Зосередженість уваги залежить від мотивації діяльності та індивідуальних якостей людини. Якісною характеристикою зосереджуваності уваги людини на об'єкті є рівень її концентрації.

У клінічній практиці частіше за інші розлади уваги спостерігається підвищене відволікання. Хворим важко зосереджуватися на одному об'єкті або діяльності. Увага їхня нестійка, сторонні подразники, у тому числі й малоцікаві, можуть порушувати зосередженість уваги і діяльність хворого. Відволікання хворих буває настільки сильне, що вони не можуть зосередитися на запитаннях лікаря, постійно переключаються з однієї думки на іншу.

Відволікання уваги спостерігається при підвищеній втомлюваності, загальній слабості людини, зумовленій виснаженням нервової системи, тривалим і інтенсивним емоційним напруженням, надмірною розумовою працею. Воно може з'явитися після інфекцій, інтоксикацій, при травмах, пухлинах, склерозі судин головного мозку. Хворі з підвищеним відволіканням не можуть утримувати в свідомості одночасно більше одного, навіть добре їм знайомого предмета.

Увага є формою організації психічних процесів, що проявляється вибірково (селективне), у певній концентрації та відносній стійкості. Як організуючий чинник активної поведінки увага дає можливість зосередитися на об'єкті, який, у свою чергу, здатний привернути до себе увагу.

Умовні зв'язки, що виникають у разі повторного задоволення потреби, визначають концентрацію та вибірковість акту уваги, який первинне, за походженням, є орієнтувальним рефлексом.

Пасивна увага є, власне, безумовним орієнтувальним рефлексом на подразники, що мають життєве значення. Основна потреба в самозбереженні змушує організм до орієнтації — уваги. Активна увага передбачає задум, несе в собі елемент творчості. У цьому разі увага спрямовується на об'єкт шляхом свідомої організації психічної діяльності, котра складається в процесі соціального досвіду з урахуванням інтересів, досвіду, професії.

Людина навчається концентрувати увагу не обов'язково на подразниках високої інтенсивності, але й на слабких, якщо вони мають значення для діяльності. В межах норми увага неоднакова в різних людей. Вона змінюється в однієї і тієї самої особи залежно від інтересу до об'єкту, настрою, стану свідомості, втоми, прийому алкоголю, наркотиків, ліків.

Увага — складна функція. В ній розрізняють низку якостей, а саме: об'єм; розподіл; перемикання; концентрація; стійкість.

Об’єм уваги. Коли говорять про об’єм уваги, мають на увазі здатність сприймати певну кількість об’єктів за короткий проміжок часу, контролювати декілька дій. Давно помічено, що людині під силу сприймати відразу 5-7, максимум 9 предметів. Це так зване «правило Міллєра 7±2», сформульоване американським психологом Міллєром. Він показав, що об’єм уваги залежить не від кількості інформації, а від її блоків, число яких постійно рівне 7±2. Згідно цього правила однаково запам’ятовуються і 7 букв, і 7 цифр, і 7 слів, і 7 ідей. При наявності змістовного зв’язку об’єм уваги різко зростає.

Переключення уваги.

Об’єм уваги тісно пов'язаний з такою її властивістю як здатність переключатися – свідоме її перенесення з одного об’єкту на інший. На уроках я часто використовую наступні вправи.

Концентрація уваги.

Концентрація уваги – вельми цінна її якість, яка проявляється в зосередженні на одному об’єкті чи на одному виді діяльності та одночасному відстороненні від всіх інших подразників, які не причетні до даного виду роботи. Науковими експериментами встановлено, що максимальна концентрація уваги можлива протягом 30 секунд, максимум – 90. Після чого увага розсіюється і «зібрати» її можливо лише завдяки вольовим і фізичним зусиллям. Однією із важливіших характеристик високого інтелекту якраз і є чітко виражена здібність концентрувати свою увагу на сутності проблеми, що вирішується.

Стійкість уваги.

Особливе значення для досягнення успіху в навчальному процесі, крім концентрації, має стійкість уваги. Вона проявляється в зосередженні на об’єкті, в опорі відволіканню.

Ступінь стійкості уваги залежить від багатьох факторів: від відношення до роботи, характеру діяльності, сили нервових процесів і т.д. Характерно, що найбільша концентрація уваги спостерігається тоді, коли вона направлена на один об’єкт. Можливо, саме тому і виникає парадоксальна ситуація, коли поряд з великою концентрацією уваги виникає і велика розсіяність. Історія знає подібні факти розсіяності вчених. Наприклад, великий філософ Сократ вирішив взяти участь у війні і приєднався до колони війська, але під час походу він так заглибився в якесь філософське питання, що зупинився посеред дороги. Коли він дійшов до певного висновку, виявилося, що військо вже далеко попереду, тому що незадачливий вояка, зосередившись, простояв кілька годин. Отже виходить, що висока концентрація уваги затіняє інші властивості уваги. Тому і потрібно розвивати всі якості уваги. Високій концентрації уваги сприяє розвиток стійкості уваги.

Розподілення уваги.

Розподілення уваги означає одночасне зосередження на двох (і навіть більше) видах діяльності.

Керувати увагою, розподіляти її особливо необхідно в тому випадку, коли треба виконувати декілька робіт одночасно. Наприклад, конспектувати і запам’ятовувати, списати і вставити пропущені букви, при цьому ще й згадати правило, те ж саме і при написанні диктанту тощо.

Знову парадоксальна ситуація, коли учні при виконанні завдання на уроці розмовляють. Вчитель домагається тиші. Але, в той же час, «легкий шумок» на уроці сприяє розвитку такої якості уваги як її розподілення.

Спостерігаються такі форми порушення активності уваги.

Відволікання уваги — надмірна рухливість уваги, перемикання її з одного об'єкта на інший. Воно характерне для маніакальної фази маніакально-депресивного психозу. Зворотне явище — загальмованість уваги — спостерігається в депресивну фазу цього ж самого МДП, при хронічному епідемічному енцефаліті, інших органічних ураженнях головного мозку.

Недостатня здатність до перемикання (загальмованість) уваги пов'язана із в'язкістю мислення та схильністю до деталізації, притаманна хворим на епілепсію, з органічними ураженнями головного мозку. Зменшення уваги та порушення її розподілу спостерігаються при ураженні судин мозку, особливо при церебральному атеросклерозі.

Виснаження уваги властиве астенізованим пацієнтам з тяжкими тривалими соматичними недугами, хворим на неврастенію, з органічним ураженням головного мозку.

Апрозексія — повне випадіння уваги.

Виражене недоумство супроводжується повною дезінтеграцією активної уваги. Довше зберігається інтактною пасивна увага, коли хворий все ще повертається до джерела інтенсивного світла чи звуку.

На органи чуття людини одночасно діє безліч різноманітних подразників. Але не всі вони безпосередньо проникають у її свідомість. Відбувається неначе добір тієї інформації, що становить інтерес і має важливе значення для особистості. Решта сприймається як другорядне, нечітко або взагалі не помічається. Вибірковий, цілеспрямований характер психічної діяльності складає сутність уваги.

1. Увага це…. (психічний процес, психічне явище чи щось інше?)

2. Поясніть, що означаєрозподіл уваги?

3. Охарактеризуйте властивості уваги?

4. Які існують види уваги залежно від активності людини?

5. Як розвинути власну увагу?

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 50; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!