Лабораторна робота №2

Визначення органолептичних показників води

Мета роботи: визначення показників, що характеризують органолептичні властивості води (прозорість, осад, колір, плівка, запах, смак і присмак).

Завдання:

1. Вивчити визначення прозорості і осаду води.

2. Вивчити визначення колірності води.

3. Вивчити визначення запаху, смаку і присмаку води.

4. Підготувати практичні рекомендації щодо можливості використання аналізованої води і засобів її очистки.

2.1. Лабораторне приладдя, реактиви, матеріали

Термометр; циліндр з плоским дном; шрифт з висотою літер 2 мм і товщиною ліній літер – 0,5 мм; лінійка; фотометр лабораторний ЛМФ– 72.М; циліндр на 100 мл; мірні колби на 1 л; дистильована вода; проби води з різних джерел; біхромат калію (K₂Cr₂O₇); сульфат кобальту (СоSO₄ ∙ 7H₂O); концентрована сірчана кислота (H₂SO₄); піпетки мірні на 25 мл; колби мірні місткістю 20, 100 і 1000 мл; кювети довжиною 50-100 мм; конічна колба місткістю 200мл; електрична плита.

2.2. Теоретичні відомості

Органолептичні показники визначаються за допомогою органів чуття людини і включають: прозорість, мутність, колір, забарвлення, запах, смак.

Прозорість і каламутність характеризують наявність у воді завислих нерозчинних забруднень(частинок піску, глини, мулу, планктону, водоростей тощо).

Ступінь прозорості виражається висотою стовпа рідини в сантиметрах, через який чітко видно спеціальний шрифт. Прозорістю не менше 30 см повинні володіти води, які подаються для питтєвого водозабезпечення без освітлення. Річкові води можуть мати прозорість 25 см. Зменшення прозорості природних вод свідчить про їх забруднення.

Колір води зумовлений присутністю у воді гумусових і дубильних речовин, білкових й вуглеводневих сполук, жиру, органічних кислот та інших органічних сполук, які входять до складу живих і рослинних організмів, що містяться у воді, і що є продуктами їхньої життєдіяльності або розпаду. Колір природних вод зумовлений також наявністю гумусових речовин. Одиниця виміру колірності – градус.

Висока колірність води погіршує її органолептичні властивості і негативно впливає на розвиток водної рослинності і живих організмів через зниження концентрації розчиненого кисню у водоймі, який витрачається на окиснення сполук заліза і гумусових речовин. Гранично допустиме значення колірності для питної води складає 20⁰. Ця вода вважається безколірною.

Колір встановлюється візуально. Він вимірюється в умовних градусах,що визначаються порівнянням зі стандартними розчинами хромово-кобальтової шкали й характеризується як бурий, сірий, коричневий та ін.

Колірність води більш точно можна визначити на фотометрі, що реалізує фотометричний метод аналізу. Фотометричний метод базується на зміні поглинання світлового потоку, який проходить через розчин. Концентрація забарвленого компонента в певному діапазоні значень інтенсивності забарвлення має лінійну залежність від її насиченості. Збільшення інтенсивності забарвлення означає більш високу концентрацію досліджуваного компонента. Ця залежність виражена основним законом світлопоглинання Бугера-Ламберта-Бера.

Поглинання світла характеризується оптичною густиною D:

D = lg(I₀/I), (2.1)

де I₀ – інтенсивність падаючого світлового потоку;

I – інтенсивність світлового потоку, що пройшов через забарвлений розчин.

Згідно з законом оптична густина розчину прямо пропорційна концентрації розчиненої речовини при постійній товщині шару розчину:

Lg(I₀/I)= К ∙ С, (2.2)

де К – коефіцієнт пропорційності;

С – концентрація розчиненої речовини, моль/л.

Для визначення колірності води використовується фотометр лабораторний ЛМФ-72.М.1. Колірність води визначається при довжині хвилі λ=400нм.

Смак і запах природних вод можуть бути природного або штучного походження. Розрізняють чотири основні смаки води: солоний, гіркий, солодкий, кислий. Відтінки смакових відчуттів, що складаються з основних, називають присмаками. Солоний смак води звичайно зумовлений присутністю хлориду натрію; гіркий – сульфату магнію; кислий смак у більшості випадків пояснюється надлишком розчиненої вуглекислоти (мінеральні солі); залізний присмак надають воді солі заліза; лужний – поташ, сода, їдкі луги; в’яжучий – сульфат кальцію, сіль Мангану.

До запахів природного джерела відносять землистий, рибний, гнильний, сірководневий, ароматичний, болотний, глинистий, невизначений. До запахів штучного походження відносять хлорний, камфорний, аптечний, фенольний, хлорофенольний, запах нафтопродуктів.

Інтенсивність і характер запахів і присмаків води на сьогодні визначається органолептично, тобто за допомогою органів чуття за п’ятибальною системою.

2.3. Послідовність виконання роботи

2.3.1. Ознайомитися з лабораторним устаткуванням, матеріалами і реактивами для визначення органолептичних показників води і теоретичними положеннями.

2.3.2. Для дослідження прозорості досліджувану воду налити в циліндр, під дно якого підкласти на відстані 4 см шрифт.

2.3.3. Зливати воду доти, поки зверху через шар води можна буде чітко прочитати цей шрифт.

2.3.4. Висоту води, що залишилася в циліндрі заміряти лінійкою. При цьому визначення виконувати при доброму денному розсіяному освітленні на відстані 1 м від світло-несучої стіни.

2.3.5. За результатами заміру зробити висновок про ступінь прозорості досліджуваної води.

2.3.6. Для визначення осаду, який свідчить про забруднення води, скаламучену у пляшці воду налити в циліндр шаром приблизно 30 см і залишити в спокої 1 год, якщо вода відібрана з відкритої водойми, або на добу, якщо вода взята з підземних джерел.

2.3.7. Зробити кількісний (відсутній, незначний, помітний, великий) і якісний (піщаний, глинистий, мулистий, кристалічний, пластівковидний) аналіз осаду. Відмітити колір осаду.

2.3.8. За результатами аналізу осаду зробити висновок про ступінь забрудненості води.

2.3.9. Для визначення колірності води приготувати розчини №1 і №2. Для приготування розчину №1 зважити 0,0875 г біхромату калію (K₂Cr₂O₇) і 2,0 г сульфату кобальту (СоSO₄ ∙ 7H₂O) і перенести у колбу місткістю 1 л, додати 1 мл концентрованої сірчаної кислоти H₂SO₄ (щільність 1,84 г/мл) і долити до мітки дистильованою водою.

Для приготування розчину №2 1мл концентрованої сірчаної кислоти H₂SO₄ перенести у літрову колбу і долити до мітки дистильованою водою.

2.3.10. Приготувати еталонні розчини шкали колірності. Для цього перемішати розчини №1 і №2 в циліндрах місткістю 100 мл в співвідношеннях, наведених у табл. 2.1.

Таблиця 2.1. Хромато-кобальтова шкала колірності

2.3.11. На фотометрі лабораторному ЛМФ–72.М.1 визначити оптичну густину D при довжині хвилі λ = 400нм, для кожного еталонного розчину.

2.3.12. За одержаними даними побудувати градуювальний графік, відкладаючи по осі абсцис колірність у градусах, а по осі ординат – виміряні значення оптичної густини D для кожного еталонного розчину (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Градуювальний графік за хромато-кобальтовою шкалою колірності

2.3.13. Профільтрувати 50 мл досліджуваної води; частину фільтрату налити у кювету і визначити його оптичну густину на фотометрі лабораторному ЛМФ – 72.М.1. Виконати заміри для п’яти частин фільтрату і розрахувати його середнє значення.

2.3.14. За середнім значенням D за градуювальним графіком (рис.2.1) визначити колірність проби досліджуваної води і зробити висновки про відповідність колірності води санітарним нормам.

2.3.15. Для визначення запаху колбу з пробкою наповнити на 2/3 об’єму дослідженою водою, сильно стряхнути, відкрити пробку і вдихнути її запах.

2.3.16. Для посилення інтенсивності запаху конічну колбу на 200мл наповнити на ½ її об’єма досліджуваною водою, закрити часовим склом і нагріти до 60⁰С. Колбу обертаючим рухом збовтати і, зсунувши скло, швидко визначити запах.

Інтенсивність запаху визначити за 5-бальною шкалою: 0 – запах відсутній; 1 – виявляється тільки досвідченим дослідником;
2 – слабкий, виявляється при зверненні уваги на нього; 3 – легко помічається і викликає недобрі відчуття; 4- звертає на себе увагу й може змусити втриматись від пиття; 5 – запах настільки сильний, що вода не придатна для пиття.

Запах питної води не повинен перевищувати 2 бали, а запах, що з’являється при хлоруванні – 1 балу.

Характер природного запаху визначити згідно з наступною термінологією: А – ароматний; Б – болотний; Г – гнильний; Д – деревний; З – землистий; П – пліснявий; Р – рибний; С – сірководневий; Т – трав’янистий; Н – невизначений.

Чисті природні води не мають запаху.

2.3.17. Зробити висновки про придатність аналізованої води для пиття.

2.3.18. Для визначення смаку і присмаку, яке виконують із явно безпечною водою при 20⁰С, воду набирати у рот малими порціями, не проковтуючи.

2.3.19. Визначити наявність смаку (солоний, гіркий, кислий, солодкий) або присмаку (лужний, залізистий, металевий, в’яжучий і т.п.)

2.3.20. Визначити інтенсивність смаку або присмаку в балах
(0 – відсутність присмаку; 1-дуже слабкий; 2 – слабкий; 3 – помітний; 4 – виразний; 5 – дуже сильний). Присмак питної води не повинен перевищувати 2 бали, а при хлоруванні – 1 балу.

2.3.21. Зробити висновки про відповідність смаку і присмаку досліджуваної води санітарним нормам для питної води.

Контрольні питання

1. Як здійснюється проведення спостережень за станом поверхневих вод?

2. Як відбувається нормування якості води?

3. Назвіть показники, що характеризують якість води.

4. Як визначається якість води за органолептичними показниками?

5. Порядок визначення прозорості води.

6. Які сполуки обумовлюють колірність води?

7. Як визначається колірність води?

8. Який порядок роботи з фотометром ЛМФ-72М.1?

Література [9, 11, 12]

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 113; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!