Тема № 1. Поняття «бюджетного менеджменту» у бюджетному процесі.

Конспект лекцій

Бюджетний менеджмент

2012 рік

Бюджет як державний інститут складався в процесі тривалої еволюції. Сам термін «бюджет» веде початок від норманського (старофранцузького) слова bougette (шкіряна сумка, потім — портфель), тобто має алегоричне етимологічне походження. Це слово в часи норманського завоювання (XI ст.) перейшло в Анг­лію, де в епоху Середньовіччя канцлер казначейства приносив у парламент сумку (портфель), котра вкупі з її вмістом (фінансо­вими документами, а також промовою про стан державних фі­нансів), власне, і дістала назву бюджет.

Бюджетний процес, як предмет бюджетного менеджменту, ви­ступає у вигляді системи поетапного приймання рішень та їх ви­конання, за допомогою якої повноважні на те представники суспільно-політичних груп та інститутів пропонують, розглядають і схвалюють бюджет. У свою чергу, державні органи збирають і витрачають бюджетні кошти, передбачені законом. В умовах демократії бюджетний процес виконує роль своєрідного торгу, учасники якого — виборці, полі­тики, державні функціонери — через політичний механізм по­дання голосів і міжпартійне суперництво ведуть боротьбу за до­ступ до обмежених фінансових ресурсів. У такий спосіб у бюджеті тісно переплітається широчезна гама інтересів та проти­річ, а прийняття бюджету завжди є компромісним політичним рішенням. Це, у свою чергу, пояснює, чому таким складним і су­перечливим є бюджетний процес і наскільки важливо мати на­дійні механізми управління ним. Саме цей чинник обумовив при­скорений розвиток бюджетного менеджменту на основі розроб­лення і впровадження сучасних методів і технологій. Адже якщо бюджетний процес не матиме надійного підґрунтя, якщо не бу­дуть визначені цілі й пріоритети, а головне - критерії оптимальності бюджету, то узгодження вказаних інтересів може затягува­тись на невизначений період, як це неодноразово спостерігалося в Україні в 90-ті роки минулого століття.

Бюджет відображає масштаби державної діяльності й водно­час обмежує її. З одного боку, це кошти, що надходять у розпо­рядження держави і визначають її фінансовий потенціал. Але, з іншого боку, в бюджеті зосереджені грошові фонди суспільного користування, що перебувають не стільки у власності, скільки в розпорядженні органів державної влади і витрачаються на ухва­лені суспільством на основі суспільного вибору цілі. В ідеалі бюджет — це грошові кошти, довірені платниками податків в управління підзвітному їм персоналу уря­дових, насамперед фінансових, установ. Однак він також відчує, що у дійсності до цього ідеалу ще далеко. Недарма сучасна фі­нансова наука розглядає проблеми «бюджет і демократія», «бю­джет і бюрократія». У будь-якого користувача та розпорядника тих чи інших коштів, у тому числі й бюджетних, завжди є власні інтереси, які далеко не завжди збігаються з інтересами власника, а то й є відмінними від них. Завдання ефективної організації бю­джетного процесу полягають у тому, щоб мінімізувати ці відмін­ності інтересів і надати їм одновекторного спрямування. Чим бі­льше вдається реалізувати це завдання, тим більше бюджет служить інтересам усього суспільства, а не окремих політичних сил та бюрократичних кланів.

Якщо слова латинського походження «адміністрація», «адмі­ніструвати» в значенні управляти, керувати, завідувати були ві­домі вже стародавнім римлянам, маючи більш ніж двохтисячолітню історію, то їх сутнісний аналог - «менеджмент», навпаки, має недавнє і штучне походження. Колись у своєму первісному значенні це слово означало «мистецтво верхової їзди або вміння правити кіньми». У сучасному розумінні воно означає управлін­ня людьми з метою розв'язання господарських та інших завдань на основі науково обґрунтованих принципів і раціональних мо­тивацій діяльності. Бюджетний менеджмент як на державному рівні, так і в межах окремого відомства чи уста­нови виконує роль цивілізованого механізму управління розподі­лом обмежених коштів між безліччю застосувань без надто гост­рих політичних конфліктів чи руйнівних соціальних потрясінь. Технології бюджетування, бюджетного планування, контролю та аудиту підпорядковані саме цим засадам.

Сучасний бюджетний менеджмент розвивається на основі принципів і процедур творчого вирішення проблем фінансування державного сектору. Ідеальна модель бюджетного менеджменту передбачає дотримання правил формування й виконання бюджету на основі загальноприйнятих принципів, які відповідають цінностям демо­кратичної і правової держави, громадянського суспільства, рин­кової економіки. До цих принципів, сформованих у процесі ево­люції фінансової теорії та практики як фундаменту побудови бюджету й організації бюджетного процесу, належать повнота, єдність і періодичність бюджету, його реальність, прозорість і відкритість.

Об'єктом бюджетного менеджменту як системи управління є основний централізований державний фонд грошових коштів - бюджет держави. Оскільки розгалуженість і величина цього фон­ду досить значні (у ньому централізується в різних країнах від 30 до 60 % валового внутрішнього продукту — ВВП), то й система управління ним має відповідати найвищим вимогам менеджмен­ту. Сьогодні ні особливий талант та інтуїція керівників і службов­ців фінансових установ, ні їх відданість справі і працьовитість, ні будь-які методи стимулювання їхньої праці не в змозі забезпечи­ти надійність бюджетного процесу без необхідних знань і нави­чок у сфері як генерального, так і галузевого менеджменту.

Генеральний менеджмент формує загальні знання з організації та методів управління, що стосуються будь-якого об'єкта чи сис­теми, у тому числі й бюджету. Він вивчається в дисципліні «Ме­неджмент» і дає базові знання з питань управлінської діяльності. Водночас кожна система чи об'єкт мають свої специфічні харак­теристики й особливості, вивчення яких потребує особливих під­ходів і методів, деталізації загальних вимог і положень, що й зу­мовило виокремлення галузевих напрямів менеджменту. Одним із них і є бюджетний менеджмент.

Предметом бюджетного менеджменту як навчальної дисцип­ліни є бюджетний процес та управління ним. Бюджетний процес характеризує і відображає систему управління бюджетом, яка, у свою чергу, включає органи управління бюджетом і структуру та методологію бюджетної діяльності.

Склад органів управління бюджетом, зважаючи на його роль, досить розгалужений. Виділяються три групи. Першу утво­рюють органи законодавчої та виконавчої влади. Оскільки бю­джет як основний фінансовий план держави затверджується у ви­гляді закону, то Верховна Рада є провідним органом в управлінні бюджетом. Органи виконавчої влади забезпечують підготовку проекту бюджету і його виконання.

Другу групу складають органи оперативного управління бю­джетом і бюджетного контролю. До них належать Міністерст­во фінансів та спеціалізовані органи — Державна контрольно - ревізійна служба, Державна казначейска служба, Державна податкова служба і Рахункова палата.

Міністерство фінансів має більш загальні функції — воно розробляє проект бюджету і забезпечує його виконання. На інші органи покладаються більш вузькі і деталізовані функції. Дер­жавна податкова служба контролює дотримання плат­никами податків податкового законо­давства, повноту, правильність та своєчасність розрахунків з бюджетом. При цьому хід виконання дохідної частини бюджету контролює Міністерство фінансів і місцеві фінансові органи.

Державна контрольно-ревізійна служба здійснює контроль за ці­льовим, раціональним і правильним використанням бюджетних асигнувань. Її функції дещо виходять за межі бюджету, оскільки во­на також контролює фінансову діяльність підприємств державного сектору. Державне казначейска служба здійснює касове виконання Дер­жавного і місцевих бюджетів, тобто забезпечує прийняття доходів та фінансування видатків. Якщо податкова служба і контро­льно-ревізійна служба в Україні сформувалися на базі відповідних підрозділів Міністерства фінансів, то казначейство — це нова струк­тура касового виконання бюджету. Рахункова палата являє собою орган позавідомчого контролю за бюджетним процесом.

Третя група — це органи, які, виконуючи покладені на них функції, безпосередньо пов'язані з бюджетом. Одні з них беруть участь у формуванні доходів з наданням їм права нараховувати і стягувати певні платежі та штрафні санкції. До них належать: Державна митна служба та її підрозділи, що стягують мито і пе­рераховують його в бюджет, накладають штрафи за порушення митних правил; органи Міністерства внутрішніх справ, що стя­гують державне мито і різні штрафи; органи Міністерства юсти­ції і нотаріальні контори, що стягують чи нараховують державне мито; різного роду державні природоохоронні органи та інспек­ції, що стягують штрафи за порушення екологічного законодав­ства, правил полювання та рибальства, користування водними, лісовими та іншими природними ресурсами; органи державної інспекції з контролю за цінами в частині нарахування та стягнен­ня штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері ціно­утворення та ін. До третьої групи органів управління бюджетним процесом у частині фінансування видатків належать різні управ­лінські структури, насамперед галузеві міністерства і відомства, які виконують функції головних розпорядників коштів, тобто здійснюють безпосереднє фінансування видатків і фінансування за рахунок бюджету підвідомчих підприємств, організацій, уста­нов та інших структур.

Органи третьої групи виконують щодо бюджету другорядні функції. Їхня діяльність у сфері бюджетного процесу ґрунтується на делегуванні їм певних повноважень органами оперативного управління.

Структура бюджетного процесу містить три складові: бю­джетне планування, виконання бюджету та складання і затвер­дження звіту про його виконання. Бюджетне планування охоп­лює складання проекту бюджету, його розгляд та затвердження.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 118; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!