Програма курсу 9 страница

• Мова має різні роди: а) мова дотику (стиснути руки, поглади­ти, поцілувати, обійняти); б) мова зору 1) міміка, пластичні рухи (обернутись до когось плечима на знак погорди, поклонитись, хита­ти головою - так, ні; махати рукою, складати руки до молитви, клас­ти палець на уста, чухатися за вухом, широко відкривати очі); 2) зо­рова сигналізація (вивішені прапори, національний прапор, сигнали ракетами і прапорцями, залізничні сигнали, дороговкази, однострої, ордени і медалі, здіймати капелюх на знак вітання, підняти чарку, хліб-сіль, вивіски, мова квітів); 3) письмо (нотне, орфографія); в) мова слуху 1) слухова сигналізація (стук у двері, стук в стіл, стук молотка при ліцитаціях, оплески, стріли гармат, дзвінок у трамваї, домашній дзвінок, автомобільний гудок, сурма, будильник, гімн); 2) слухові знаки, викликані людиною... Без розуміння мови немає мови взагалі (За Р. Смаль-Стоцьким).

• Міжнародні мови - це мови, що є засобом спілкування народів різних держав. Висування тієї або іншої мови на світову роль визнача­ється сукупністю екстралінгвальних (політичних, економічних, куль­турних) та лінгвальних чинників. Цей статус мови юридично закріп­люється завдяки її визнанню як офіційної або робочої мови міжнарод­них організацій чи конференцій (ООН, ЮНЕСКО). Такими є англійська, арабська, іспанська, китайська, російська, французька.

• Задуми створити штучну мову почали виникати з XVII ст. у зв'яз-ку з занепадом латинської. Відомо понад 500 проектів. Серед штучних мов міжнародного спілкування можна назвати кілька. Так, у 1879 р. створено волапюк, з 1887 р. поширюється есперанто, далі з 1907 р. користувалися мовою ідо, з 1921 по 1922 - окциденталь, аз 1951 р. існує інтерлінгва. Есперанто народи Землі отримали завдяки польсь­кому лікарю Людвігові Заменгофу. Ще змалку Заменгоф виношував мрію дати людям мову, зрозумілу для всіх. 26 липня 1887 року, після 10 літ наполегливої праці, у Варшаві з'явилася 40-аркушна книжка, яку Заменгоф підписав псевдонімом "Доктор Есперанто", "той, хто сподівається". Поступово псевдонім став назвою мови. В есперанто всього 16 граматичних правил, які не мають винятків. Освоєння шес­ти букв, що відрізняють алфавіт від латинського, дає можливість про­тягом кількох годин почати читати, писати й перекладати цією мовою.

• Професор Київського національного університету ім. Т. Шевченка Костянтин Тищенко дослідив і виявив так звані лексичні відстані між мовами Європи, тобто те, що робить їх відмінними одна від одної, а отже, дає підстави говорити про їхню самостійність, окремішність, силу. Від професора дізнаємось, що українська мова різниться від ро­сійської на 38 % своєї лексики. Для порівняння: відстань між україн­ською і білоруською - 16 %, словацькою і чеською - 15 %, болгар­ською і македонською -10%, російською і білоруською - 27 %, чесь­кою і польською - 26 %, польською і українською - 30 %, а також: іспанською та італійською - 33 %, французькою та італійською - 30 %, німецькою і голландською - 25 %, іспанською і португальською - 25 % та ін. Завдяки його науковим відкриттям студенти університету мають змогу швидко вивчати одразу чотири найпоширеніші романські мови: іспанську, португальську, французьку та італійську.

• Для оволодіння етикою спілкування, культурою людських взає­мин варто прочитати книгу американського ученого Дейла Карнегі "Як здобувати друзів і впливати на людей" (К., 1990). її написано більш як піввіку тому і вона витримала більше 100 видань. Це книга про науку людських і ділових стосунків, практичні поради, як культурно пово­дити себе в сім'ї, на виробництві, у громадських структурах. Основа­на вона на філософії прагматизму з девізом "істинне те, що практич­не". Карнегі інтерв'ював багатьох людей, які досягай значних успіхів у житті, політиків, економістів, президентів, намагаючись з'ясувати техніку їхніх взаємин з іншими людьми. Є така риса в американців -"романтичний практицизм": мати мрію, робити її метою свого життя і досягати на шляху до неї успіхів. Це перегукується із висловом Елео­нори Рузвельт: "Майбутнє належить тим, хто вірить у красу своєї мрії".

• Найбільшими енциклопедіями сьогодні вважаються "Британська енциклопедія" ("Encyclopedia Britannica"), франкомовна енциклопе­дія Ларусса ("Larousse"), Американська енциклопедія ("The Encyclopedia Americana"). Перше 3-томне видання "Британської ен-циклопедїГ відбулось 1768 -1771 pp. в Единбурзі. З початку 40-х років XX ст. вона видається в Чикаго, а у Лондоні працює лише відділення редакції. Витримала більше 20-ти видань, включно з електронними варіантами. Французьке енциклопедичне видання фірми Ларусс було засновано 1852 p. у Парижі педагогом і лексикографом П'єром Ла-руссом. Протягом 1865 - 1876 pp. фірмою було видано "Великий уні­версальний енциклопедичний Ларусс" у 10 томах. З 1971 видається "Велика енциклопедія" у 60 томах. Перше 3-томне видання Амери­канської енциклопедіївідбулось у 1829 - 1833 pp. у Філадельфії. З 1902 р. видається у Нью-Йорку. Усі названі енциклопедії містять ін­формацію про Україну, хоча подана вона не завжди об'єктивно, бо ав­тори часто користувалися не українськими, а російськими чи польсь­кими джерелами.

Однією з найкращих енциклопедій вважають і виданий у 1890 -1907 pp. у Петербурзі акціонерним видавничим товариством Брокга-уз-Ефрон „Энциклопедический словарь", що мав 41 том (82 півтоми). Відзначався досить об'єктивною інформацією про Україну і україн­ців, авторами якої були Іван Франко, Володимир Гнатюк, Михайло Грушевський (Дуда Н.).

Серія «Вища освіта в Україні» Заснована в 1999 р.

Навчальне видання

МАЦЮК Зоряна Омелянівна СТАНКЕВИЧ Ніна Іванівна

УКРАЇНСЬКА МОВА ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ

Керівник видавничих проектів Ю. В. Піча Літературний редактор А. І. Ґедзь

Коректор Л. В. Шевченко Комп'ютерна верстка В. С. Гарвона

Здано на складання 20.07.2005 р. Підписано до друку 27.08.2005 р. Формат 60x84/16. Папір офсетний. Гарнітура Тип Times. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 22,0. Обл.-вид.арк 23,2. Тираж 1000 прим. Зам. № 5-354.

Видавництво «Каравела» а/с № «В 474», м. Київ-1, 01001, Україна. Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб'єктів видавничої справи: ДК, №56, від 19.05.2000 р.

Віддруковано з готових діапозитивів на ВАТ "Білоцерківська книжкова фабрика", вул. Леся Курбаса, 4, м. Біла Церква, 09117, Україна. Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб'єктів видавничої справи: ДК, № 567, від 14.08.2001 р.

' Див.: Постанова Президії вищої атестаційної комісії України від 15.01.2003 р. №7-05/1 „Про підвищення вимог до фахових видань, внесених до переліків ВАК України".

Докладніше про вимоги до написання курсових (дипломних, магістерських) робіт див.: Методичні вказівки до написання курсових (дипломних, магістерських) робіт / Уклад.: 3. Мацюк, О. Антонів. - Львів, 2004.

Методичні вказівки до написання курсових (дипломних, магістерських) робіт / Уклад.: 3. Мацюк, О. Антонів. - С. 19-20.

[4]У словнику використано матеріали: Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити /За заг. ред. О. Сербенської. - Львів, 1994; Сербенська О., Білоус М. Екологія українського слова. Практичний словничок-довідник. - Львів, 2003; Лесюк М. Словник росіїзмів у сучасній українській мові (ненормована лек­сика) // Доля моєї мови. - Івано-Франківськ, 2004. - С. 214-251.

Дисципліна «Організація навчального процесу у вищій школі» є вибірковою для вивчення студентами, що навчаються за програмами з підготовки бакалаврів.

Метою вивчення дисципліни є підготовка студентів до навчання в університеті відповідно до сучасних інтеграційних процесів у міжнародній освіті в контексті Болонської декларації.

Завдання вивчення дисципліни полягає у формуванні у студентів системи знань щодо суті й соціального значення вищої освіти, сучасних тенденцій її розвитку; прищепленні навичок самостійного й ефективного навчання в університеті з урахуванням світових освітніх тенденцій; формуванні у студентів комплексного розуміння обліково-фінансової системи на мікро- і макрорівнях та відповідної державної політики.

Предметом вивчення даної дисципліни є організація професійної підготовки фахівців з вищою освітою.

Після вивчення дисципліни студент повинен знати:

ü об'єктивні передумови виникнення, суть, функції, характерні ознаки інтеграційних процесів у міжнародній освіті;

ü Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи;

ü основні завдання, принципи та етапи формування Європейського простору вищої освіти;

ü проблеми адаптації вищої освіти України до вимог Болонського процесу;

ü європейську кредитно-трансферну систему (ECTS);

ü стан, досягнення, проблеми розвитку фінансово-економічної освіти;

ü принципи організації бібліотечної справи в університету;

ü необхідність впровадження і проблеми розвитку студентського самоврядування.

Вміти:

ü чітко обґрунтовувати понятійно-термінологічний апарат дисципліни «Організація навчального процесу у вищій школі»;

ü аналізувати освітнє середовище ВНЗ. сегментувати ринки освітянських послуг, оцінювати конкурентоспроможність випускників ВНЗ та розробляти ринкову стратегію навчального закладу;

ü ефективно організувати самостійне вивчення навчальних дисциплін;

ü визначити структуру індивідуального навчального плану з врахуванням нормативних вимог і особистих інтересів і перспектив;

ü знаючи свої обов’язки, вміти відстоювати свої права.

Навчальна дисципліна «Організація навчального процесу у вищій школі» пов’язана з іншими дисциплінами циклу гуманітарної підготовки: Філософія, Культурологія, Психологія та Педагогіка; а також з дисциплінами циклу природничо-наукової та економічної підготовки: Макроекономіка, Мікроекономіка, Фінанси, Бухгалтерський облік та ін.

Тема 1. Університетська освіта в контексті Болонського процесу

Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Зміст і складові Болонського процесу. Документи Болонського процесу.

Основні завдання, принципи та етапи формування Європейського простору вищої освіти. Європейська кредитно-трансферна система накопичення – ECTS.

Адаптація вищої освіти України до вимог Болонського процесу. Правова документація України щодо Болонського процесу. Перспективи розвитку вищої освіти України у XXI столітті.

Тема 2. Фундаменталізація та індивідуалізація підготовки

фахівців з вищою освітою

Зміст понять «Вища освіта», «Освітній рівень», «Система вищої освіти». Мета і завдання вищої освіти на сучасному етапі розвитку суспільства.

Основні принципи розвитку вищої освіти: принцип фундаментальності, принцип варіативності та альтернативності, принцип гуманізації навчально-виховного процесу у вищій школі, принцип гуманітаризації змісту освіти, принцип демократизації освітнього простору.

Концептуальні засади розвитку економічної освіти.

Фундаменталізація та індивідуалізація навчальної діяльності як основні напрями розвитку вищої освіти.

Стандартизація вищої освіти. Складові елементи системи стандартизації вищої освіти: державний стандарт вищої освіти, галузевий стандарт вищої освіти, стандарт вищої освіти вищих навчальних закладів та їх зміст.

Поняття освітньо-професійної програми, освітньо-кваліфікаційної характеристики, засобів діагностики якості вищої освіти, навчальних планів. Навчальний план підготовки фахівця: структура. Нормативні дисципліни і вибіркові дисципліни.

Тема 3. Організація навчального процесу в університеті

Наукові засади організації навчального процесу в університеті.

Нормативно-правова база вищої освіти. Системний, комплексний, діяльнісний та особистісно-орієнтований підходи до організації навчально-виховного процесу в університеті.

Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) у ВНЗ України: умови; основні терміни, поняття та їх визначення; мета та завдання; основні принципи.

Форми організації навчання.

Організаційно-методичне забезпечення.

Система комплексної діагностики знань студентів. Індивідуально-диференційована система оцінки успішності студентів. Зміст критеріїв оцінки. Рівні ступенів засвоєння навчального матеріалу. Види і форми контролю знань. Види контролю: попередній, поточний, рубіжний (модульний, тематичний), підсумковий.

Контроль виконання індивідуального навчального план студента.

Технології навчального процесу: традиційні, новітні інноваційні, комп’ютерні.

Учасники навчально-виховного процесу.

Тема 4. Фахова підготовка у вищому навчальному закладі:

вступ до спеціальності

Організація фінансово-економічної освіти. Стан, досягнення, проблеми розвитку фінансово-економічної освіти на сучасному етапі.

Розвиток змісту та науково-методичного забезпечення вищої фінансово-економічної освіти.

Концепція освітньої діяльності за фахом «Фінанси і кредит» та «Облік і аудит». Освітньо-кваліфікаційна характеристика магістра за спеціальністю «Фінанси і кредит» та «Облік і аудит»: професійні призначення, кваліфікаційні вимоги та умови використання фахівців з фінансів та обліку і аудиту; виробничі функції, типові задачі діяльності.

Сфери професійної діяльності фахівця з фінансів та обліку і аудиту.

Практичні аспекти підготовки фінансистів, бухгалтерів, аналітиків і аудиторів.

Тема 5. Бібліотека університету і правила користування її фондами

Бібліотека: поняття, завдання, структура. Типи бібліотек і їх функції.

Основи бібліотекознавства та бібліографії. Принципи та організація бібліотечної справи.

Бібліотека університету як центр інформаційного забезпечення студентів.

Структурні підрозділи бібліотеки. Фонди бібліотеки. Правила користування фондами бібліотеки. Системи класифікації. Бібліотечні каталоги: поняття, типи.

Тема 6. Соціально-культурна інфраструктура університету

Основні напрями діяльності університету як багатопрофільного вищого навчального закладу.

Структура університету.

Зовнішня структура університету – інтегрований багато структурний комплекс. Елементи зовнішньої структури університету.

Внутрішня структура університету – багаторівневий організаційно-управлінський комплекс. Елементи внутрішньої структури університету.

Соціально-культурна інфраструктура університету: гуртожитки, спортивні об’єкти, клуби художньої самодіяльності, оздоровчі табори, об'єкти громадського харчування. Традиції, ювілеї, конкурси.

Тема 7. Студентське самоврядування як невід'ємна складова

демократизації вищої школи

Актуальність проблеми студентського самоврядування. Проблеми студентського самоврядування у законодавчих та нормативно-правових документах з вищої освіти.

Студентське самоврядування у вищих навчальних закладах: суть, структура, форми роботи. Європейський вибір України та питання утвердження студентського самоврядування. Всеукраїнська студентська рада як представницький орган студентів на державному рівні.

Студентське самоврядування в університетах європейських країн.

Тема 1. Університетська освіта в контексті Болонського процесу

ПЛАН

1.Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу.

2.Основні завдання, принципи та шляхи формування Європейського простору вищої освіти.

3.Адаптація вищої освіти України до вимог Болонського процесу.

1. Болонський процес як засіб інтеграції

і демократизації вищої освіти країн Європи.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 55; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!