Гостра судинна недостатність.

Гостра судинна недостатність – складний клінічний синдром, який розвивається на тлі раптового первинного зменшення наповнення кров‘ю судинного русла і характеризується виникненням непритомності, колапсу, шоку.

Непритомність – раптова короткочасна втрата свідомості, спричинена ішемією головного мозку.

Непритомність виникає у людей з лабільною нервовою системою, особливо у жінок, у разі втоми, страху, болю тощо. Причиною непритомності є гострі порушення судинного тонусу, які призводять до гіпотензії. Раптова гіпотензія з непритомністю відзначається у осіб, які одержують гіпотензивну терапію та у разі швидкого переходу у вертикальне положення. Виникнення цього виду непритомності зумовлене ортостатичною (постуральною) гіпотонією. Іноді непритомність може бути симптомом серйозного органічного захворювання. Схильні до непритомності, яка виникає у разі фізичного навантаження, є хворі зі стенозом гирла аорти. Причиною розвитку цього стану можуть бути порушення ритму серця під час гострої коронарної недостатності та інфаркту міокарду.

Непритомності передує період слабкості, нудоти. Хворий відчуває раптову слабкість, запаморочення, дзвін у вухах, нудоту.

Обличчя бліде, зіниці вузькі, реакція на світло жвава, кінцівки холодні, дихання сповільнене, пульс слабкого наповнення й напруження. У горизонтальному положенні тіла хворі переважно швидко опритомнюють, щоки рожевіють. Хворий робить глибокий вдих і розплющує очі.

Колапс – гостра судинна недостатність, яка характеризується раптово різкою слабкістю аж до повної адинамії.

Характерний зовнішній вигляд хворого: загострені риси обличчя, запалі тьмяні очі, блідо-сірий колір шкіри, дрібні краплі поту, холодні синюшні кінцівки. Хворий лежить нерухомо, млявий, дихання часте, поверхневе, пульс частий, малого наповнення. Артеріальний тиск знижується. Вираженість симптомів залежить від характеру основного захворювання. У разі крововтрати шкіра і видимі слизові оболонки бліді, у разі інфаркту міокарда обличчя має синюшний відтінок, відзначають акроцианоз.

Шок – його патофізіологічні механізми виникнення, компенсаторні механізми, процеси декомпенсації нами розглянуті раніше. Зупинимося коротко на клінічних проявах шоку. Шок – найбільш виражена форма гострої судинної недостатності. Найчастіше він розвивається внаслідок тяжкої травми (травматичний), опіку, гострого інфаркту міокарду (кардіогенний), алергічні реакції (анафілактичний). У разі виникнення шоку будь-якої природи насамперед уражається центральна нервова система. Перша фаза шоку характеризується короткочасним збудженням, напруженням м‘язів, підвищенням температури тіла та артеріального тиску, тахікардією, почастішанням поверхневого дихання, руховим неспокоєм, пітливістю. Хворі активні, скаржаться на біль, оскільки у них підвищена чутливість. Якщо подразнення не призупинено, то розвивається так звана торпідна фаза, яка практично не відрізняється від колапсу. Хворий млявий, пасивний, скаржиться на нестачу повітря, спрагу. Болю він не відчуває, оскільки чутливість знижена. Шкіра бліда, вкрита холодним потом, пульс і дихання часті, артеріальний тиск знижений. Вени шиї спадаються. Важливою ознакою є олігурія (різке зменшення сечовиділення).

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 68; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!