Список рекомендованої літератури

1. Болдинов В.М. Ответственность за причинение вреда источ-ником повьішенной опасности. - С.Пб.: Юридический центр Пресе, 2002. -372 с.

2. Жуковская ОЛ. Возмещение вреда, причиненного источником повьішенной опасности: Некоторьіе аспекти проблеми. - К.: Льі-бидь, 1994. - 200 с.

3. Приступа С.Н. Ответственность за причинение вреда источ­ником повьішенной опасности: Учеб. пособие. - X.: ХЮИ, 1986. -29 с.

4. Терєщенко Н.В. Особливості відповідальності за шкоду, запо­діяну джерелом підвищеної небезпеки: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Нац. ун-т внутр. справ. - X., 2003. - 16 с.

§ 10. Відшкодування ядерної шкоди

Використання ядерної енергії є одним з видів джерел підвищеної небезпеки. Маючи на меті правове регулювання суспільних відносин під час здійснення всіх видів діяльності у сфері використання ядер­них установок та джерел іонізуючого випромінювання, забезпечен­ня мінімального рівня утворення радіоактивних відходів при вико­ристанні ядерної енергії, захист навколишнього природного середовища, життя та здоров'я громадян від впливу іонізуючого ви­промінювання, забезпечення відшкодування шкоди, зумовленої ра­діаційним впливом, законодавцем встановлено особливості відшко­дування ядерної шкоди. Зокрема, питання відшкодування такої шкоди регулюються законами України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 8 лютого 1995 р., "Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення" від 13 грудня 2001 р., а також Віденською конвенцією про цивільну від­повідальність за ядерну шкоду від 12 вересня 1997 р.

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. ДОГОВІРНІ ТА НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ Умови відповідальності за ядерну шкоду не відрізняються від умов відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, проте мають деякі особливості.

Так, протиправністпь виражається у настанні ядерного інци­денту. Під цим поняттям розуміється будь-яка подія або низка подій одного й того ж походження, що завдають ядерної шкоди.

Ядерною шкодою визнається втрата життя, будь-які ушкоджен­ня, завдані здоров'ю людини, або будь-яка втрата майна, або шко­да, заподіяна майну, або будь-яка інша втрата чи шкода, що є ре­зультатом небезпечних властивостей ядерного матеріалу на ядерній установці або ядерного матеріалу, який надходить з ядерної уста­новки чи надсилається до неї, крім шкоди, заподіяної самій уста­новці або транспортному засобу, яким здійснювалося перевезення.

Ядерна шкода відшкодовується виключно у формі грошової ком­пенсації.

Суб'єктом, зобов'язаним відшкодувати заподіяну ядерну шкоду, виступає експлуатуюча організація (оператор). Експлуату­ючою організацією (оператором) є призначена державою юридич­на особа, яка здійснює діяльність, пов'язану з вибором майданчика, проектуванням, будівництвом, введенням в експлуатацію, експлуа­тацією, зняттям з експлуатації ядерної установки або вибором май­данчика, проектуванням, будівництвом, експлуатацією, закриттям сховища для захоронення радіоактивних відходів, забезпечує ядер­ну та радіаційну безпеку і несе відповідальність за ядерну шкоду.

Відповідальність оператора за ядерну шкоду є абсолютною, тоб­то настає незалежно від встановлення його вини, крім випадків, ко­ли вона заподіяна ядерним інцидентом, що виник безпосередньо як наслідок стихійного лиха виняткового характеру, збройного конф­лікту, воєнних дій, громадянської війни або повстання.

Коли заподіяння ядерної шкоди пов'язане з діяльністю більш як одного оператора, ці оператори несуть часткову відповідальність. У разі неможливості визначення частки кожного з них у заподіянні шкоди, вони несуть солідарну відповідальність.

У будь-якому разі відповідальність кожного оператора не повин­на перевищувати меж цивільної відповідальності за заподіяну шко­ду, встановлених законом.

РОЗДІЛ 2. НЕДОГОВІР НІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

Якщо оператор доведе, що ядер_На шкода виникла повністю або частково внаслідок грубої недбалості особи, якій заподіяна шкода, або внаслідок дії чи бездіяльності такої _0соби з наміром заподіяти шкоду, оператор за рішенням суду може бу_ти звільнений повністю або част­ково від обов'язку відшкодування щ_К0д_И, заподіяної такій особі.

Особливості існують і стосовно строків давності. Так, право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної жит­тю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності, а якщо шко­ду заподіяно майну або навколишньому природному середовищу, то право на подання позову діє протягом десяти років з дня заподіяння шкоди.

Законом України "Про використання ядерної енергії та радіа­ційну безпеку" (ст. 77) передбачено, _що оператор повинен забезпе­чити страхування або інше фінансове забезпечення відшкодування за ядерну шкоду. Якщо розміру стр_{ахування або іншого} фінансово­го відшкодування недостатньо, то відшкодування шкоди за пода­ними позовами забезпечується державою. У такому випадку держава має право регресу до оператора, який не забезпечив відшко­дування ядерної шкоди.

Відшкодування ядерної шкоди включає кошти, які виплачують­ся з фондів соціального страхування та соціального забезпечення, фондів медичного страхування, а також кошти, які виплачуються у разі нещасного випадку на виробнц_{цтві або на вшіа}док професій­них захворювань. Фонди, за рахунок _яких здійснено відшкодуван­ня, та організації, які виплатили заз_Начеш суми на відшкодування ядерної шкоди, також мають право р_ЄГресного позову до оператора.

Список рекомендованої літератури

1. Балюк Г.І. Еколого-правові проблеми страхування ядерної шкоди // Концепція розвитку законодавства України. - К., 1996. -С. 251-254.

2. Єршова С. Про правові гарантії відшкодування ядерної шкоди // Право України. - 1998. - № 4. - С, 46-49.

3. Крупка Ю.М. Проблеми створення правового механізму від­шкодування ядерної шкоди в Україні // Правова держава. - К., 1997. - Вип. 8. - С. 192-197.

ЦИВІЛЬНЕ П РАВО УКРАЇНИ. ДОГ0_В|р_Ні тд _ис„_пг

--^Л^І ^ЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗ АННЯ

4. Ответственность за ядепч^ї г, І '

М., 1997.-43 с. ^ядарнми ущерб / А.И. Иойрьішидр.

§ 11. Відшкодування щ_{колм оог},

іншим ушкодженням здоров яА«^калщтвом,

^{м нив} я або смертю

Загальні положення про зобов'_я,_ЯННІІ •

завданої каліцтвом, іншим уі% *Г відшкодування шкоди,

Відповідно до ст. З Конституції у?™ ^ЗД0Р^0В'^{Я а}б«смертю. визнаються в Україні найвищоюсоїїі? ^Ж™ * ^ЗД°^Р°^В'^{Я ЛЮДИНИ} цим великого значення набуває в_иГ ^& °^{Ю ЦШНІСТЮ}- ^{У зв}'язку з шкоди, завданої цим благам. ^{Р1ШЄННЯ} прання відшкодування

Зобов'язання з відшкодування ткп™
шим ушкодженням здоров'я або завдано! каліцтвом, ін-

ліктних зобов'язань, що характер™' ^{Є специ}*^іч™м видом де-
востей. Найважливіше значенням ^певною низкою особли-

- особисті немайнові блага, які нещГ °^{ДНа 3 НИХ: ЖИТТЯ І 3}Д°Р°^в'я
завдана шкода не може бути відщ_к ^{ДЛЯгають г}Р°шовій оцінці, тому
або компенсована грошима Однак^⁰*^ ^{В нату}Р^альномУ вигляді
кають майнові втрати, оскільки в» "?* ^ЦЬ°^{МУ В поте}Рпілого вини-
тимчасово або постійно позбавляє,! У™^К0Дження здоров'я він

Крім того, у особи з'являються до!?Г^{Р 1ТКУ ЧИ ІНШ0Г}° ^Д0Х0ДУ-
лікування. У випадку смерті фізи^І ^{ВИТрати}' наприклад, на
Ці померлого, а також особи які»? ^ВТРа™ ^НЄСутЬ У^тР™ан-

У будь-якому разі нанесення такої^™ ^К°^{ШТИ На похова}ння.
них страждань. ^{Ди завдає} Фізичних і душев-

Отже, у цьому деліктному зоб08'_{язіипгі} м„„
відшкодування майнових збитків _я! ^М°^{ЖЄ И}™ ^{ЛИШе П}Р°

лідок ушкодження здоров'я чи запо_Діян!Г^ЗНаЛа *^ІЗИЧНа °^С°^{ба Внас}" витрати на лікування, поховання тГ? ^{РП (неоде}Р™ Доходи,

Зазначене зобов'язання виникає! * ^^ ^{МОральної ШК}°ДИ-каліцтвом, іншим ушкодженням зі3^7 ^{3&ВДанНЯ ШК0}Д^И саме

Каліцтво - це тілесне ушкод^ ^СМЄР™ °^С°^бИ-

нього впливу (наприклад, від у_да№ „ ' ^{3аВДанЄ вна}слідок зовніш-

Під іншим Ушкоджен^і"^™*' "^ не пов'язане з каліцтвом пошкодСн^доРов'я "* **** ^"'^ 482

РОЗДІЛ 2. НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

Смертю є припинення життєдіяльності організму, незворотне зупинення фізіологічних процесів у клітинах і тканинах людини.

Загальний порядок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, передбачений статтями 1195-1208 ЦК України. Дія цивільно-правових норм щодо відпо­відальності за таку шкоду поширюється на сферу недоговірних зобо­в'язань. Ця шкода, завдана фізичній особі під час виконання нею договірних зобов'язань, підлягає відшкодуванню на підставах, встановлених статтями 1166, 1187 ЦК України.

Потрібно зауважити, що на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, по­зовна давність не поширюється (ч. 1 ст. 268 ЦК України).

Відшкодування такої шкоди здійснюється, як правило, щомі­сячними платежами. Однак, за наявності обставин, що мають істот­не значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути випла­чена одноразово, але не більш як за три роки наперед (ч. 1 ст. 1202 ЦК України).

У разі припинення- юридичної особи, зобов'язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смер­тю, і встановлення її правонаступників виплата таких щомісячних платежів покладається на її правонаступників. При цьому вимоги про збільшення розміру відшкодування шкоди пред'являються та­кож до її правонаступників.

У випадку ліквідації юридичної особи платежі, належні потер­пілому або особам, визначеним ст. 1200 ЦК України, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у поряд­ку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим ак­том. За відсутності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов'язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рі­шення суду за позовом потерпілого (ст. 1205 ЦК України).

Розглянемо окремо особливості відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичної особи, та шкоди, завданої смертю потерпілого.

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушко­дженням здоров'я фізичної особи. Фізична або юридична особа, яка

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. ДОГОВІРНІ ТА НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ завдала шкоди фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням її здоров'я, зобов'язана відшкодувати потерпілому майнові збитки та моральну шкоду.

Майнові збитки потерпілого складаються з:

- заробітку (доходу), втраченого ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності;

- додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання лі­ків, протезування, стороннього догляду тощо.

До втраченого заробітку (доходу):

- включаються всі види оплати праці за трудовим договором за місцем основної роботи і за сумісництвом, з яких сплачується податок на доходи громадян, у сумах, нарахованих до вира­хування податку;

- не включаються одноразові виплати, компенсація за невико­ристану відпустку, вихідна допомога, допомога по вагітності та пологах тощо (ч. З ст. 1197 ЦК України). Розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або ін­шого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшко­дуванню, визначається:

- у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я;

- з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної праце­здатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці ро­боти, що передували ушкодженню здоров'я чи втраті працездат­ності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'яти­кратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати (ч. 1 ст. 1197 ЦК України).

Для визначення розміру відшкодування у разі професійного за­хворювання може братися до уваги за бажанням потерпілого се­редньомісячний заробіток (дохід) за дванадцять або за три останні календарні місяці перед припиненням роботи, що було викликано каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

РОЗДІЛ 2. НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

Однак розмір заробітку (доходу) потерпілого перед отриманням ушкодження здоров'я міг збільшитися (йому підвищили заробітну плату за посадою, перевели на вищеоплачувану роботу, прийняли на роботу після закінчення освіти тощо). У такому разі при визна­ченні середньомісячного заробітку (доходу) враховується лише заро­біток (дохід), який потерпілий одержав або мав одержати після від­повідної зміни (ч. 4 ст. 1197 ЦК України).

Розмір доходу, втраченого фізичною особою-підприємцем, а також фізичною особою, яка самостійно забезпечує себе роботою (наприклад, адвокатом, особою, зайнятою творчою діяльністю), визначається з її річного доходу, одержаного в попередньому госпо­дарському році, поділеного на дванадцять. Якщо ця особа отриму­вала дохід менш як дванадцять місяців, розмір її втраченого доходу визначається шляхом визначення сукупної суми доходу за відпо­відну кількість місяців.

Розмір такого доходу обчислюється виходячи з розміру доходу у сумах, нарахованих до вирахування податків, на підставі даних ор­гану державної податкової служби (ст. 1198 ЦК України).

За бажанням потерпілого, який на момент завдання шкоди не працював, середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється, вихо­дячи з його заробітку до звільнення або звичайного розміру заро­бітної плати працівника його кваліфікації у цій місцевості (ч. З ст. 1197 ЦК України).

На розмір втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкоджен­ня здоров'я заробітку (доходу) впливає і ступінь втрати потер­пілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Професійна працездатність - здатність працівника до роботи за своєю професією (фахом) і кваліфікацією чи за іншою адекватною їй професією (фахом)¹.

'Див.: Порядок встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 листо­пада 1995 р. № 212.

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. ДОГОВІРНІ ТА НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

Під загальною працездатністю розуміється здатність до вико­нання некваліфікованої роботи, яка не потребує наявності у особи спеціальних знань та навичок.

Втрата працездатності буває тимчасовою або тривалою (стій­кою). Тимчасова втрата працездатності засвідчується листком не­працездатності. Експертиза тривалої або стійкої втрати праце­здатності проводиться медико-соціальними експертними комісіями (далі - МСЕК) Міністерства охорони здоров'я України (п. 1 Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни від 4 квітня 1994 р. № 221), з урахуванням Критеріїв вста­новлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у від­сотках, особливостей працевлаштування хворих та інвалідів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 5 серпня 1998 р. № 238 (наприклад, повна відсутність язика може бути визнана втратою 70 % професійної працездатності)¹. При про­веденні експертизи МСЕК встановлює обмеження рівня життєдіяль­ності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також необхідні види медичної та соці­альної допомоги.

Отже, будь-яке каліцтво або інше ушкодження здоров'я, що знизило здатність особи до професійної праці, призводить до вста­новлення відповідного відсотка втрати професійної працездатності. При цьому слід враховувати, що одні й ті ж самі наслідки ушко­дження здоров'я по-різному впливають на працездатність осіб різ­них професій. За відсутності у особи певної професії (фаху) встанов­люється ступінь втрати нею загальної працездатності.

Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкоджен­ням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної

'На нашу думку, визначати конкретні розміри втрати професійної праце­здатності без урахування особливостей певної професії, як це робить законо­давець, недоцільно. Визначаючи ступінь втрати професійної працездатності, МСЕК у кожному конкретному випадку має виходити з можливостей потер­пілого виконувати в тому або іншому обсязі роботу за своєю професією або роботу, рівну їй по кваліфікації та оплаті. Тому встановлювати конкретні розміри можна лише для визначення ступеня втрати загальної працездатності.

РОЗДІЛ 2. НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

особі у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів (ст. 1195 ЦК України).

Якщо така шкода завдана внаслідок умислу потерпілого, то во­на не відшкодовується. Однак вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат (ст. 1193 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1202 ЦК України, стягнення додаткових витрат може бути здійснене наперед у межах строків, встановлених на основі висновку відповідної лікарської експертизи, а також у разі необхідності попередньої оплати послуг і майна (придбання путів­ки, оплата проїзду, оплата спеціальних транспортних засобів тощо).

Після призначення суми відшкодування шкоди, завданої калі­цтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичної особи, можуть виникнути обставини, завдяки яким потрібно буде зробити пере­рахунок такої суми у бік збільшення або зменшення.

Так, потерпілий має право на збільшення розміру відшкодування:

1) якщо працездатність знизилася порівняно з тією, яка була у нього на момент вирішення питання про відшкодування шко­ди (ст. 1203 ЦК України);

2) у разі підвищення вартості життя¹ (ч. 1 ст. 1208 ЦК Укра­їни);

3) у випадку збільшення розміру мінімальної заробітної плати (ч. 2 ст. 1208 ЦК України);

4) в інших випадках, передбачених договором або законом (ч. 4 ст. 1195 ЦК України).

Розмір відшкодування може бути зменшено:

1) якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди (ч. 2 ст. 1193 ЦК України);

2) залежно від матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, крім випадків завдання шкоди вчиненням злочину (ч. 4 ст. 1193 ЦК України);

'Вартість життя визначається за допомогою такої категорії як прожит­ковий мінімум. Визначення прожитковому мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень да­ється у Законі України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 р.

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. ДОГОВІРНІ ТА НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

3) якщо працездатність потерпілого зросла порівняно з тією, яка була в нього на момент вирішення питання про відшкодуван­ня шкоди (ст. 1204 ЦК України). Свою специфіку має визначення розміру відшкодування у разі завдання каліцтва або іншого ушкодження здоров'я малолітній чи неповнолітній особі (ст. 1199 ЦК України).

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобо­в'язана відшкодувати лише додаткові витрати, оскільки малолітня особа ще не працює. Однак після досягнення нею чотирнадцяти ро­ків (учнем - вісімнадцяти років) особа, яка завдала шкоди, зобо­в'язана відшкодувати також шкоду, пов'язану із втратою або зменшенням працездатності потерпілого, виходячи з розміру вста­новленої законом мінімальної заробітної плати.

Коли ж потерпілим є неповнолітня особа, то, якщо на момент ушкодження здоров'я вона мала заробіток, шкода має бути відшко­дована, виходячи з розміру її заробітку, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Після початку трудової діяльності відповідно до одержаної квалі­фікації такі потерпілі мають право вимагати збільшення розміру відшкодування шкоди, пов'язаної із зменшенням їх професійної працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здо­ров'я, виходячи з розміру заробітної плати працівників їх квалі­фікації, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Якщо потерпілий не має професійної кваліфікації і після досяг­нення повноліття продовжує залишатися непрацездатним внаслі­док каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, завданого йому до повноліття, він має право вимагати відшкодування шкоди в обсязі не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого. У разі

смерті потерпілого про відшкодування йому завданої шкоди, зви­чайно, йтися не може. У такому випадку право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

РОЗДІЛ 2. НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

Вичерпний перелік непрацездатних осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, та строки виплати їм такого відшкодування встановлюються у ч. 1 ст. 1200 ЦК України. Шкода, зокрема, відшкодовується:

1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, сту­денту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);

2) чоловіку, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно;

3) інвалідам - на строк їх інвалідності;

4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотир­надцяти років;

5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потер­пілого, - протягом п'яти років після його смерті.

Зазначеним особам шкода відшкодовується у розмірі середньо­місячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебува­ли на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та ін­ші аналогічні виплати, які він одержував (ч. 2 ст. 1200 ЦК Укра­їни).

Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодову­ється лише її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю (ч. 2 ст. 1168 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає випадки зміни сукупного розміру відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого.

Так, суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім ви­падків, коли шкоди завдано вчиненням злочину (ч. 4 ст. 1193 ЦК

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. ДОГОВІРНІ ТА НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

України). Сукупний розмір відшкодування зменшується також у разі припинення виплати відшкодування особам, які здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого (ч. 4 ст. 1200 ЦК України).

Відповідно до статей 1200, 1208 ЦК України, сукупний розмір відшкодування підлягає збільшенню у разі:

1) народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника;

?,) призначення виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого;

3) підвищення вартості життя;

4) збільшення розміру мінімальної заробітної плати;

5) збільшення розміру відшкодування законом.

При цьому розмір же відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахунку, крім таких випадків:

1) народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника;

2) призначення (припинення) виплати відшкодування особам, які здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого.

На особу, яка завдала шкоди смертю потерпілого, покладається також обов'язок відшкодувати особі, яка зробила необхідні витра­ти на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, і такі витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зарахо­вується (ст. 1201 ЦК України).

Витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож у цій місцевості (п. 24 Постано­ви Пленуму Верховного Суду України № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 р.).

Потрібно звернути увагу на те, що у разі відшкодування шкоди, зав­даної смертю годувальника, та відшкодування витрат на поховання ви на потерпілого не враховується (ч. З ст. 1193 ЦК України).

РОЗДІЛ 2. НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

Особливості відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок зло­чину. Питання відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від злочину, вже розглядалися вище (див. § 7 гл. 29). У цьому параграфі ми зупинимося саме на особливостях відшкоду­вання такої шкоди при завданні каліцтва, іншого ушкодження здо­ров'я або смерті фізичній особі.

За загальним правилом шкода, завдана каліцтвом, іншим ушко­дженням здоров'я або смертю внаслідок злочину, відшкодовується особою, яка її завдала. Однак у двох випадках така шкода відшко­довується потерпілому або особам, визначеним ст. 1200 ЦК Укра­їни, державою:

1) якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин;

2) якщо вона є неплатоспроможною (ч. 1 ст. 1207 ЦК України). При цьому умови та порядок відшкодування державою шкоди,

завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, вста­новлюються спеціальним законом. Однак його ще не прийнято.

Покладення такого зобов'язання на державу обумовлюється спрямованістю її діяльності на захист прав і свобод людини, на його гарантування. Держава не змогла належним чином забезпечити правопорядок. Це спричинило завдання шкоди, за яку немає кому нести відповідальність. Тоді держава повинна відповісти за невико­нання свого головного обов'язку, передбаченого ст. З Конституції України.

У разі відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушко­дженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок злочину, державою, остання має право зворотної вимоги до особи, винної у вчиненні злочину, однак лише у розмірі коштів, витрачених на ліку­вання особи, яка потерпіла від цього злочину (ч. 2 ст. 1191 ЦК Ук­раїни).

За загальним правилом витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину зобов'язана відшкодувати осо­ба, яка цей злочин вчинила, крім двох випадків:

1) завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони;

2) завдання шкоди у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого (ч. 1 ст. 1206 ЦК України).

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. ДОГОВІРНІ ТА НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ Якщо злочин вчинено малолітньою або неповнолітньою особою, витрати на лікування потерпілого відшкодовуються особами, виз­наченими статтями 1178, 1179 ЦК України.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" від 7 липня 1995 р. закладу охорони відшкодовуються тільки кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого в лікарні, госпіталі, диспансері чи в іншому стаціонарному лікувальному закладі. Всі інші витрати (наприклад, пов'язані з наданням потерпілому швидкої або невідкладної медичної допомоги, на амбулаторне лікування) не відшкодовуються.

Сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається зак­ладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпі­лий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та витрат на його лікування в день (п. 2 Порядку обчислення роз­міру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стяг­нення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх викори­стання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 р. № 545).

При цьому, якщо лікування проводилося закладом охорони здо­ров'я, який є у державній власності, у власності Автономної Рес­публіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодуван­ня витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 51; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!