Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою




У цивільному праві особи віком від 14 до 18 років визнаються деліктоздатними, тобто здатними нести цивільно-правову відпові­дальність. Отже, неповнолітня особа у віці від 14 до 18 років відпо­відає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах (ч. 1 ст. 1179 ЦК України).

Самостійний дохід неповнолітнього може складатися із заро­бітної плати, доходу від підприємницької діяльності, відсотків від акцій тощо. Власним майном такої особи є кошти, внесені до кре­дитних установ на її ім'я, подароване, успадковане або будь-яке інше майно, яким неповнолітній володіє на законних підставах.

Однак особи віком від 14 до 18 років не завжди мають майно і Доходи, на які може бути звернено стягнення для відшкодування


ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. ДОГОВІРНІ ТА НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ


РОЗДІЛ 2. НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ


 


завданої шкоди. Тому у випадку відсутності в неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шко­да відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не дове­дуть, що шкоди було завдано не з їх вини. Так само, якщо неповно­літня особа перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад повинен відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини (ч. 2 ст. 1179 ЦК України).

Така відповідальність батьків має характер субсидіарної (додат­кової) відповідальності. Потерпілий спочатку пред'являє вимогу про відшкодування завданої шкоди до основного боржника - непов­нолітньої особи, яка завдала шкоду, а у разі незадоволення нею ви­мог повністю або частково - до батьків (усиновлювачів) або піклу­вальника неповнолітнього.

Субсидіарна відповідальність за неповнолітнього віком від 14 до 18 років покладається на обох батьків за принципом рівної часткової (дольової) відповідальності.

Якщо шкода завдана спільними діями декількох неповно­літніх, має місце два види відповідальності:

- дольова відповідальність самих неповнолітніх;

- субсидіарна - їх батьків, піклувальників.

Що стосується відповідальності неповнолітніх у разі заподіяння шкоди їх спільними діями, то розмір (частка) відшкодування кож­ної особи встановлюється за домовленістю між ними або за рішен­ням суду (ч. 1 ст. 1182 ЦК України).

У випадку завдання шкоди декількома особами, одна з яких перебуває під наглядом закладу, який здійснює щодо неї функції піклувальника, то цей заклад відшкодовує завдану шкоду в частці, яка визначається за рішенням суду (ч. 2 ст. 1182 ЦК України).

Якщо шкода завдана неповнолітнім як з вини його батьків (уси­новлювачів), піклувальників, так і з вини навчальних, виховних чи лікувальних закладів, то застосовується принцип часткової (до­льової) відповідальності фізичних та юридичних осіб залежно від ступеня вини кожного.

Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклу-


вальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнен­ня повноліття стане власником майна, достатнього для відшкоду­вання шкоди (ч. З ст. 1179 ЦК України).

Оскільки батьки (усиновлювачі) чи піклувальники несуть відпо­відальність за власну неправомірну винну поведінку, то вони не мо­жуть вимагати від своїх дітей повернення сплачених ними коштів, навіть коли їх діти на цей час досягли 18 років.

8.3. Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності

ЦК України (ст. 35) містить положення, за яким при настанні певних обставин фізичній особі, яка не досягла 18 років, може бути надана повна цивільна дієздатність. Існування такої норми має до­сить суттєвий вплив на зміст відповідальності за шкоду, завдану неповнолітніми особами іншим фізичним та юридичним особам. Наприклад, якщо особою завдано шкоди у віці 13 років, то нести відповідальність згідно з ЦК України будуть її батьки (усиновлю­вачі), але якщо така 13-річна особа записана як батько (чи мати) дитини в актових записах про народження дитини та їй у встанов­леному законом порядку надано повної дієздатності, то вона нести­ме самостійну відповідальність.

Таким чином, шкода, завдана неповнолітньою особою після на­буття нею повної цивільної дієздатності, відшкодовується цією осо­бою самостійно на загальних підставах (ч. 1 ст. 1180 ЦК України). Проте із загального правила про самостійну відповідальність не­повнолітнього після набуття ним повної цивільної дієздатності існує виняток. Зокрема, у разі відсутності в неповнолітньої особи, яка набула повної цивільної дієздатності, майна, достатнього для від­шкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в ча­стці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усинов­лювачами) або піклувальником (ч. 2 ст. 1180 ЦК України). Цією ж нормою передбачено, що покладення обов'язку на батьків (усинов­лювачів), піклувальника за шкоду, завдану неповнолітнім має місце лише за умови надання ними згоди на набуття цією неповнолітньою особою повної цивільної дієздатності. Тобто, якщо неповнолітнім


ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. ДОГОВІРНІ ТА НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ набуто повної цивільної дієздатності за рішенням суду без згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника, то останні звільняють­ся від обов'язку відшкодувати завдану шкоду.

Щодо припинення обов'язку батьків (усиновлювачів) чи піклу­вальників з відшкодування шкоди, то він припиняється у момент досягнення неповнолітнім, якого наділено повною цивільною діє­здатністю, 18-річноговіку.

8.4. Відшкодування шкоди батьками, позбавленими батьківських прав

Позбавлення батьківських прав на підставі ст. 164 Сімейного кодексу України тягне за собою надзвичайні наслідки - повністю скасовуються права фізичної особи як батька (матері). Особи, по­збавлені батьківських прав, втрачають права батьків: як особисті немайнові (наприклад, право на особисте виховання дитини, на визначення місця проживання дитини), так і майнові (наприклад, право на утримання від дитини, право на спадкування).

Разом з тим, за такими особами зберігаються деякі обов'язки. Зокрема, відповідно до ст. 166 Сімейного кодексу України, вони повинні надавати дитині матеріального утримання; відповідно до ст. 1183 ЦК України - зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану їх неповнолітніми дітьми.

Здебільшого цивільне правопорушення, скоєне неповнолітньою особою, є наслідком неналежного сімейного виховання, коли бать­ки взагалі не займалися вихованням дитини або не здійснювали за нею належного нагляду, тобто вина батьків полягає в неналежному вихованні, результатом якого стало протиправне заподіяння шкоди іншим особам.

Зміст відповідальності батьків, позбавлених батьківських прав за шкоду, завдану їх неповнолітньою дитиною, визначається анало­гічно до змісту відповідальності батьків, які не втратили свого бать­ківського статусу.

Для притягнення батьків, позбавлених батьківських прав, не­має значення, чи дитина малолітня або неповнолітня, перебуває під опікою або піклуванням, передана в іншу сім'ю на виховання або ні.


РОЗДІЛ 2. НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

Однак особи, позбавлені батьківських прав, не нестимуть відпо­відальності, якщо доведуть, що нанесена шкода не є наслідком неви­конання ними своїх батьківських обов'язків (ст. 1183 ЦК України).

Отже, вирішуючи питання про притягнення батьків, позбавле­них батьківських прав, до відповідальності за шкоду, завдану їх не­повнолітніми дітьми, потрібно встановити наявність вини батьків та причинний зв'язок між завданою шкодою та протиправною пове­дінкою.

Відповідальність за шкоду, завдану дитиною, покладається на батьків протягом трьох років після позбавлення батьківських прав від дня набрання законної сили рішення суду про позбавлення бать­ківських прав.

Особи, які позбавлені батьківських прав, притягуються до відпо­відальності за власну вину, тому при виконанні ними обов'язку з відшкодування шкоди вони не набувають права регресної вимоги до своєї дитини як до безпосереднього заподіювана шкоди.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 75; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopediasu.com - Студопедия (2013 - 2026) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.022 сек.