ТЕМА 2.1. Ресурсно- трудовий потенціал економіки України 3 страница

За кількістю жителів села поділяють на малі (до 500 осіб)- 57,7%, середні (500 –1000 осіб) – 22,4% і великі (понад 1000 осіб)- 19,9%.

Територіальні відмінності сільського розселення, зумовлені природними умовами, суспільно-економічними відмінностями та історичним минулим, мають свої особливості у різних природних зонах і районах України. Так, на Поліссі, де сільськогосподарські угіддя мозаїчні, села здебільшого невеликі за людністю. У Лісостепу густота сільського населення висока і багато сільських поселень, розміщених поблизу одне від одного; у Степу – зріджена мережа сільських поселень, розміщених біля водотоків при незначній густоті сільського населення. Найвищі показники густоти сільського населення (50-70 чол./ км²) мають західні та подільські області - Чернівецька, Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Закарпатська, Вінницька, Хмельницька, що зумовлено зосередженням в цьому регіоні найвищої частки сільського населення в Україні. Сільське розселення на сучасному етапі деградує у зв’язку із скороченням чисельності та густоти сільського населення.

Сільське розселення України зазнало змін через хибну аграрну політику і диференціацію сіл на перспективні та неперспективні, екстенсивний розвиток сільського господарства, слабкий розвиток переробної промисловості, виробничої та соціальної інфраструктури в сільській місцевості, геноцид і депортації. Важкі умови життя та праці, відсталість сфери послуг і побуту спонукали до масових виїздів з села, що призвело до знелюднення українського села, його деградації, депопуляції, старіння населення і від’ємного сальдо в природному прирості.

Інтеграційні процеси в економіці України, формування територіально- виробничих комплексів об’єктивно зумовлюють розвиток інтеграції в розселенні. Він виявляється через посилення взаємозв’язку між міськими та сільськими поселеннями, перехід від автономного до взаємопов’язаного їх розвитку та формування на цій основі територіальних систем розселення.

В Україні існує єдина система розселення, в основу якої покладено адміністративно-виробничо- та культурно - побутові важелі з центру держави – Києва. Національна система розселення представлена 30215 елементами – поселеннями, які функціонували у тісному взаємозв’язку в просторі, поділеному на міську та сільську місцевості. До її складу входять регіональні міжобласні системи розселення: Центральна, Західна, Північно-Східна і Південна. Вони відіграють винятково важливу роль у формуванні національної системи і характеризуються територіальними відмінностями історичного, соціального, політичного та економічного розвитку.

Розселення тісно пов’язане з міграціями. Міграція - механічне переміщення людей зі зміною постійного місця проживання на більш чи менш тривалий період. Економічна функція міграцій полягає в забезпеченні кількісної і якісної відповідності між територіально розміщеними засобами виробництва і робочою силою. Соціальна - в намаганні трудоактивного населення задовольнити особисті потреби соціального, професійно – кваліфікаційного і духовного характеру.

Найбільш поширеними мотивами міграцій є економічні, соціально – побутові, політичні, релігійні, воєнні чинники, а також стихійні лиха.

Суттєвим є поділ міграцій на зовнішні і внутрішні. Зовнішні міграції пов’язані з переміщенням населення між державами. Внутрішні міграції – це переміщення населення в межах тієї чи іншої країни, між її регіонами, населеними пунктами.

Залежно від тривалості переміщення населення виділяють стаціонарну (безповоротну) міграцію (переміщення на постійне або довгострокове місце проживання) і тимчасову (переміщення на відносно короткий строк). Тимчасові міграції включають сезонні і маятникові переміщення.

Сезонні міграції населення – це тимчасові міграції, для яких характерне тимчасове (сезонне) територіальне переміщення мігрантів. Відповідно сезонні міграції можуть бути внутрідержавними і міждержавними. Залежно від причин, що їх зумовлюють, виділяють економічну сезонну міграцію (необхідність забезпечити робочою силою певні галузі господарства на період сезонного збільшення робіт і соціально - культурну сезонну міграцію (поїздки на навчання, лікування, відпочинок, туризм).

Маятникова міграція - це регулярне переміщення населення з одного населеного пункту в інший на роботу або навчання без зміни місця проживання. Маятникові міграції зумовлюються невідповідністю між розміщенням виробництва і розселенням населення. Найбільше маятникові міграції спостерігаються в приміських зонах великих міст, в міських агломераціях. Маятникові міграції сприяють збалансованому і раціональному використанню трудових ресурсів міських і сільських поселень. Вони впливають на соціальну мобільність населення, на зміну соціальної структури сільського населення, на подолання суттєвих відмінностей між містом і селом.

Внутрідержавні переміщення населення не впливають на його загальну чисельність, проте відіграють значну роль у перерозподілі і формуванні трудових ресурсів областей, регіонів, міст та сільських поселень. Серед внутрідержавних міграційних потоків головними є внутріобласні переміщення, які в Україні становлять понад 70% обсягу внутрідержавних міграцій. Внутріобласні міграційні потоки відбуваються в основному в напрямку “село- місто”.

Тимчасові міграції населення в Україні представлені сезонними і маятниковими. Сезонні міграції спостерігаються в межах областей, між областями, населеними пунктами. Типовими сезонними міграціями є поїздки населення західних та північних областей на збір сільськогосподарських культур в області українського степу.

Крім внутрішніх міграцій, для України характерні й зовнішні. Значними є потоки мігрантів за межі України (еміграція) і в Україну (імміграція).

При аналізі міграційних процесів можуть бути використані наступні кількісні показники:

1) масштаби міграції (міграційний оборот) – кількість прибулих і вибулих за певний проміжок часу (рік). Різниця між числом прибулих і вибулих називається сальдо міграції. Воно може бути додатнім і від’ємним. Невелике додатне сальдо міграції при значних масштабах міграції свідчить про слабку приживаємість на новому місці, тобто низьку ефективність міграції;

2) ефективність міграції розраховується як відношення сальдо міграції до кількості прибулих (в %);

3) інтенсивність міграції вимірюється коефіцієнтом інтенсивності, який характеризує відношення розміру міграції до загальної чисельності населення території, яка розглядається.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 55; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!