Графіка як наука

Графіка – це сукупність графічних засобів письма: букв, пунктуаційних знаків.

Сукупність букв, розташованих в усталеному порядку, називається алфавітом, абеткою або азбукою

Ці терміни синонімічні, але етимологічно тлумачаться по-різному: алфавіт походить від нази двох перших букв грецького алфавіту А (альфа) і В (бета, новогрецька – віта), абетка – від назв двох перших букв слов’янського алфавіту А і Б, азбука – від назв перших двох букв старослов’янського алфавіту А(азъ) і (буки).

Український алфавіт склався на основі старослов’янського кириличного письма. За свою більш ніж тисячолітню історію він зазнав чимало змін. Форма букв, близька до сучасної, встановилася в XVII ст.

Сьогодні український алфавіт нараховує 33 букви. Букву Ґґ до українського алфавіту ввів 1619 р. Мелетій Смотрицький. У радянський час вона була вилучена і тільки у 1990 р. її повернуто до українського алфавіту

Буква Ґґ передає на письмі задньоязиковий зімкнений приголосний звук [ґ]. Ця буква вживається у таких українських словах: аґрус, аґу, аґусі, аґуськати, варґа, ґава, ґазда, ґалаґан, ґаламаґати, ґандж, ґанок, ґатунок, ґвалт, ґеґати, ґедзь, ґелґати, ґелґотати, ґерелі, ґерґотіти, ґето, ґешефт, ґзитися, ґиґнути, ґила, ґирлиґа, ґлей, ґляґ, ґніт, ґоґель-моґель, ґоґошитися, ґонт, ґонтар, ґорґоля, ґрати, ґречний, ґрунт, ґрунтовний, обґрунтувати, ґрунь, ґудзик, ґуля, джерґотіти, джереґелі, джиґнути, дзиґа, дзиґарі, дзиґлик, дриґати, леґінь, маґлювати, мамалиґа, ремиґати, фіґлі-міґлі, хуґа, цуґ, шваґер. Буквою ґ передається латинський звук [g] в іншомовних словах, записаних українським алфавітом: ґуд бай, терра інкоґніта, персона нон ґрата.

Графічна, або письмова форма, є вторинною відносно звукової і розглядається як модель звукової (у більшості мовах світу), тому графіка базується на системі відношень між звуками і буквами

Головний принцип української графіки – одна буква передає один звук – [с'т'іл] = стіл, але навіть числове співвідношення звуків і букв – 38 звуків / 33 букви – показує, що цей принцип може порушуватися:

1) одна буква передає на письмі два звуки: – я – [jа], – є – [jе], – ю – [jу], – ї – [jі], – щ – [шч];

Буква ї та щ завжди передають два звуки [jіжáк] – їжак, [шчит] – щит;

Букви я, ю, є можуть позначати два звуки у таких позиціях;

а) початок слова [jáблуко];

б) при роздільній вимові, що на письмі позначається апострофом [обjéкт];

в) після голосної [подвójувати];

або один звук: я – [а], є – [е], ю – [у], якщо стоять у позиції після м’якого приголосного, лялька – [л'áл'ка], люлька [л'ýл'ка];

2) дві букви передають на письмі один звук:

a) – дь – [д′], ть – [т′], зь – [з′], сь – [с′], ць – [ц′], ль – [л′], нь – [н′] – м'який знак передає на письмі м'якість попереднього приголосного: глянь – [гл′áн′];

б) – дз – [д_з], [д_з′], дж – [д_ж], якщо вони належать до однією морфеми [д_зв’ін], [д_з′áвкати], [д_жм’іл′], а якщо – до різних морфем, то позначають два звуки: дз – [д]+[з] або [з′], дж – [д]+[ж]: [п’ід-зéм-н-иj], [п’ід-жи^евúти];

3) три букви позначають на письмі один звук: дзь – [дз′]: [д_з′óб].

Питання для самоконтролю

1. Орфографія як наука.

2. Основні орфограми української мови.

3. Орфоепія. Провідні риси української орфоепії.

4. Графіка української мови.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 83; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!