Тема 2. Порядок укладання та ведення страхової угоди 1 страница

Лекція 2

Страховими агентами можуть бути фізичні, або юридичні особи, що діють від імені та за дорученням страховика. Страхові агенти беруть на себе частину обов'язків страховика. Через них страховик може здійснювати укладання договорів страхування, має можливість отримувати страхові платежі. Також забезпечують надання страхового відшкодування у разі настання страхового випадку. Страхові агенти на страховому тинку представляють інтереси страховика, діють від його імені та за його дорученням.

Лекція 1

Тема 1. Страхові послуги та особливості їх реалізації

ОСВІТНЬО -КВАЛІФІКАЦІЙНИЙ РІВЕНЬ - БАКАЛАВР

Опорний конспект лекцій

Та міжнародної торгівлі

Навчальне видання

Основи хімії полімерів

опорний конспект лекцій

Автори:

Голодаєва Олена Анатоліївна – кандидат хімічних наук, доцент,

доцент кафедри хімії Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В.Винниченка

Святенок Людмила Костянтинівна – кандидат хімічних наук,

доцент кафедри хімії Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В.Винниченка

Кафедра фінансів і кредиту

з навчальної дисципліни

«СТРАХОВІ ПОСЛУГИ»

ГАЛУЗЬ ЗНАНЬ - 0305 «ЕКОНОМІКА ТА ПІДПРИЄМНИЦТВО»

НАПРЯМ ПІДГОТОВКИ - 6.030508 «ФІНАНСИ І КРЕДИТ»

Укладачі: Косарєва І. П., к.е.н., доцент,

Безугла Ю.Є., викладач

Розглянуто та ухвалено
на засіданні кафедри

Протокол від 31.08.2010 № 1

Харків

2 0 1 0

1. Страховий ринок та проблеми його розвитку

2. Сутність страхової послуги як специфічного товару

3. Особливості реалізації страхових послуг

Мета: розглянути сутність страхової послуги та особливості їх реалізації

1. Страховий ринок передбачає самостійність суб’єктів ринкових відносин, їхнє рівноправне партнерство, розвинуту систему гоизонтальних та вртикальних звя’зків між ними.

В сучасних умовах досить часто при здійсненні процесу страхування застосовуються терміни страхові продукти та страхові послуги. В економічній літературі ці терміни часто ототожнюються, що призводить до таких негативних моментів як:

ü коли мова йде про реалізацію страхових продуктів, то складається враження про існування особливого товару, хоч страхування як економічна категорія нічого не створює, а виконує захисну функцію шляхом мобілізації та перерозподілу фінансових ресурсів;

ü за допомогою страхування реалізується страховий захист не тільки матеріалізований у страховому фонді, айв інших фондах страховика.

Основними споживачами страхових послуг є фізичні та юридичні особи. Сае для них страхові компанії розробляють різноманітні страхові програми, формують попит та пропозицію на свої послуги.

Використання терміну «страховий продукт» є більш коректним при здійсненні конкретного виду страхування ,а термін «страхова послуга» дещо ширший, включає в себе значний спектр інших операцій, пов'язаних із страхуванням, таких як: розрахунки актуаріїв, результати роботи професійних оцінювачів страхового ризику та страхового збитку, збір інформації про ймовірність настання страхового випадку, масштабність ймовірних ризиків та збитків тощо. Вказані відмінності необхідно враховувати при здійснені операцій на страховому ринку.

У найбільш загальному значенні під страховою послугою розуміють договірну послугу на визначених умовах, яка полягає у здійсненні відшкодування матеріальних збитків, понесених особою, яка є учасником договірних відносин.

Пропонувати страхові послуги на страховому ринку можуть лише спеціалізовані організації, які зобовязані надати відповідні фінансові гарантії, тобто страхові компанії. Діяльність страховиків, згідно із законодавством України, підлягає обов’язковому ліцензуванню. Крім того, форма реалізації страхової послуги може бути добровільною чи примусовою. Але це сосується тільки тих випадків, коли надання страховиком захисту необхідне з точки зору суспільних інтересів.

Перелік видів страхування, якими може скористатися страхувальник, являють собою асортимент послуг страхового ринку. Всі види добровільного та обов’язкового страхування визначені законодавчо (ст. 6 та 7 Закону України «Про страхування»).

До видів добровільного страхування належать::

1. страхування життя;

2. страхування від нещасних випадків;

3. страхування здоров’я на випадок хвороби;

4. медичне страхування (безперервне страхування здоров’я);

5. страхування медичних витрат;

6. страхування залізничного транспорту;

7. страхування наземного транспорту;

8. страхування повітряного транспорту;

9. страхування водного транспорту;

10. страхування вантажів та багажу;

11. страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;

12. страхування майна;

13. страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту;

14. страхування власників повітряного транспорту;

15. страхування власників водного транспорту;

16. страхування відповідальності перед третіми особами;

17. страхування кредитів;

18. страхування інвестицій;

19. страхування судових витрат;

20. страхування фінансових ризиків;

21. страхування иданих гарантій та прийнятих рішень;

22. інші види добровільного страхування.

До обов’язкових видів страхування належать:

1. авіаційне страхування цивільної авіації;

2. страхування засобів водного транспорту;

3. страхування спортсменів вищих категорій;

4. особисте страхування від нещасних випадків на транспорті тощо.

2. Страховий ринок та проблеми його розвитку

Досконала система страхового захисту є підґрунтям забезпечення більш високого рівня стабільності народногосподарського відтворювального процесу, досягненням соціальної злагоди, гарантом високого рівня життя населення. Створення дієвої системи захисту інтересів громадян, підприємців, держави, підтримання соціальної стабільності суспільства неможливе без ефективного функціонування ринку страхових послуг.

Існує значна кількість визначень страхового ринку як з теоретичної, так і з практичної точки зору.

Страховий ринок - особливе соціально-економічне середовище, визначена форма економічних відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист, формується попит і пропозиція на нього.

Страховий ринок - форма організації фінансових відносин щодо формування страхового фонду для забезпечення страхового захисту фізичних та юридичних осіб.

Умови існування страхового ринку передбачають утворення на ньому головних суб'єктів до яких належать страховики та страхувальники, та виконання ними своїх функцій.

До головних суб'єктів страхового ринку також можна віднести страхових посередників, за допомогою яких страховики можуть здійснювати свою діяльність.

Залежно від структури страхового ринку виділяють інших учасників страхових

відносин, серед яких професійні оцінювачі ризиків, які, як правило, є уповноваженими особами страховика та виконують визначені функції.

Страховий ринок передбачає самостійність суб'єктів ринкових відносин, їхнє рівноправне партнерство, розвинену систему горизонтальних і вертикальних зв'язків між ними.

Він забезпечує органічний зв'язок між цими суб'єктами шляхом спільного визначення потреб у страховій послузі, яка пропонується на страховому ринку.

Серед економічних законів, що функціонують на страховому ринку та визначають, які страхові послуги потрібні потенційним страхувальникам, формують ціну на ці послуги, є:

1) закон попит та пропозиції;

2) закон вартості;

3) закон конкуренції.

Таким чином, страховий ринок є складною, багатофакторною, динамічною, відповідним чином структурованою, відкритою, мобільною (здатною до розширення та звуження), залежно від загальної економічної ситуації в кратні та активності страховика, системою.

Страховий ринок формується в ході становлення товарного господарства і являє собою його невід`ємний і важливий елемент. Умовою виступає суспільний розподіл праці та існування різних відокремлених товаровиробників. Саме тому тема „Страховий ринок України” є актуальною на даному етапі розвитку держави. Актуальність її полягає ще й в тому, що протягом останніх років відбувається активне становлення страхової справи в Україні, але існує багато чинників як економічного так і законодавчого характеру, що стримують її розвиток.

Страховий ринок України виник із проголошенням незалежності країни і водночас відчув на собі всю жорстокість і безкомпромісність міжнародної страхової системи. Чи не найбільшою проблемою стало його формування за відсутності історичних коренів та відірваності української страхової системи радянського періоду від світових страхових ринків. Формування страхового ринку в Україні має здебільшого стихійний характер і в багатьох випадках захист прав і інтересів страхувальників не забезпечений належним чином. Створення дієвої системи захисту інтересів громадян, підприємців, держави, підтримання соціальної стабільності суспільства неможливе без ефективного функціонування ринку страхових послуг.

Входження цього сектора національної економіки у світове господарство є актуальним і в той же час проблематичним, оскільки воно обумовлене великою кількістю об’єктивних і суб’єктивних факторів. Найбільшою проблемою стало його формування при відсутності історичних коренів та відірваності української страхової системи радянського періоду від світових страхових ринків.

Поки що рано говорити про завершення формування страхового ринку України, оскільки процес його формування супроводжувався кризовими явищами. Ситуація, що склалася у страховій галузі в Україні, визначається двома групами факторів – як тими, що гальмують розвиток страхової справи, так і тими, що стимулюють її розвиток. Завданням державних органів на цьому етапі – виявити всі фактори, які стимулюють розвиток страхового ринку, реалізувати їхній потенціал та послабити вплив факторів, що гальмують цей процес.

Глобалізація страхових відносин є процесом стирання законодавчих та економічних бар’єрів між національними страховими ринками, що відбувається під впливом змін у світовій економіці, і має на меті формування глобального страхового простору. Це явище красномовно виражається у таких процесах: концентрація страхового й перестрахового капіталу; зрощення банківського та страхового капіталу; концентрація на ринку страхових посередників; концентрація споживачів страхових послуг; зміна попиту на “масові” страхові послуги, активізація участі страховиків у пенсійному страхуванні; розширення сфери використання приватного комерційного страхування; зміни традиційних форм і видів страхових послуг, які ведуть до зрощення страхових й фінансових послуг; зміна ринкового середовища в умовах повної комп’ютеризації споживачів страхових послуг;
Інтенсивна глобалізація світового страхового простору настійно вимагає від національних страхових ринків адаптації до нового режиму міжнародної торгівлі страховими послугами, який визначається процесами лібералізації системи страхового нагляду й дерегулювання страхових ринків. Сьогодні важливим завданням є оцінка причин, форм й тенденцій глобалізації страхового середовища, що дозволить оптимально сформувати напрями розвитку страхового ринку в Україні.

Архітектура світового страхового ринку нестійка і піддається значним потрясінням не лише для страхових ринків периферії, але й для центру, тому що світова страхова сфера перетворюється в єдину систему і обвал однієї з ланок тяжко відображається на інших. Таким чином, на сьогоднішній день можна виділити центропериферійну будову світового страхового ринку. Його системоутворююче ядро - центр - становлять високо розвинуті страхові ринки США, Канади, країн Західної Європи, Японії.

Оскільки обмеження глобалізації є нереальним, єдино правильним варіантом дій в цих умовах є вироблення нових підходів до регулювання процесів на національному страховому ринку і формування ефективних моделей управління страховими відносинами в Україні. З огляду на це, треба: визначити основні параметри й тенденції розвитку сучасного світового страхового простору та місце страхового ринку України в ньому; сформувати систему інструментів економічного регулювання, які б оперативно реагували на ймовірні суттєві зміни в умовах страхової діяльності; забезпечити поступове звуження сфери використання фіскальних механізмів регулювання страхових відносин за рахунок максимального зниження податкового навантаження на фінансові результати діяльності страховиків на основі запровадження принципів оподаткування в галузі страхування в країнах Європейського Союзу; адаптувати понятійний інструментарій національного страхового права до понятійного апарату міжнародних угод, що регулюють торгівлю страховими послугами в умовах глобалізації світового страхового ринку; адаптувати класифікацію видів страхової діяльності, правила формування страхових резервів та їх інвестування до вимог глобального страхового ринку; продовжити роботу з удосконалення системи й структури управління інститутами національного страхового ринку, вивчити причини, форми і досвід зрощення фінансового, банківського та страхового капіталу.

3. При розгляді данного питання доцільно звернути увагу поняття, що пов’язане з реалізацією страхових послуг: технологія продажу (надання) страхової послуги, під якою розуміють сукупність методів, способів і прийомів, які застосовуються страховою компанією і окремими її представниками протягом усіх етапів просування страхового продукту на ринок, його реалізації, супроводженняі надання послуг після страхової події.

Страхові послуги, здебільшого реалізуються у такий спосіб:

- прямий продаж;

- продаж за допомогою посередників.

Прямий продаж здійснюється в офісі страхової компанії спеціально найманими працівниками – аквізиторами за адресами в довідниках; поштовими відправленнями; по мережі Інтернет.

Продаж за допомогою посередників відбувається через агентів; через брокерів; через інших посередників – банки, туристичні агенції тощо.

Просуванням страхових послуг від страховика до страхувальника займаються страхові агенти і брокери.

Агент може виконувати:

· підготовку договорів

· укладення договорів

· обслуговування доворів

· оформлення документів для виплати відшкодування

· виплати страхових сум і відшкодувань

Робота в якості страхового агента потребує від кандидата не тільки знань в області страхування, але і психології людей. Критеріями професійного відбору слугують наступні показники:

· комунікаційність

· зовнішня привабливість

· швидкість реагування

· рівень культури, як мінімум - середня освіта

· фінансовий стан кандидата (відсутність претензій з боку податкової служби)

Страховими агентами - юридичними особами можуть бути: бюро брачних знайомств, туристичні агенції, юридичні консультації і нотаріальні контори. Сукупність юридичних осіб, які виступають як страхові агенти, створює альтернативну мережу розповсюдження даного страховика.

На страховому ринку є різноманітність видів виплат за посередницьку діяльність:

Провізія - плата страховому агенту за посередницьку діяльність та за укладені зі страхувальником договори страхування.

Додаткові виплати - складаються із виплати страховиком коштів, спрямованих на забезпечення необхідних умов для виконання страховими агентами своїх функцій.

Компенсації - кошти, що надає страховик своєму страх агенту у разі припинення дії контракту чи виходу останнього на пенсію.

По формам взаємозв'язку страховика зі страховими компаніями прийнято розрізняти безпосередній зв'язок та систему генералних страхових агентів.

Безпосередній зв'язок - найбільш проста форма, яка спирається на контракти та генеральні згоди.

Система генеральних страхових агентів - найбільш зрілий тип відносин. Створюється по територіально-адміністративному признаку.

Генеральний страховий агент, діючий безпосередньо від імені і по дорученню страховика, приймає на роботу страхових агентів, проводить їх інструктаж і визначає зону обслуговування.

Таким чином, вертикальний рівень організації системи продаж страхових полісів має вид ланцюга: генеральний страховий агент - страховий агент - субагент.

Перевага системи генеральних страхових агентств в їх мобільності та гнучкості. Відпадає необхідність мати великий штат працівників. Робота будується на контрактній основі з залученням експертів і спеціалістів для оцінки ризиків.

Продовжуючи аналіз діяльності посередників на страховому ринку, необхідно визначити, що до посередників відносяться не лише агенти, а й страхові брокери. Страховими брокерами можуть бути фізичні або юридичні особи, які зареєстровані і діють на страховому ринку від свого імені та на підставі доручень страхувальника або страховика.

Його діяльність спрямована на задоволення потреби страхувальника у страховому захисті або задоволення потреби страховика у збільшенні обсягу страхових премій, сприяння зростанню чисельності страхувальників, саме серед яких і розкладається ризик страховика.

Брокер зобов'язаний: “забезпечувати укладання договору договору страхування на найвигідніших умовах для страхувальника, відповідно до брокерської угоди із страховиком, який має стійке фінансове становище: володіти інформацією, необхідною для укладання договору страхування на вигідних умовах для страхувальника.

Страховий брокер на страховому ринку діє у певних межах. „Страховий брокер не може проводити інші види діяльності, в тому числі посередницької, крім посередницької на страховому ринку.

Страховий брокер на відміну від страхового агента, у своїй діяльності має суттєво більше варіантів свободи, оскільки він є незалежним як від страховика так і від страхувальника.

Питання для самоконтролю

1 Способи реалізації страхових послуг

2 Специфічні ознаки страхової послуги

3 Фактори, що уповільнюють розвиток страхового ринку

Тема 1.Страхові послуги та особливості їх реалізації

1. Посередницька діяльність у просуванні страхових послуг

2. Зарубіжні концепції страхової продукції

3. Роль маркетингу у страхуванні

Мета: розглянути сутність страхової послуги та особливості їх реалізації

1. Особливе місце в діяльності страхової компанії відводиться маркетингу- методу дослідження страхового ринку і впливу на нього з метою отримання компанією якомога більшого прибутку.

Слово "маркетинг" походить від англійського "market" - ринок, а "marketing" означає продавати, тобто щодо страхової компанії - реалізовувати послуги (страхові продукти). Офіційно термін "маркетинг" уперше запровадила Національна асоціація викладачів економіки СІЛА (1935 p.). Згодом термін вживається дедалі ширше і на сьогодні є одним із домінуючих і найбільш уживаних в умовах ринкової економіки.

У страхуванні термін "маркетинг" стали вживати з початку 60-х років. Але й досі не існує чітких обмежень його використання.

В економіці розвинутих країн страховий маркетинг започаткувався приблизно три десятки років тому. Поворот страховиків до маркетингу був пов’язаний із насиченням страхових ринків, а також з істотним загостренням конкуренції. Як і на товарних ринках, страховий маркетинг зосередився як інструмент конкурентної боротьби, що спрямований на більш повне задоволення потреб клієнтів у страховому захисті. В цілому це був перший етап адаптації усталених маркетингових процедур до специфіки страхового бізнесу.

Другим етапом розвитку страхового маркетингу стали 80-ті роки. Це був період впровадження маркетингу в систему керування всіма органами діяльності страхової компанії. Головним результатом цього етапу стало проникнення маркетингу в усі складники процесу надання послуг – від їх розробки до продажу споживачам.

Сучасний етап страхового маркетингу починається з 90-х років. У розвинутих країнах він зазнав істотного впливу глибоких соціальних, економічних і демографічних змін, що зумовили підвищення інтересу до страхування.

Характеристика етапів становлення маркетингу в країнах Заходу

Страховий маркетинг в Україні й досі знаходиться поза увагою фахівців. Практично немає дослідницьких праць з цієї тематики.

Маркетинг у страхуванні - це комплекс заходів, що мають на меті формування й постійне вдосконалення діяльності страховика (страхової компанії чи агенції) завдяки розробці конкурентоспроможних страхових продуктів (послуг) для конкретних категорій споживачів (страхувальників), а також упровадженню регіональних форм реалізації цих продуктів і збору й аналізу інформації щодо ефективності діяльності страховика.

Зрозуміти сутність маркетингу у страхуванні допомагає аналіз характеристик кінцевих продуктів маркетингової діяльності.

Чого ж потребують фахівці керівної ланки та основні підрозділи страховика від служби маркетингу.

Взагалі тут може йтися про інформаційно-аналітичні матеріали та демонстративні розробки за критеріями практичної діяльності страховика і пропозиціями відносно її вдосконалення. Ці матеріали можуть бути результатом розглянутих далі видів діяльності.

1. Виконання цільових завдань керівництва, страховика чи окремих його підрозділів відносно:

- розвитку перспективних напрямків чи поширення (застосування) вдалих форм роботи;

- оцінки діяльності підрозділів страховика за окремими проблемами чи на конкретних сегментах страхового ринку;

- збору інформації та її незалежного аналізу (у формі внутрішнього маркетингового аудиту) з огляду на конкретні недоліки в роботі підрозділів чи недосягнення цілей, поставлених керівними органами страховика, тощо.

2. Тематичних досліджень з власної ініціативи служби маркетингу з проблем, що стосуються:

- безпосередньої діяльності страховика;

- діяльності інших страховиків - лідерів за окремими показниками;

реальних (можливих) конкурентів на конкретному сегменті страхового ринку, віднесеному до стратегічних інтересів страховика; страховиків, які здійснювали аналогічні види страхування та зазнали втрат;

- пошуку і розробки проектних завдань на нові, більш ефективні й привабливі, ніж задіяні у страховика чи в конкурентів, страхові продукти;

- прогнозу розвитку страхового ринку. З наведеного переліку випливає, що завдання службі маркетингу можуть ставитись, зокрема, в одній із таких форм:

1) у формі проблеми - коли формулюється конкретна проблема в діяльності страховика і пропонується розробити варіанти її розв'язання чи усунення причин, що призвели до неї;

2) у формі задачі - на вибір оптимального варіанта з наявних можливих, за конкретним питанням у діяльності страховика;

3) у формі запитів (вони, як правило, надходять від певних підрозділів чи фахівців страховика) - щодо отримання експертної оцінки з конкретного питання (вартість аналогічних страхових продуктів у конкурентів, ефективність нової запровадженої підрозділом форми реклами, градація запитів конкретної групи постійних клієнтів, оцінка якості інструктивних матеріалів для страхових агентів і т. ін.).

При цьому зі службою маркетингу має бути чітко узгоджена доцільна глибина дослідження, терміни виконання, обсяг очікуваних матеріалів та конкретна допомога (консультації, попередньо отримані дані тощо), яка має бути надана.

Окрім інформаційно-аналітичних матеріалів, перевагою яких є можливість доповнення, неодноразового використання, нагромадження та поширення в підрозділах, служби маркетингу можуть подавати свої продукти й у формі демонстраціних розробок.

Основними серед них можуть бути:

- проведення ділових ігор - один із найефективніших методів підготовки до проведення важливих переговорів відпрацюванням варіантів і координацією дій учасників з боку страховика; набуття практичних навичок у діяльності фахівців (чи страхових посередників), якщо за функціональними обов'язками останні залучені до роботи з клієнтами;

- моделювання та аналіз конкретних ситуацій, демонстрування й оцінювання різних варіантів дій фахівців страховика в роботі з клієнтами;

- надання наочних матеріалів (макетів полісів, методичних розробок, рекламних матеріалів тощо) з власних досліджень, практики роботи конкурентів чи інших суб'єктів господарювання.

Однією з найважливіших умов при підготовці службою маркетингу кінцевих продуктів своєї діяльності є прояв розумної ініціативи, котра базується на глибокому усвідомленні фахівцями служби пріоритетних напрямків і принципів роботи страховика і має на меті повне й усебічне використання в інтересах керівних органів і підрозділів страховика дібраної та систематизованої інформації, що її опрацьовує служба.

Таблиця 1 – Основні джерела надходження чи отримання інформації для маркетингових досліджень у страхуванні

Робота зі збору інформації планується і ведеться як логічна ланка алгоритму маркетингового дослідження.

Виконавці маркетингового дослідження в роботі обов’язково мають керуватись такими принципами як об’єктивність, повнота, локанічність та своєчасність.

Рис. 1 – Алгоритм маркетингового дослідження у страхуванні

Просування страхової послуги здійснюється через рекламу. У системі ринкових відносин реклама не існує сама по собі, а є невіддільним елементом цих відносин і потужним важелем, за допомогою якого пропагується той чи інший товар (послуги).

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 101; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!