Принцип відносності Ейнштейна

План

Елементи теорії відносності

Контрольні питання

Види спектрів

Крім сонячного світла, суцільний спектр характерний для світла, що його випромінюють розжарені тверді тіла, рідини і гази при високому тиску. Нагріті до високої температури гази в атомарному стані дають лінійча­стий спектр (при цьому окремі кольорові лінії відділені темними ши­рокими смугами).

Смугастий спектр (складається з окремих кольорових смуг, відокрем­лених темними проміжками) дають дуже нагріті гази, що складаються з молекул.

Одержання і вивчення спектрів — основа спектрального аналізу хімічного складу речовин. Найпростіший прилад для вивчення спектрів — спект­роскоп.

Спектри, одержувані за допомогою призми і зумовлені дисперсією, на­зивають дисперсійними (або "призматичними") на відміну від спектрів, одержуваних за допомогою дифракційної решітки (дифракційних або "решіткових").

Крім спектрів, створюваних розжареними тілами ("активних" спектрів), в оптиці вивчаються "пасивні" спектри поглинання. Для одержання такого спектра через холодний газ пропускають світло від джерела, що дає суцільний спектр. Газ поглинає випромінювання тих Л, які він ви­пускав би у нагрітому стані, внаслідок цього на фоні суцільного спектра спостерігаються темні лінії.

1. Сформулюйте закони відбивання та заломлення світла.

2. Що таке абсолютний та відносний показники заломлення? Який їх фізичний зміст?

3. Поясніть причину повного внутрішнього відбивання.

4. Дайте визначення явищу інтерференції. Від чого залежить вигляд інтерференційної картинки в тонких плівках?

5. В чому заключається явище дифракції?

6. Чому при проходженні білого світла крізь трикутну призму відбувається його розкладення у спектр?

7. Чому не можна одержати інтерференційну картину від двох звичайних електроламп?

8. Поясніть, чому при використанні білого світла дифракційні максимуми стають кольоровими.

9. Чим відрізняються дифракційний та дисперсійний спектри?

10.На чому оснований спектральний аналіз?

Література

1.Гончаренко С.У. Фізика. Підручник для 11-х кл.середньої загальноосвітньої школи.

К.: Освіта, 2002..§§ 44-81...

2.Жданов Л. С., Жданов Г. Л. Фізика для середніх спеціальних навчальних закладів. Підручник.

М., Наука, 1984.§§ 28.1-32.9., 34.1-34.17

1. Принцип відносності Ейнштейна.

2. Відносність довжини та часу.

3. Релятивістський закон додавання швидкостей.

4. Залежність маси тіла від його швидкості.

5. Взаємозв’язок маси та енергії.

Завершеності спеціальній теорії відносності (або релятивістській механіці, від "relative") надав Альберт Ейнштейн.

Перша частина цього принципу — розвинення принципу Галілея: замість слів "механічні досліди", "механічні процеси і явища" треба говорити "фізичні... ". Ейнштейн доповнив узагальнене формулювання принци­пу постулатом (твердженням без доведення), який стверджує, що швидкість світла у вакуумі не залежить від швидкості руху ні джерела світла, ні приймача, тобто є константою.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 55; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!