Незакінчуваний

Німий поет

Особисте

Нові слова старого вальсу

Чим пахне реальність?

Задзеркалля

За вікнами пропливають будинки, ліси, вокзали. Розмірене покачування потяга і чай, який обпалює язика. Ніби якесь задзеркалля. Ти перепливаєш з одного життя у інше: з розміреного сонного до дзижчання і експресії повз просте, сільське, затишне. Ніби ти і там, а ніби й тут, ніби й не хочеться, а нікуди ж не дінешся. У одному вагоні і компанія глухонімих, і група рокерів, і дівчина-художниця, і хлопець-геймер. Усі потихеньку виходять. Станція за станцією. Ось і кінцева, а вагон майже пустий. З купою різноманітних сумок я виповзаю з купе, спускаюся зі сходинок, забираю свої речі, перераховуючи кожну сумку, кожен пакет, щоб нічого ж не забути. Відійшовши від вокзалу метрів на десять, я зрозуміла, що хочу у своє купе, знову хочу випасти з часу, хочу знов у потяг, який перепливає з одного життя у інше: з розміреного сонного до дзижчання і експресії повз просте, сільське, затишне...

Чим ти пахнеш? Яблуком? Малиною? А може ти пахнеш морем, у якому ти плавав півроку тому? А може, від тебе пахне подарованою випадковій п'ятирічній перехожій кулькою чи тхне вкраденим у однокласниці браслетом. Навряд чи ти пахнеш сливами, бо я не хочу і не сприймаю цей запах. Може запах невимовного жаху, який я вчула у натовпі, був саме від тебе. Я не парфумер і не хочу бути ним. Піду погуляю без шапки і перестану відчувати запахи, а оточуючі перестануть чути мої. Моя реальність пахне тобою. Відійди від мене.

Поглянь на мене, друже. Ти щасливий? Щастя – це коли душа тремтить. Чи твоя душа тремтить? Щастя – це коли сонячні зайчики танцюють у очах. Ти згоден зі мною? Щасливій людині постійно лоскоче у животі. Лоскоче, любий? Щасливим навіть кисень чистіший – він очищується автоматично. Варто лише, аби очі блищали. Щастя – це коли янгол ходить поряд, і я не маю на увазі релігію. Знаєш, ніхто не може бути стовідсотково щасливим, бо ж щастя таке мінливе.

Я міркую про це, як міркувала у вісім років. А що тут поганого? Здається, щастя відчуваєш у ті ж вісім років, бо тоді і з подругою не скандалила, а якщо й було, то на наступній перерві ми вже тримали одна одну за мізинчики зі словами «Мирись, мирись, мирись і більше не сварись». У вісім років не трусилася над екзаменами, не рвала і криком не кричала, що вона «лайкнула» його фото, не втрачала свідомість біля дзеркала, де під лупою знайшла новий прищик. У вісім років я була щаслива. Так, щаслива.

Пробігти коло. Два. Три. Більше. Далі. Швидше. А сенс? Тікати від себе, а бігти до кого? До себе? Розумно. Не сміши мене, любий. Собі ти не віриш, а мені ти свято довіряєш?

Біжиш? А давай разом − ти від себе, я від себе. А раптом щось наздоженемо. А раптом ми повинні бути разом, аби щось наздогнати. Ти від себе, я від себе. Наздоганяй мене, а я тебе. Може, з цього щось і вийде...

Німий поет розкаже тобі все – лише очима, зеленими, як очі мавки-чортиці. Він не махатиме руками, не бігатиме зі сторони в сторону, а втопить тебе у зелених морях. Я знаю, порівнювати очі з морями банально, але ж люди досі тонуть. Нащо перекручувати правду? І про зелені моря я ще не чула. Бачите, я по-своєму оригінальна.

Німий поет кращий у всіх відношеннях. Він мудрий. Зелено-мудрий. І ця мудрість, мов вірус, передається повітряно-крапельним шляхом. Вона заспокоює, голубить. Він може навіть не рухатись, а ти вже співаєш про себе. Ось така от сила.

Німий поет буде з тобою найщиріший. Повір, найщиріший, бо просто так не викличеш шторм чи цунамі. І знову я згадала море… Якийсь Посейдон, а не поет. Бачите, як саме люди тонуть? І не смійте докоряти мені тим, що я перегинаю палицю з водою, бо я сама тону.

Я постійно подорожую. По глобусу. Пальцями. Я постійно заливаю квіти. Перелюбов, знаєте. Те, що я багато говорю, не значить, що не вмію слухати. Це ти не любиш говорити, а я – мовчати. Я люблю ромашки, але чомусь ледве не плачу від букету троянд. Дурна звичка – переконувати себе у чомусь. Це означає − боятися себе. І зараз я починаю думку, і одразу ж обриваю її, бо вона кусається, може пальців відгризти.

І цей твір залишиться незакінченим, бо він теж кусається.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 38; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!