Аналіз екологічної ситуації на підприємстві

Сільське господарство − найбільш активна галузь, де взаємодіє суспільство і природа. В умовах сучасної системи сільського господарства можна виокремити два напрямки природоохоронної діяльності: охорона навколишнього природного середовища і всіх його елементів від негативного впливу сільськогосподарського виробництва та охорона сільського господарства від шкідливого впливу антропогенного навколишнього середовища.

Основні правові норми, які закріплюють порядок використання та охорони земель, інших природних об'єктів у сільському господарстві, містяться в Земельному, Водному, Лісовому кодексах України, в кодексі України про надра, а також у Законах України «Про охорону земель», «Про тваринний світ» та «Про охорону атмосферного повітря». Дані правові норми становлять правову основу екологізації аграрного законодавства.

Основними природними об'єктами, які зазнають негативного впливу в сільському господарстві, є землі сільськогосподарського призначення, якими визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей (ст. 22 ЗК України) [7]. Охорона земель сільськогосподарського призначення включає систему правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на їх раціональне використання, запобігання необгрунтованому вилученню земель із сільськогосподарського обігу, захист від шкідливих антропогенних впливів, а також на відтворення та підвищення родючості ґрунтів.

Одним з найважливіших заходів є обмеження використання цих земель для цілей, не пов'язаних з сільським господарством. Згідно зі ст. 23 Земельного кодексу України землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання. Для будівництва об'єктів, не пов'язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості.

Земельний кодекс України закріплює правовий режим для особливо цінних земель. Згідно зі ст. 150 ЗК України вилучення цих земель для несільськогосподарських потреб не допускається. Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викупатися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення та інших загальних потреб за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується з Верховною Радою України.

Одночасно, в разі вилучення земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських цілей, Земельний кодекс України передбачає обов'язкове відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва. Кошти, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, використовуються виключно на освоєння земель для сільськогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь, охорону земель відповідно до розроблених програм та проектів землеустрою. Використання цих коштів на інші цілі не допускається (ст. 209 ЗК України).

Найважливішим завданням правової охорони земель сільськогосподарського призначення є охорона родючості ґрунтів. Використання землі як засобу виробництва веде до зниження її продуктивних властивостей. Тому важливо, щоб ці властивості не зменшувалися. З цією метою власники та землекористувачі, в тому числі орендарі земельних ділянок, згідно зі ст. 37 Закону України «Про охорону земель» зобов'язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення якості, забороняється.

До основних заходів по збереженню, відновленню, поліпшенню ґрунту належать дії по боротьбі з вітровою та водною ерозією ґрунту, з безгосподарним ставленням до земель, меліорацією та рекультивацією земель, а також боротьба з забрудненням ґрунту.

Згідно з Законом України від 14 січня 2000 року «Про меліорацію земель», меліорація земель − це комплекс гідротехнічних, культурно-технічних, хімічних, агротехнічних, агролісотехнічних, інших меліоративних заходів, що здійснюються з метою регулювання водного, теплового, повітряного і поживного режиму ґрунтів, збереження і підвищення їх родючості та формування екологічно збалансованої раціональної структури угідь.

Особливої уваги заслуговує питання рекультивації порушених земель. Рекультивація порушених земель − це комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покрову, поліпшення стану та продуктивності порушених земель. Повернення рекультивованих земель у сільськогосподарське виробництво є обов'язковою умовою для отримання нової земельної ділянки для видобутку корисних копалин відкритим способом і торфу та проведення інших робіт, пов'язаних з порушенням ґрунтового покриву.

В останні роки особливого значення набувають заходи боротьби із забрудненням та псуванням сільськогосподарських земель. Сільськогосподарські угіддя забруднюються різними джерелами: відходами промислових підприємств, атомних електростанцій та інших установок, при розробці корисних копалин.

У результаті промислового забруднення земель знижується врожайність сільськогосподарських культур. Велике промислове забруднення земель сільськогосподарського призначення доповнюється радіоктивним, через що повністю виводяться з дії площі сільськогосподарських земель. Так, за даними Держагропрому України площа сільськогосподарських угідь, які були забруднені радіонуклідами внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, становить 898,9 тис. га.

Несвоєчасне вжиття заходів по запобіганню та зменшенню забруднення земель сільськогосподарського призначення призвело до виникнення нового різновиду земель, які отримали назву «техногенно забруднені землі». Техногенно забруднені землі − це землі, забруднені внаслідок господарської діяльності людини, що призвела до деградації земель та негативного впливу на довкілля і здоров'я людей. Вказані землі згідно зі ст. 170 Земельного кодексу України [70] підлягають вилученню із сільськогосподарського обігу та консервації. Консервації підлягають також деградовані і малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним.

Забруднення земель можливе також і в процесі сільськогосподарського виробництва безпосередньо власниками землі або землекористувачами. Для підвищення врожайності сільськогосподарських культур господарства використовують різні агрохімікати, пестициди, мінеральні добрива, які призначені для боротьби з бур'янами, хворобами та шкідниками рослин. Однак при їх застосуванні виникають різні негативні наслідки − забруднення навколишнього середовища та спричинення шкоди здоров'ю населенню, водним об'єктам, лісовій рослинності, тваринному світу. Правовою основою застосування хімічних речовин у сільському господарстві є Закон України від 26 червня 1991 року «Про охорону навколишнього природного середовища» [69], Закон України від 2 березня 1995 року «Про пестициди і агрохімікати», а також інші підзаконні акти, які були прийняті на підставі цього закону.

Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених для використання, регламент їх застосування та щорічні доповнення до нього ведуться Укрдержхімкомісією у встановленому порядку. Технічні засоби застосування пестицидів та агрохімікатів належать обов'язковій сертифікації. Підприємницька діяльність у сфері виробництва, зберігання, транспортування, реалізації пестицидів та агрохімікатів і торгівля ними здійснюються на підставі ліцензії. Речовини, які становлять підвищену небезпеку, застосовуються лише за спеціальним дозволом Міністерства охорони здоров'я України і Міністерства охорони навколишнього природного середовища. Перелік пестицидів та агрохімікатів, які становлять підвищену небезпеку, визначається Кабінетом Міністрів України.

Усі підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані додержувати правил транспортування, зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив, токсичних, хімічних речовин та інших препаратів з тим, щоб запобігти забрудненню ними або їх складовими навколишнього природного середовища та продуктів харчування. У разі порушення чинного законодавства про пестициди та агрохімікати винні особи притягуються до цивільної, дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності.

Крім земельних ресурсів у сільському господарстві шкідливого впливу зазнають водні ресурси, лісова рослинність, дикий тваринний світ.

Згідно з Водним кодексом України [71] всі води (водні об'єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання. З метою запобігання забрудненню води сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства та громадяни повинні дотримуватися встановлених правил зберігання, транспортування та використання добрив, хімічних засобів та інших токсичних препаратів та речовин. Вказаним суб'єктам на територіях водоохоронних зон забороняється використання стійких та сильнодіючих пестицидів, а у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм повністю забороняється зберігання та використання усіх видів пестицидів та добрив.

Водний кодекс України забороняє вводити в дію підприємства, споруди та інші об'єкти, які впливають на стан вод (ст. 98 Водного кодексу). Будівництво тваринницьких ферм та комплексів по переробці сільськогосподарської продукції потребує дотримання встановлених правил щодо забезпечення об'єктів очисними обладнаннями і спорудами, які знешкоджують стічні води.

До основних заходів щодо збереження водності річок і охорони їх від забруднення належить створення прибережних захисних смуг (ст. 81 ВК України, ст. 60 ЗК України). Всі сільськогосподарські підприємства зобов'язані суворо додержуватися встановленого правового режиму при здійсненні господарської діяльності в цих смугах.

Лісова рослинність також зазнає негативного впливу від діяльності сільськогосподарських підприємств. Можливим є пошкодження, а в деяких випадках і знищення лісів через їх забруднення хімічними речовинами, пестицидами і агрохімікатами.

Основні правила охорони лісів закріплені в Лісовому кодексі України [72], інших нормативних актах. Ліси мають корисні якості, оскільки вони зменшують негативний вплив природних явищ, захищають землю від ерозії, регулюють стік води, запобігають забрудненню довкілля і сприяють його очищенню. Тому підприємства, установи, організації і громадяни, діяльність яких впливає на стан та відтворення лісів, зобов'язані погоджувати з відповідними органами проведення організаційних, санітарних, технологічних та інших заходів щодо охорони і захисту лісів.

Місця будівництва підприємств, споруд та інших об'єктів сільського господарства, які шкідливо впливають на стан і відтворення лісів, узгоджуються з місцевими радами, державними органами лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища. Проекти будівництва таких об'єктів обов'язково підлягають екологічній експертизі.

Окремі дерева, групи дерев, чагарники, які ростуть на сільськогосподарських угіддях і належать до нелісової рослинності, також підлягають охороні від шкідливого впливу сільськогосподарського виробництва. У разі їх знищення або пошкодження розмір заподіяної шкоди підраховується за таксами, що використовуються для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству.

Згідно зі ст. 40 Закона України від 13 грудня 2001 року «Про тваринний світ» [73] підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані вживати заходів для запобігання загибелі тварин під час проведення сільськогосподарських та інших робіт, також під час експлуатації електричної мережі та транспортних засобів. При введенні в господарський обіг цілинних земель, заболочених, прибережних та зайнятих чагарниками територій, меліорації земель, визначення місць випасання і прогону свійських тварин повинні передбачатися і здійснюватися заходи щодо збереження середовища існування та умов розмноження тварин, забезпечення недоторканності ділянок, що мають особливу цінність для збереження тваринного світу. Випалювання сухої рослинності або її залишків допускається лише в разі господарської необхідності за відповідним дозволом територіальних органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища.

При використанні в сільському господарстві засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших препаратів повинні враховуватися вимоги щодо охорони тваринного світу. Всі сільськогосподарські підприємства зобов'язані вживати заходів щодо запобігання захворюванню та загибелі тварин під час зберігання, транспортування та застосування вказаних препаратів.

Сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства та громадяни в усіх випадках повинні компенсувати шкоду, заподіяну ними навколишньому природному середовищу внаслідок їх господарської діяльності. Посадові особи і громадяни, винні в порушенні правил охорони навколишнього середовища, притягуються до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Що стосується Сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю «Скіф», то воно також має свій негативний вплив на екологічну ситуацію в своєму районі.

Специфіка компанії є такою: зернозаготівля, виробництво протеїну та соняшникової олії, виробництво комбікормів, виробництво інкубаційного яйця, тваринництво, виробництво делікатесної яловичини, виробництво делікатесної гусячої печінки та гусячого м’яса, виробництво м’ясних напівфабрикатів, м’ясопереробка, рослинництво, дистрибуція.

Основним принципом діяльності групи підприємств СТОВ «Скіф» є постійне забезпечення високого рівня якості своєї продукції на всіх ланках технологічного ланцюга – від моменту обробки сировини до реалізації готової продукції.

Підприємство включає в себе: крупозавод, 2 комбікормових заводи, олійно-пресовий завод, 2 елеватори по збереженню зернових; 2 елеватори по збереженню олійних культур і ряд допоміжних підрозділів.

Протеїновий завод – частина СТОВ «Скіф» було введено в експлуатацію у 2004 році, що дало можливість використовувати рослинний білок власного виробництва для виготовлення комбікормів, та, як результат, досягнути значного зменшення їхньої собівартості. На протеїновому заводі виробляються наступні продукти з насіння соняшника: соняшникова олія, соняшникова макуха, соняшникове лушпиння.

Крупозавод має потужність 360 тон за добу. Виготовляє наступний асортимент круп: ячмінна, пшенична, кукурудзяна, пшоно, а також борошно кукурудзяне і вівсяне.

Комбікормовий завод потужністю 520 т комбікормів на добу введений в дію в грудні 1995 року. У червні 2002 року було завершено повну реконструкцію комбікормового заводу та встановлено сучасне виробниче обладнання, зокрема швейцарську лінію BUHLER AG з виробництва комбікормів, зокрема лінії мікродозування та грануляції комбікормів, дало можливість на комбікормовому заводі довести виробництво комбікормів до 200 000 т на рік, зменшити витрати електроенергії та покращити якість комбікормів до рівня європейських стандартів.

Основне виробництво доповнюють ряд допоміжних виробництв: лабораторія, автотранспортний відділ, залізничний транспорт, ремонтно-енергетична служба.

Згідно санітарної класифікації «Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів» СТОВ «Скіф» відноситься до підприємств 4 класу з СЗЗ100 м. Відстань до найближчої забудови складає 1000 м, отже СЗЗ витримана.

На СТОВ «Скіф» існує 47 джерел викидів забруднюючих речовин. Найбільші виробництва, на яких і утворюється найбільша кількість точок викиду ЗР є такими:

− Котельня, працююча на природному газі (5)

− Елеватор зернових культур(6)

− Цех комбікормів(10)

При роботі котельні, яка здійснює опалення адміністративного корпусу, цехів, дільниць підприємства, в атмосферне повітря викидаються: нітроген (IV) оксид, карбон(II) оксид, нітроген (I) оксид, карбон(IV) оксид, меркурій, метан.

При роботі елеватора зернових культур (очистці, транспортуванні, сортуванні, сушці зернових) в атмосферне повітря викидаються: пил зерновий (дж. 7–43), продукти згорання, а саме: нітроген (IV) оксид, карбон (II) оксид (дж. 44–49), які вивільняються під час сушки вологого зерна-газами від згорання природного газу трьома зерносушильними агрегатами СТЛ-6 Д, відбувається основне, більш шкідливе, ніж зерновим пилом, забруднення атмосфери.

Для пиловловлювання на всіх етапах технологічних процесів елеватор обладнаний аспіраційними системами одно – чи двоступеневої очистки.

При роботі комбікормового цеху (очистці, транспортуванні, сортуванні, гранулюванні, змішуванні зернових з домішками, сушці) у атмосферне повітря викидаються: пил зерна та пил зважених речовин. Під час сушки вологого зерна – газами від згорання природного газу зерносушильним теплогенератором, також відбувається викид шкідливих речовин, таких як і при сушці на елеваторі: нітроген (IV) оксид, карбон(II) оксид та пил зерновий.

В цілому при обстеженні території СТОВ «Скіф» у 2011 р. встановлено викиди в атмосферу 12-и забруднюючих речовин від 47-ми джерел викиду. В числі шкідливих речовин – 11 речовин мають гранично допустиму концентрацію (ГДК). В табл. 2.7. наведено загальний перелік забруднюючих речовин від СТОВ.

Таблиця 2.7 – Перелік забруднюючих атмосферу речовин

Процес циклонної очистки оснований на використанні інерційних сил, що виникають при різкій зміні напрямку газового потоку, що супроводжується значним зменшенням швидкості газу. Встановлені на шляху руху запиленого газу відбиваючої перегородки міняють напрям руху газу. При цьому тверді часточки прагнуть зберегти напрям попереднього руху і видаляються з потоку газу. Для ефективного вловлювання пилу, швидкість потоку перед перегородками повинна складати не менше 5–15 м/c. Апарати, що використовують для цього називають циклонами. Циклон являє собою циліндричний корпус із конічним дном. Запилений газ поступає тангенціально через патрубок вверху корпуса зі швидкістю 20–30 м/с і рухається по спіралі по внутрішній поверхні стінки циклону. При такому русі часточки пилу переміщуються в напрямку дії центробіжної сили, концентруються біля стінок корпуса, осідаючи в конічну частину а очищений газ виходить через центральну трубу.

В результаті оснащення всіх джерел викидів забруднюючих речовинна СТОВ «Скіф» очисними установками типу циклон, завод майже повністю нейтралізує вплив газопилових викидів на довкілля.

Проведений аналіз впливу підприємства «Скіф» на довкілля показав, що найбільше джерело викидів неочищених шкідливих речовин – «котельня працююча на природному газі». Вона здійснює викиди двох основних забруднювачів атмосфери – це нітроген(IV) оксид та карбон(II) оксид. Літературні дані ГДК указаних забруднюючих речовин наведені в табл. 2.8.

Таблиця 2.8

Виходячи з цього, на підприємстві були проведенні повітроохоронні заходи, такі як:

− проведення еколого-теплотехнічної наладки котлоагрегату ДКВР-4–13;

− збільшити висоту витяжної труби до 20 м;

− провести еколого-теплотехнічні виміри котлоагрегату JNO-HD на наявність у продуктах згорання сульфур (IV) оксиду.

Після проведення всіх цих заходів викиди сульфур (IV) оксиду, нітроген (IV) оксиду та карбон (II) оксиду знаходяться в нормі.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 68; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!