Ознаки та проблеми обдарованих підліткі.

У роботі іноземних педагогів і психологів визначено деякі особливості обдарованої дитини, за якими її можна виділити з поміж інших дітей у класі: має значний обсяг знань; має великий словниковий запас; самостійно переносить засвоєння в нові умови; установлює причинно-наслідкові зв’язки; виявляє приховані залежності та зв’язки; уміє робити висновки; уміє інтегрувати і синтезувати інформацію; з власної ініціативи обирає два розв’язання у складних завданнях; здатна організовувати і узагальнювати наявну інформацію; уміє відчувати зміст досить складних ідей; уміє помічати тонкі відмінності у матеріалі; чутлива до суперечностей; уміє проаналізувати будь-яку нову ситуацію, перш ніж діяти в ній; уміє оцінювати як результат, так і сам процес роботи; уміє передбачати наслідок своїх і чужих дій; уміє міркувати; уміє створювати гіпотези; застосовує ідеї на практиці; має критичне мислення; має високу допитливість; здатна ризикувати; має розвинене дивергентне мислення; має високу швидкість мислення; здатна висловлювати оригінальні ідеї, створювати нове; має багату уяву; здатна сприймати неоднозначні речі; має високі естетичні смаки; має розвинену інтуїцію[-----].

Такі діти завжди виявляють уважність та зібраність, вони готові до напруженої праці, що переростає в працелюбність. Мислення їх відзначається високою продуктивністю. Коло їх пізнавальних інтересів не обмежується однією проблемою, вони прагнуть постійно до нових знань, до розвитку, що є стимулом розумової активності.

Саме тому, такі учні повинні мати забезпечені сприятливі морально -психологічні умови для активної навчальної діяльності, виконуючи роботу більшу за обсягом та інтенсивністю.

Робота із обдарованими дітьми вимагає в учителя великої психічної, моральної та інтелектуальної підготовки. Педагог повинен володіти великою кількістю інформації у різних сферах науки. Обдаровані діти вимагають більше уваги, вони прагнуть постійного розвитку.

Можна виділити окремі особливості обдарованих дітей [13, c 22-23]:

Допитливість. Перший рівень допитливості – цікавість. Цікавість – жага новизни, інтелектуальної стимуляції, потреба в розумових враженнях.

Надчутливість до проблем. Пов’язана з характером навчання. Догматичний зміст у поєднанні із домінуванням ре репродуктивних методів навчання – основні фактори, що пригнічують дитячу надчутливість до проблем. І на оборот.

Над ситуативна активність. Ідеться про постійне занурення в проблему, прагнення цього.

Високий рівень розвитку мислення. Відомий психолог В. М. Дружинін у психолого-педагогічній літературі узагальнив три основні погляди на проблему щодо того, чи допомагає творчість дитині мислити логічно: перший відкидає будь-який поділ даної функції; другий сформований на твердженні, що між інтелектом і креативністю існують порогові відносини; у відповідності до третього, інтелект і креативність – незалежні характеристики.

Підвищений інтерес до розв’язання дивергентних задач. Практично всі задачі традиційного навсання належать до конвергентних, тобто умова задачі передбачає існування лише однієї, єдиної правильної відповіді, що може бути обчислена шляхом суворих логічних міркувань на основі використання засвоєних правил і алгоритмів.

Оригінальне мислення. Здатність висувати нові, несподівані ідеї, що відрізняються від відомих, зазвичай називають оригінальністю мислення.

Гнучкість мислення. Здатність швидко та легко знаходити нові стратегії розв’язання, установлювати асоціальні зв’язки і переходити від явищ одного класу до інших, що часто є далеким за змістом, називають гнучкістю мислення.

Легкість генерування ідей. Пов’язане із креативністю, гнучкістю мислення. Чим більше ідей, тим більше можливостей для вибору зних оптимальних, зіставлення, розвитку, поглиблення.

Легкість асоціювання. Це здатність формування узагальнених стратегій на основі виявлення прихованих від звичайного погляду зв’язків і відносин та їх подальшої деталізації.

Здатність до прогнозування. Це рідкісна якість, що містять у собі уяву, інтуїцію, здатність до аналізу. Здатність до прогнозування значною мірою залежить від ступеня розвитку схильності до розв’язання задач дивергентного типу, гнучкості мислення, легкості генерування ідей, легкості асоціювання.

Висока концентрація уяви. Виявляється, по-перше у високому ступені занурення в задачу; по-друге, у можливості успішного концентрування уваги навіть за наявності перешкод для сприйняття інформації, що стосується обраної теми.

Чудова пам'ять. Здатність до оцінювання. Є похідним критерієм критичного мислення.

Загальні особливості лише узагальнюють психологічну особливість обдарованості. Але кожний період розвитку дитини по своєму виділяє ті чи інші особливості обдарованості. Перехід від дитинства до підліткового віку складає основний зміст і специфічність всіх сторін розвитку в цей період - фізичного, психічного, соціального.

Якщо розглянути підлітковий період то весь процес розвитку дитини проходить по наступних етапах [13]: анатомо-фізіологічна перебудова організму та її вплив на процеси розвитку в підлітка; проміжне положення підлітка “між дитиною і дорослим” - перехідний вік; потреба підлітка у пізнанні самого себе та становленні його між дорослими; поява почуття дорослості і його роль в дальшому особистісному розвитку; розвиток підліткової самосвідомості і формування самооцінки; тимчасовий психологічний відрив підлітка від сім'ї і школи; початок статевого дозрівання і соціально-психологічні аспекти розвитку підлітка; активізація спілкування з ровесниками, організація та вхід у соціальні підліткові групи; відношення дружби в підлітковому віці, перша закоханість; труднощі у взаєморозумінні підлітка і дорослого; підвищення рівня самостійності; перші спроби професійного самовизначення та реалізації себе.

Виділяють такі основні проблеми обдарованих дітей [----]:

1. Неординарність, гнучкість і швидкість мислення. Ці якості допомагають обдарованій дитині досягати із одної сторони високого успіху у навчанні, а з іншої є основою для конфліктів дитини із однолітками та дорослими.

2. Агресивність обдарованих дітей. Досить часто обдаровану дитину не розуміють у її оточені, насміхаючись з неї, відштовхуючи її. Саме тоді дитина прагне кривднику відповісти його ж методами, що переростає у агресію із сторони обдарованої дитини.

3. Неприязнь до школи. Якщо дитина обдарована, а у школі із нею не працюють як із обдарованою, а за загальною програмою, зорієнтованою на середнього учня, то неприязнь може виникати через те, що їй просто у школі нудно.

4. Ігрові інтереси. Обдарованим дітям до вподоби складні ігри, які не цікавлять її однолітків, що може спричинити до того, що дитина опиниться у ізоляції, почне замикатись у собі.

5. Конформізм. Обдаровані діти, відхиляючи стандартні вимоги, не схильні до конформізму, особливо, якщо ці стандарти ідуть всупереч їхнім або здаються безглуздими.

6. Зануреність у філософські проблеми. Для обдарованої дитини є характерним роздуми над такими філософськими питаннями як існування смерті, релігії, потойбічне життя. Що у однолітків може викликати насмішки, чи глузування.

7. Невідповідність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком.

8. Потяг до досконалості. Обдаровані діти не заспокоюються, не досягнувши вищого рівня у діяльності.

9. Відчуття незадоволеності. Вони дуже критично ставляться до власних досягнень, часто не задоволені ними, звідки – відчуття власної незадоволеності й низька самооцінка.

10. Нереалістичні цілі. Досить часто обдаровані діти ставлять перед собою мету, які ж потім важко досягнути, якщо вони не досягають їх, вони починають переживати.

11. Зверхчутливість. Обдарована дитина часто сприймає зауваження, або невербальні сигнали як вияв неприязні до себе.

12. Потреба в увазі дорослих. Через природну допитливість, обдарована дитина пране постійної уваги із сторони дорослих, у свою чергу ця допитливість може викликати у дорослих роздратування.

13. Нетерпимість. Обдаровані діти часто ставляться не терпимо до звичайних дітей, які не завжди їх розуміють.

Отже, через вищезазначені проблеми обдаровані підлітки, за рівнем

Всесвітньої організації охорони здоров’я, входять до “групи ризику” поряд із розумово відсталими, малолітніми порушниками. Їм необхідні особливі умови для виховання; спеціальні індивідуальні навчальні програми; спеціальні школи та спеціально підготовлені педагоги.

Підлітковий вік є однією із кризових періодів на шляху розвитку обдарованої особи. На даному етапі підлітки включаються в різноманітні сфери життєдіяльності, процеси які позитивно так і негативно впливають на підлітка. У зв'язку із складностями психофізіологічних процесів, що відбуваються в організмі підлітка ці впливи по різному виражаються в психіці обдарованої дитини.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 63; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!