Поняття правоохоронного органу 4 страница

Місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів. Місцевими господарськими судами є господарські суди Авто­номної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастопо­ля, а місцевими адміністративними судами є окружні суди, що утворюються в округах відповідно до указу Президента України. Місцевий суд складається з судців місцевого суду, голови та заступника голови суду.

Основними засадами судочинства Конституція України ви­значає такі:

• законність;

о рівність всіх учасників судового процесу перед законом і

судом;

• забезпечення доведеності вини;

• змагальність сторін і свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їхньої переконливості;

• підтримання державного обвинувачення в суді прокуро­ром;

• забезпечення обвинуваченому права на захист;

• гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

• забезпечення апеляційного та касаційного оскарження

рішення суду;

• обов'язковість рішень суду.

Згідно зі ст. 131 Конституції України у Державі діє Вища рада юстиції. Вона складається з 20 членів. Верховна Рада України, Президент України, з'їзд суддів України, з’їзд адвокатів України,представників юридичних вищих навчальних закладів та на­укових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури — двох.

За посадою до складу Вищої ради юстиції входять Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генераль­ний прокурор України.

До відання Вищої ради юстиції належать:

• внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;

• винесення рішення відносно порушення суддями і про­курорами вимог щодо несумісності;

• здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України та судів вищих спеціалізованих судів і розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних і місцевих судів, а також прокурорів.

Систему органів юстиції складають:

• Міністерство юстиції України;

• Головне управління юстиції Міністерства юстиції в авто­номній Республіці Крим;

• обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції;

• районні, районні у містах управління юстиції;

• міські (міст обласного значення) управління юстиції (По­станова КМ України "Про систему органів юстиції" від 30 квітня 1998 р., № 592).

Забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина є одним із основних завдань Міністерства юстиції України, яке визначено головним (провідним) органом у системі централь­них органів виконавчої влади щодо забезпечення реалізації державної правової політики.

Основними завданнями управління юстиції є:

• участь у забезпеченні реалізації державної правової політи­ки, державної політики з питань громадянства, міжнаціональ­них та міграційних відносин;

• сприяння розвитку системи надання правової допомоги з метою реалізації прав і свобод громадян, захисту законних інте­ресів фізичних та юридичних осіб;

• забезпечення захисту прав і свобод людини і громадяни­на у визначеній сфері діяльності;

• організація надання юридичних послуг з метою реалізації прав, свобод і законних інтересів громадян та юридичних осіб;

• забезпечення в порядку, установленому законодавством України, своєчасного і неупередженого примусового виконан­ня рішень судів та інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державних виконавців;

• організаційне забезпечення та координація роботи дер­жавної виконавчої служби, установ нотаріату, органів реєст­рації актів громадянського стану, інших органів та установ юс­тиції; реалізація основних завдань, визначених Мін'юстом Ук­раїни, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласними, Київсь­ким та Севастопольським міськими управліннями юстиції, щодо діяльності зазначених органів юстиції, здійснення контролю та заходів щодо поліпшення їх роботи;

в державна реєстрація нормативно-правових актів район­них, районних у містах Києві та Севастополі державних адмін­істрацій, їхніх управлінь, відділів, інших структурних підрозділів;

• легалізація місцевих об'єднань громадян та реєстрація інших юридичних осіб у порядку, встановленому чинним зако­нодавством;

• здійснення у випадках, передбачених законодавством, реєстрації прав на нерухоме майно, ведення реєстру застави рухомого майна та реєстру прав на нерухоме майно;

• здійснення контролю за виконанням актів Мін'юсту сто­совно нормативно-методичного забезпечення діяльності бюро технічної інвентаризації щодо проведення реєстрації прав влас­ності на нерухоме майно;

• організація діяльності, пов'язаної з громадянством та реє­страцією фізичних осіб;

«методичне керівництво правовою роботою в місцевих ор­ганах виконавчої влади, на державних підприємствах, в уста­новах і організаціях, надання зазначеним органам методичної допомоги у приведенні нормативних актів у відповідність до чинного законодавства;

• розвиток правової інформатизації, формування у грома­дян правового світогляду;

• організація роботи з кадрами апарату управління юстиції, установ юстиції, підвищення кваліфікації їхніх працівників.

Управління юстиції має право:

• здійснювати перевірки роботи підпорядкованих установ юстиції; залучати до цього науковців, спеціалістів місцевих ор­ганів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій (за узгодженням з їхніми керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;

• одержувати безоплатно для здійснення функцій, покладе­них на управління юстиції, інформацію від статистичних та контролюючих органів з питань застосування законодавства в господарській діяльності підприємств, установ, організацій, місцевих органів виконавчої влади;

• скликати та проводити наради з питань, що належать до його компетенції;

• перевіряти в районних, районних у містах Києві та Севас­тополі державних адміністраціях, їх управліннях, відділах, інших структурних підрозділах додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, стан організації нормотворчої діяльності, вносити пропозиції про усунення вияв­лених порушень і недоліків та притягнення до відповідальності винних посадових осіб;

• скасовувати рішення про державну реєстрацію норматив­но-правових актів;

• перевіряти стан розгляду звернень громадян у підвідомчих установах щодо усунення причин, що породжують надходжен­ня обґрунтованих скарг на роботу установ юстиції;

• вивчати в районних, районних у містах Києві та Севас­тополі державних адміністраціях, їх відділах, управліннях та інших підрозділах, на підприємствах, в установах і організаціях, розташованих на відповідній території, стан правової роботи, вносити пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і по­рушень.

Управління юстиції взаємодіє з місцевими органами вико­навчої влади та органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями на відповідній те­риторії з питань, що належать до його компетенції.

Правоохоронній діяльності сприяють органи Державної ви­конавчої служби. Зазначена служба є органом Міністерства юстиції України, що здійснює виконання рішень судів та інших органів відповідно до законів України. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене приму­сове виконання рішень, передбачених законом.

Правову основу діяльності державної виконавчої служби ста­новлять Конституція України, Закон України "Про державну вико­навчу службу", "Про виконавче провадження" інші закони та під-законні нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.

Органами державної виконавчої служби є:

• Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

• відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських уп­равлінь юстиції;

• районні, міські (міст обласного значення), районні у містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Виконання рішень, перелік яких встановлено законом, по­кладається на державних виконавців районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної ви­конавчої служби.

Заходами примусового виконання рішень є:

• звернення стягнення на майно боржника;

• звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), до­ходи, пенсію, стипендію боржника;

• вилучення у боржника і передача стягувачеві певних пред­метів, зазначених у рішенні;

• інші заходи, передбачені рішенням.

Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів для примусового виконання рішень, встановлених законодавством, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Так, державний виконавець:

• здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі, та примусове виконання рішення;

• надає сторонам виконавчого провадження та їх представ­никам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого про­вадження;

• розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання;

• заявляє в установленому порядку про самовідвід за наяв­ності обставин, передбачених законодавством;

• роз'яснює сторонам їх права і обов'язки.

Державний виконавець при здійсненні виконавчого провад­ження має право:

• одержувати необхідні для проведення виконавчих дій по­яснення, довідки, іншу інформацію;

• здійснювати перевірку виконання юридичними особами рішень стосовно працюючих у них боржників;

• входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, за необхідності примусово відкривати їх в установле­ному порядку, опечатувати ці приміщення і сховища;

• накладати арешт на майно боржника, вилучати, переда­вати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством;

• накладати арешт на грошові кошти та інші цінності борж­ника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на ра­хунки в цінних паперах;

• використовувати за згодою власника нежилі приміщення, що є в комунальній власності, та інші приміщення для тимча­сового зберігання вилученого майна, а також транспорт стягувача або боржника для перевезення майна;

• звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення, порушувати клопотання про зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку вико­нання рішення;

• звертатися до суду з поданням про розшук боржника або дитини;

• викликати громадян та посадових осіб з приводу вико­навчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні;

• залучати до проведення виконавчих дій понятих, інших осіб у встановленому порядку, а також експертів, спеціалістів, у тому числі для оцінки майна;

• накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і поса­дових осіб у випадках, передбачених законом;

• здійснювати інші повноваження, передбачені чинним за­конодавством.

Контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою вико­нання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу Державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівник вищого органу. Нагляд за законністю виконавчого провадження здійсню­ють органи прокуратури.

У випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими орга­нами, установами банків, кредитно-фінансовими установами. Рішення вказаних органів, відповідно до закону, можуть вико­нуватися також іншими органами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

14.7. Нотаріат в Україні

Нотаріат в Україні — це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значен­ня, та вчиняти інші нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до Закону "Про нотаріат" вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в дер­жавних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси). Документи, оформлені держав­ними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу. У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії вчи­няються уповноваженими на це посадовими особами виконав­чих комітетів сільських, селищних, міських рад. Вчинення но­таріальних дій за кордоном покладається на консульські уста­нови України, а у випадках, передбачених чинним законодавст­вом, на дипломатичні представництва України.

Правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, Закон України "Про нотаріат", інші законодавчі акти України.

Нотаріусом може бути особа, яка:

• є громадянином України;

• має вищу юридичну освіту (університет, академія, інститут);

• пройшла стажування протягом шести місяців у державній нотаріальній конторі або у нотаріуса, що займається приватною нотаріальною практикою;

• склала кваліфікаційний іспит та одержала свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю.

Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість. Нотаріус не може перебувати в штаті інших державних, приватних та гро­мадських підприємств і організацій, займатися підприємниць­кою і посередницькою діяльністю.

Нотаріус має право:

• витребувати від підприємств, установ і організацій відо­
мості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій;

в складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів та виписки з них, а також давати роз'яснення з питань вчинен­ня нотаріальних дій і консультації правового характеру. Чин­ним законодавством нотаріусу можуть бути надані й інші права.

Нотаріус зобов'язаний:

• здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до за­кону і принесеної присяги;

• сприяти громадянам, підприємствам, установам і ор­ганізаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчи­нюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;

• зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій;

• відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповід­ності законодавству України або міжнародним договорам.

У державних нотаріальних конторах вчиняються такі но­таріальні дії:

«посвідчуються угоди (договори, заповіти, доручення, шлюбні контракти та ін.);

• вживаються заходи до охорони спадкового майна;

• видаються свідоцтва про право на спадщину;

• видаються свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя;

• видаються свідоцтва про придбання жилих будинків з при­людних торгів;

• видаються дублікати документів, що зберігаються у спра­вах нотаріальної контори;

• накладається заборона відчуження жилого будинку, квар­тири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;

» засвідчується вірність копій документів і виписок з них;

• засвідчується справжність підпису на документах;

• засвідчується вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;

• посвідчується факт, що громадянин є живим;

• посвідчується факт перебування громадянина в певному місці;

• посвідчується тотожність громадянина з особою, зображе­ною на фотокартці;

• посвідчується час пред'явлення документів;

• передаються заяви фізичних і юридичних осіб іншим фізич­ним і юридичним особам;

• приймаються у депозит грошові суми та цінні папери;

• вчиняються виконавчі написи;

• вчиняються протести векселів;

• пред'являються чеки до платежу і посвідчується неоплата чеків;

• вчиняються морські протести;

• приймаються на зберігання документи.
Законодавством України на державних нотаріусів може бути

покладено вчинення й інших нотаріальних дій.

Державні нотаріуси в державних нотаріальних архівах вида­ють дублікати і засвідчують вірність копій і виписок із доку­ментів, які зберігаються в справах цих архівів.

Приватний нотаріус вчиняє нотаріальні дії, що й державний нотаріус, за винятком:

• накладання і зняття заборони відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;

• видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного із подружжя;

• видачі свідоцтва про право на спадщину;

• вжиття заходів до охорони спадкового майна;

• посвідчення договорів довічного утримання;

• засвідчення справжності підпису на документах, призна­чених для дії за кордоном, та посвідчення доручень для цієї мети, а також засвідчення справжності підпису батьків або опіку­на (піклувальника) на згоді про усиновлення дитини.

У населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи ви­конавчих комітетів сільських, селищних, міських рад вчиняють такі нотаріальні дії:

• вживають заходів до охорони спадкового майна;

• накладають та знімають заборону відчуження жилого бу­динку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділян­ки, іншого нерухомого майна;

• посвідчують заповіти;

• посвідчують доручення;

• засвідчують вірність копій документів і виписок із них;

• засвідчують справжність підпису на документах.
Посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних,

міських Рад не мають права оформляти документи, призначені для дії за кордоном.

14.8. Адвокатура в Україні

Адвокатура України - це добровільне професійне громадське об'єднання, покликане, згідно з Консти­туцією України, сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іно­земних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу.

Діяльність адвокатури регулюється Конституцією України, Законом України "Про адвокатуру", іншими законодавчими актами України і статутами адвокатських об'єднань.

Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності.

Відповідно до Закону "Про адвокатуру" адвокатом може бути особа, яка:

• є громадянином України;

• має вищу юридичну освіту;

• має стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років;

• склала кваліфікаційні іспити;

• одержала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державно­му нотаріаті, органах внутрішніх справ, Служби безпеки, дер­жавного управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.

Адвокат має право займатись адвокатською діяльністю інди­відуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з інши­ми адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до закону та ста­тутів адвокатських об'єднань.

Види адвокатської діяльності:

• надання консультацій та роз'яснень з юридичних питань, усних і письмових довідок щодо законодавства;

• складання заяв, скарг та інших документів правового ха­рактеру;

в посвідчення копій документів у справах, які вони ведуть;

• здійснення представництва в суді, інших органах держав-
ной влади перед громадянами та юридичними особами;

в надання юридичної допомоги підприємствам, установам, організаціям;

• здійснення правового забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб;

• виконання своїх обов'язків відповідно до кримінально-про­цесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства. Адвокат може здійснювати й інші види юридичної до­помоги, передбачені законодавством.

При здійсненні професійної діяльності адвокат має право:

• представляти і захищати права та інтереси громадян і юри­дичних осіб за їх дорученням у всіх органах, підприємствах, уста­новах і організаціях, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань;

• збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення;

• запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян — за їх згодою;

• ознайомлюватися на підприємствах, в установах і органі­заціях з необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється за­коном;

• отримувати письмові висновки фахівців з питань, що по­требують спеціальних знань;

• застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чин­ного законодавства;

• доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові моти­вовані відповіді на ці клопотання і скарги;

• бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг;

• виконувати інші дії, передбачені законодавством.

Адвокат може мати помічника або кількох помічників із чис­ла осіб, які мають вищу юридичну освіту. Умови роботи визнача­ються контрактом між адвокатом (адвокатським об'єднанням) і помічником адвоката з дотриманням законодавства про працю. Помічник адвоката може виконувати доручення у справах, які знаходяться у провадженні адвоката, крім тих, що належать до процесуальних повноважень останнього.

При здійсненні своїх професійних обов'язків адвокат зобов'я­заний неухильно дотримуватися вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб, не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, та відмовитися від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю. Пред­метом адвокатської таємниці є питання, з яких громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, суть консультацій, по­рад, роз'яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїх професійних обов'язків. Адвокату, помічнику адвоката, посадовим особам адвокатських об'єднань заборо­няється розголошувати відомості, що становлять предмет адво­катської таємниці, і використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб.

Адвокат не має права прийняти доручення про подання юри­дичної допомоги у випадках, коли він у даній справі подає або раніше подавав юридичну допомогу особам, інтереси яких супе­речать інтересам особи, що звернулася з проханням про ведення справи, або брав участь як слідчий, особа, що провадила дізнан­ня, прокурор, громадський обвинувач, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивіль­ний позивач, цивільний відповідач, свідок, перекладач, понятий, а також, коли в розслідуванні або розгляді справи бере участь посадова особа, з якою адвокат перебуває в родинних стосунках.

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте систему правоохоронних органів в Україні.

2. У чому полягають основні функції прокуратури?

3. На яких принципах будується діяльність міліції в Україні?

4. Які обов'язки покладені законом на працівників міліції? Якими правами вони наділені?

5. На яких принципах будується діяльність Служби безпеки України? Які її основні завдання?

6. Охарактеризуйте систему органів податкової служби Укра­їни. Яке їх призначення?

7. Які функції виконують органи юстиції? Якими правами вони наділені?

8. Дайте визначення поняття адвокатури. На яких засадах бу­дується її діяльність?

9. Хто може бути адвокатом?

10.Які види адвокатської діяльності вам відомі?

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 48; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!