Сліди транспортних засобів.

Сліди знарядь злому та інструментів.

Сліди знарядь злому — це сліди, залишені різними засобами, які використовувалися злочинцем для відкрит­тя сховищ і руйнування перепон. Сліди знарядь злому по­діляють на такі види: сліди натискання, сліди ковзання (тертя), сліди різання, розпилу, розрубу і свердління. Залежно від умов слідоутворення вони можуть бути об'єм­ними та поверхневими, статичними і динамічними. Сліди знарядь злому та інструментів виявляють на зламаних вікнах, дверях, проламаних підлогах або стелях, на зами­каючих пристроях.

Знаряддя злому — це будь-який твердий предмет (ме­талевий прут, лом, труба, сокира тощо), який може бути використаний для подолання перешкод. Звичайно застосо­вується різний столярський або слюсарський інструмент, металеві предмети.

Фіксація слідів здійснюється за загальними правила­ми в протоколі слідчого огляду, де відображається, що зламано, з якого матеріалу виготовлено цей об'єкт, де він розташований, які на ньому пошкодження, їх розміри, кон­тур, форма, механізм утворення, вид слідів, наявність в них сторонніх речовин тощо. Виявлені на місці події знаряддя злому підлягають ретельному огляду і опису в протоколі. Сліди знарядь злому та інструментів необхідно сфотогра­фувати за правилами масштабної зйомки. Дрібні сліди-відображення доцільно фотографувати методом макрозйомки.

Способи фіксації слідів знарядь злому:

1) опис у протоколі;

2) фотографування;

3) виготовлення схем;

4) копіювання;

5) виготовлення зліпків.

Для виготовлення зліпків використовуються різні ма­теріали: пластилін, гіпс, синтетичні матеріали — пасти «К», «У-4», «СКТН-1», зуболікарські зліпочні маси. Виготовлені зліпки слід упа­кувати та опечатати.

Дослідження слідів знарядь злому та інструментів до­зволяє з'ясувати механізм злому, навички злочинця, вста­новити групову належність знаряддя, яке було застосова­но, або ідентифікувати його.

Сліди транспортних засобів — це сліди, які відобража­ють зовнішню будову частин транспортного засобу: сліди— відображення (сліди коліс на ґрунті (Рис.14); предмети, що відокре­милися від транспортного засобу (частки фарного скла); речовини (плями мастила).

Рис.15. Сліди транспортного засобу на піску.

Колісний транспорт залишає сліди статичного похо­дження — сліди кочення, а під час різкого гальмування утворюються сліди динамічного походження – сліди галь­мування. Сліди автотранспорту залишаються у вигляді відбитків протектора. Вони можуть бути об'ємними (на снігу, глині, іншому ґрунті) і поверхневими (на асфальті).

За слідами транспортного засобу можна визначити: групову належність (тип, марку, модель); ототожнити транс­портний засіб або його частину; встановити деякі обстави­ни розслідуваної події (напрямок руху, довжину шляху гальмування, швидкість гальмування, механізм і характер ушкоджень та ін.). Вивчення слідів дозволяє встановити: колію (відстань між середніми лініями слідів коліс, вста­новлених на одній осі), базу (відстань між передньою та задньою осями), кількість осей та коліс, ширину бігової доріжки, довжину кола коліс.

Способи фіксації слідів транспортних засобів: 1) опис у протоколі; 2) фотографування; 3) виготовлення схем, за­мальовок; 4) копіювання; 5) виготовлення зліпків (Рис. 15).

Рис.15. фіксація сліду транспортного засобу експертом.

У протоколі слідчого огляду необхідно зазначати: міс­цезнаходження слідів і час їх виявлення; вид і стан ґрунту або покриття дороги, де виявлено сліди; вид слідів (об'ємні, поверхневі); кількість слідів, їх розташування між собою; ширину кожного сліду; глибину об'ємних слідів стосовно поверхні дороги; розмір колії; форму малюнка протектора шин, їх розміри, індивідуальні особливості; довжину сліду одного оберту колеса; довжину шляху гальмування; озна­ки напрямку руху; ознаки шляху гальмування і ступінь його відображення.

Поверхневі сліди протектора можуть бути скопійовані на фотопапір або прошкурену листову гуму. У випадку ви­явлення слідів на картоні, фанері, папері, одязі потерпіло­го вони вилучаються в натурі.

З об'ємних слідів транспортних засобів виготовляють гіпсові зліпки (зліпки повинні бути завдовжки 600—700 мм). Для фіксації окремих деталей використовують полімерні матеріали.

8. Сліди звуку (криміналістична акустика).

Звукові сліди в криміналістиці — відносно новий вид матеріальних утворень. Звук виникає внаслідок коливань якого-небудь фізичного тіла, наприклад, струни, голосо­вих зв'язок, вібрації працюючого мотора, верстата. Тіло, що коливається, створює пружні хвилі, які, поширюючись у газах, рідинах, твердих об'єктах, сприймаються органами слуху як певний звук.

Важко перелічити джерела звуку, ними є всі матеріальні об'єкти органічної і неорганічної природи, що поділяються на чотири гру­пи: 1) люди (звукова мова, немовні звуки); 2) живі організми (звуки тварин, птахів, комах тощо.); 3) неживі об'єкти та їх системи (звуки музичних інструментів, працюю­чих верстатів, агрегатів, транспорту, інструментів, знарядь злому, зламуваних перешкод, пострілу тощо.); 4) явища природи (звук грому, шум водоспаду, обвалу, горіння, при­бою та ін.).

Криміналістична акустика — розділ криміналістики, що займається вивченням фізичних властивостей і закономірностей звуку.

Специфічною особливістю криміналістичної акустики є те, що вона досліджує зву­кові сліди як джерела доказів. Тому досліджувані сліди і матеріали причинно пов'язані з подією злочину. Дослідження проводиться в рамках судової експертизи, яка називаєть­ся судово-акустичною.

Об'єкти дослідження судово-акустичиої експертизи поділяються на три класи: 1) джерела звуку; 2) засоби виявлення і фіксації слідів звуку; 3) засоби оброблення, зберігання і передачі слідів звуку — звукової інформації.

Судово-акустична експертиза реалізується в трьох видах фізичних досліджень: фоноскопічному, електроакустичному і фонетичному, тобто в трьох видах криміналістич­них експертиз: 1) судово-фоноскопічній, 2) судовій електроакустичній і 3) судово-фоне­тичній.

Судово-фоноскопічна експертиза. Тому безпосередніми об'єктами фоноскопічного дослідження є сліди звуку (людини, тварин, птахів, комах, мікроор­ганізмів, рослин, тобто — об'єктів живої природи), відображені ідеально (уявні образи) або матеріальні носії: фонограми і сигналограми на різних носіях (магнітні стрічки, диски, дискети, компакт-диски, вінчестери, мікросхеми, кристали).

Судово-акустична експертиза досліджує сліди звуку, генеровані матеріальними джерелами неживої природи та об'єктами штучного походження (засоби звукозапису, оброблення і передачі звукової інформації, знаряддя праці, машини, транспорт, явища природи).

Наукові основи електроакустичної експертизи становлять дані акустики і теорії звукозапису, а також закономірності відображення ознак звукозаписуючих засобів (технічних пристроїв), що виникають у процесі їх виготовлення та експлуатації. Так, кут нахилу звукозаписуючої і звуковідтворюючої голівок магнітофона, спектраль­ний склад шуму, паузи, характер імпульсних сигналів перехідних процесів дозволя­ють здійснювати його ототожнення.

Судово-фонетична експертиза. Фонетична експертиза за фонограмою мови людини встановлює психічний стан того, хто говорить визначає ступінь його емоційної напруженості при відповіді на емоціогенний подразник або при усному поясненні при безпосередньому спостереженні.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 65; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!