Строгі лікувальні дієти 1 страница

Дієта О. А. Аркемана. Заснована на сполученнях лимонної кислоти, настою м’яти, дикорослих трав. При цій дієті рекомендується короткочаснеголодування.

Зредукована дієта. Сприяє відновленню нормальної ваги на основі малокалорійного харчування.

Спеціальна («блискавична») дієта. Має лікувально-оздоровчий характер і розрахована на короткочасне застосування.

Контрастна дієта. Заснована на чергуванні певних видів продуктів (овочі, фрукти, сир і т. д.).

Дієта для вагітних й матерів. Збалансоване калорійне харчування з обмеженням деяких продуктів.

Дієта для людей похилого віку. Заснована на збалансованому лікувально-профілактичному харчуванні з деякими обмеженнями.

Вегетаріанська дієта. З обмеженням продуктів тваринного походження.

Сироїдна дієта. З використанням продуктів у натуральному вигляді, без кулінарної теплової обробки.

Сокова дієта. Застосовується в лікувально-профілактичних цілях з використанням натуральних соків і їх сумішей.

Розвантажувальна дієта. З обмеженим раціоном харчування в лікувально-профілактичних цілях.

«Зіркова» дієта. Харчування за розташуванням зірок у відповідності зі знаками Зодіаку.

Шейпінг-дієта С. Кабот. Спеціальна система харчування, що відновлює баланс обмінних речовин у жінок з різними типами фігури.

Роздільне харчування по Г. Шелтону. На основі роздільного харчування продуктів з метою нормалізації діяльності органів травлення.

Харчування по системі П. Брегга. Харчування з використанням, в основному, продуктів рослинного походження та застосуванням методів голодування.

Макробіотична теорія Дзен. Дж. Озави. Заснована на дотриманні кислотно-лужного балансу харчових продуктів. При цьому використовується стародавня китайська формула єдності двох полярних сил «Інь» і «Ян».

Малокалорійна дієта Г. Шаталової. Система природного оздоровлення організму, заснована на видовому (малокалорійному) харчуванні з застосуванням комплексу дихальних і фізичних вправ.

Соматична дієта. Заснована на вживанні різним чином приготовленої подрібненої кукурудзи та меду. Їжа чергується з щоденними очисними клізмами.

Дієта Д. С. Джарвіса. Заснована на використанні у великих кількостях яблучного оцту і меду.

До цих пір мова йшла або про оздоровчі, або про раціональні дієти. Вони в основному розраховані на відносно здорових людей.

Для людей, що страждають різними захворюваннями, офіційна медична наука розробила цілий ряд дієт, які отримали для ясності певні цифрові найменування.

Першими в списку стоять дієти, що щадять органи травлення. Їх безліч, але відзначимо основне значення «щадних дієт». Це режим, заснований на принципах раціонального харчування. При своїй повноцінності страви легко засвоюються і в той же час «щадять органи травлення». Таку їжу називають ще «легкою їжею». За медичною класифікацією вони позначені Дієта 1, Дієта 2, Дієта 3, Дієта 4.

Показанням для призначення Дієти 1А є різке загострення виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки в перші 6-8 днів лікування; різке загострення хронічного гастриту в перші дні лікування; гострий гастрит на 2-4-й день лікування, опік стравоходу.

Показанням для призначення Дієти 1Б є виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки або хронічний гастрит при затихання різкого загострення після дієти 1А. Гострий гастрит після дієти 1А.

Показання для призначення Дієти 4Б гострі захворювання кишечника в період поліпшення; хронічні захворювання кишечника після різкого загострення або при нерізкому загостренні, а також при поєднанні з поразкою інших органів травлення.

Показання для призначення Дієти 4В гострі захворювання кишечника в період одужання як перехід до раціонального харчування; хронічні захворювання кишечника в період загасання загострення, а також поза загостренням при супутніх поразках інших органів травлення.

При захворюваннях печінки і жовчного міхура лікарі призначають так звану дієту 5. Вона обмежує хімічні подразники, жири, продукти, що містять холестерин, рекомендує рослинну їжу.

Показанням до призначення є гострий гепатит і холецистит, загострення хронічного гепатиту, холециститу і жовчнокам’яної хвороби, цироз печінки в стадії компенсації, а також інші захворювання відповідно до цільового призначення Дієти 5А.

Показаннями для призначення Дієти 5П є хронічний панкреатит в період одужання, після загострення і поза загостренням.

При подагрі, мочекислотному діатезі, хвороби серця у компенсації рекомендують дієту 6, в яку включають велику кількість овочів і фруктів з обмеженням м’яса і риби.

Захворювання нирок, хронічний нефрит, запальні процеси лікує Дієта 7, що виключає поварену сіль. При цьому також обмежуються екстрактивні речовини, вуглеводи і рідину.

Показанням для призначення Дієти 7А є гострий гломералонефріт у важкій формі з явищами ниркової недостатності після розвантажувальних днів і середньої тяжкості з недостатністю нирок з перших днів хвороби, хронічний гломералонефріт при різко вираженій нирковій недостатності.

Показаннями для призначення Дієти 7Б є – гострий гломерулонефрит з явищами ниркової недостатності після дієти 7А, хронічний нефрит з помірно вираженою недостатністю нирок.

Показаннями для призначення Дієти 7В є – нефротичний синдром при хронічних захворювання нирок та інших захворюваннях.

При ожирінні в результаті переїдання і порушення обміну речовин призначають дієту 8 з обмеженням у раціоні жирів, вуглеводів. Зате рекомендуються малокалорійні продукти, багаті вітамінами.

Лікуванню алергії, цукрового діабету, діатезу, ревматичних захворювань, порушень нервової системи сприяє Дієта 9. Тут, в основному, використовується обмеження вуглеводів.

Дієта 10 призначається при захворюваннях серцево-судинної системи, остеохондрозі, гіпертонічної хвороби, а також після перенесеного інфаркту міокарда. Дієта характеризується обмеженням повареної солі, рідини, грубої клітковини, м’яса, риби.

Показання для призначення Дієти 10А - захворювання серцево-судинної системи з різко вираженою недостатністю кровообігу (II Б – III ступеня).

Показання для призначення Дієти 10И - інфаркт міокарда.

Показання для призначення Дієти 10С – атеросклероз з ураженням судин серця, головного мозку або інших органів, ішемічна хвороба серця, зумовлена атеросклерозом, гіпертонічна хвороба на тлі атеросклерозу.

При туберкульозі легенів, а також при загальному виснаженні призначається Дієта 11. У меню включаються білки, жири, вітаміни, солі кальцію.

Дієта 12 використовується при захворюваннях центральної нервової системи, а також як перехідна від дієти 10 до раціонального харчування. Тут обмежуються екстрактивні речовини, м’ясо, риба, виключаються гострі приправи.

Проти гострих інфекційних захворювань спрямована Дієта 13 з обмеженням м’яса і виключенням гострих страв, закусок, приправ, грубої рослинної їжі.

Показання для призначення Дієти 14 – сечокам’яна хвороба з лужною реакцією сечі й випаданням осаду фосфорно-кальцієвих солей (фосфатурия).

Показаннями до призначення Дієти 15 служать різні захворювання, які не потребують спеціальних лікувальних дієт і без порушень стану травної системи. Це перехідна до звичайного харчування дієта в період одужання і після користування лікувальними дієтами.

Крім того, існують численні методи лікування різних захворювань за допомогою голодування.

Зрозуміло, цим переліком список дієт далеко не вичерпується. Існують різні варіанти і способи харчування: короткострокові і довгострокові, популярні і маловідомі. І все ж у більшості всі вони не виводять харчування за рамки трьох одвічних «китів»: вегетаріанства, сироїдення і голодування.

Тютюнопаління

Толкач Олександр   Тютюнопаління - сама найпоширеніша у всьому світі шкідлива звичка, що здійснюється вдиханням різних тліючих рослинних продуктів. Залежність від тютюну внесено в Міжнародну класифікацію хвороб. Нікотин є своєрідним стимулятором нервової системи, що має патологічний вплив на організм, особливо у розвитку ракових хвороб. За статистикою, щорічно від захворювань, спричинених тютюнокурінням у світі помирає понад 4 мільйони людей, в Україні 110 тисяч. До чого призводить куріння? Наслідки куріння пов’язані з арсеналом небезпечних хвороб. Зокрема, ця шкідлива звичка є причиною серцевих приступів, інсультів, хронічних бронхітів, різних видів онкозахворюваннь, особливо раку легень. Адже 11 з 12 хворих, які померли від раку легень були курцями. Серед людей віком 30-40 років, які палять цигарки, інфаркти трапляються в 5 разів частіше, ніж серед тих хто цієї шкідливої звички не має. Викурювання однієї цигарки завдає організмові такої ж шкоди, як і півтора добове перебування на загазованій автомагістралі. Жінки, які палять, у 10 разів частіше залишаються безплідними. Курці страждають від кашлю, задишки, дефектів шкіри. Фахівці стверджують, що діти в 11-13 років найбільш схильні до куріння. Для них куріння – це форма самовизначення і самоствердження, претензія на дорослість. Тому у віці 15-17 років куріння виступає як вже сформована звичка. Саме у цей період формується репродуктивне здоров я, тому тютюнопаління приносить непоправну шкоду. Що ж містить дим цигарок? Дим цигарок містить смоли, до складу яких входить понад 4000 хімічних елементів. Відомо, що 43 з них викликають онкозахворювання. У цигарковому димі також містяться оксиди азоту і вуглецю – отруйні гази. Головним елементом цього диму є нікотин – речовина, яка викликає у людини сильну наркотичну залежність. Численні дослідження дають підстави стверджувати, що куріння тютюну є причиною смертності від раку легень у 90% усіх випадків, від бронхіту й емфіземи – в 75%, й від хвороби серця майже 25% усіх випадків. Легені у 80% курців чорного кольору. Приблизно 25% «регулярних» курців сигарет передчасно помирає саме через куріння. У сім’ях, де вживали тютюн під час вагітності - природжені каліцтва у дітей трапляються вдвічі частіше. Матері, які палили під час вагітності мають дітей з відхиленою від норми поведінкою, ці діти гірше вчаться в школі і частіше розпочинають вживання наркотичних препаратів. Деякі інгредієнти тютюнового диму розчиняються в слині і з нею потрапляють у шлунок, цим самим викликаючи виразку шлунка (у 10 разів частіше) ніж у тих осіб, що не вживають тютюну. Особливо негативно систематичне отруєння впливає на серцево-судинну систему. У всіх хто палить частота скорочень частіша у 2-2,5 рази, таким чином скорочується час відпочинку для серця і воно скоріш зношується. До 40% усіх смертних випадків від ішемічної хвороби серця, інфаркту та інсульту пов’язані з палінням сигарет. Паління призводить до руйнування головного структурного елементу шкіри - колагену. Втрачає свою еластичність шкіра та слизові оболонки. З’являються зморшки, обличчя набуває вигляду вижатого лимону, голос стає низьким та хриплим. Також вченими доведено спільні риси між наркотичною та нікотиновою залежністю. Коли припиняється введення нікотину у організм то розвивається абстинентний синдром відміни, який характеризується як роздратованість, стан збудження, порушується концентрація уваги та зниження працездатності, тривога, почуття голоду, збільшення маси тіла, порушення сну. Негативно впливає пасивне тютюнопаління на здоров я оточуючих. В приміщенні з курцем протягом лише 1 години людина, яка не палить, кожного разу спалює по половині сигарети. Тютюновий дим у таких випадках спричиняє головний біль, нездужання, зниження працездатності, швидку втому, загострення верхніх дихальних шляхів. Особливо небезпечне пасивне паління для дітей. Німецький професор Танненберг підрахував, що у наш час кожні 2-3 години смертельний випадок на мільйон чоловік виникає внаслідок паління. Із кожних 100 курців 53 намагається кинути палити, але лише 13 це вдається. Важливу роль у попередженні тютюнопаління в молодіжному середовищі займають навчальні заклади, які здійснюють системні освітньо-просвітницькі заходи щодо формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя: індивідуальні бесіди з наставником групи, корпоративні години, виставки плакатів, малюнків щодо здорового способу життя, із залученням органів студентського самоврядування організовуються і проводяться різноманітні спортивні змагання та конкурси.     Алкоголізм     Алкоголізм, або алкогольна залежність — характерна психо-фізична залежність від алкоголю, основою якої є його наявність в обмінних процесах людського організму, яка розвивається внаслідок хронічного зловживання спиртними (алкогольними) напоями. У ширшому розумінні алкоголізм — сукупність шкідливих звичок, пов'язаних із зловживанням алкоголем, впливів на здоров'я, життя, працю і добробут людей. Психологічно має дві стадії: звичка та хвороба. Алкоголізм асоціюється з рядом ознак: 1. Хворобливий потяг до алкоголю; 2. Ріст толерантності (зростає витривалість до великої кількості алкоголю); 3. Втрата кількісного контролю; 4. Наявність синдрому відміни або абстинентного синдрому. Однозначним є визначення впливу алкоголю на організм людини, як порушення нормального функціонування, що характерне появою різного роду соматичних захворювань. Ці захворювання разом із алкоголізмом на 15—17 років вкорочують життя людини. Понижена працездатність мозку, яка спричинює негативні зміни в центральній нервовій системі, особливо процесів мислення, пам'яті, уяви, сприйняття, відчуття. Перш за все відбувається отруєння кори головного мозку, де концентрація алкоголю на 60—70 % більша, аніж в крові. Аналогічні показники простежуються і на потомстві. Відхилення фізичного й розумового розвитку дітей з'являються як результат зачаття в нетверезому стані, або вплив алкоголю на плід, що розвивається в утробі матері. Виникає загроза епілепсії у дітей, оскільки алкоголь вільно проникає у плід через плаценту, пошкоджує нервову систему. Алкоголь — наркотична отрута, що діє насамперед на нервові клітини кори головного мозку. При цьому значно ослаблюється процес гальмування і відносно переважає процес збудження. Великі дози алкоголю чинять паралізуючий вплив на деякі відділи центральної нервової системи. При ураженні центрів довгастого мозку настає порушення терморегуляції, дихання і серцевої діяльності—так званий коматозний стан. Алкоголізм викликає глибокі розлади діяльності шлунково-кишкового тракту, печінки, органів дихання, нирок, статевих залоз та ін. Організм алкоголіка втрачає опірність до захворювань. Алкоголізм зумовлює стійкі порушення психіки, велике зниження працездатності, швидку стомлюваність, ослаблення пам'яті, деяку безтурботність, брехливість, несталість настрою, дратівливість і схильність до конфліктів. На ґрунті алкоголізму бувають запої, розвиваються різні психози—біла гарячка, корсаковський психоз та ін. Алкоголізм призводить до побутових і виробничих травм, аварій на транспорті, злочинів, порушень правил громадської поведінки, руйнування сім'ї.   Гостре алкогольне сп'яніння Розрізняють три ступені гострого алкогольного сп'яніння: початковий, середній і важкий. Початковий ступінь сп'яніння виявляється у відчутті тепла, легкого запаморочення. Поведінка людини майже не змінюється, але з'являється самовпевненість. Посилюється серцебиття, розширюються зіниці, судини обличчя. Зовнішні рухові розлади не помітні, але координація рухів дещо порушується, уповільнюється реакція на зовнішні подразники. При вживанні великої кількості алкоголю наступає середній ступінь сп'яніння. П'яний нервується, йому властиві спалахи гніву, озлобленості, буяння, він втрачає почуття відповідальності за свої вчинки, прихильний до вихваляння і агресії. Після витвережування, проявляється в'ялість, сонливість, головний біль. Важкий ступінь сп'яніння наступає при вживанні великої дози алкоголю. Для цього стану характерні дві фази: збудження і гальмування. В першій фазі мова стає невиразна, рухи некоординовані, вчинки беззмістовні, нерідко агресивні. Фаза гальмування проявляється у в'ялості, сонливості і закінчується глибоким наркотичним сном. В такому стані людина не реагує навіть на сильні больові подразники, вона може заснути на вулиці, а в холодну пору року замерзнути. Після пробудження людина майже не пам'ятає, що з нею було, з'являється сильне бажання випити ще. У людини можлива нудота, блювота і інші ознаки отруєння. Внаслідок неодноразового прийняття спиртних напоїв у людини закріплюється умовний рефлекс. Після забуття і пробудження у п'яниць наступає важкий стан похмілля, симптоми якого знімаються при повторному вживанні спиртних напоїв. Це головна ознака хронічного алкоголізму. Вона супроводжується синдромом астенії — втомою, непрацездатністю. Хронічний алкоголізм, або алкогольна наркоманія, — хвороба, при якій у людини з'являється неймовірний потяг до спиртних напоїв, спостерігається симптоми астенії і абстиненції та інші алкогольні розлади. Самопочуття алкоголіка дуже пригнічене, він невпевнений в собі, часом кається, лякається. Характер різко погіршується, сон короткочасний і поверхневий, він бачить жахливі сни. Водночас підвищується опірність організму до алкогольного отруєння. В стадії побутового п'янства звичайні дози алкоголю вже недостатні. Ще одна ознака алкоголізму — ослаблення захисних рефлексів — блювоти, нудоти, слиновиділення. При вживанні великих доз алкоголю спостерігається галюцинації, гострі психози, втрата пам'яті. З'являється нестійкий мотив поведінки, хворий здійснює вчинки, не властиві йому раніше. У алкоголіка відсутня цілеспрямованість. Він ніколи не доводить розпочату справу до кінця. В останній стадії алкоголізму різко знижується опірність до великих доз алкоголю. Хворі почувають себе погано, у них порушується кровообіг, з'являються гострі розлади серцево-судинної системи, печінкова недостатність. По зовнішньому вигляді вони нагадують хворих, яким властива психічна і соціальна деградація. Класифікація наркологічних захворювань → Основна стаття див.: Класифікація наркологічних захворювань Поряд з широкомасштабним впровадженням МКХ-10, не втратила свого клінічного значення і традиційна класифікація, яка застосовувалась у вітчизняній психіатрії. Особливо це стосується класифікації алкоголізму та металкогольних психозів. Традиційно прийнято виділяти два різновиди психічних розладів, викликаних алкоголем (етанолом): 1. гостра алкогольна інтоксикація — стан сп'яніння, що виникає внаслідок разового чи епізодичного прийому спиртних напоїв; 2. алкоголізм (хронічний алкоголізм, хронічна алкогольна інтоксикація, синдром алкогольної залежності, етилізм) — хворобливий стан, що виникає внаслідок багатократного прийому спиртного. Примітка:Термін «хронічний алкоголізм» є дещо некоректним, адже немає «гострого алкоголізму». Коли мова йде про захворювання, правомірніше використання терміну «алкоголізм». Використовуване в науковій літературі поняття «хронічна інтоксикація алкоголем» не варто ототожнювати лише з алкоголізмом, позаяк воно ширше і включає в себе захворювання внутрішніх органів та нервової системи внаслідок алкоголізації, але без ознак алкоголізму, як психічного захворювання. Власне ж алкоголізм включає лише ті форми хронічної алкоголюної інтоксикації, при яких наявні специфічні ознаки звикання і хворобливої пристрасті до алкоголю. Випадки епізодичного чи помірного вживання ряду речовин наркотичної чи стимулюючої дії без розвитку залежності від них носять назву «наркотизму», або «періодичної наркотизації». Динаміка розвитку алкоголізму Відомо кілька станів, зокрема: · початковий: соматичні відхилення не простежуються, окрім порушень функцій окремих органів або систем; · перехід від епізодичного до систематичного вживання алкоголю. Соматичні патології окреслюються, як порушення апетиту, шлунково-кишкові розлади; · хронічний: формується протягом кількох років. Фізичний потяг до спиртного характерний похмільним синдромом, максимальною толерантністю; · наступна фаза найважча, вона окреслюється як втрата будь-якого контролю з метою заспокоєння психо-фізичного дискомфорту. Психічне звикання та стійкість організму розвиваються паралельно і послідовно. Соматично ушкоджені окремі органи і системи, у деяких випадках з незворотними патологіями. Стадії захворювання Алкоголізм супроводжується також сильною психологічною і фізичною залежністю. Алкоголізм як патологія розвивається в декілька стадій, кожна з яких характеризується певними органічними змінами в організмі людини. Розрізняють три стадії розвитку алкоголізму. Залежно від стадії, існують різні способи лікування алкоголізму[1]. Перша стадія Перша стадія алкоголізму триває приблизно 5-10 років і характеризується розвитком психологічної залежності, систематичним вживанням алкоголю, зниженням рівня кількісного і ситуативного контролю за вживанням алкоголю. Також підвищується рівень толерантності до алкоголю, зникає рвотний рефлекс. Під час першої стадії захворювання спостерігаються порушення пам'яті, функціональні розлади психіки і погіршення фізичного стану. Друга стадія Під час другої стадії алкоголізму розвивається фізична залежність від алкоголю. При цьому є з'являються періоди запоїв, абстинентний синдром і алкогольні психози та інші психічні порушення. За даними ВООЗ, від алкогольних психозів страждають 10% тих, хто хворіє алкоголізмом. Друга стадія алкоголізму характеризується високим рівнем толерантності до алкоголю і деградацією особистості. Третя стадія Третя стадія алкоголізму характеризується посиленням фізичної залежності, розвитком сильного абстинентного синдрому, зниженням толерантності (повернення рвотного рефлексу), наростанням психічної і соціальної деградації та серйозними психічними порушеннями. Третя стадія алкоголізму є наслідком тяжкої токсичної дії алкоголю. Шкідливість алкоголізму для організму та суспільства Вплив алкоголізму на сімейне життя Реалізація подружнього покликання нерідко гальмується наявністю різноманітних факторів як суспільних, так і особових. Алкоголізм — це одна з найпоширеніших причин деформації подружньої гармонії та перешкода актуалізації подружньої потенції. Сім'я алкоголіка перебуває в постійному стані тривоги та нестабільності. Вживання наркотиків або алкоголю одним з членів сім'ї спричинює дисбаланс поколінь: батьків, друзів, дітей. Поведінка та психо-фізичний стан членів сім'ї визначається станом та фазою захворювання алкоголіка. Поряд з проблемою впливу та прогресу патології, виникає питання відповідальності, розподіл її на усіх членів родини. Відповідальність невід'ємно крокує зі спробою заперечення сім'єю алкоголіка даної проблеми. Внаслідок росту проявів алкоголізму (хвороба, втрата праці, фізичне насилля) зростає потреба ізоляції та маскування від суспільного життя. У подружжі відбуваються негативні зміни емоційних зв'язків. Пізніше простежуються деструктивні форми організації сімейного бюджету та питання дитячого виховання. Важливим фактом для покращення та зміни даної ситуації є усвідомлення іншою стороною, членом родини, що не вживає алкоголю, своєї ролі в процесі одужання сім'ї. Для сімей, де є алкоголік, характерна інвазійність, тобто наполегливі спроби обмежити свободу певної особи. У соціальному плані найтиповішими є три реакції: 1. свідома суспільна ізоляція; 2. побудова системи обману та приховування від оточуючих; 3. агресія, спрямована на члена сім'ї або на зовнішню ситуацію. Основною рисою членів сім'ї, друзів з алкогольною проблемою можна назвати непевність — руйнується порядок подій, цінностей, несподівані зміни настроїв. Поруч із непевністю, страхом, як наслідок постає агресія, яка прагне знищити джерело страху або пригнітити його. Ураження статевої функції У більшості людей, які хворіють хронічним алкоголізмом, захворювання внутрішніх органів, як правило, не викликають суб'єктивних відчуттів та скарг. У багатьох випадках хворі заперечують наявність патології або не погоджуються з цим явищем. Хронічний алкоголізм характерний заниженням статевої функції. Це окреслюється передчасною еякуляцією, послабленням ерекції при збереженому і навіть сильному потягу до фізичної близькості. У половини всіх осіб, що зловживають алкоголем, і у всіх хворих хронічним алкоголізмом має місце алкогольна імпотенція. Остання стає причиною неврозів, депресій (у зв'язку з переживаннями, викликаними цією причиною). Індивід неадекватно сприймає себе та свої соціальні зв'язки, що призводить до зниження соціальної адаптації. Реальні факти в думках автоматично спотворюються, зникає зворотний зв'язок із середовищем при збережені ілюзії свободи та логіки мислення. Цей процес, в свою чергу, веде до підпорядкування свідомості алкоголю, прагнення одержати задоволення від дійсності за допомогою хімічних речовин. Штучне самозбудження або самозаспокоєння утруднює можливість подолання справжніх причин особистих проблем, атрофує природну здатність емоційних реакцій. Ураження потомства Серед багатьох різних факторів, що впливають на прогрес алкоголізму, визнають генетичну схильність, або, іншими словами, спадковий характер. Статистичні дані доводять, що п'ятдесят відсотків опитаних дітей алкоголіків — залежні і актуалізують дану генетичну програму. У дітей алкоголіків простежується підвищена чутливість до алкоголю. В цих осіб незначне вживання алкоголю ставить загрозу формування звикання та похмільного синдрому. Не менш відповідальним є період вагітності. Пренатальний період характерний повною залежністю від матері. Алкоголь, токсичні речовини, що утворюються внаслідок обмінних процесів організму, через плацентарний бар'єр потрапляють в організм плоду та спричинюють отруєння. Особливу небезпеку спричинює вживання алкоголю в перші три місяці вагітності. Сучасна наука розрізняє такі основні шляхи впливу алкоголізму чоловіків і жінок на їх нащадків. · Тератогенний. Народження неповноцінної дитини, завдяки вживання жінкою в день зачаття або в перші тижні вагітності спиртних напоїв. Алкоголь, проникаючи через плаценту, може проявити пряму токсичну дію на клітини ембріону і плоду, викликаючи різні аномалії, що одержали назву алкогольний синдром або алкогольна ембріонатія. · Мутагенний. Різні пошкодження хромосом, розтяжки і розриви, утворення кільцевих хромосом статевих клітин в результаті хронічного зловживання алкоголю батьками. У плоду замість двох статевих хромосом утворюється три, що призводить до народження розумово відсталої дитини. · Соматогенний. Пов'язаний з травмами і хронічними захворюваннями батьків-алкоголіків, що негативно відбувається на розвиток плоду. · Грудні діти хворіють алкоголізмом через кров і молоко матері. Діагностика та лікування Діагностика алкоголізму відбувається за допомогою тестування в лікаря-нарколога. Новітні дослідження показують, що достатньо відповіді всього на два запитання, щоби діагностувати в пацієнта цю хворобу, або спростувати її наявність. Це такі питання: 1. Наскільки часто випиваєш шість та більше порцій алкоголю на день? 2. Чи траплялося протягом останнього року щось неприємне через вживання алкоголю? Відповідь на перше запитання «щомісяця або частіше», а також позитивна відповідь на друге запитання вказує на наявність алкоголізму із вірогідністю 90,9%[2]. Для лікування алкоголізму успішно застосовують ряд методів: вироблення негативного умовного рефлексу на алкоголь за допомогою блювотних засобів, введення тетураму (антабусу), психотерапія, гіпнотичне навіювання, гідро-, інсуліно-, гормонотерапія, ліквальний сон, трудова терапія та ін. Нині в Україні існує цілий ряд медичних закладів, які здійснюють лікування від даної залежності. У всьому світі для лікування алкоголізму застосовують програму Анонімних Алкоголіків, або терапевтичний її варіант Програма «12 Кроків». Станом на січень 2014 р. групи АА існують у 160 країнах світу. У яких лікують понад 2 500 000 осіб.[3] Станом на 2014 р. — працюють понад 120 груп АА у великих та малих містах України.[4] Алкоголік «Алкоголік» — це людина яка внаслідок стабільного (хоча б раз на три дні протягом 6-8 місяців) вживання алкоголю відчуває психо-фізичну залежність від нього. Поведінка алкоголіка на 1-ій стадії сп'яніння: нервується, йому властиві спалахи гніву, озлобленості, буяння, він втрачає почуття відповідальності за свої вчинки, прихильний до вихваляння і агресії. Також вони ніколи не визнають себе залежними, абсолютна більшість алкозалежних сильно нервують(інколи зі спалахами ярості) коли чують в свою адресу «АЛКОГОЛІК».Іноді проявляється згодою про-те, що він(вона) алкоголік. Близько 65% алкозалежних мають повну сім'ю і є досить заможними людьми. Але останні роки свого життя вони часто проводять в абсолютній самотності і злиднях. Групи та Спільноти тверезості Найбільш відомий у світі громадський рух, який бореться з алкоголізмом — Анонімні Алкоголіки (скорочено AA), створений у 1935 році. Групи товариства існують у більш як 160 країнах світу, в тому числі і в Україні, станом на травень 2014 р. — більше 120 груп Анонімних Алкоголіків. Відвідування груп здійснюється на добровільних, безкоштовних і анонімних засадах. Єдина умова для участі в роботі груп AA — бажання припинити вживання алкоголю. Групи організовують не медики, а самі алкоголіки, які віднайшли свій особистий шлях позбутися цієї згубної пристрасті. Важливо відзначити, що групи AA не виводять із запою, та не вмовляють питущих відмовитися від алкоголю, не лікують уражені органи. В AA можна приходити як тверезим, так і під дією алкоголю, різниця в тому, що особи під впливом алкоголю — не мають право висловлюватися на зібраннях. Мета роботи груп AA — допомогти хворому зберегти тверезість і дати шанс на реабілітацію такому ж як був колись сам. Тому AA ні в якому разі не можна розглядати як заміну офіційної медицини — вони лише доповнюють її. Для багатьох хворих участь в групах — це заміна звичного кола «товаришів по чарці», та позбавлення від повнї самотності. Групи AA дійсно допомагають людям зберегти тверезість довгий час, і роботу груп AA не тільки не засуджують, але і підтримують лікарі, наркологи, священнослужителі різних конфесій. Крім АА, в різних країнах світу діють інші товариства і групи тверезості, провідні освітню та просвітницьку роботу з профілактики алкоголізму. Це, наприклад, Інтернаціональна організація гуманізму і тверезості (існує з 1851 року, заснована в США, нині штаб-квартира розташована в Норвегії), Вашингтонська товариство тверезості (засновано в 1840 році), «Білий хрест» у Франції (діє з 1899 року) [9]. Боротьба з алкоголізмом Через стійку потребу людини в алкоголі задача адміністративного вирішення проблеми алкоголізму вельми складна. Спроби боротьби з алкоголізмом на державному рівні робилися неодноразово. Так, відомі Гетеборгського система (1865–1917) і система Братта в Швеції (1917–1955), «сухий закон» в Росії (1914-25), Фінляндії (1919–1932), США (1919–1933) і Ісландії (1915 −1922), СРСР 1985 р. У всіх випадках заборону на виробництво і продаж спиртного доводилося припиняти через ввезення контрабандного алкоголю та вживання сурогатів. У Швеції, Фінляндії та Норвегії діяла державна політика тривалого обмеження виробництва алкоголю в умовах державної монополії на його виробництво, проте і вона не дозволила домогтися бажаного результату (так, у Фінляндії споживання алкогольних напоїв особами старше 15 років зросла з 2,5 л алкоголю на людину в 1950 році до 8,3 л у 1996 році). Антиалкогольні кампанії неодноразово проводилися і в бувшому СРСР. Найбільш відома кампанія 1985 року, підсумки якої були неоднозначні: у період обмеження продажу спиртних напоїв відзначалося зростання народжуваності, збільшилася смертність, через вживання сурогатів, зменшувалася середня тривалість життя; за рахунок зростання виробництва нелегальної алкогольної продукції і самогоноваріння реальне зниження споживання алкоголю було незначним. Алкогольну політику на міжнародному рівні здійснює Всесвітня організація охорони здоров'я. У травні 2010 року на Всесвітній асамблеї охорони здоров'я в Женеві була прийнята «Глобальна стратегія по зниженню зловживання     алкоголем». Серед заходів, рекомендованих у доповіді, — обмеження реклами спиртних напоїв, обмеження числа точок продажу алкогольної продукції і скорочення часу продажу, підвищення роздрібних цін на спиртні напої за рахунок податків, інформування про шкоду алкогольних напоїв, поступове зниження допустимих норм вмісту алкоголю в крові водіїв, та ін.     Наркоманія, ломка та її наслідки Наслідки наркоманії   Наслідки наркоманії: їх можна не помічати, про них можна не думати, їх можна не відчувати. Але вони є. Вони навколо нас. Наслідки наркоманії — це ті умови, в яких будуть жити наші діти. Якщо не усувати наслідки наркоманії, то яким буде цей світ через кілька поколінь? А може наслідки наркоманії — це той кінець світу, який віщували? Але якщо це так, то в наших силах їх усунути! Що ж це таке, наслідки наркоманії? Чи вони такі великі й страхітливі? Чому саме вони? Наслідки наркоманії — це те, що йде після причини. Спочатку була причина — наркотики, потім з'явився наслідок — наркомани, наркоманія, залежність і кінцевий результат — наслідки наркоманії. Завжди, у кожної дії, є початок, зміна й зупинка. Все це плавно, а може й не дуже, переходить в наслідки наркоманії. Розглянемо на прикладі. Припустимо, людина захотіла викурити сигарету — це початок, все починається з думки, з ідеї, вона взяла пачку й витягла сигарету — це зміна, від думки вона перейшла до дії, й вона викурила сигарету — це зупинка, сам результат, наслідки, минуло бажання й залишився нікотин у легенях. Але наша тема це не сигарети, а наслідки наркоманії. І зупинка, в цьому випадку, серйозніша. Наслідки наркоманії стосується тих, хто поширює наркотики, тих, хто їх вживає й тих людей, які живуть на цьому світі й нічого не роблять для того, щоб наслідки наркоманії не настали. Наслідки наркоманії для тих, хто поширює Треба розглянути наслідки наркоманії для тих, хто поширює наркотики — торгівців смертю. Цікаво, когось з них хвилюють наслідки наркоманії? Кожен з них не думає про те, що його якось стосуються наслідки наркоманії. Більшість з них не вживають наркотики. А раз їх наслідки наркоманії не стосуються, то можна робити, що хочеш? Можна думати, що наслідки наркоманії стосується тільки тих, хто вживає наркотики. Хтось із них хоче легких і швидких грошей. Хтось може думати, що дарує цьому світу «кайф» і свободу, прибирає всі обмеження. Наслідки наркоманії є, але ніхто з них не має до цього жодного відношення. Але чи це так? Адже наслідки наркоманії є. А у торгівців смертю можуть бути свої діти, і на яке життя вони приречені? Жити в наркотичному світі й бачити всю «красу» цього життя. Якщо ти виростаєш в будинку, де жваво торгують наркотиками, то важко не потрапити в це болото. У цей момент для торгівців наступають жахливі наслідки наркоманії. Коли їхні ж діти, дивлячись на наркотики та на наркоманів, які заходять по дозу, починають самі вживати, й у них з'являється залежність. Тоді торгівці смертю починають бачити, що таке наслідки наркоманії. Як добра, вихована дитина перетворюється на зомбі, якого контролюють наркотики. Наслідки наркоманії позначаються на дитині. Не даремно є вислів, що діти відповідають за гріхи своїх батьків. І діти починають жити, відразу відчуваючи наслідки наркоманії. Торгівці звикли думати лише про себе, й вони можуть навіть не розуміти, скільки горя, болю й втраченої надії вони несуть у цей світ, сприяючи наркоманії. Не думають про те, що вони створюють наслідки наркоманії. Наркомани — це діти, яких батьки хотіли бачити успішними й щасливими людьми, а замість цього вони бачать наслідки наркоманії. Хтось із торгівців потрапляє за ґрати, адже законом заборонено розповсюдження наркотиків. Хіба легкі й швидкі гроші варті того? Наслідки наркоманії варті цього? Які наслідки наркоманії для наркоманів? Які наслідки наркоманії для людей, що потрапили у наркотичну пастку? Наслідки наркоманії — це цілий список, і він дійсно неприємний. Наслідки наркоманії — це наближення до смерті! Залежність від наркотиків, систематичне вживання, або болісні ломки. Наслідки наркоманії — це руйнування всього, що є в цьому світі. Зруйноване тіло, виразки від уколів, гниють зуби, збільшена печінка, не врівноважена психіка, депресії, параної. Це наслідки наркоманії. Найстрашніше, що метою завтрашнього дня стає чергова доза, здобута у будь-який спосіб. Але, коли людина починає вживати наркотики, вона не думає про те, що настануть наслідки наркоманії. Багато наркоманів не зізнаються собі, що у них залежність. Вони не хочуть бачити наслідки наркоманії. Людям властиво не замислюватись про наслідки, тим більше наслідки наркоманії. Адже це дуже страшна тема! А які наслідки наркоманії для суспільства? Можна подумати, що якщо в твоєму оточенні нема наркоманів чи торгоєівців смертю, то наслідки наркоманії тебе не стосуються. Це не так! Звичайно можна сховатись, але хіба це допоможе усунути наслідки наркоманії? Всі люди пов'язані між собою. І кожна людина створює своє оточення або погоджується з тим життям, яке є. Тема наркоманії стосується всіх. Число залежних збільшується з кожним днем. І відповідальністю кожної людини є зробити все, що в її силах, для того, щоб наслідки наркоманії не настали. Адже, якщо зростання наркоманів і кількості проданих наркотиків не зупинити, то наше суспільство й розвиток країни в цілому неминуче прийде до занепаду. Наслідки наркоманії для суспільства — це збільшення злочинності. Світ, в якому ми живемо, ставатиме дедалі більш небезпечним, і життя буде схоже на боротьбу. Центри реабілітації Нарконон, які працюють понад 40 років у всьому світі, проводять профілактику наркоманії, за допомогою антинаркотичних лекцій розповідаючи дітям правду про наркотики. Так само Нарконон — це ефективна програма реабілітації для людей, у яких залежність.   Стадії наркоманії:   · Перша стадія. Регулярність наркотизації - початок першої стадії захворювання. Сон поверхневий, апетит пригнічений, зменшується кількість сечі, запори. Поступово зростають дози. Відсутність наркотику проявляється через 1-2 доби в основному у формі психічних розладів. Тривалість першої стадії при ін'єкційному прийомі від 2 до 4-х місяців, при прийомі кодеїну - до півроку, при вживанні всередину макової соломки - до декількох років. · Друга стадія. Різко зросла толерантність (в 100-300 разів). Змінюється фізіологічна дія наркотику - зникають запори, при застудах з'являється кашель, відновлюється сон, зберігається звуження зіниць. Поведінка стає млявою, пасивною. З'являються ознаки фізичної залежності. · Третя стадія. Більшість наркоманів до цієї стадії не доживає. У третій стадії виражений не тільки великий наркоманський синдром, але й наслідки хронічної інтоксикації. На першому плані - фізична залежність. Толерантність падає до 1/3 колишньої дози. Дія наркотику виключно стимулююча, ейфорії вже практично немає. Потрібна доза - складова 1/8-1/10 постійної дози, щоб досягти фізичного комфорту. Поза інтоксикації може бути відсутня здатність пересуватися. Абстинентний синдром менш різко виражений, однак настає швидше, і його тривалість досягає 5-6 тижнів. Хворі саме третьої стадії звертаються за медичною допомогою, оскільки не можуть дістати необхідної кількості наркотику і страждають від тривалих проявів абстинентного синдрому. Іноді вони намагаються самостійно відмовитися від наркотику, намагаючись замінити його алкоголем, транквілізаторами, барбітуратами, однак це, як правило, не призводить до успіху. Іноді відзначається трансформація однієї наркоманії в іншу або формування полінаркоманії. Абстинентний синдром може відрізнятися в залежності від типу наркотику, який вживала людина, наприклад: Опіум (морфін, героїн) Абстиненція при морфинній наркоманії настає через кілька годин після прийому останньої дози наркотику. Відзначаються різноманітні соматовегетативні, психоневрологічні симптоми. Фізичний прояв: · позіхання, · потовиділення, · сльозотеча, · діарея, · озноб, · розширення зіниць, · нудота, блювання, припливи, · підвищена температура, · почастішання дихання, · спазми м'язів гортані, живота та інших груп, болі в них, · зневоднення організму і схуднення. Психологічний прояв: · Спостерігається тривожний стан, неспокій, несвідомий страх смерті, що приходить напливами. · Сон порушується, часто супроводжується жахливими сновидіннями. · Настрій мінливий: це або легка ейфорія з переоцінкою власної особистості і своїх можливостей, або пониження настрою з депресією, або дратівливість, гнівливість з апатією і агресією. Гострий, найбільш важкий період абстиненції - 7-10 днів. Проте потім протягом 1-1,5 міс. триває важка астенія, депресія, соматовегетативні порушення, зниження працездатності. Зустрічаються короткочасні психози зі зміною стану свідомості. Може виникнути корсаковский амнестичний синдром, судомні напади. Психічні порушення стають помітними і виражаються в психопатизации з дисфоріями і брехливістю. Виявляється зниження морально-етичних якостей людини, емоційне спустошення, втрата працездатності. Неврологічні зміни в основному виражаються у вигляді вегетативних розладів (звуження зіниць, сухість у роті, затримка стулу, коливання артеріального тиску тощо). На пізній стадії опійної наркоманії всі синдроми хворобливого стану ускладнюються. Толерантність падає, при цьому наступають збої в ритмі прийому наркотику, особливо в періоди соматичного неблагополуччя. Однак при поліпшенні стану споживання наркотичних препаратів поновлюється. Ейфорії практично не спостерігається, знижується стимулююча дія наркотику. Психічна залежність задовольняється частково за рахунок поліпшення психічного стану і деякого підйому (стимуляції) інтелектуальних і фізичних процесів. Фізична залежність важка. У абстинентному синдромі у більш загостреній формі проявляються всі симптоми хронічної (II) стадії. Особливо важким і затяжним стає астенічний синдром, при цьому навіть прийом наркотика полегшує його ненадовго. Виражена депресія, нерідко з суїцидальними думками. У хворих стає вираженим зниження інтелектуально - мнестичних властивостей особистості, вони втрачають риси індивідуальності, стають схожими один на одного. Переважає астенія і адинамія. Варто пам'ятати, що зняття героїнової ломки може відбуватися лише з консультаціями та під наглядом медичного персоналу. Зовнішній вигляд наркоманів: · Відзначається загальне старіння, · кахексія, · сіро-землистий колір шкіри, · трофічні порушення у вигляді крихкості зубів, випадіння волосся, · захворювання окремих органів або систем: серцево-судинної, сечостатевої, дихальної, шлунково-кишкового тракту; · порушення координації рухів. Метадонова ломка проявляється у фізичних симптомах: · Запаморочення, · Сльозотеча, · Нежить, · Чхання, · Нудота, · Блювання, · Діарея, · Лихоманка, · Озноб, · Тремор, · Тахікардія (прискорене серцебиття), · Болі в суглобах ніг, · Підвищена больова чутливість, · Підвищений кров'яний тиск. Психічні симптоми: · Думки про самогубство, · Депресія, · Виснаження надниркових залоз, · Тривале безсоння, · Маячня, · Слухові галюцинації, · Зорові галюцинації, · Посилення сприйняття запахів, реальності чи уяви, · Помітне зниження статевого потягу, · Тривога, · Паніка, · Параноя. Чому метадон викликає такі наслідки? Довгострокове вживання метадону викликає звикання, ефект дії препарату зменшується. Цей процес називається "толерантність" до наркотику. Переносимість препарату може потребувати зростання доз метадону, щоб запобігти хворобливі симптоми ломки. Зі збільшенням дози метадону, збільшується кількість негативної дії наркотику на організм. Цей вплив включає в себе: · Притуплення емоцій, · Відсутність сну, · Втрата свідомості, · Втрата статевого потягу та інтересу, · Втрата ясності мислення, · Уповільнена реакція, збільшення ймовірності нещасних випадків, · Зневоднення і нездатність до правильного обміну речовин. Симптоми метадонової ломки є найважчими з усіх наркотиків. · Хворобливі і виснажливі симптоми можуть тривати протягом декількох тижнів або, при великих дозах, протягом декількох місяців. · Практично нікому не вдавалося завершити скасування метадону самостійно, необхідна медична допомога. Факти про метадонову ломку: · Метадон є наркотичною речовиною, як і інші опіати й опіоїди, такі як героїн, оксиконтин, вікодін, оксікодон, гідрокодон. · Метадон - препарат, який викликає найсильніше звикання. · Люди, що приймають метадон, відчувають серйозний дефіцит необхідних вітамінів і мінералів. · Люди, що приймають метадон, у разі різкої відміни наркотика будуть відчувати серйозні і хворобливі симптоми відміни. · Біль під час метадонової ломки можна порівняти з дуже серйозним випадком грипу, тільки в 10 разів гірше. · Вживання метадону з метою зняття болю може виявитися смертельним. Симптоми кодеїнової ломки Якщо ви довгий час вживали кодеїн, кодеїнова ломка може виникнути у разі утримання від препарату. Симптоми з'являються в два етапи. Рання фаза настає протягом декількох годин після останньої дози. Пізніше наступають вторинні симптоми, по мірі того, як тіло звикає до життя без кодеїну. Ранні симптоми кодеїнової абстиненції схожі зі всіма симптомами героїнової ломки. Вторинні симптоми включають в себе: · Пронос, · Спазми шлунку, · Розширені зіниці, · Нудота і блювота, · Мурашки по шкірі. Багато симптомів кодеїнової ломки є протилежними до дії кодеїну. Наприклад, вживання кодеїну викликає запор, однак якщо ви перестаєте вживати, це може стати причиною діареї. Часто кодеїн викликає сонливість, але під час абстиненції людина страждає від безсоння.       Методи контрацепції Якщо ви не хочете мати дитину найближчим часом, то вам варто підібрати підходящий спосіб оберігання. Запобігання небажаної вагітності (або контрацепція) дозволяє жінці контролювати зачаття і не завагітніти, якщо вона до цього ще не готова. Використовуючи сучасні методи контрацепції, ви не тільки зберігаєте своє репродуктивне здоров'я (ви захищаєте себе від необхідності хірургічного та медикаментозного переривання вагітності), але ще й зберігаєте здоров'я своїх майбутніх дітей, адже зроблені вами аборти сильно впливають на можливість завагітніти!   Види контрацепції У наш час існує безліч різних способів і видів контрацепції. Кожен з цих способів має як свої переваги, так і свої мінуси, деякі методи більш надійні в запобіганні вагітності, ніж інші. Давайте розглянемо ті методи, які пропонує нам сучасний ринок контрацептивів: 1. Бар'єрні методи контрацепції. Ці методи є найбезпечнішим способом контрацепції. Принцип їх роботи заснований на блокуванні проникнення чоловічої сперми в статеві шляхи, через що сперматозоїди не можуть досягти жіночої яйцеклітини, готової до запліднення. Відповідно, якщо яйцеклітина не буде запліднена, то і вагітність не настане.   Крім захисту від небажаної вагітності, деякі бар'єрні методи (зокрема, презервативи) оберігають вас від ІПСШ (захворювань з статевим шляхом передачі). Бар'єрні методи включають в себе: презервативи (жіночі та чоловічі), сперміциди, цервікальний (шєєчний) ковпачок і діафрагма. Бар'єрні методи попереджають небажану вагітність в 71 - 98 % випадків, залежно від типу використовуваного методу. Щоб ці методи були максимально ефективні, їх потрібно правильно використовувати кожен раз, коли ви займаєтеся сексом.   2. Гормональні методи контрацепції. Гормональні протизаплідні засоби спрямовані на придушення овуляції у жінки. Якщо немає овуляції, то з яєчника вийде яйцеклітина, а значить, що запліднювати буде нічого і вагітність не настане. На відміну від бар'єрної контрацепції, гормональні засоби не захищають від ІПСШ. До гормональних контрацептивів відносяться: оральні контрацептиви (протизаплідні таблетки, міні - пили), шкірні пластирі (Орто- Евра), ін'єкції (Депо- Провера) та вагінальні кільця. Гормональні способи дуже ефективні в запобіганні вагітності, їх ефективність становить від 92 до 99 %, залежно від типу використовуваного методу. Головна умова - використовувати метод у повній відповідності з інструкціями. Однак, деякі жінки скаржаться на серйозні побічні ефекти, викликані цими методами. Годуючим жінкам не рекомендується застосовувати ніяких гормональних засобів контрацепції (крім міні - пили), оскільки вони можуть негативно вплинути на кількість грудного молока.   3. Внутрішньоматкові засоби (ВМС) контрацепції. Внутрішньоматкові засоби (спіралі) являють собою невеликий пристрій, який має форму літери «Т». Як і гормональні контрацептиви, ВМС не захищає від ІПСШ. Є два види ВМС - одні запобігають прикріплення вже заплідненої яйцеклітини до стінки матки (в принципі, це можна прирівняти до аборту на ранньому терміні), інші - запобігають вагітність шляхом вивільнення гормону левоноргестрелу, який викликає гальмування овуляції, загущающих цервікальногослизу (що перешкоджає пересуванню сперматозоїдів) і видозмінює структуру ендометрію, роблячи його непридатним для імплантації яйцеклітини. Встановити ВМС може тільки лікар- гінеколог. Спіраль може залишатися в матці на строк від 3 - 5 до 7 - 10 років, залежно від типу, матеріалу і виробника ВМС. Внутрішньоматкову систему за бажанням жінки можна видалити в будь-який час, наприклад, якщо жінка хоче завагітніти. ВМС є одним з найбільш ефективних (99%) методів контрацепції. Деякі жінки стикаються з такими побічними ефектами ВМС, як порушення менструального циклу (тривалі, рясні і хворобливі менструації), міжменструальні кров'янисті виділення з піхви. Якщо спіраль - гормоносодержащіх, то менструальні виділення стають дуже мізерними (іноді - зникають зовсім).     Також жінки скаржаться на тягнуть больові відчуття внизу живота, особливо під час менструацій, і на болі при статевих контактах. Крім того, використання ВМС істотно підвищує ризик позаматкової вагітності, може викликати запалення сечового міхура і органів малого тазу. У рідкісних випадках спіраль може викликати перфорацію (розрив) матки. 4. Природні методи планування сім'ї. Природна контрацепція - це спосіб запобігання вагітності, заснований на тому, щоб уникати сексу в дні, коли жінка найбільш фертильна. Такі дні у жінки наступають за два - шість днів до овуляції, включають в себе день овуляції і захоплюють ще добу - двоє після неї. Даний спосіб контрацепції абсолютно не захищає від ІПСШ.   Ви можете спробувати визначити день овуляції, відстежуючи свій менструальний цикл протягом хоча б трьох місяців, вимірюючи базальну температуру тіла, спостерігаючи за змінами цервікального слизу або за допомогою спеціального набору для визначення овуляції. Ефективність природної контрацепції складає близько 75 - 90 %, залежно від регулярності менструального циклу і правильного використання даного методу. Багато жінок знаходять цей метод складним і ненадійним.   5. Хірургічна контрацепція - стерилізація і вазектомія - підходить лише тим парам, на 100 % впевненим, що вони не хочуть мати дітей. У більшості випадків дані способи контрацепції мають незворотній характер, і їх ефективність становить більше 99 %. 6. Екстрена контрацепція - застосування гормональних препаратів (наприклад, «Постинор») для запобігання вагітності в перші три доби після незахищеного сексуального контакту. Вибір методу контрацепції   При виборі методу запобігання небажаної вагітності потрібно враховувати кілька важливих аспектів: • ваш загальний стан здоров'я; • як часто ви займаєтеся сексом; • чи хочете ви в майбутньому мати дітей; • наскільки добре даний метод запобігає зачаття; • запобігає чи даний метод ІПСШ; • чи має цей метод побічні ефекти; • наскільки зручний цей метод в використанні; • вартість; • можливість застосовувати під час лактації (важливо для жінок після пологів, які годують свого малюка грудьми).     Якщо ви використовуєте протизаплідні таблетки, і хочете завести дитину, поговоріть з вашим лікарем про припинення використання оральних контрацептивів (ОК). Як правило, фертильність після ОК відновлюється вже в першому менструальному циклі. Тим не менш, гінекологи рекомендують почекати два - три місяці, перш ніж приступати до спроб завагітніти, щоб ваш організм зміг повністю відновитися після прийому гормональних препаратів. Якщо ви недавно народили, то в найближчі 18 місяців постарайтеся уникати нової вагітності. Звичайно, деякі жінки не можуть чекати так довго в силу свого віку або інших причин, але такі випадки рідкісні. У всіх інших випадках краще підібрати відповідний для себе спосіб контрацепції, щоб знову не стати мамою вже через рік після народження попередньої дитини!   Не бійтеся порадитися зі своїм лікарем- гінекологом, перш ніж почати використовувати небудь конкретний контрацептив. Найголовніше - знайти і навчитися правильно застосовувати той спосіб контрацепції, який найкраще підійде вам і вашому молодій людині. Ви завжди можете спробувати один метод, а якщо він вам не сподобається - перейти на інший. На закінчення хочеться нагадати: окрім утримання (повної відмови від сексуальних відносин), жоден метод контрацепції не може дати 100 % гарантії на запобігання вагітності!   Йога Йо́га[1] (дослівно: «зв'язок [з Брагманом]») — психопрактика зміни свідомості, сукупність різноманітних індійських духовних і фізичних метод, що розробляються в різних напрямах індуїзму та буддизму з метою керування психікою та психофізіологією індивіда задля досягнення піднесеного психічного й духовного стану.   Напрямки У вужчому сенсі йога — одна з шести ортодоксальних шкіл (даршанів) філософії індуїзму, за вченням якої людина може злити свою душу з Богом, досягти найвищого блага самопізнанням, самозаглибленням, цілком звільнивши свою свідомість від впливів зовнішнього світу. Йога виникла близько 2 ст. до н. е. як вчення ідеалістичного спрямування. Вища мета йоги — зміна онтологічного статусу людини у світі. Основні напрями йоги: · раджа-йога — королівська йога, шлях медитації; · карма-йога — шлях діяння; · джняна-йога — шлях знання; · бхакті-йога — шлях служіння; Крім чотирьох основних напрямків йоги, існує також багато інших, серед яких широко відома хатха-йога — шлях очищення тіла та розуму. У філософії індуїзму йогою вважають систему раджа-йоги, викладену в «Йога-сутрах» й тісно пов'язану з базовими принципами санкх'ї. Йога обговорюється в різноманітних джерелах індуїзму, таких як Веди, Упанішади, «Бгагавад-Гіта», «Хатха-йога-прадипіка», «Шива-самхіта» і «Тантри». Кінцева мета йоги може бути абсолютно різною — від поліпшення фізичного здоров'я до досягнення мокші. Йоготерапія — лікування хвороб і запобігання їм методами йоги. Етимологія Санскритське слово йога має багато значень. Воно походить від слова юдж, що означає контролювати, підкорювати запрягати, об'єднувати. Воно може перекладатися як єднання, союз, спряження та засіб. За межами Індії слово йога здебільшого асоціюється з хатха-йогою як формою фізичних вправ. Історія йоги Відповідь на питання про те, коли зародилася йога, губиться в давнині. Уже у ведичних самхітах йдеться про аскетизм, а аскетична практика (тапас) згадується в ранніх коментарях до Вед Брахманах. Однак, йога могла зародитися ще раніше, у доведичній Індії. На печатках часів Індської цивілізації, знайдених у Пакистані, є зображення, що нагадують людей в позах медитації, які можна розцінювати як свідчення на користь такої гіпотези, хоча вирішальних доказів немає. Техніка досягнення вищих станів свідомості розвивалася в традиціях шраманів та Упанішад. Чакри Беззаперечних свідчень існування медитації в добуддійських брахманічних текстах не існує. Перші тексти, які описують техніку медитації, належать буддійській літературі. В індуїстськихтекстах термін йога вперше зустрічається в Катха-упанішаді, де мова йде про контроль над почуттями і вищий стан, в якому діяльність свідомості припиняється. Подальший розвиток поняття йоги зустрічається в Упанішадах середнього періоду, в Махабхараті, зокрема в Бхагавад-гіті та в Йога-сутрах Патанджалі. Патанджалі вважається засновником філософії йоги. Хоча сам Патанджалі не вживає терміну «раджа», описана ним система відома як раджа-йога (королівська йога). Суть йоги дається в другій сутрі: Йога — це заборона зміни свідомості. Використання слова ніродха (заборона) свідчить про те, що Патанджалі був обізнаний із буддійськими ідеями і включив їх у свою систему. Сутри Патанджалі стали основою системи, яку називають аштанга-йога (йога восьми щаблів): ями, ніями, асан, пранаями, пратьягари, дгарани, дг'яни та самадхі. З точки зору цієї школи найвищий досяжний стан свідомості не відкриває ілюзорності різноманітності світу. Раджа-йога вважає буденний світ дійсним, а тому найвищий стан свідомості є тільки відкриттям самого себе, а не єдиного для всіх людей універсального абсолюту. Священий текст «Бхагавад-гіта» використовує термін йога в багатьох значеннях. Її шостий розділ повністю присвячений практикуванню йоги, включно з медитацією. «Бхагавад-гіта» описує три системи йоги: шлях діянь (карма-йога), шлях відданості (бгакті-йога) та шлях знань (джняна-йога). Хатха-йога Хатха-йога — система, описана Йогі Сватмарама в трактаті Хатха-йога-прадипіка в 15 столітті. В основному вона відрізняється від раджа-йоги Патанджалі тим, що робить наголос на очищенні фізичного тіла (шаткарма) як шляху до очищення розуму та життєвої енергії прани. В порівнянні із сидячою позою раджа-йоги, призначеною для медитації, хатха-йога розвинула систему поз для всього тіла — асан та дихальних вправ — пранаями. Саме хатха-йога та її сучасні різновиди зазвичай асоціюється зі словом йога в сучасному світі. Буддизм Практикування станів медитативного занурення входило в практику раннього буддизму. Будда в своїх ранніх проповідях висловлював ідеї, схожі на вчення йоги. Однак, відмінність ідеології буддизму в тому, що медитативні стани ще не є звільненням. Буддизм підкреслює необхідність пробудженої думки навіть в найглибших станах медитації. На відміну від брахманістської думки, що звільнення можливе тільки після смерті, буддизм шукає звільнення при житті. В 5-4 століттях до нової доби в Індії розвинувся буддистський напрям йогачара, який використовує йогу, як шлях до просвітлення, стану бодисатви. Близький до йоги за ідеологією дзен-буддизм, одна із форм махаяни. Корені медитативної практики дзен виходять із йоги. Джайнізм Джайнізм та йога настільки взаємопов'язані, що деякі дослідники стверджують, що джайнізм є йогою, яка виросла до рівня релігії[2]. Іконографія джайнів зображує просвітлених (тіртханкарів), що медитують в йогівських позах для медитації. За переказом Магавіра досяг стану абсолютного знання, сидячи в мулабандхасані. З іншого боку п'ять приписів ями аналогічні п'яти основним обітницям джайнізму. Фітнес-йога В західному світі великої популярності набув особливий вид фітнесу, який використовує йогічні асани - фітнес-йога. Галерея асанів · Ustrasana   · Urdhva Prasarita Ekapadasana   · Pawanmuktasana   · Eka Pada Koundinyasana   · Trikonasana   · Janusirsasana   · Bhujangasana   · Siddhasana Міжнародний день йоги 11 грудня 2014 року Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй у складі 193 членів, прийняла консенсусом резолюцію про призначення 21 червня Міжнародним днем йоги. Оголошення цього дня відбулося після заклику призначити 21 червня Міжнародним днем йоги прем'єр-міністром Індії Нарендра Моді під час його виступу на Генеральній Асамблеї ООН 27 вересня 2014 р. Пропонуючи дату 21 червня, яка є одним з двох сонцестоянь, як Міжнародний день йоги, Нарендра Моді сказав, що ця дата є найдовшим днем у році в північній півкулі і має особливе значення в багатьох частинах світу. Перший Міжнародний день йоги світ спостерігав 21 червня 2015 року. Приблизно 35 000 чоловік, в тому числі прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді і велика кількість високопоставлених осіб, виконали 21 асан йоги (пози йоги) протягом 35 хвилин в Нью-Делі. День, присвячений йозі, спостерігали мільйони людей по всьому світу. Подія в Нью-Делі встановила два рекорди Гіннеса - самий великий йога клас з 35985 людей і рекорд за кількістю національностей, що брали у ньому участь у кількості вісімдесят чотири.     Домедична допомога Перша допомога в екстремальних умовах. Послідовність дій при наданні першої допомоги.   Нижче описуються тільки такі прийоми першої допомоги, що можуть бути застосовані (і були випробувані на практиці) в умовах екстремальної ситуації, сполученої з боротьбою за існування, у який виявляється людина удалечині від цивілізації. Як і завжди в надзвичайній ситуації, варто оцінити необхідність першої допомоги, установити першочергові задачі, а потім скласти план дій і виконувати його. Зрозуміло, ваші рішення можуть сильно залежати від конкретної ситуації, але, незалежно від обставин, дотримуйте наступних правил:   * Зберігайте спокій. Яка би серйозної ні була чи травма небезпечної ситуація, паніка тільки послабить вашу здатність думати і знизить ефективність ваших дій. Крім того, при цьому ви втратите час - а в кризовій ситуації час може вирішити на користь чи життя смерті.   * Уникайте непотрібного ризику. Це не боягузтво. Ви не зможете нікому допомогти, якщо самі постраждаєте.   * Перед тим як діяти, подумайте ретельно і спокійно, але, по можливості, швидко.   * Постарайтеся заспокоїти й утішити потерпілих.   * З'ясуєте, немає чи інших людей, що могли б допомогти вам справитися із ситуацією. Зокрема, пошукайте, немає чи серед них чи медика людей, більш досвідчених, чим ви.   * При оцінці наслідків нещасливого випадку максимально використовуйте свої органи почуттів. Запитуйте. Дивитеся. Слухайте. Нюхайте. Потім подумайте і дійте.   Попросите потерпілого описати свої симптоми, сказати вам, що, на його думку, відбулося, і що, відповідно до його відчуттів, у нього не в порядку.   Перша допомога в екстремальних умовах ОПІКИ ТЕРМІЧНИЙ ОПІК   Першочергова задача по відходу за людиною, що постраждала від опіків різної ваги, полягає в тому, щоб зменшити негативний вплив на нього високої температури. Це можна зробити, чи водою снігом остудивши обпалені частини тіла протягом 15—20 хвилин: це зменшить біль, і запобіжить набряк тканин. Таке охолодження запобіжить подальше травмування, послабить біль і знизить імовірність чи набряку шоку. Не доторкайтеся до опіків і раней руками, не протикайте міхури (це природний захист травмованих тканин), не віддирайте прилиплу (пригорілу) одяг, не мажте і не посипайте опіки. Забезпечте потерпіл спокій і тепло, дайте двох таблеток амидопирина чи анальгіну і теплого чаю; обпалені частини бажано перев'язати стерильним бинтом. При опіковому шоку терміново дайте 20 крапля валеріанки. Важливо також постаратися заспокоїти потерпілого. Опік відкриває дорогу в організм інфекції, тому необхідно накладення пов'язки. Найкраще для цієї мети використовувати стерильну не пушиться пов'язку, але, у крайньому випадку, підійде будь-який чистий матеріал. Серветки і бинти можна ⇐ Предыдущая12345678Следующая ⇒ Поделиться с друзьями: Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 51; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет

studopediasu.com - Студопедия (2013 - 2026) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.009 сек.