Реферативний огляд

статті на тему:

«Інноваційне підприємництво: сутність,

потенціал»

Виконала:

студентка 1 курсу, ОЕФ,

спец. 6509, 5 групи

Лісовицька Анастасія

Перевірила:

Гужеля Л. М.

Київ – 2012

Актуальність. Тема даної статті є досить актуальною, оскільки на межі ХХ-ХХІ століть людство вступило в інноваційну добу, яка характеризується швидким наростанням змін у всіх сферах суспільного буття. Це час наукомістких технологій,прогресу фундаментальних наук, масштабних науково-технологічних проектів. За таких умов джерелом сучасного розвитку суспільства та діяльності людини стає інноваційна діяльність, а відповідно інновації стають важливим інструментом всіх радикальних змін у розвитку людини і економічної системи загалом. Інновації зумовлюють безперервні економічні зміни, сприяють динамічному розвитку і підвищенню результативності як економічної системи загалом, так і окремих підприємств. Саме тому неабиякий науковий інтерес становлять теоретичні положення, що стосуються суті понять "інновації", "потенціал", "інноваційна діяльність", "стратегічне управління потенціалом", "мета". Це зумовлено тим, що від розуміння цих понять багато в чому залежить реалізація інноваційної політики на підприємстві, оцінювання рівня розвитку інноваційних досліджень, опанування механізмом управління інноваційними процесами.

Головна ідея статті. Автор виокремив основні види інноваційного підприємництва за критерієм пріоритетного об’єкту інновацій; обґрунтував сутність, види організаційних моделей інноваційного підприємництва і структуру інноваційного потенціалу сучасного бізнесу.

Характеристика основних положень статті. Як бачимо, саме ієрархія забезпечує спрямованість діяльності працівників і підрозділів фірми на досягнення цілей бізнесу. Проте головні чинники розвитку інноваційної діяльності підприємства – це все ж таки горизонтальні комунікації, тобто самоорганізація, довіра та творча діяльність працівників. Я вважаю, що на кожному підприємстві для ефективного розвитку і впровадження інновацій необхідно поєднати особистий внесок кожного працівника та дії керівників, тобто вся система організації має співпрацювати, взаємодіяти для досягнення головної мети – розвитку техніки, технологій і введення інновацій. Здатність працівників до інноваційної діяльності може розв'язати проблему економічних негараздів. Тому не викликає сумніву, що

розвиток кадрової складової має стати одним з пріоритетних напрямів у процесі формування й розвитку інноваційного потенціалу підприємства.

Цілями інноваційної діяльності можуть бути виживання підприємства й збереження ніші на ринку, збільшення конкурентоспроможності продукції, експансія, збільшення прибутку, тощо. До інноваційного потенціалу також має належати поняття, яке характеризує внутрішню можливість самого інноваційного середовища, у котрому перебуває підприємство, здійснювати цілеспрямовану діяльність із залучення конкретних господарських ресурсів, з їхньої раціональної переробки для формування інноваційного продукту. Слід ураховувати й зовнішні економічні фактори, що впливають на інноваційний потенціал, такі, як державна інноваційна політика, політика кредитних установ, конкурентні стратегії споживачів, тощо.

На мою думку, слід прислухатися до точки зору автора, який відзначає, що до розгляду сутності інноваційного потенціалу слід підходити як до економічної

категорії, котра є ієрархічно організованою системою понять, що знаходяться на різному рівні наближення до сутності потенціалу. При цьому в понятті, яке розглядається, розкривається сукупність не первинних категорій, а таких, що логічно випливають. Саме це і характеризує багаторівневу сутність інноваційного

потенціалу, тобто його триєдину сутність (1)ресурсний рівень, 2)результативний рівень та 3)внутрішній рівень). Враховуючи викладене, більш коректним буде визначення інноваційного потенціалу підприємства, як сукупності організованих у певних соціально-економічних формах ресурсів, що можуть за певних діючих внутрішніх і зовнішніх чинників інноваційного середовища бути спрямовані на реалізацію інноваційної діяльності, метою якої є задоволення нових потреб суспільства.

Хотілося б іще підкреслити і той момент, що всі зазначені в статті види інноваційного підприємництва тісно взаємопов’язані: інновація продукції базується на новітніх технологіях та соціальних інноваціях, оскільки потребує оновлення всіх сфер життєдіяльності фірми. Інновація виробничих технологій вимагає соціальних інновацій, оскільки передбачає новий рівень продуктивності праці, та має за мету виробництво інноваційної продукції.

У даній статті доповнюються та уточнюються фактори впливу на інноваційний розвиток, що дозволяє зосередити увагу на всіх аспектах, які характеризують здійснення інноваційного процесу на підприємстві за умови його подальшого ефективного розвитку.

1. Вплив структур підприємства на функціонування його системи комунікацій. / Н. О. Шпак, А. Д. Корпилєва // Економіка та держава. – 2011. - №6. – с. 62 – 68

Актуальність. В умовах розвитку нових інформаційних технологій діяльність будь-якого підприємства буде успішною лише при використанні умінь та досвіду керівників в управлінні комунікаційними процесами, визначені проблем інформаційного обміну та їх вирішенні. Інформація являє собою сполучну ланку управління, і саме вона містить відомості, необхідні для оцінки ситуації та прийняття управлінських рішень. Раціональний розподіл потоків інформації в апараті управління вимагає дотримання принципу, при якому інформація негайно б поступала на той рівень ієрархії структури управління, де вона може бути оброблена з найменшими затратами часу та максимальною ефективністю. Саме тому системи комунікацій тісно пов’язанні із організаційною структурою підприємств. Автори статті аналізують можливості застосування різних організаційних структур на малих, середніх та великих підприємствах, оцінюють доцільність інформаційних підсистем, переваги і недоліки організаційних структур з позицій комунікаційного менеджменту.

Головна ідея статті – аналіз різних типів організаційних структур, доцільність їх використання у практичній діяльності підприємств, дослідження факторів, що впливають на їх вибір; розробка рекомендацій щодо використання інформаційних підсистем в загальній організаційній структурі підприємства.

Характеристика основних положень статті. Автори статті підкреслюють тісний взаємозв’язок системи комунікацій, процесу отримання і обробки інформації, із організаційними структурами підприємств, необхідність впровадження інформаційних підсистем для швидкого і точного опрацювання даних. Дана позиція авторів більш чітко дає змогу оцінити внутрішню взаємодію організації, адже відсутність інформації про стан системи та її підсистем, про їх взаємозв’язки між собою та навколишнім середовищем не забезпечує раціональної та ефективної комунікації, і внаслідок цього прийняті управлінські рішення можуть бути суто суб’єктивні, необґрунтовані, несумісні з науковим управлінням. Викладений матеріал показує, що комунікаційна технологія спроможна служити в якості основного інструменту за допомогою якого підприємство може досягати та утримувати конкурентне становище на ринку.

Крім того, автори статті розробили нову логічно-структурну класифікацію організаційних структур, об’єднавши їх у дві великі групи (бюрократичні та адаптивні), що до цього ми не вивчали. Наведена характеристика кожної структури, їх переваги та недоліки з точки зору практичного застосування на підприємствах. Це дає змогу нам оцінити, яка з них є найбільш гнучкою, ефективною та забезпечить стабільне функціонування організації і покращить показники діяльності.

Цікавим моментом є визначення передумов створення і впровадження організаційних структур по мірі їх складності. Новою організаційною структурою, що відкриває більше можливостей для підприємств у сфері комерційної діяльності є створення віртуальних організацій. Також автори використовували інші наукові публікації для перевірки достовірності наведеної інформації. Проте дана проблема недостатньо вивчалася до цього часу і потребує подальшого вирішення. Досить новим стало поняття грід – інфраструктури, це апаратно - комп’ютерна мережа з новою організацією обчислень і управління завданнями. Створення віртуальних організацій має позитивні моменти. Автори статті врахували останні зміни законодавства щодо організаційних структур, розглянули Постанову Кабінету Міністрів України, у традиційній літературі та підручниках цього відповідно не наведено.

Можливості практичного застосування пропозицій авторів у практиці українських підприємств. Дослідження авторів статті пов’язанні не лише із теоретичним матеріалом про організаційні структури та їх взаємодію із комунікаційною сферою, а й із практичним використанням їх в діяльності підприємств. Запропоновано рекомендації щодо застосування інформаційних підсистем на організаціях з відповідними структурами та рівнем автоматизації, що у наш час є досить актуальним. Наприклад, для малих підприємств з низьким розвитком інфраструктури і рівнем автоматизації доцільно використовувати лінійні організаційні структури (при цьому ступінь авторитарної влади і централізації буде високий, характерні локальні інформаційні системи). А для великих за розміром і ступенем розвитку інфраструктури підприємств доцільні дивізійні, матричні, проектні, програмно-цільові та віртуальні організаційні структури, для яких характерні низький ступінь централізації, формальна влада, середній або високий рівні автоматизації та середні чи великі інтегровані інформаційні підсистеми.

Таким чином, ми можемо зрозуміти взаємодію зовнішнього і внутрішнього середовища організації та вибір відповідних організаційних структур для підприємств з певними характеристиками. Я вважаю, що позиція авторів чітко розкриває саму сутність не тільки організаційної структури, а її вплив на систему комунікацій, що є невід’ємною ланкою кожної функціонуючої одиниці. Адже керівники організацій мають бути максимально зацікавлені в необхідності зміни інформаційної технології, що призведе до зменшення втрат підприємства, збільшення прибутковості і закріплення стабільних позицій на ринку. Проте саме структура комунікацій на підприємствах України потребує подальшого вдосконалення, а можливо і реорганізації.

2. Організаційні структури бухгалтерії роздрібних підприємств: аналіз та оцінка типології. / Н. Ю. Алексеєва // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. - №18. – с. 71 – 75.

Актуальність. Важливою умовою ефективного функціонування ринкової економіки є розвинута інфраструктура товарних ринків, вагомою частиною якої є підприємства роздрібної торгівлі. Останнім часом сфера торгівлі в Україні, на відміну від більшості інших галузей економіки, зазнала кардинальних змін. Особливо помітні структурні зміни в роздрібній торгівлі, тому перед бухгалтерами постають різного роду питання обліку в даній сфері. Оскільки від раціональної організації облікового апарату залежить підвищення аналітичності та оперативності бухгалтерського обліку. До раціональної організації бухгалтерського обліку відносяться: чітка структура бухгалтерського апарату; розподіл обов'язків між співробітниками; схема документообігу; вибір форми ведення бухгалтерського обліку; організація робочого місця тощо.

Таким чином виникає необхідність проаналізувати організаційні структури бухгалтерії, щоб оцінити їх доцільність та ефективність використання. Структура бухгалтерії залежить від виду діяльності підприємства та його об'ємних характеристик; виробничої структури підприємства; умов організації і технології виробництва, кількості філій, підрозділів; від обсягу та рівня автоматизації облікових робіт; чисельності персоналу тощо.

Крім того, тема статті є досить актуальною, так як спрямована на практичний досвід та оцінку організаційних структур на чіткого визначених прикладах, що зазвичай в теорії не зустрічається.

Головна ідея статті – визначення та аналіз організаційних структур, що характерні для бухгалтерії підприємств роздрібної торгівлі, їх типології та проблем, котрі постають при впровадженні у практичну діяльність; виявлення залежності між розмірами організації та її відповідною структурою.

Характеристика основних положень статті. Автор статті наводить визначення організаційної структури бухгалтерії, як процес поділу і кооперування праці, що передбачає розподіл комплексу облікових, контрольних та аналітичних робіт між виконавцями. Дане визначення пов’язане із поняттям «організаційної структури», що зазвичай використовується у традиційній літературі, але має практичний аспект і пристосоване зокрема до бухгалтерської діяльності. Типологію організаційних структур розглянуто за функціональною ознакою (створення самостійних підрозділів – груп, відділів) та за структурною (поділ за рівнями управління). Наведено деякі нові типи організаційних структур, що раніше ми не розглядали. Так за структурною ознакою автор виділяє лінійні, лінійно-штабні, функціонально-комбіновані, дивізіонні, проектні та матричні структури.

Крім того ці типи характерні саме для організаційних структур торговельних підприємств України. Проведенні дослідження виявили, що найбільш розповсюдженими на підприємствах у даний час є лінійні, лінійно-штабні та функціонально – комбіновані організаційні структури бухгалтерії. Це пов’язано з тим, що вони є сталими, забезпечують детальний поділ праці, централізацію механізму контролю за бухгалтерією, сувору ієрархію, тощо.

У статті наведено схематичне зображення різних типів організаційних структур на прикладі певних вітчизняних підприємств. Це дає змогу побачити зв'язок теоретичного аспекту з його практичним втіленням в діяльність організацій, крім того структурно – логічні схеми краще сприймаються до уваги. Також наведено проблеми використання структур бухгалтерії за відповідних умов. Особисто я вважаю, що вдало вирішить організаційні завдання структура, яка проектується тільки після того, коли вивчено діяльність даного підприємства, визначено поставлені цілі, а для забезпечення досягнення цих цілей своєчасно розроблено чіткі робочі процеси. Зрозумілість мети, знання завдань та конкретизація роботи, яку потрібно виконати – це основні передумови структури будь-якого адміністративного органу.

Головну увагу зосереджено на тому, що при використанні тих чи інших організаційних структур, майже завжди виникають певні труднощі їх впровадження, лише на підприємствах з невеликою кількістю штатних одиниць, без зайвої кількості підрозділів проблеми з організацією майже не виникають. А найбільш проблемні на практиці, з точки зору автора, являються матричні, проектні, дивізіонні та функціонально-комбіновані організаційні структури бухгалтерії. Я цілком розподіляю думку автора, адже дана інформація цілком обґрунтована, та практично досліджена.

Вивчаючи типи організаційних структур, ми розглядали в основному загальні їх переваги і недоліки, а практичному використанні увага майже не приділялася. Таким чином, автор детально аналізує організацію українських підприємств роздрібної торгівлі, що дає змогу оцінити кожну структуру виходячи із внутрішньої побудови процесу організації.

Матеріал статті хотілось би доповнити такими положеннями: - побудова бухгалтерського апарату будь-якого підприємства має відповідати таким вимогам: узгодженість між відділами та виконавцями, зв'язок між бухгалтерією та іншими структурними підрозділами, оперативність керівництва та швидкість виконання; - важливим питанням організації роботи облікового апарату є правильне розміщення облікових кадрів, ефективне використання технічних засобів; та ін.

Автор пов’язує організаційні структури із розмірами підприємств. Ці положення досить зрозумілі та аргументовані. Це впливає на співвідношення централізації і децентралізації в управлінні підприємством.

Можливості практичного застосування пропозицій авторів у практиці українських підприємств. Організаційні структури бухгалтерії досить різноманітні як за функціональною, так і за структурною ознакою.

Головні проблеми, що виникають при використанні певних структур на підприємствах, на думку автора, пов’язанні в першу чергу із великою чисельністю штатних одиниць. Тобто на великих організаціях формування структурних підрозділів викликає труднощі, суперечності між працівниками та їх керівниками, це стосується і організаційних структур бухгалтерії.

Викладений матеріал статті, дає змогу оцінити як використовуються на практиці, в бухгалтерії, певні організаційні структури та як зменшити витрати на вирішення проблем. Зокрема керівники підприємств повинні ретельніше складати план організації бухгалтерського обліку, систему регламентації прав та обов’язків працівників бухгалтерії, контролювати й координувати облікових робітників, складати комунікаційну систему. А також потрібно реорганізовувати організаційні структури, де виникли нагальні проблемні питання, у більш ефективні.

Таким чином, дана стаття розкриває внутрішню структуру підприємства на прикладі бухгалтерії, взаємодію штатних одиниць і окремих робітників та може бути практично використана для вирішення тих чи інших проблем, що виникли на підприємстві і котрі пов’язані із організацією бухгалтерського апарату. В даний час це особливо актуально, оскільки правильна побудова структури бухгалтерії – шлях до продуктивної та прибуткової діяльності всього підприємства. Головне спрямувати свої зусилля в бік ліквідації зайвих надбудов та інстанцій, дублювання, розпилення сил і складного зв'язку між окремими частинами. Розподіл облікової роботи між окремими виконавцями вимагає від головного бухгалтера уважного підходу, врахування індивідуальних особливостей та рівня знань виконавців. А правильна структура апарату передбачає встановлення на визначений період твердої взаємної залежності окремих частин та працівників організації, вираженої у відповідній лінії підпорядкування та управління.

3. Можливості розвитку організаційної структури управління підприємством – пріоритетні варіанти побудови. / І. В. Рузмайкіна, О. М. Гай // Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. праць. – 2010. - №7. – с. 133 - 138

Актуальність. В даних економічних умовах підприємства функціонують в системі постійної зміни і внутрішніх, і зовнішніх процесів. Проблема оптимізації організаційної структури при цьому виступає важливим напрямом організаційного розвитку, що дозволяє адекватно та своєчасно реагувати на зміни в господарській ситуації та можливість підтримки в динаміці відповідності між внутрішнім економічним потенціалом підприємства та зовнішнім середовищем. Проблема оптимізації організаційної структури підприємства залишається актуальною протягом багатьох років та виступає провідним напрямом організаційного розвитку. Автори підкреслюють необхідність удосконалення та розвитку організаційної структури та виділяють варіанти розв’язання цієї проблеми. Даний матеріал досить рідко наведений у традиційній літературі, тому стаття є доцільної при вивченні такої теми як організація та організаційні структури підприємств.

Головна ідея статті – аналіз альтернативних варіантів побудови організаційної структури управління промислового підприємства, дослідження необхідності вироблення загальної політики функціонування та розвитку системи управління, взаємозв’язку організаційної структури із загальними цілями підприємства, вирішення проблем удосконалення організаційної системи та оцінка доцільності використання певних варіантів. Автори статті використовують системний підхід до вирішення даних проблем, розглядають організаційні варіанти, що побудовані на глибокій інтеграції функцій управління.

Характеристика основних положень статті. Побудова раціональної організаційної структури – це основна з проблем, що постають перед керівниками більшості підприємств. Я цілком погоджуюсь з думкою авторів, оскільки сучасна практика показує, що оптимізації організаційної структури не приділяється необхідна увага при прийнятті управлінських рішень на підприємствах. Переважно наявні традиційні типи організаційних структур без використання можливостей їх адаптації до сучасних тенденцій; не використовуються сучасні методи оцінки організаційних структур, котрі враховують вплив зовнішніх та внутрішніх факторів. Автори наголошують на тому, що в першу чергу необхідно виробити стратегічну, довгострокову політику, а потім, відштовхуючись від неї створювати певну організаційну структуру. Це покращить якість функціонування всієї системи управління на підприємстві, інтегрує персонал різної спеціалізації та посилить синергічний ефект системи.

Таким чином, автори статті стверджують, що саме глибокий системний аналіз допоможе створити оптимальну структуру управління. І вони мають рацію, адже всі зовнішні результати діяльності будь-якого підприємства пов’язанні із його внутрішньою побудовою, взаємозв’язками між окремими ланками та сферами, поєднанні функцій різнопланового характеру.

Автори стверджують на необхідності класифікації не лише підприємств, усіх господарських процесів та ресурсів, а й організаційних структур. Проте сама класифікація структур і їх види не наведені. Як ми вивчали до цього існують такі організаційні структури підприємств – лінійна, лінійно – штабна, функціональна, лінійно – функціональна, дивізійна, матрична, тощо.

Новим, особисто для мене, стали методи оцінки системи управління. Як було зазначено її доцільно оцінювати з двох сторін – у статиці та динаміці. Крім того, автори навели цікаві приклади даних методів, з точки зору практичного використання у діяльності підприємства.

У статті зосереджено увагу на порівнянні організаційних структур, їх відповідності цілям та політиці підприємства, урахування галузевих, територіальних та інших характеристик. Системний підхід до формування організаційної структури було представлено у вигляді схеми, котра чітко і лаконічно відображає зв’язки із довгостроковою програмою розвитку підприємства.

Хочу зазначити, що організаційний розвиток виступає як процес запланованих послідовних перетворень довгострокового характеру, у результаті якого формується стратегія змін організаційної структури підприємства з урахуванням зовнішніх умов та внутрішнього потенціалу підприємства. У процесі організаційного розвитку підприємства необхідно виокремити самі пріоритети розвитку (наприклад, підвищення конкурентоспроможності підприємства, ділової активності, рівня адаптації, стимулювання використання нової техніки і технологій, сучасних методів виробництва, підвищення кадрового потенціалу, створення сприятливого клімату в колективі та ін.).

Автори проаналізували варіанти удосконалення організаційної структури, та згрупували їх у три підходи – комплексний, міжфункціональний та вузько функціональний. Даний матеріал статті також став для мене новим, проте досить цікавим. Наведено фрагмент організаційної структури, що інтегрує оперативно – виробничі та інформаційні функції управління. Дана схема ще раз підкреслює необхідність інтеграції функцій управління. Варіант, що передбачає комбінування централізованого і децентралізованого підходів є найбільш логічним і відповідає основним принципам функціонування та розвитку системи управління. Це мають враховувати керівники підприємств, щоб підвищити ефективність функціонування організаційних, структурних та кадрових складових своєї діяльності.

Можливості практичного застосування пропозицій автора у практиці українських підприємств. Загалом у статті наведено різні варіанти розвитку структури управління. Акцентовано увагу на тому, що першочергово треба вирішити проблему удосконалення організаційної структури. Я вважаю, що організаційна структура підприємства має відповідати тим умовам, які б забезпечили її ефективне функціонування та розвиток. В сучасних умовах саме зміни організаційної структури підприємства являються інструментом подолання негативних явищ та досягнення організацією стратегічних цілей функціонування.

Пропозиції авторів слід використовувати на практиці підприємствам, котрі прагнуть реорганізувати свою організаційну структуру. В першу чергу це допоможе підвищити економічні та соціальні показники діяльності. Адже оптимальна організаційна структура підприємства представляє собою основу ефективного функціонування.

На підприємстві, при формування стратегії організаційних перетворень необхідно враховувати вплив таких чинників, аналіз яких дозволить зробити висновки про ступінь радикальності необхідних змін: особливості ситуації, що склалася на підприємстві, її причини та наслідки; характеристика зовнішнього середовища - рівня його стабільності, ринкові та економічні умови, політичні та правові умови функціонування підприємства, демографічна ситуація, інноваційно-інвестиційна активність тощо; характеристика внутрішнього середовища - виробничі фактори, організаційна структура, кадровий потенціал, методи управління тощо.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 79; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!