КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Розосереджений 7 страница
Бойові властивості літака характеризуються: - льотно-тактичними даними; - озброєнням; - пілотажним, навігаційним і прицільним обладнанням і засобами РЕБ. Разом з іншими властивостями (експлуатаційними, злітно-посадковими) вони повинні забезпечити максимальну бойову ефективність тактичного бомбардувальника та штурмовика. Літаки Су-24М та Су 25 мають високі бойові властивості. Бойові властивості літаків бомбардувальної авіації Тактичний бомбардувальник Су-24М є модифікацією літака Су-24. Це високоплан нормальної аєродинамичної схеми з високомеханізованим крилом,яке змінює свою стрілуватість у польоті,диференційованим стабілізатором і боковими повітрозабирачами,які не регулюються. Кабіна з подвійним керуванням, крісла льотчика та штурмана-оператора розташовані поруч.Катапультні крісла К-36Д забезпечують примусове та незалежне катапультування членів екіпажа.Забезпечена можливість експлуатації літака з ґрунтових ЗПС. На літаку встановлені два турбореактивні двигуни АЛ-21-Ф3-3А з тягою 11200кгс на форсажі.
. Основні ЛТД літака Су-24М.
На літаку встановлено бомбардувальне, ракетне й артилерійське озброєння. Бомбардувальне озброєння літака включає бомби різноманітних типів і калібрів до 1500 кг. Ракетне озброєння включає керовані і некеровані ракети. Керовані ракети поділяються на такі класи: “повітря-земля”(П-З), “повітря-повітря”(П-П), “повітря-РЛС”(П-РЛС) До складу керованого ракетного озброєння входить широкий спектр керованих ракет “повітря-земля”(П-З) з неядерною бойовою частиною, включаючи різні варіанти ракет з радіокомандним, лазерним і телевізійним наведенням Х-25,Х-29Л(Т),Х-58 та Х-59. Нормальне навантаження складається з чотирьох КР “повітря-земля” Х-25 на підкрильних пілонах чи трьох ракет “повітря-земля” Х-29 на двух внутрішніх підкрильних і одному підфюзеляжному пілонах. На зовнішніх підкрильних пілонах підвішуються КР класу «повітря-повітря» Р-60 (Р- 60 М) для самооборони. На літаку передбачено підвісок блоків некерованих ракет калібра від 57 до 370мм (С-5,С-8,С-24). Артилерійське озброєння складається із вмонтованої гарматної установки і з’ємних рухомих гарматних установок. Так, вмонтована шестиствольна гарматна установка ГШ-6-23М має калібр-23мм,9000-10000 постр хв.,боєкомплект 505 набоїв. Рухома гарматна установка СППУ-6 (до 3-х) з шестиствольними гарматами ГШ-6-23М має кут відхилення по підвищенню до 45°, а по азимуту до 120°. Всі засоби ураження, які застосовуються на літаку, розміщуються на восьми вузлах зовнішньої підвіски, з яких два розташовані під центропланом, два - під рухомою частиною крила і чотири - під фюзеляжем. Пілотажне обладнання бомбардувальників Су-24М забезпечує програмований політ у режимі ручного, напівавтоматичного й автоматичного керування з можливістю коректування координат літака по відомих орієнтирах і за допомогою радіотехнічних систем ближньої навігації і посадки. Прицільно-навігаційне обладнання, встановлене на літаку Су-24М дозволяє вирішувати такі завдання: - виявлення і ураження надводних і наземних цілей; - автономне і неавтономне виведення літака в заданий район (район цілі або аеродрому посадки) при чому, автоматичне повернення на свій аеродром та захід на посадку може здійснюватися у СМУ до висоти 40-50м; - забезпечення безпеки маловисотного польоту з обльотом природних наземних перешкод (піднесеностей рельєфу) у вертикальній площині (на Н=200м зі швидкістю 1320 км/год, що значно підвищує живучість літака в бою; - виявлення і ураження повітряних цілей. Су-24 М обладнаний системою дозаправлення в повітрі зі штангою- паливоприймачем, яка висовується, та може оснащуватися підвісним агрегатом УПАЗ (унификований підвисний агрегат заправки), який підвишується під фюзеляжем та дозволяє передавати у польоті (у тому числі уночі) літаку, який заправляється, до 3000 кг палива. Маючи високі ЛТД, потужне бомбардувальне, ракетне й артилерійське озброєння, сучасне пілотажне, навігаційне і прицільне устаткування і засоби РЕБ тактичні бомбардувальники Су-24М мають такі бойові властивості: - високу маневреність; - спроможність успішно подолати сильну ППО противника; - спроможність самостійно відшукувати і знищувати наземні (морські) об'єкти, у тому числі і РЛС, що працюють, противника вдень і вночі в простих і складних метеорологічних умовах. Завдяки цим бойовим властивостям бомбардувальники Су-24М можуть швидко переносити зусилля по фронту і у глибину та завдавати удари по заздалегідь заданих і знову виявлених об’єктах в оперативній глибині у результаті чого вони спроможні виконувати різноманітні бойові завдання, значно впливаючи на хід операції та бойових дій військ оперативного командування, об’єднаних сил швидкого реагування. Так, наприклад, пара літаків Су-24М з 8 РБК-500 спроможна придушити мотопіхотну роту в районі зосередження. Розмір об’єкта 600х600 м.
Бойові властивості літаків штурмової авіації ШтурмовикСу-25 «Грач» (Frogfootза класифікацією НАТО)- одномісний, броньований, дозвуковий літак, який призначен для безпосредньної підтримки сухопутних військ над полем бою удень і вночі при візуальній видимості цілі. Прізвисько ”Грач“, яке спочатку використовувалось як їх радіопозивний, Су-25 повністю виправдовували своїм вмінням відшукувати та ”видзюбати“ здобич, яка нагадує про цю працелюбиву птицю. За аеродинамічної компоновкою Су-25 моноплан нормальної аеродинамічної схеми з високорозтошованим крилом трапецевідної форми, з кутом стреловідності попередньому ребру 20 градусів. Крило З боків фюзеляжу нерегульовані повітрозабирачі, які є передньої частиною повітряних каналів двигунів. На літаку два безфорсажних ТРД Р-95Ш на подальших модифікаціях Р-195 із соплом, яке не регулюється, вони розташовані у мотогандолах з двох сторін фюзеляжу. Кабіна цільносварна, виготовлена з титанової броні товщиною 24мм з лобовим оптичним бронеблоком для захисту льотчика від великокалібрових куль, осколків ракет і снарядів з основних напрямків обстрілу. Кабіна негерметична. Катапультне крісло К-36Л забезпечує рятування льотчика на швидкості до 1000 км/год у всьому діапазоні висот польоту, включаючи зліт та посадку. Су-25 може автономно експлуатуватись з ґрунтових аеродромів з міцністю грунта 6—7 кгс/см2. Коротка характеристика бортового обладнання літака-штурмовика Прицільне і навігаційне обладнання, яке є на літаку, по своєму функціональному призначенню можна розділити на 3 основні групи: - обладнання, призначене для вирішення навігаційних завдань і що входить у склад навігаційного комплексу КН-23-1; - обладнання, що призначене для вирішення завдань зв'язку, розпізнавання і видачі споживачам повітряних сигналів, навігаційно-пілотажних параметрів, що забезпечують роботу ПрНК; - обладнання, що призначене для вирішення прицільних завдань, що входить до складу прицільного комплексу. Як бачимо, це обладнання умовно об'єднано в ПрНК, який призначений для вирішення прицільних і навігаційних завдань. Встановлений на літак ПрНК "Клен-ПС" дозволяє вирішувати їх з високою ефективністю.
Основні тактико-технічні дані літака Су-25
Коротка характеристика комплекса озброєння штурмовика Су-25 Бортовий комплекс озброєння штурмовика Су-25 складається із: прицільного обладнання, бомбардувального озброєння, артилерійського озброєння, керованого ракетного озброєння, фотоконтрольного обладнання. Прицільне обладнання забезпечує вирішення завдань застосування озброєння по наземним і повітряним цілям в умовах їх візуальної видимості. Бомбардувальне озброєння включає: 8 однозамкових держаків, що призначені для підвіски, транспортування і скидання бомб калібру від 50 до 500 кг, підвісні паливні баки ємністю 800 л, запалювальні баки, разові бомбові касети і контейнери малогабаритних вантажів. Артилерійське озброєння призначене для ведення стрільби по наземним і повітряним цілям. Артилерійське озброєння складається із однієї двоствольної, вмонтованої в фюзеляж, гарматної установки ВПУ-17А, в якій використовується гармата ГШ-2-30 з боєкомплектом 250 патронів. Для підвищення потужності артилерійського озброєння штурмовика передбачена установка під крилом 4-х з’ємних підвісних гарматних установок СППУ-22 з гарматою ГШ-23Л і боєкомплектом 260 снарядів (стволи можуть відхилятися униз на 30°) або 4 з'ємних нерухомих гарматних установок СНПУ-25 з гарматами ГШ-30 і боєкомплектом по 250 снарядів, що дозволяють вести стрільбу в передню і задню півсферу із двох фіксованих положень. Система ракетного керованого озброєння Х-25, Х-25МЛ, С-25Л, Х-29Л призначена для ураження наземних(надводних) малорозмірних рухомих і нерухомих цілей. Система ракетного керованого озброєння Р-60 призначена для ураження вертольотів (літаків) противника в ближньому повітряному бою. Система ракетного некерованого озброєння призначена для ураження повітряних і наземних цілей противника і забезпечує застосування НАР типу С-5, С-8, С-24, С-25. Одночасно можуть застосовуватись ракети тільки одного типу. Фотоконтрольне обладнання призначене для перевірки правильності прицілювання при роботі з прицілом як при бойовому застосуванні озброєння, так із навчальною метою, а також для контролю результатів стрільби з гармат і при пуску ракет. Відмінною особливостью Су-25 є висока живучість яка забезпечується комплексом спеціальних засобів та комплексом конструктивно-компановачних заходів до яких відносяться: - застосування цільнозварювальної бронекабіни пілота; - використання паливних баків підвищеної міцності; - установлення на стінах паливних баків швидконабрякаючого протектора, який здатен перекривати локальні пробої та практично ліквідувати течу палива; - заповнення паливних баків пенополіуретаном, що гарантує їх вибухобезпечність при багаторазовому попаданні засобів ураження. Крім того, це підвищує стійкість конструкції бака до гідроудару та фугасної дії снарядів; - компонування силової устанвки (два двигуни, які рознесені на 1,5 м та розділені фюзеляжем уздовж бортів, якого установлені сталеві захисні екрани); - протипожежний захист відсіків двигунів; - використання механічної частково дубльованої проводки керування з тягами підвищеної міцності та вогнестійкості (діаметр 40 мм, які здатні витримати попадання кулі калібра 12,7мм); - бронезахист життєважливих агрегатів і систем; - та проведення інших заходів. Загальна маса засобів підвищення бойової живучості складє 805 кг, що складє 7,2 % нормальної злітної маси.
Таким чином, аналіз ЛТД, обладнання і озброєння показує, що літаки-штурмовики володіють такими бойовими властивостями: - простота пілотування: - висока живучістю: - висока маневреність, що забезпечує ведення штурмових дій і повітряного бою; - невеликі радіуси розвороту; - відносно висока тягоозброєнність; - наявність різноманітного і потужного озброєння (бомбардувального, ракетного і артилерійського); - наявність ефективного пілотажного, навігаційного і прицільного обладнання, а також засобів РЕБ; - здатність ефективно виявляти і уражати наземні(морські) малорозмірні і рухомі цілі, а також вертольоти (літаки) противника в повітрі; - гарні злітно-посадкові характеристики і достатня прохідність по ґрунту, що дозволяє літаки працювати з ґрунтових аеродромів обмежених розмірів. Так, наприклад, розбіг літака складає 550-800 м, а пробіг 560-750 м; - здатність успішно долати ППО противника. Крім позитивних бойових властивостей літак має і негативни, Однією з них є відсутність складного радіоелектронного обладнання, що перешкоджає застосуванню літака у складних метеоумовах і в ночі. Досвід бойового використання літаків-штурмовиків в республіці Афганістан підтвердив їх високу ефективність. Літак Су-25 експлуатувався в умовах інтенсивного бойового використання в РА з 1980 р. до самого виводу радянських військ з цієї країни. До кінця війни чисельність літаків була доведена приблизно до 50, усього вони виконали 60 тис вильотів (один літак здійсьював до 6-10 вильотів в день); за весь час бойових дій було утрачено 23 штурмовика. Таким чином ЛТД літаків-штурмовиків, їх обладнання і озброєння дозволять їм виконати поставлені завдання по ураженні як наземних (морських), так і повітряних цілей з високою ефективністю. Питання для самоконтролю з основ бойових дій підрозділів і частинбомбардувальної та штурмовоі авіації: 1. Призначення та завдання бомбардувальної авіації. 2. Призначення та завдання штурмової авіації. 3. Основні ЛТД літака Су-24М. 4. Коротка характеристика озброєння літака Су-24М. 5. Коротка характеристика обладнання Су-24М. 6. Бойові властивості літаків-бомбардувальників. 7. Основні ЛТД літака Су-25. 8. Коротка характеристика озброєння літака Су-25. 9. Коротка характеристика обладнання літака Су-25. 10. Бойові властивості літака-штурмовика. 11. Способи бойових дій БА та ША при ураженні наземних цілей. 12. Способи бойових дій ШАпри ураженні вертольотів (літаків) противника в повітрі. 13. Що називається бойовим порядком? 14. Тактичні групи в бойових порядках бомбардувальників. 15. Види бойових порядків БА та ША. 16.Основні форми бойових порядків БА та ША.
§ 5.2. Основи бойових дій підрозділів і частин винищувальної авіації (ВА) В даний час, як показує досвід бойових дій у війнах і військових конфліктах, авіація стала головним ударним засобом і важливим засобом перекидання військ і матеріальних засобів у збройних силах усіх держав, що її мають. Це положення з новою силою підтвердив досвід бойового застосування угруповання ЗС країн антиіракської коаліції в зоні Перської затоки, Афганістані, Югославії. Так, для знищення засобів ППО, бойової авіації на авіабазах і аеродромах, стартових позицій оперативно-тактичних і тактичних ракет, районів зосередження військ і інших військових і промислових об'єктів Іраку авіацією БНС були нанесені масовані і вибіркові удари, у яких брало участь більш 1300 бойових літаків стратегічної, тактичної, а також авіації ВМС. Головна мета цих ударів - придушити ППО, паралізувати структуру управління Іраку і знищити максимально можливу кількість його наступальних сил і засобів, знизити економічний потенціал у стислий строк. Крім того авіація брала участь у безпосередній авіаційній підтримці бойових дій СВ, повітряних і морських десантів, а також перекидання їх повітрям. Усього в операції "Буря в пустелі" було задіяно більш 2000 літаків і вертольотів. Особливістю цієї операції є те, що поряд з ударами авіації, широко застосовувалися удари крилатих ракет "Томахок" у звичайному спорядженні. Отже, в умовах сучасної війни боротьба з авіацією і крилатими ракетами противника здобуває першорядне значення. Важлива роль у вирішенні цього завдання приділяється винищувальній авіації, яка є головним засобом тактичної авіації по боротьбі з повітряним противником. Без участі винищувачів неможлива жодна операція СВ і їхнього роду армійської авіації, а також тактичної авіації і військово-Транспортних літаків. Винищувальна авіація озброєна, в основному, літаками четвертого покоління. Ці винищувачі, озброєні досконалими всеракурсними ракетами середньої дальності і ближньої дії, оснащені удосконаленим прицільним і авіаційним обладнанням, забезпечують можливість знищення повітряного противника, у тому числі і того, що енергійно маневрує, у будь-яких умовах дня і ночі, з великих і малих дальностей, з будь-якого напрямку. 5.2.1. Призначення та завдання винищувальної авіації Винищувальна авіація, маючи на озброєнні літаки-винищувачі, є одним із основних засобів боротьби з повітряним противником і призначена для ураження літаків, вертольотів, крилатих ракет і безпілотних засобів противника в повітрі. Вона також може знищувати наземні (морські) об'єкти противника в тактичній (50-60 км) і найближчій оперативній (120-150 км) глибині і вести повітряну розвідку. Основними завданнями ВА є: 1.Ураження повітряного противника при відбитті його першого масованого удару; 2.Завоювання й утримання панування в повітрі в заданій смузі (районі) у встановлений період часу; 3.Прикриття своїх військ і об'єктів, повітряних і морських десантів від ударів засобів повітряного нападу і повітряної розвідки противника; 4.Прикриття частин і підрозділів інших родів авіації від атак винищувачів противника в повітрі; 5.Знищення літаків ДРЛВ і наведення, повітряних елементів РУК і літаків (вертольотів) постановників завад у зонах; 6.Ураження повітряних десантів противника в повітрі; 7.Зрив (порушення) повітряних перевезень противника. Крім того ВА частиною сил може залучатися для ведення повітряної розвідки і знищення наземних (морських) об'єктів. Ураження повітряного противника при відбитті його першого масованого удару - найважливіша задача ВА з початком агресії противника. Об'єктами зосередження головних зусиль підрозділів і частин ВА при вирішенні цих завдань будуть ударні групи авіації противника, що входять як в ешелони прориву ППО, так і в ударний ешелон а також літаки ДРЛВ і наведення, повітряні елементи РУК і літаки (вертольоти) постановники завад у зонах. Як показав досвід бойових дій засобів повітряного нападу МНС у зоні Перської затоки, для нанесення першого і наступних масованих ударів залучаються значні сили бойової авіації. Так, наприклад, тільки для нанесення першого масованого удару в ешелоні придушення ППО було задіяно понад 150 літаків, а в складі двох ударних ешелонів до 600. У нанесенні удару брали участь сили стратегічної, тактичної і палубної авіації, ударові авіації передував удар КР-"Томахок". Тривалість першого МУ склала до 2,5 годин. Завоювання й утримання панування в повітрі в заданій смузі (районі) у встановлений період часу здійснюються при забезпеченні прольоту лінії бойового зіткнення з противником значних сил тактичних бомбардувальників, транспортних літаків, авіації ВМС, а також у найбільше відповідальні періоди дій військ оперативних командувань(армійських корпусів). При забезпеченні прольоту лінії бойового зіткнення з противником значних сил інших родів авіації об'єктами зосередження основних зусиль ВА є винищувачі і літаки ДРЛВ противника. Так, наприклад, у контрнаступі під Сталинградом взимку 1942/43 р. і в повітряних боях на Кубані навесні 1943 р. радянські винищувачі завоювали панування в повітрі, а після Курської битви 1943 р. міцно утримували його до повної перемоги над фашистською Німеччиною. Прикриття своїх військ і об'єктів, повітряних і морських десантів від ударів засобів повітряного нападу і повітряної розвідки противника важливе і постійне завдання винищувачів. Основні зусилля винищувачів зосереджуються на прикритті головних угруповань наших військ, ракетних військ, аеродромів базування авіації і найбільш важливих об'єктів тилу, оперативних командувань. Мета дій винищувачів при прикритті своїх військ і об'єктів полягає в тому, щоб не допустити прицільної стрільби і бомбометання противника по найбільш важливих об'єктах або знищити КР до того, як вона вийшла на об'єкт удару. Головними об'єктами дій при цьому є: літаки ударної авіації, постановники завад, повітряні елементи РУК. Так, у роки ВОВ прикриття військ і об'єктів тилу фронту займало головне місце в бойовій діяльності фронтової ВА. На виконання цієї задачі фронтові винищувачі витратили понад 47% своїх літако-вильотів. Прикриття частин і підрозділів інших родів авіації від атак винищувачів противника в повітрі досягається завчасним знищенням або зв'язуванням боєм винищувачів противника, які можуть атакувати літаки частин (підрозділів), які забезпечуються при польоті на бойове завдання, у районі об'єкта удару (десантування). При поверненні винищувачі виконують політ у загальному бойовому порядку на інтервалах і дистанціях від забезпечуваних літаків, які дозволяють своєчасно виявляти винищувач противника і відбити його атаку. Крім того, це завдання винищувачі можуть виконувати, забороняючи зліт винищувачів противника з аеродромів у період виконання бойового завдання частиною (підрозділом), які забезпечуються. Важливе місце у вирішенні цього завдання приділяється прикриттю вертольотів, що виконують пошук і рятування екіпажів літаків (вертольотів), які зазнали лиха. В роки ВОВ на забезпечення бойових дій інших родів авіації ВА затратила понад 37% своїх літако-вильотів. Склад виділених винищувачів залежав від очікуваної протидії противника і від розміру групи, яка прикривається. Так, наприклад, коли винищувачі противника на маршруті й у районі дій виявляли активність і літали великими групами (12-16 літаків), то навіть на ланку бомбардувальників або штурмовиків іноді потрібно була виділяти мінімум 8-12 винищувачів. Знищення літаків ДРЛВ і наведення, повітряних елементів РУК і літаків (вертольотів) постановників завад у зонах є першочерговими (найбільше важливими) об'єктами для ВА. Важливість цього завдання для ВА знову підтвердив досвід бойових дій ВПС в війнах і військових конфліктах останніх років. Так, в ході бойових дій БНС в зоні Перської затоки керування тактичною і палубною авіацією здійснювалося з літаків ДРЛВ і керування Е-ЗА, що робили націлювання на об'єкти ударів, інформували про обстановку, яка склалася. Крім того, ці літаки Е-ЗА «Сентрі», а також літаки-розвідники RС-135 при підході літаків стратегічної авіації до об'єктів ударів, передавали їм інформацію про метеоумови, завадову обстановку і видавали іншу необхідну їм інформацію. Ураження повітряних десантів противника в повітрі ВА здійснює на маршруті польоту до району десантування або при викиданні (висадженні) десанту шляхом ураження транспортних літаків (вертольотів) із десантом противника. Ураження повітряних десантів у повітрі винищувачі здійснюють для зриву повітряно-десантної операції противника. Виконання цього завдання припускає одночасно ведення боротьби з винищувачами забезпечення десанту. Зрив (порушення) повітряних перевезень противника ВА здійснює над територією противника - під час перевезення військ і вантажів з тилу до району бойових дій та з одного напрямку на інший, над своєю територією - при постачанні оточених угруповань противника й евакуації його військ повітрям. Класичним прикладом виконання цього завдання в роки ВОВ були дії радянських винищувачів з блокування угруповання німецько-фашистських військ, оточених в районі Сталінграду. Повітряну розвідку ВА веде силами позаштатних розвідувальних підрозділів у тактичній і найближчій оперативній глибині противника плановими вильотами або одночасно з виконанням інших завдань. Об'єкти розвідки винищувачів: війська і бойова техніка, РЕЗ противника, ПУ, аеродроми і засоби ППО. кораблі й інші морські об'єкти в прибережній смузі. Крім того, винищувачі ведуть розвідку повітряної і метеорологічної обстановки. Повітряну розвідку винищувачі ведуть парами, застосовуючи візуальне спостереження. Ураження наземних (морських) об'єктів ВА здійснює частиною сил (усім складом) головним чином вдень у ПМУ. Ураження наземних (морських) об'єктів винищувачі виконують в умовах, коли завойоване панування в повітрі та недостатньо сил ударної авіації для вирішення завдань підтримки СВ, боротьби з засобами ППО, а також у випадку, коли панування в повітрі немає, але зненацька виникло завдання, яке у встановлений термін можуть вирішити винищувачі, які знаходяться в першій або другій готовності з відповідними засобами ураження, і відсутні сил ударної авіації. Так, наприклад, виліт екіпажу (пари) літаків МіГ-29 або Су-27, які знаходяться в першій готовності до бойового польоту може бути здійснений через 6 хв. після одержання сигналу, а з другої готовності через 10 хв., ланки - 8 хв. і 14 хв., ескадрильї - 12 хв. і 20 хв. відповідно. При вирішенні цього завдання винищувачі уражають візуально видимі малі і рухомі цілі, діючи переважно в тактичній і найближчій оперативній глибині. Деякі підрозділи і частини ВА радянських ВПС залучалися для ведення бойових дій у РА. У зв'язку з відсутністю повітряного противника головними їхніми завданнями були: ураження наземних об'єктів опозиціонерів, а також ведення повітряної розвідки в інтересах виконання своїх бойових завдань. У мирних умовах підрозділи і частини ВА несуть бойове чергування в єдиній системі ППО країни. Чергові пари (літаки) ВА знаходяться в установлених для кожної авіачастини ступенях готовності до бойового польоту. У бойових діях авіаційні підрозділи і частини винищувачів виконують поставлені перед ними бойові завдання з ураження повітряного противника ведучи повітряні бої, а ураження наземних (морських) об'єктів шляхом нанесення авіаційних ударів. Таким чином, ВА є одним із основних засобів боротьби з повітряним противником і призначена для ураження літаків, вертольотів, КР і безпілотних засобів противника в повітрі.
5.2.2. Бойові властивості літаків винищувальної авіації
Як відомо з попередніх занять, призначення і завдання будь-якого роду авіації визначаються бойовими властивостями літаків, які знаходяться на його озброєнні. Винищувальна авіація озброєна літаками четвертого покоління МіГ-29 і Су-27. Літак-винищувач МіГ-29 призначений для ураження повітряних цілей і дій по наземним (надводними) об'єктах. Літак-винищувач Су-27 призначений для завоювання панування в повітрі. Літаки-винищувачі МіГ-29 і Су-27 здатні: - виконувати перехоплення повітряних цілей у вільному просторі, і на фоні землі вдень і вночі в ПМУ та СМУ на середніх і малих дальностях; -вести ближній повітряний бій.
Основні ЛТД літаків ВА
Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 62; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! |