Будова лабораторного стенда

Роботи

14.2.1.Ознайомитись із схемами включення обмоток збудженім генераторів постійного струму.

14.2.2.Перелічити умови самозбудження генератора паралельного збудження при незмінній швидкості і напрямку обертання якоря.

14.2.3.Вивчити методику визначення еквівалентного опору обмотки якоря генератора незалежного збудження за його зовнішньою характеристикою.

14.2.4.Приготувати протокол випробувань з таблицями для запису показів приладів.

14.2.5.Накреслити наближений графік характеристики х.х., зовнішніх і регулювальних характеристик генераторів постійного струму з різними способами збудження,

14.2.6.Ознайомитись з методиками отримання характеристик генераторів постійного струму: х.х., зовнішньої і регулювальної.

14.3 Основні теоретичні відомості

Генератор постійного струму складається з нерухомого статора і якоря, який обертається.

Статор генератора мас станину у вигляді порожнього стального циліндра, на внутрішній поверхні якого закріплене парне число головних полюсів. Кожний полюс має сердечник і обмотку, яка збуджує основне магнітне поле машини.

Якір генератора постійного струму складається з сердечника, який набирається з окремих ізольованих один від одного листів електротехнічної сталі. Сердечник закріплений на валу машини і на зовнішній поверхні має пази, в які закладається обмотка якоря.

Якщо обмотка збудження живиться від стороннього джерела електричної мережі, тоді генератор називають генератором з незалежним збудженням, якщо ж обмотка збудження отримує живлення від обмотки якоря, тоді маємо генератори із самозбудженням.

При обертанні якоря в нерухомому магнітному полі машини в обмотці збуджується змінна ЕРС, яка за допомогою колектора і системи струмопровідних щіток перетворюється в ЕРС незмінного напрямку:

де Р - число пар полюсів машини: n- частота обертання якоря: N - число активних провідників якоря: Ф - значення магнітного потоку.

З останнього виразу видно, що ЕРС, яка збуджується в обмотці якоря при незмінній частоті його обертання, залежить тільки від магнітного потоку або струму збудження. Залежність Е отриману при відсутності струму в обмотці якоря, називають характеристикою х.х. (рис. 14.3.). При відсутності струму в обмотці збудження потік залишкового магнетизму збуджує в обмотці якоря невелику ЕРС Еост, величина якої складає 2...6%. Якщо обмотка збудження живиться від обмотки якоря, то для самозбудження необхідна наявність в магнітному колі генератора достатнього за величиною залишкового (магнетизму) магнітного потоку.

Під дню цього потоку в обмотці якоря збуджується ЕРС Еост і в обмотці збудження потече струм

Rз - опір обмотки збудження,

Rр - опір регулювального реостата.

Струм збудження створює в обмотці головних полюсів основний1 магнітний потік, який для запобігання розмагнічування машини повинен збігатися за напрямом відносно залишкового. Для успішного самозбудження генератора необхідно, щоб опір кола збудження був меншин деякого значення, яке називають критичним.

Якщо обмотку якоря збудженого генератора приєднати до навантаження, то в ній потече струм Ія, і на затискачах якоря встановиться напруга U=E-IяRя, де Rя - опір якірного кола.

Збільшення струму якоря призводить до зменшення напруги U (крива І на рис. 14.4.). Залежність U(Ia) називають зовнішньою характеристикою генератора. Струм якоря створює магнітний потік Фя, який при насиченні магнітного поля ослаблює основне магнітне поле. В результаті цього напруга буде зменшуватись швидше. В генераторі паралельного збудження зменшення напруги на затискачах якоря обмотки призводить до зменшення струму збудження, а значить магнітного потоку Ф і ЕРС. В результаті цього зовнішня характеристика генератора паралельного збудження буде розташована нижче (крива 2 на рис. 14.4), у порівнянні з генератором паралельного збудження.

Регулювання напруги генератора здійснюється примусово зміною струму збудження. Залежність Ів(Ія), яка показує як потрібно змінювати струм збудження, щоб при змінному струмі навантаження напруга на затискачах обмотки якоря залишалась постійною називають регулювальною характеристикою (рис. 14.5.).

Для підтримання постійної напруги при однаковому навантаженні в генераторі паралельного збудження потрібне більш сильне регулювання (крива2), ніж в генераторі з незалежним збудженням (крива 1).

Дослідження генераторів постійного струму незалежного і паралельного збудження виконують на установці, принципова схема якої зображена на рис. 14.1 та 14.2.

Привідним пристроєм якоря генератора G є трифазний асинхронний двигун М з короткозамкненим ротором. В залежності від лінійної напруги мережі живлення статорна обмотка його збирається за схемою трикутника або зірки.

В колі генератора передбачені прилади, за допомогою яких змінюють напругу, струм навантаження та струм збудження. Навантаження генератора здійснюється за допомогою опору навантажувального реостата Rн за допомогою вимикачів Вн.

В генераторі з незалежним збудженням обмотка збудження живиться від джерела постійного струм, а в генераторі з паралельним збудженням - від обмотки якоря.

Результуючий реостат R служить для зміни струму збудження, а вимикач Вв -- для розриву кола збудження.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 35; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!