Позначення основного документа

у графі 4 – літера, присвоєна цьому документу (графу заповнюють послідовно, починаючи з крайньої ліворуч) у навчальних проектах, у лівій клітинці пишуть літеру “ У ”;

у графі 5 – маса виробу, кг;

у графі 6 – масштаб;

у графі 7 – порядковий номер аркуша (на документах, які складаються з одного аркуша, графу не заповнюють);

у графі 8 – загальна кількість листів документа (графу заповнюють тільки на першому аркуші);

у графі 9 – скорочена назва університету і факультету (інституту), а також номер академічної групи, в якій навчається студент, наприклад “ НТУУ “КПІ”, ММІ, МТ‑о1 ”.

У рядку “ Розроб. ” повинно бути прізвище студента, його підпис і дата; у рядку “ Перев. ” - прізвище викладача, його підпис і дата; решту рядків залишають вільними.

Зміст записки розбивають на розділи і підрозділи і позначають арабськими цифрами. Пункти нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номерів розділу і підрозділу, розділених крапками. У кінці номера ставлять крапку. Назва розділу має бути короткою і відповідати змісту. переноси слів у заголовках не дозволяються. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох речень, їх розділяють крапкою. Відстань між заголовком і наступним текстом має бути близько 10 мм.

Усі сторінки пояснювальної записки повинні мати наскрізну нумерацію від титульного аркуша до останньої сторінки, включаючи усі ілюстрації і таблиці. На титульному аркуші, який є першою сторінкою, номер не ставлять.

Кількість ілюстрацій у пояснювальній записці повинна бути достатньою, щоб пояснювати наведений текст. Вони можуть розташовуватися як у тексті, так і в його кінці. Ілюстрації (розрахункові схеми, епюри моментів, ескізи тощо) нумерують арабськими цифрами у межах усієї записки, наприклад “ Рис. 1 “, ” Рис. 2 “, “ Рис. 3 ”.Посилання на них у тексті дають так: “ (рис. 8) “, “ (рис. 12) “ тощо. Повторні посилання на ілюстрації подають так: “ (див. рис. 15) ”.

Усі розрахунки, наведені у пояснювальній записці, слід оформити за визначеним планом. У кожний розрахунок мають входити:

1) заголовок із зазначенням назви розраховуваної деталі та застосовувавного методу розрахунку;

2) розрахункові схеми із зазначенням сил, епюр моментів і всіх розмірів, що використані в обчисленнях. Епюри моментів, розміщених у різних площинах, бажано виконувати різними кольорами;

3) назва вибраного матеріалу із зазначенням його термічної обробки й характеристик механічних властивостей;

4) допустимі напруження з наведенням використаної літератури;

5) розрахунок і висновок за результатами розрахунку.

Наведені розрахункові формули розташовують посередині рядка. Формули, на які далі посилаються, нумерують арабськими цифрами. Номер ставлять в одному рядку з формулою біля правого боку сторінки й беруть його у круглі дужки. Номер формули має складатися з номера розділу і порядкового номера формули, розділених крапкою, наприклад: “ (1.2) “ (друга формула першого розділу).

Після формули розміщують перелік усіх її символів (якщо вони використовуються вперше) з розшифруванням їх значень із зазначенням одиниць вимірювання величин. Розшифрування символів, які входять в формулу, слід подавати у тій самій послідовності, в якій вони наводяться у формулі. Якщо формула має вигляд дробу, то спочатку пояснюється чисельник, а потім – знаменник. Перший рядок розшифрування слід починати зі слова “ де “ без двох крапок після нього.

Графічну частину роботи (креслення) виконують на листах форматів, вказаних у ГОСТ 2.3010-68. Оформлення креслень має відповідати вимогам стандартів і СТП НТУУ “КПІ” 2.001-83.

3. Вибір електродвигуна. Кінематичний та

силовий розрахунки механічного приводу