Рефлексія. Рефлексивне управління

Позитивізм. Позитивісти схильні ак­цен­ту­вати увагу на позитивних моментах справи, позитивно ставитися до нових ідей, знаходитися в пошуках нового, цікавого, несподіваного, вірити в можливість вирішення складних проблем.

Основні ознаки соціотипів

З метою уточнення соціоніка використовує ще одну виразну ознаку (додаткова ознака) – "позитивізм-негативізм".

Негативізм. Негативістам властива велика обережність до нових справ, вони більш консервативні, акцентуються на проб­лемах та можливих "глухих кутах" їх рішень.

На схемі ці якості (позитивізм – негати­візм) зростають у напрямку до полюсів.

Рефлексія^* – одна з найскладніших категорій психології. В історії розвитку психології це поняття тлумачили по-різному. Приведемо деякі з визначень:

ª усвідомлення суб’єктом засобів та основ діяльності, їхньої зміни;

ª вихід у зовнішню позицію одного суб’єкта діяльності стосовно діяльності іншого суб’єкта;

ª процес відображення однією людиною (учителем) "внутрішньої картини світу" іншої людини (учня);

ª самоаналіз; осмислення людиною закономірностей, механізмів власної діяльності та існування.

Для більш повного проникнення в сутність "рефлексії" необхідно розібрати поняття "перцепція"^*, під яким розуміємо всі пізнавальні процеси в єдності з емоціями та мотивацією. Виділяють два рівні педагогічної перцепції.

1. Когнітивний (пізнавальний).

2. Емоційний (емпатія).

Рефлексія обумовлює успішне протікання перцепції.

Термін "рефлексивне управління" [18] розглядається як невід’ємна характеристика міжособистісного спілкування. Системна рефлексія – переосмислення і перебудова школою свого старого індивідуального досвіду самокерованого розвитку, можливостей свого внутрішнього та зовнішнього середовища.

Рівні рефлексивного управління школою:

1. Рівень "зовнішнє середовище – школа".

2. Рівень "школа – компонент школи".

3. Рівень "компонент школи – компонент школи".

4. Рівень "школа – особистість".

Алгоритм рефлексивного управління школою

1. Припинення. Відбувається рефлексивне припинення самоке­рованого розвитку школи і рефлексивний напрямок її діяльності на себе.

2. Фіксація. Зміна концепції бачення індивідуального досвіду школи.

3. Відсторонення. Школа вивчає себе. Проводиться реконст­рукція умов та чинників, що вели до проблем.

4. Об’єктивізація. Здійснюється проекція напрямків майбутньої діяльності, переконструювання образу самокерованого розвитку шко­ли.

5. Обертання. Початок діяльності в новому самокерованому напрямку.

Рефлексивне управління школою є найважливішою умовою переходу школи із стану екстенсивного самокерованого розвитку в стан інтенсивного самокерованого розвитку та створює умови для рефлексії школою старого індивідуального досвіду з метою перебудови стереотипів своєї життєдіяльності і реалізації власної траєкторії самокерованого розвитку.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 68; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!