Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Тип екстраверт-інтроверт




Типологія К.Г. Юнга

Соціоніка

Серед багатьох наук, що описують ті або інші сторони психології особистості, соціоніка, яка виникла наприкінці 70-х – початку 80-х років ХХ ст., виділяється послідовним і цілісним розглядом психіки та поведінки людини. Соціоніці трохи більше 20-ти років, проте важко назвати всі сфери її застосування. Соціоніку можна використовувати в сім’ї, у колективі, в управлінні собою, для створення психологічного клімату, при формуванні педагогічних колективів.

Що ж таке соціоніка? Більш-менш вдале визначення виглядає так: соціоніка – це наука, що розглядає людей як носіїв певних типів інформаційного метаболізму, що взаємодіють один з одним на основі об’єктивних соціальних законів.

Соціоніка, як наука, стала результатом розвитку теорії будови психіки людини, у витоків якої стояли дві гігантські фігури в психології 20-го сторіччя – Зігмунд Фрейд та Карл Густав Юнг.

Датою виникнення соціоніки її фундатор А.Аугустінавічуте вважає 1968 рік.

Ідеї Фрейда про організацію та функціонування психіки розвинув видатний швейцарський психолог, психіатр і філософ К.Г.Юнг (1875-1961). Юнг виділив раціональні й ірраціональні функції психіки. До раціональних він відніс мислення й емоції, до ірраціональних – відчуття та інтуїцію. Кожна пара позначає взаємовиключні функції, тобто протилежні за своїм змістом, що виражається домінуванням у різних людей тієї або іншої психічної функції.

Вирішальне значення мали дослідження Аушри Аугустинавічуте з Литви, яка удосконалила типологію Юнга і побудувала систему, що включає 16 типів інформаційного метаболізму.

 

Типологія Юнга і соціоніка підтверджують, що люди від народження схильні до особистісних проявів. Типологія Юнга розглядає чотири пари таких схильностей, які соціоніка називає основними ознаками типів. У залежності від того, які схильності домінують, людина є носієм однієї з пар основних ознак. За термінологією типології Юнга людина може мати тип:

 

Екстравертний або Інтровертний
Сенсорний або Інтуїтивний
Думаючий або Відчуваючий
Розважливий або Імпульсивний

 

У соціоніці прийняті інші назви основних ознак та принципово інша система позначень:

 

Екстравертний Інтровертний
Сенсорний Інтуїтивний
Логічний Етичний
Раціональний Ірраціональний

 

У повсякденній практиці спілкування ми помічаємо, що є люди товариські, енергійні, які можуть одночасно займатися декількома справами. Вони мають багато друзів та приятелів, завжди знаходяться в центрі подій. І є люди, протилежні першим: вони стримані, мовчазні, більш замкнені, і внутрішній їх світ – загадка для навколишніх. Перші – це екстраверти, другі – інтроверти.

Поняття "екстраверт" позначає особливість психіки людини, зверненої до зовнішнього світу і підпорядкованої його вимогам. Тому есктраверти у своїх думках і вчинках спираються на об’єктивні дані, які отримують з навколишнього світу від реальних об’єктів і звичайно схильні підкорятися вимогам суспільства, інтересам справи, чужій думці, що для них важливіше, ніж власні бажання. Тому вони орієнтуються на об’єкти – людей, речі, гроші..., а от стосунки і залежності між цими об’єктами для екстраверта незначні, і вони їх можуть змінювати як завгодно.

Якщо екстраверт почуває, що він потрібний, що без нього – ніяк не обійтися, те він буде діяти за будь-яких умов, адже відповідальність для нього – сильний моральний фактор. А от поняття боргу для екстравертів неприйнятне, звертання "ти повинен, ти зобов’язаний" діє на нього як подразник. В ситуації, де вимагається тільки виконання обов’язків без прояву ініціативи, екстраверт швидко вгамовується, прагне швидко "відбути" рутинну роботу, щоб дати вихід своїй творчій енергії десь в іншому місці.

"Інтроверт" – це людина, свідомість якої звернена до свого внутрішнього світу, для неї свої почуття, переживання більш важливі ніж зовнішні події. Почуття, думки, бажання та уявлення про світ важливіші за поточну ситуацію. Для інтроверта головне не об’єкти, а стосунки між ними.

Інтроверти не люблять відповідальності, але люблять обов’язки. Із задоволенням виконують те, що вважається їх боргом і обов’язком, що дозволяє бути активним, всіляко намагаються уникнути того, що називається відповідальністю. Саме слово "відповідальність" нагадує їм вирок, покарання. Для інтроверта активність – погана ознака, він прагне не висовуватися. Інтроверт, коли зробить щось зайве, довго журиться і страждає.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 98; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopediasu.com - Студопедия (2013 - 2026) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.008 сек.