Методи економічної теорії.

Слово «метод» у перекладі з грецької означає «шлях дослідження», «спосіб пізнання». Отже, метод — це сукупність прийомів, способів, прин­ципів, за допомогою яких визначаються шляхи досягнення певної мети, розв'язання конкретного завдання.

Якщо предмет науки характеризується тим, що досліджується, то метод — тим, як досліджується. Предмет і метод ста­новлять певну єдність, між ними існує причинно-наслідковий зв'язок. Особливості предмета визначають ті прийоми і засоби, які використову­ються у процесі пізнання.

Метод будь-якої науки, її методологія, має величезне значення для роз­витку наукового пізнання. Як писав видатний російський фізіолог І. Павлов у «Лекциях по физиологии» (1952), метод — найперша, основна річ. Від методу, від способу дій залежить ефективність дослідження. При хо­рошому методі, на його думку, і не дуже талановита людина може зроби­ти багато, а при поганому методі геніальна людина працюватиме марно і не отримає цінних, точних результатів. Цей вислів має безпосереднє від­ношення і до економічної науки.

Метод класичної економічної теорії включає загальнонаукові методи пізнання тобто конкретні способи та прийоми пізнання, які вироблені в процесі розвитку науки. До них належать: статистичне спостереження, висування і перевірка гіпотез, аналіз і синтез, індукція і дедукція, систем­ний підхід, моделювання процесів, проведення експериментів тощо.

Відмітна риса методу економічної теорії, як і суспільних наук у ціло­му, полягає в тому, що замість мікроскопа, радіотелескопа чи синхрофа­зотрона, інших технічних засобів пізнання, використовуваних у природ­ничих науках, величезне значення має метод наукової абстракції.

Цей метод означає абстрагування, очищення уявлень людини про про­цеси, що вивчаються, від випадкового і виді­лення в них сталого, типового. Саме завдяки цьому вдається проникати у внутрішній зміст явищ і процесів, розкривати їхню сутність, формува­ти категорії та закони науки, які виражають ці сутності. Можна стверджувати, що метод абстракції— це головне знаряддя пізнання дійсності, яким оперує економічна теорія. Однак при цьому важливо те, що абстрагуван­ня не повинно пере­ходити межі, за якою зникає реальний зміст досліджуваних явищ.

Наукова філософія дає загальні принципи діалектико-матеріалістичного пізнання. Одним з корінних положень діалектичного матеріалізму є принцип пер­винності матерії і вторинності свідомості. Економічна теорія втілює його шляхом проведення принципу первинності матеріальних, економічних від­носин стосовно політичних та ідеологічних відносин, принцип примату виробництва щодо інших фаз суспільного виробництва (розподілу, обмі­ну, споживання).

Принцип розвитку, якому в матеріалістичній діалектиці належить одне з головних місць, реалізується в економічній теорії передусім у принципі історизму, який виражає специфіку руху суспільної форми матерії, її перехід від нижчого до вищого. Історичне тут виступає в єдності з логічним, очищеним від випадково­го. Че­рез це органічна єдність історичного і логічного є важливим і своєрідним елементом методу економічної теорії. Вивчення історії допомагає зрозу­міти логіку предмета, а знання внутрішніх структур суспільства надає іс­торичному дослідженню наукового характеру.

Метод дослідження лише тоді науковий, коли забезпечує одержання результатів, які відображають реальні процеси. Класичний метод пізнан­ня виходить з того, що єдиним критерієм істинності знання є суспільна практика. Саме вона перевіряє істинність і теорії, і методу,

У курсі „Економікс” склались два основні методи пі­знання економічних явищ: позитивний та нормативний, причому кожний з них має свою філософську основу.

Економісти, які обстоюють позиції позитивістської філософії, вважа­ють, що Економікс — це «чиста» наука, отже, її завдання полягає в описі, аналізі та систематизації економічних фактів, явищ і процесів, які беруться такими, якими вони виступають у реальній дійсності.

«Позитивна економіка, — пишуть К. Макконнелл і С. Брю, — має справу з фактами (вже відібраними і такими, що перейшли на рівень теорії) і вільна від суб'­єктивних оцінюючих суджень».

Важливим методом пізнання в Економікс є нормативний метод, який спирається на філософію прагматизму (від грецького слова рецесія – „отступ”), яка досліджує практичну діяльність людини, спрямовану на досягнення максимальної ефективності. Завдання науки полягає в тому, щоб знайти шляхи забезпечення максимально можливого ступеня ефектив­ної діяльності людини. Наукове дослідження є лише тоді виправданим, коли забезпечує певну практичну корисність, яка дає можливість краще задовольнити потреби людини.

«По­зитивна» Економікс вивчає те, що є, тоді як «нормативна» Економікс виражає суб'єктивні уявлення про те, що має бути. «Позитивна» Економікс, на думку К. Макконнелла і С. Брю, досліджує фактичний стан економіки;«нормативна» має визначати, які конкретні умови чи аспекти економіки бажані чи небажані'. Вчені наводять такий приклад. Позитивне тверджен­ня: «За інших однакових умов, якщо плата за навчання зросте, кількість абітурієнтів в університеті зменшиться». Нормативне твердження: «Плату за навчання в університеті слід зменшити, щоб більше студентів могли здобути освіту». Якщо у реченні є такі слова, як «має», «повинно» або «слід», можна з великою впевненістю говорити, що це нормативне твердження. Переходячи від рівня фактів та принципів до рівня обґрунтування еконо­мічної політики, ми здійснюємо різкий стрибок від позитивної Економіко до нормативної.

Поряд з філософським методом, який розкриває загальні методологічні принципи пізнання, у курсі Економікс широко використовується систем­но-функціональний метод. Згідно з ним об'єкт, що вивчається, розгляда­ється як складно організована система. Причому досліджуються саме функціональні зв'язки, передусім кількісні залежності. Це дає можливість встановити залежність між еле­ментами системи і визначити умови її збереження і функціонування.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 54; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!