Розділ 5. Діяльність юридичноїслужби іцодо виконання 2 страница

Суб'єктами господарювання за Господарським кодексом України визнаються учасники господарських відносин, які здійс­нюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компете­нцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відо­кремлене майно, несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавст­вом. Суб'єктами господарювання є: господарські організації -юридичні особи, створені відповідно до Господарського кодексу, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України, які здійснюють господарську ді­яльність та зареєстровані в установленому законом порядку; гро­мадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійсню­ють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці (ст. 55).

Господарський кодекс України (ст. 56) визначає такі загальні умови створення суб'єктів господарювання:

1) суб'єкт господарювання створюється за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виді­лення, перетворення) діючого (діючих) суб'єктів господарю­вання з додержанням вимог законодавства;

2) створення нових може бути також наслідком примусово­го поділу (виділення) діючого суб'єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів, відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства України.

Суб'єкти господарювання можуть утворюватися для здійс­нення будь-якої діяльності, якщо вона не суперечить чинному

законодавству. Існують обмеження для приватних підприємств стосовно діяльності, пов'язаної з виготовленням і реалізацією деяких видів продукції. Таку діяльність, як уже зазначалося, мо­жуть здійснювати лише державні підприємства.

Законодавством передбачаються особливості створення колек­тивних підприємств, зокрема господарських товариств. Порядок їх створення визначений Господарським кодексом і Законом Укра­їни «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року¹.

Засновниками господарських товариств можуть бути під­приємства, установи, організації, громадяни України, іноземці, осо­би без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнарод­ні організації. Не можуть бути засновниками господарських то­вариств громадяни, яким законом заборонено здійснювати під­приємницьку діяльність.

Установчі документи господарських товариств залежать від їх виду. Одні господарські товариства можуть діяти на підставі засновницького договору, інші - на підставі договору і статуту. При заснуванні господарського товариства, вибір організаційної форми залежить від засновника чи засновників. При цьому вра­ховуються зміст і основні напрямки діяльності, сфера її здійс­нення, ресурси, які можуть бути використані, кількість і склад осіб, які безпосередньо об'єднуються для здійснення господарсь­кої діяльності, тощо.

У колективних підприємствах можливі різноманітні поєд­нання як видів суб'єктів, так і їх майнових відносин, що вини­кають при створенні, діяльності та ліквідації колективних під­приємств. Так, вони можуть створюватися тільки фізичними особами, тільки юридичними особами або засновуватися ними спільно. У майнових відносинах вони нестимуть повну, обмеже­ну чи змішану відповідальність.

Колективні підприємства можуть виникнути внаслідок доб­ровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для цієї мети; надання працівникам державних підприємств можливості використати отримані доходи для викупу державного майна. Виходячи з цього, розрізняють колективні підприємства, що ба­зуються на власності членів трудового колективу, власність яких виникає в разі переходу всього майна державного підприємства у власність членів трудового колективу внаслідок викупу чи при­дбання його іншими, передбаченими законом способами. Майно колективного підприємства є спільною частковою власністю

¹ ВВР України. - 1991. - № 4. - Ст. 682.

12

13

колективу. У ньому визначаються вклади працівників у майно державного чи комунального підприємства, на базі якого створе­не колективне підприємство, і вклади працівників у приріст май­на після його заснування. Вони визначаються виходячи з трудо­вої участі працівників у діяльності підприємства. На ці вклади нараховуються й виплачуються відсотки (дивіденди), розмір яких встановлює трудовий колектив за результатами господарської ді­яльності підприємства.

Різновидом колективних підприємств є підприємства, засно­вані на базі власності кооперативі/ - добровільного об'єднання фізичних та юридичних осіб для здійснення спільної господарсь­кої чи іншої діяльності з використанням для нього майна, що належить кооперативу на праві власності або орендованого чи наданого йому в безоплатне користування.

Діяльність кооперативу базується на принципах добровіль­ності вступу в кооператив і безперешкодного виходу з нього, без­посередньої участі членів кооперативу в управлінні його справа­ми. У складі кооперативу можуть створюватися структурні під­розділи, зокрема, територіально відокремлені. Кооператив має право відкривати свої філії та представництва.

Майно кооперативу формується за рахунок грошових і ма­теріальних внесків його членів, виробленої ним продукції, дохо­дів від її реалізації та іншої діяльності, надходжень від прода­жу цінних паперів та інших джерел, передбачених статутом кооперативу.

Серед усіх підприємств важливе місце посідають підприємства, засновані на державній та комунальній власності. У комунальній власності можуть бути як промислові, так і будівельні, сільсько­господарські, торговельні підприємства, підприємства транспорту, побутового обслуговування та інші господарські організації.

Підприємства, засновані на державній власності, створюють­ся за рахунок майна держави. Ті чи інші державні підприємства створюються державними органами, уповноваженими управляти державним майном. Державні органи здійснюють приватизацію майна державних підприємств, а також їх реорганізацію або лік­відацію. В останньому випадку трудовий колектив підприємства, що підлягає реорганізації чи ліквідації, має право вимагати пере­дачі його в оренду або перетворення на підприємство, засноване на колективній власності.

Чинним законодавством передбачене також створення під­приємств з іноземними інвестиціями, що засновані на базі об'єднання майна різних власників. Серед засновників таких

підприємств можуть бути юридичні особи і громадяни України та інших держав. Як випливає з їх назви, це підприємства, що створюються за участю іноземних юридичних і фізичних осіб.

Окрему категорію підприємств становлять малі підприємства. Вони можуть створюватися громадянами, членами їхніх сімей та іншими особами, які спільно здійснюють господарську діяльність, а також господарськими утвореннями інших організаційних форм і державними органами, уповноваженими управляти майном¹.

1.2. Основи правопорядку у сфері господарювання

Правопорядок є частиною системи суспільних відносин, що врегу­льовані нормами права, перебувають під захистом закону та охо­роняються державою. Він установлюється в результаті додер­жання режиму законності в суспільстві. Якщо законність - це принцип, метод діяльності, режим дій і відносин, то правопоря­док є їх результатом.

Правопорядок - стан (режим) правової впорядкованості (вре-гульованості і погодженості) системи суспільних відносин, що складається в умовах реалізації законності. Інакше кажучи, це атмосфера нормального правового життя, що встановлюється в результаті точного та повного здійснення розпоряджень право­вих норм (прав, свобод, обов'язків, відповідальності) всіма су­б'єктами права. Правовий порядок як динамічна система вбирає в себе всі впорядковуючі засади правового характеру.

Кожна країна формує свій правопорядок. Необхідність його формування і вдосконалення обумовлюється зустрічними інтере­сами громадянського суспільства та держави, їх основними зако­нами і тенденціями розвитку.

Правопорядок як державно-правове явище служить стабілі­зації, підтриманню рівноваги між інтересами громадянського сус­пільства й держави. Його антиподом є сваволя та беззаконня. Правовий порядок кожного суспільства розкривається через його ознаки, принципи, функції, зміст, форму, структуру.

Основні ознаки правопорядку:

1) закладається в правових нормах у процесі правотворчості;

2) спирається на принцип верховенства права й панування закону в галузі правових відносин;

¹ Гайворонський В.М., ЗКушман В.П. Господарське право України. - X.: Право, 2005. - С. 62-63.

14

15

3) установлюється в результаті реалізації правових норм, тобто здійснення законності в діяльності з реалізації права;

4) створює сприятливі умови для здійснення суб'єктивних прав;

5) передбачає своєчасне й повне виконання всіма суб'єктами юридичних обов'язків;

6) вимагає невідворотності юридичної відповідальності для кожного, хто вчинив правопорушення;

7) встановлює сувору громадську дисципліну;

8) передбачає чітку та ефективну роботу всіх державних і приватних юридичних органів і служб, насамперед право­суддя;

9) створює умови для організованості громадянського суспі­льства і режим сприяння індивідуальній свободі;

10)забезпечується всіма державними заходами, аж до примусу.

Зміст правопорядку — це система правових і неправових еле­ментів, властивостей, ознак, процесів, що сприяють установленню і підтриманню правомірної поведінки суб'єктів, тобто такої пове­дінки, яка врегульована нормами права і досягла цілей правово­го регулювання¹.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий поря­док в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законо­давством. Конституційні основи правопорядку у сфері господа­рювання визначені в статті 5 ГК України.

Правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання еко­номічних відносин суб'єктів господарювання та державного ре­гулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституцій­ної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою ді­яльність та визначення України як суверенної і незалежної, де­мократичної, соціальної, правової держави.

Конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять: право власності українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ре­сурси, які знаходяться в межах території України, природні ре­сурси її континентального шельфу, виключної (морської) еко­номічної зони, - яке здійснюється від імені українського народу органами державної влади і органами місцевого самоврядуван­ня в межах, визначених Конституцією України; право кожного

'Скакун О.Ф. Теорія держави і права. - X.: Консум, 2001. - С. 454-455.

16

громадянина користуватися природними об'єктами права влас­ності народу відповідно до закону; забезпечення державою за­хисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, со­ціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині й суспільству; право кожного воло­діти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю, резуль­татами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнання всіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбав­лення власності; економічна різноманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції в підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним станови­щем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та не­добросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом; за­безпечення державою екологічної безпеки та підтримання еко­логічної рівноваги на території України; забезпечення держа­вою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів; взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання та дія в Україні принципу верховенства права.

Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах установле­ного правового господарського порядку, додержуючись вимог за­конодавства.

У справі забезпечення законності, організованості, дисцип­ліни й порядку значне місце відводиться праву, яке є регулято­ром суспільних відносин. Це означає, що суб'єкти господарю­вання зобов'язані:

- здійснювати свою діяльність відповідно до правових при­писів органів державної влади;

- самостійно, з допомогою локальних нормативних актів ре­гламентувати різні сфери своєї діяльності;

- використовувати можливості договорів.

Таким чином, у процесі своєї статутної діяльності суб'єкти господарювання повинні дотримуватися правопорядку у сфері господарювання, використовувати весь арсенал засобів з упоряд­кування відносин для вирішення завдань, поставлених перед ними. Уся ця діяльність суб'єктів господарювання є правовою роботою в народному господарстві, на підприємстві.

17

1.3. Поняття правової роботи і роль юридичної служби в її здійсненні

У преамбулі Постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.1995 р. № 690 «Про затвердження Загального поло­ження про юридичну службу міністерства, іншого центрально­го органу виконавчої влади, державного підприємства, органі­зації і установи» зазначено, що основними завданнями юридич­ної служби є: організація правової роботи, спрямованої на пра­вильне застосування, додержання та запобігання невиконанню вимог законодавчих та інших нормативних актів міністерства­ми, підприємствами, а також їх керівниками та працівниками під час виконання покладених на них завдань і функціональ­них обов'язків¹.

Зазначені обставини дозволяють окреслити межі правової роботи як виду юридичної діяльності, яка охоплює різні сфери діяльності суб'єктів господарювання у сфері суспільного вироб­ництва, а саме: виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність; дають можливість визначити основні завдання пра­вової роботи. Ці завдання полягають у такому:

- дотримання законності в діяльності суб'єктів господа­рювання;

- активне використання правових "засобів для зміцнення господарського розрахунку та поліпшеня економічних показників;

- забезпечення зберігання майна підприємства;

- захист прав і законних інтересів підприємств.

Виконання зазначених завдань вимагає не тільки знання законодавства, але й уміння організувати його реалізацію на практиці. Для цього необхідні розуміння суті правової роботи, її місця та значення в управлінні виробництвом, правильний підхід до самої правової роботи. Правова робота в народному господарстві як вид юридичної діяльності характеризується універсалізмом².

Універсалізм правової роботи полягає в тому, що вона охоп­лює різні сторони діяльності суб'єктів господарювання.

Правова робота - особливий, багатоплановий вид діяль­ності суб'єктів господарювання, спрямований на забезпечення підвищення їхньої ділової активності, розвиток підприємництва та на цій основі підвищення ефективності суспільного вироб­ництва, його соціальну спрямованість, підвищення продуктив­ності праці та якості роботи за дотримання планової, договір­ної, трудової дисципліни.

Із зазначеного випливає, що коли ми говоримо про універ­сальний характер правової роботи, то перш за все маємо на увазі всебічний вплив права на розвиток господарської та соціальної діяльності колективів, адже в цій роботі беруть участь не лише органи управління, а й профспілки, трудові колективи.

Так, відповідно до Закону України «Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності»¹, професійні спілки здійснюють свою діяльність у сфері праці у двох основних напрямках. Перший напрямок передбачає захист інтересів працівників, у другому напрямку профспілкові органи діють як роботодавці. Основними функціями діяльності профспілок є захисна і пред­ставницька, які доповнюються контрольними повноваження­ми з дотримання законодавства про працю.

Повноваження трудових колективів регулюються главами II «Колективний договір», ХУІ-А «Трудовий колектив» Кодексу законів про працю України², Законами України «Про колективні договори і угоди»³, «Про порядок вирішення колективних трудо­вих спорів»⁴ та ін.

Зазначені вище та інші нормативно-правові акти вказу­ють на те, що трудові колективи підприємств беруть безпосе­редню участь у визначенні умов праці, укладанні колективно­го договору, встановленні робочого часу, забезпеченні трудо­вої дисципліни, затвердженні правил внутрішнього трудового розпорядку та ін.

Універсальний характер правової роботи полягає також у тому, що це діяльність не лише з правового регулювання існуючих суспільних відносин за допомогою правових приписів органів дер­жавної влади та управління, але також нормотворча діяльність,

¹ ЗП України. - № 1. - Ст. 20.

² Рябов А.А. Организация правовой работьі в народном хозяйстве. -
Изд-во Казанского университета, 1988. - Ст. 6-7.

¹ ВВР України. - 1999. - № 45. - Ст. 397.

²ВВР України. - 1971. - Додаток до № 50. - Ст. 375.

³ВВР України. - 1993. - № 36. - Ст. 361.

⁴ ВВР України. - 1998. - № 34. - Ст. 227.

18

19

спрямована на оптимальний вплив на суспільні відносини всере­дині конкретного підприємства¹.

Як зазначає професор О.Ф. Скакун, нормотворчість комер­ційних корпорацій полягає у виданні корпоративних норм, спрямованих на регулювання питань життя колективу (як використовувати отриманий прибуток, у якому порядку про­вадити розрахунки з контрагентами та ін.) і на деталізацію, конкретизацію законодавчих розпоряджень (наприклад, інструкція про порядок провадження претензійної та позов­ної роботи - корпоративний акт, який регулює порядок пред'яв­лення претензій на конкретному підприємстві та який дета­лізує й конкретизує законодавчі положення). Нормотворчість корпорацій виражається в статутах підприємств, які є актами фундаторського характеру, а також у положеннях, правилах, посадових інструкціях та ін.

Нормотворчість трудових колективів (державних і комер­ційних підприємств, установ, організацій) спрямована на розви­ток норм трудового права, які поширюють свою дію лише на відносини одного підприємства, де їх прийнято. Правотворчість трудових колективів здійснюється, як правило, у вигляді норма­тивних угод, що містять обов'язкові до виконання правові роз­порядження. Такою нормативною угодою є колективний договір - консолідований акт у галузі праці².

Локальні нормативні акти підприємств розробляються і при­ймаються на виконання приписів централізованого законодавст­ва або за вказівками чи з ініціативи керівних органів підприємс­тва, або з ініціативи структурних підрозділів.

Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації і підзаконний нормативний акт комерцій­ної організації - це локальні нормативні акти (нормативний на­каз, інструкція адміністрації, статут, положення, правила внутріш­нього розпорядку та ін.), що діють лише в межах даного підпри­ємства, комерційної організації. Основне призначення локальних нормативних актів - конкретизувати розпорядження закону сто­совно умов діяльності відповідного колективу, не виходячи за рамки закону і не обмежуючи ініціативу виконавців, які діють у межах закону. Ці документи також називають корпоративними нормативними актами.

¹ Завойский И. Правовая робота на предприятии. - М.: Хозяйство и право,
1981. - № 10. - С. 41.

² Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Посібник. - X.: Консум, 2001. - С. 304.

20

Корпоративний нормативний акт — це акт-документ ор­гану управління комерційної та некомерційної корпорації (під­приємства), який містить корпоративні норми, спрямовані на са­морегулювання відносин, що складаються в ній, шляхом конкре­тизації розпоряджень нормативно-правових актів, виданих зако­нодавцем, а також вищими правотворчими органами, з якими він знаходиться у відносинах службового підпорядкування.

Кожна установа, підприємство або організація мають свій ста­тут, положення або інший фундаторський документ, правила вну­трішнього розпорядку для працівників даної організації в управ­лінні її діяльністю, правила обліку господарської та фінансової ді­яльності, правила взаємовідносин із клієнтами та ін. Це і є корпора­тивний нормативний акт, який видається органами управління під­приємства, компетентними у вирішенні тих чи інших питань вироб­ничого й соціального життя колективу, тобто питань локальних -лише в межах корпорації. У ньому тією чи іншою мірою має вира­жатися інтерес (воля) колективу. Звідси виникає владність, офіцій­ність, обов'язковість корпоративного нормативного акта.

Корпоративний нормативний акт характеризується такими ознаками:

1)має правотворчий характер, тому що в ньому корпоратив­ні норми встановлюються, змінюються і припиняються;

2) видається органом (посадовою особою) управління кор­порації лише в межах його компетенції;

3) видається з дотриманням передбаченого законом поряд­ку, якщо такий установлено (наприклад, разом або за по­годженням із профспілковим комітетом);

4) відповідає Конституції України, законодавству, а також нор­мативним актам, які мають вищу юридичну силу;

5) має форму письмового акта-документа (рішення загаль­них зборів, ради директорів, наказ керівника і т. ін.) із певними реквізитами (найменування акта, дата ухвален­ня, номер, підписи посадових осіб та ін.).

Крім нормативних актів, на підприємстві видаються інші корпоративні акти, які не мають нормативного характеру (на­приклад, наказ керівника видати цінний подарунок працівникові або наказ про звільнення його за прогул).

Корпоративні нормативні акти різняться за галузевою ознакою:

1) фінансові корпоративні акти - акти, що регулюють фінан­сову діяльність корпорації;

2) адміністративні корпоративні акти - акти, що регулюють сферу управління;

3) трудові корпоративні акти - акти, що регулюють сферу застосування праці;

4) цивільно-правові нормативні акти - акти, що регулюють майнову сферу в межах корпорації, та ін.

Слід зазначити, що серед корпоративних нормативних ак­тів є багато актів процедурного характеру, тобто актів, що регулюють порядок застосування матеріальної правової норми (наприклад, Положення про порядок накладення дисциплінар­ного стягнення, Положення про порядок нарахування заробіт­ної плати, Положення про порядок розподілу прибутку, Поло­ження про порядок укладення договорів тощо). За наявності типових актів локальні акти розробляються відповідно до них, а за їх відсутності - самостійно¹.

До системи правової роботи належать суб'єкти господарю­вання, об'єкти, юридичні (правові) дії, засоби і способи їх здійс­нення, результати юридичних (правових) дій.

Суб'єктами правової роботи є господарські організації - юри­дичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, кому­нальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяль­ність та зареєстровані в установленому законом порядку. Су­б'єктами правової роботи є також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяль­ність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці, а також філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), структурні підрозділи підпри­ємств (юридична служба, бухгалтерія, відділ кадрів та ін.).

Об'єктами правової роботи є дії суб'єктів правової роботи, правові процеси (розгляд господарських спорів у господарських судах, трудових спорів - у місцевих), правові документи (догово­ри, акти, претензії, позовні заяви, положення, інструкції та ін.).

Юридичні (правові) дії - це зовнішні акти поведінки суб'єк­тів правової діяльності, які вдосконалюють правові явища.

Засоби правової діяльності - це явища, предмети явищ і дій, які забезпечують досягнення необхідного результату правової діяльності, нормативно-правові акти централізованого і локаль­ного регулювання, докази.

Способи правової діяльності - це конкретні шляхи досягнен­ня наміченого результату за допомогою конкретних засобів, обу­мовлених юридичною справою.

Результати правових дій - це підсумок відповідних операцій і дій, досягнутий за допомогою певних способів і засобів суб'єк­тами правової роботи.

Таким чином, правова робота, будучи сукупністю нормотвор-чої та правореалізуючої діяльності, пронизує всі сфери право­вої дійсності і спрямована на досягнення подвійної мети: за­безпечує законність у діяльності суб'єктів господарювання і посилення впливу на суспільне виробництво. Попри таку об­межену єдність нормотворчіи та правореалізуючіи діяльності відводиться значне місце в усій правовій діяльності. Це не випадково, оскільки, здійснюючи свою статутну діяльність під­приємства різних форм власності та організаційно-правових форм реалізують правові норми як централізованого, так і локального характеру..

Відомо, що реалізація права здійснюється в таких фор­мах: дотримання, виконання, використання. Через ці форми втілюються вимоги та можливості права. Тому суб'єкти гос­подарювання при дотриманні та виконанні вимог правових принципів повинні максимально широко використовувати передбачені правом засоби для ефективного господарюван­ня¹. Це актуально в наш час - у період переходу до соціально орієнтованої ринкової економіки.

До числа важливих правових засобів належать господарські й трудові договори. З їх допомогою встановлюються, змінюються або припиняються господарські зобов'язання (поставка продук­ції (товарів), підряд, оренда майна, купівля-продаж та ін.).

Трудовий договір посідає особливе місце. Він є підставою ви­никнення трудових правовідносин працівника з роботодавцем, що обумовлює цілу систему відносин, які регулюються трудовим правом, а саме: робочий час, час відпочинку, оплата праці та ін.

Важливим фактором у дотриманні законності та підвищенні ефективності виробництва є претензійна та позовна робота на підприємстві, яка посідає важливе місце в правовій роботі і спря­мована на виконання договірних зобов'язань як власних, так і обов'язків контрагентів.

Успішній організації правової роботи на підприємстві сприяє аналіз і узагальнення практики застосування та реалізації пра­вових норм, які містяться в різних галузях права: цивільному, господарському, трудовому, фінансовому, аграрному таін. Власне,

'Скакун О.Ф. Цитована праця. - С. 340-341.

22

¹ Рябов А.А. Организация правовой работьі в народном хозяйстве. -Изд-во Казанского университета, 1988. - С. 9.

23

цю роботу доцільно проводити за окремими напрямками: виконання договірних зобов'язань, зберігання майна, дотриман­ня законодавства про працю, про охорону навколишнього природ­ного середовища тощо.

Така діяльність у межах правової роботи здійснюється на під­приємствах з метою встановлення причин правопорушень у тій чи іншій галузі господарської діяльності та виявлення винних осіб. За допомогою аналізу результатів, узагальнень створюється мож­ливість активізувати правову роботу на підприємстві не лише з наслідками правопорушень, а й з причинами їх виникнення, які можуть бути різними: недостатнє знання чинного законодавства, недостатній рівень правового регулювання, винні дії посадових осіб, організаційно-технічні недоліки та ін. Результати такого ана­лізу оформлюються у вигляді довідки чи службової записки і до­водяться до відома органів управління підприємством.

Одним із напрямків дотримання законності є вдосконалення правової пропаганди на підприємстві. На жаль, в останні роки, особливо в приватних підприємствах, така робота майже не про­водиться, у той час як вона є важливим засобом попередження правопорушень і має здійснюватись у вигляді лекцій, інформацій у місцевих газетах, радіо та ін.

Таким чином, правова робота за своїм змістом має універса­льний характер, тому що вона, охоплюючи всі сторони діяльності підприємств, одночасно пронизує всі сфери правової дійсності: нормотворчість і правореалізацію; аналіз практики застосування законодавства і правове виховання.

Правова робота є невід'ємною частиною діяльності всіх струк­турних підрозділів підприємства, серед яких важливе місце нале­жить юридичній службі як спеціалізованому правовому підрозді­лу підприємства. Але слід також мати на увазі, що проведення та організація правової роботи покладається на керівництво під­приємств.

У п. 4 ст. 65 ГК України зазначено, що в разі наймання керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), у якому визначається строк найму, права, обов'язки та відповіда­льність керівника. Разом з тим слід підкреслити, що одне з найважливіших місць у здійсненні правової роботи на підприєм­стві відводиться юридичній службі, що більш детально розгляда­тиметься в наступному розділі.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 67; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!