Основні поняття та припущення

До економічної діяльності людей спонукає потреба в споживанні різних благ. "Благо" - поняття більш широке, ніж поняття "товари і послуги". То­вари і послуги можна одержати лише шляхом купівлі - продажу, у той час як споживання блага не завжди пов'язане з обміном.

Блага бувають індивідуальними, які привласнюються кожним, хто може заплатити за певну їх кількість, а також суспільними, які використовуються лише колективно, а споживачі прямо не сплачують за користування ними (наприклад, збройні сили, міліція, маяки, світлофори). Блага також поділя­ються на природні або вільні та економічні.

Вибір - це компроміс, на який кожен індивід змушений йти, щоб при обмежених можливостях задовольнити якомога більше потреб. Щоб зробити найкращий вибір, треба знати цінність втрачених можливостей. У зв'язку з цим в мікроекономіці широко застосовується поняття альтернативної вартос­ті або альтернативної цінності. У загальному розумінні альтернативна вар­тість - це суб'єктивна оцінка індивідом тих благ, якими він змушений пожер­твувати, щоб одержати бажане благо. Вона вимірюється переважно в натура­льних одиницях, але пов'язана з ціною блага і його корисністю.

Альтернативна вартість - це кількість одного блага, якою по­трібно пожертвувати заради одержання додаткової одиниці іншого блага.¹ Обмеженість ресурсів і відносні рівні цін змушують суб'єктів змінювати рі­шення, здійснювати вибір між альтернативними технологіями у виробництві; змінювати набір товарів у споживчому кошику, навіть вибирати спосіб реалі­зації своїх рішень, враховуючи фактор часу, який вважається одним з най­більш дефіцитних ресурсів.

Економісти звертають увагу на необхідність враховувати альтернативну цінність часу не тільки у процесі виробництва, де економія робочого часу безпосередньо пов'язана з продуктивністю праці, але і в процесі споживання матеріальних благ людиною. Споживання розглядається як вид економічної діяльності, подібної до виробництва. Працюючи, людина може заробити за годину певну суму грошей. Витрачаючи годину на вибір споживчого кошика і на саме споживання, вона втрачає цю суму доходу. Логічно припустити, що чим більшим є годинний заробіток людини, тим більшу альтернативну цін­ність має година часу, витрачена на споживання. Цим пояснюється відмін­ність поведінки пенсіонера, який може витрачати час у пошуку більш деше­вих товарів або неквапно подорожувати автобусом, від поведінки високооп-лачуваного менеджера, який віддасть перевагу ресторанам швидкого обслу­говування і літакам.

Економісти відзначають також таку тенденцію: чим вищою є в країні про­дуктивність праці, тим більше громадян цієї країни економлять час, а у сла-борозвинених країнах, де низька продуктивність праці, час витрачається ду­же недбало, а речі поціновують високо і бережуть. Виникає така логічна су­перечність: країна, багата товарами, бідна на час, тому у розвинених країнах такий метушливий стиль життя, і навпаки, бідна країна багата на час, який марнується, тому що альтернативна вартість години відповідає незначній кількості товарів і послуг.

Одним з центральних в мікроекономщі ( поняття "ефективність" У за­гальному розумінні ефективність - це одержання найкращого результа­ту від використання наявних ресурсів Оскільки в економіці взаємодіють ба­гато різноманітних суб'єктів І ринків, то досягнення ефективності кожного виду діяльності пов'язане з розподілом ресурсів І способами їх використання У той же час, коли всі суб'єкти досягають ефективності, має місце загальна ефективність всієї ринкової системи Поняття загальної ефективності пов'язане з відсутністю розтрати ресурсів, з повним їх використанням у най­кращий спосіб Найбільш ефективним щодо розподілу обмежених ресурсів вважається конкурентний ринок, оскільки він забезпечує перелив ресурсів до Іих суб'єктів, які використовують їх найбільш раціонально.

Поняття економічної ефективності пов'язане не лише з припущенням об­меженості ресурсів, але й ще з одним фундаментальним припущенням - спадної віддачі факторів виробництва, яке трактується багатьма економістами як закон спадної продуктивності Суть його в тому, що з наро­щуванням використання певних ресурсів за умов незмінності деяких Інших кожна додаткова одиниця змінного ресурсу дає все менше продукції за оди­ницю часу Дія цього закону обмежує використання окремих ресурсів у про­цесі виробництва, вимагає пошуку оптимального співвідношення між основ­ними факторами виробництва Іншим проявом закону спадної віддачі є за­кон зростаючих альтернативних витрат.

Ринкові ціни є тими специфічними сигналами, які координують поведін­ку економічних суб'єктів Розрізняють ціни в абсолютному вираженні (номі­нальні) І відносні (порівняльні) ціни За допомогою відносних цін визначають зміну ціни одного товару відносно цін на Інші Ціни є І оловним засобом пе­редачі Інформації в ринковій економіці їх зміна стимулює збільшення або зменшення споживання чи виробництва того чи Іншого продукту, в результа­ті чого формуються попит І пропонування на ринку.

Окремі суб'єкти виступають на ринку як відкриті мікросистеми Вони незалежні у прийнятті рішень та їх виконанні Існують рівні можливості для ринкової діяльності економічних суб'єктів, незалежно від їх розмірів чи сфе­ри функціонування. Найважливішою умовою, що забезпечує прозорість рин­кових відносин, є конкуренція. Завдяки їй „невидима рука" ринку визначає ту економічну поведінку всіх господарюючих суб'єктів, яка зрештою забез­печує економічну ефективність І максимізацію вигоди для всіх І кожного Ступінь розвитку конкуренції відрізняє ринкові структури І визначає особли­вості поведінки учасників ринку.

У реальному житті споживачам І фірмам доводиться діяти у надзвичайно різноманітних ринкових ситуаціях, І досконально дослідити кожну з них не­можливо Тому в економічній теорії виділяють кілька основних ринкових моделей або структур з характерними типами поведінки мікроекономічних суб'єктів У найбільш загальному вигляді виділяють дві групи ринків ринок досконалої (чистої чи вільної) конкуренції та ринок недосконалої конкурен­ції.

Ринок досконалої конкуренції- це структура, яка має низьку концентрацію продавців І покупців, регулюється виключно автоматичними ринковими механізмами попиту, пропонування, ціни, без втручання будь-яких Інституцій - державних чи недержавних.

Ідеальний характер, тобто певна умовність моделі досконалої конкуренції відзначався ще класичною школою. Так, А. Сміт припускав, що продавці мо­жуть домовитись про ціни на товари, Дж. С. Мілль аналізував наслідки моно­польного володіння товаром, А. Курно побудував першу в історії науки мо­дель максимізації прибутку монополістом. Проте вплив монополії на екдїю-міку тих часів був настільки несуттєвим, що дозволяв цілком абстрагуватися від нього. Неокласики, зокрема А. Маршалліа Ф. Еджворт, розглядали відхи­лення від досконалої конкуренції як виняток, але відзначали негативний вплив монополії на конкуренцію і ціноутворення, небезпеку знищення меха­нізмів саморегулювання. У 20-30 рр. в межах неокласичного напрямку в зв'язку зі зміною умов функціонування ринкової економіки розпочинається перегляд класичної ринкової концепції, поширюються дослідження реальних ринків, які все більше набувають рис недосконалої конкуренції. Теоретичні досягнення П, Сраффи, Дж. Роб/неон, Є. Чемберліна, Й. Шумпетера, П. Семюе-лсона склали основу сучасних уявлень про конкурентну економіку за умов монополізації виробництва.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 59; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!