Призначення, завдання та функції державної податкової служби

РОЗДІЛ 4

Характеризуючи державну податкову службу як систему, структуру якої ми розглянемо у цьому розділі, варто ще раз наголосити, що структурну побудову системи цієї служби обумовлюють її призначення, завдання і функції. Тому розпочинати такий аналіз доцільно саме із визначення зазначених понять, хоча вони, разом з іншими елементами, утворюють правовий статус державної податкової служби, який детальніше буде проаналізовано в окремому розділі дисертації. Отже, говорячи про структуру державної податкової служби, ми маємо на увазі саме її функціонально-організаційну структуру як сукупність завдань та функцій, що характеризують її соціальне призначення, і систему органів цієї служби центрального, обласного та районного (міського) рівня, на які покладається практичне здійснення цих завдань і функцій.

Основним елементом у функціональній структурі державної податкової служби є її функції, для ґрунтовного з’ясування яких необхідно спочатку зупинитися на елементах більш високого порядку — призначенні (меті, цілях) та завданнях, оскільки останні є логічною передумовою виникнення функцій державної податкової служби.

Про призначення органу виконавчої влади в першу чергу свідчить визначення його назви. На сьогодні термін «державна податкова служба» не знайшов свого офіційного визначення, хоча законодавець робить це досить успішно щодо деяких інших державних інституцій (наприклад, міліції, Служби безпеки тощо). У зв’язку з цим дисертант цілком поділяє думку Л. Савченко, яка пропонує Закон України «Про державну податкову службу в Україні» доповнити новою статтею «Державна податкова служба», хоча й не може погодитися з її варіантом визначення зазначеного терміна. Так, Л. Савченко під державною податковою службою розуміє державний правоохоронний орган, який забезпечує регулярне надходження коштів у державні фонди фінансових ресурсів [404]. Деякий сумнів викликає категоричне віднесення податкової служби до правоохоронних органів. Можливо, така пропозиція базується на нормах Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» [17], де органи податкової служби віднесено до числа правоохоронних, хоча досконалість та повнота зазначеного законодавчого акта щодо визначення кола таких органів вже ставилася під сумнів у науковій літературі [407, с. 80].

У зв’язку з цим дисертант пропонує розглядати державну податкову службу України як складне поліфункціональне утворення, діяльність підрозділів якого пов’язується із здійсненням контрольної (податкові адміністрації та інспекції) та правоохоронної (податкова міліція) функцій. При цьому зазначений термін може бути використано як для найменування всієї сукупності податкових органів, так і для визначення конкретного податкового органу як органу управління системою.

Більш яскраво призначення державної податкової служби України проявляється у меті її діяльності. Досліджуючи мету (завдання) органів виконавчої влади, вчені визначають останню як уявлення про напрямки і очікувані результати управлінської діяльності [100, с. 18]; бажані результати діяльності органу, обумовлені конкретною історичною обстановкою [213, с. 7]; бажаний стан або рівень розвитку соціальної системи, яких необхідно досягти внаслідок реалізації управлінських рішень [133, с. 93] тощо. Отже, з цього слідує, що при розгляді мети як одного з первинних елементів статусу органу до уваги потрібно брати насамперед результати його управлінської діяльності.

Таким чином, можна стверджувати, що мета створення державної податкової служби визначає результат, який намагається досягти цей державний орган, а звідси обумовлює його призначення. Мета вимагає єдності конкретних завдань і функцій органу, а її досягнення у конкретному житті є критерієм ефективності виконання органом цих функцій та завдань [459]. Мета утворення та функціонування державного органу має бути сформульована в преамбулі або загальних статтях нормативного акта. На жаль, в Законі «Про державну податкову службу в Україні» мета утворення органів цієї служби не сформульована, хоча в інших нормативних актах цьому питанню приділена певна увага.

Так, Указом Президента України «Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій» названо мету формування ДПА України, місцевих державних податкових адміністрацій та в їх складі підрозділів податкової міліції. Це — посилення контролю за справлянням податків, зборів та інших обов’язкових платежів, зміцнення виконавської дисципліни працівників податкових органів. Проте посилення контролю та зміцнення виконавської дисципліни самі по собі не можуть бути метою діяльності органів державної податкової служби, оскільки позбавлені такої її невід’ємної ознаки як образ майбутнього результату.

Аналіз юридичної літератури, присвяченої діяльності органів державної податкової служби, показує, що на сьогодні відсутні єдині погляди на визначення мети (або головного завдання) діяльності зазначених органів. Так, на думку Т. В. Сараскіної, метою діяльності ДПА України, місцевих державних податкових адміністрацій, податкових інспекцій є забезпечення фінансового інтересу держави (права держави на отримання обов’язкових платежів), пов’язаного з формуванням державних централізованих фондів (бюджету та в певних випадках позабюджетних фондів) шляхом здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства та притягнення до відповідальності за вчинення податкових правопорушень [407, с. 84‑85]. З цим визначенням повністю погодитись не можна.

По-перше, поняття «фінансовий інтерес» та «право держави на отримання обов’язкових платежів», які автор вживає як синонімічні, не є тотожними за своєю сутністю — якщо інтерес розуміється як «об’єктивна причина діяльності суб’єкта, спрямована на задоволення певних потреб», економічний інтерес — як «об’єктивно обумовлені матеріальні (фінансові) потреби окремих людей, класів, суспільства» [450, с. 694], то право тлумачиться як можливість певної поведінки, передбаченої правовою нормою [251, с. 63], що свідчить про різноплановість даних понять.

По-друге, з даного визначення незрозуміло, що саме є бажаним майбутнім результатом такої діяльності, оскільки саме по собі забезпечення права або інтересу, не пов’язане з суспільно‑економічними процесами у державі, дозволяє вважати бажаною і таку ситуацію, коли право держави на отримання обов’язкових платежів повністю забезпечено, але кошти до бюджету не поступають, оскільки внаслідок руйнації економіки відсутні об’єкти оподаткування.

На думку О. П. Дзісяка, метою створення податкових органів було вирішення існуючої соціальної потреби у здійсненні повного, неухильного і систематичного контролю за адмініструванням податкових платежів, а у разі необхідності і застосування примусу щодо їх виконання [237. с. 7]. Це визначення знову ж не дає відповіді на запитання про результат такого «повного, неухильного і систематичного контролю».

Відповідно до положень адміністративного права та теорії управління контроль є функцією державного управління, входить до змісту діяльності органів виконавчої влади, але аж ніяк не може тлумачитись як мета такої діяльності, оскільки є вторинним, похідним від мети. У свою чергу, Л. Савченко метою діяльності податкових органів вважає формування доходної частини бюджету [404]; інші автори — здійснення контролю за дотриманням законодавства про податки, правильністю, повнотою і своєчасністю нарахування і виплати до бюджету податків, зборів і платежів [307, с. 55].

Зазначимо, що кожне із зазначених визначень, не дивлячись на наше критичне ставлення до деяких з них, сприяє більш повному і всебічному розумінню сутності діяльності державної податкової служби України. В той же час дисертант хотів би висловити і власне розуміння цього питання, визначивши мету діяльності державної податкової служби України як забезпечення фінансового інтересу держави у сфері сплати податків, зборів (обов’язкових платежів). Наслідком досягнення цієї мети є національна безпека України у сфері оподаткування. Зазначену мету можна назвати стратегічною, яка, у свою чергу, деталізується рядом нормативних актів до такого рівня, при якому кожна конкретно визначена ціль виступає як завдання безпосередньої управлінської діяльності (здійснення контролю за дотриманням законодавства про податки, розслідування злочинів, провадження в справах про адміністративні правопорушення тощо).

Реальні часткові цілі, яких належить досягти для одержання головного результату діяльності, складають зміст завдань, поставлених перед органами державної податкової служби. Тобто на цьому етапі здійснюється перехід від абстрактного (мети) до конкретного (завдань). Значущість такого переходу пояснюється необхідністю нормативного закріплення конкретних завдань державної податкової служби.

Законодавче визначення завдань державних органів взагалі та державної податкової служби, зокрема, є юридичною основою для визначення обсягу прав, якими вони повинні володіти для успішного вирішення покладених на них завдань, а також для встановлення їх відповідальності [269].

Значущість чітко визначених завдань державної податкової служби, крім того, виявляється і у тому, що вони є основним елементом, який відіграє головну роль у формуванні змісту кожної окремої функції. Отже, можна стверджувати, що формування мети, завдань органу передує в часі практичному здійсненню відповідних функцій. Тобто, для того, щоб дослідити функції органу, потрібно насамперед виявити і сформулювати його завдання [238, с. 131].

Нормативні акти, що видаються відповідними органами державної влади, визначають лише найбільш важливі завдання державної податкової служби України. Значущість цих завдань висока, оскільки вони є певною мірою соціальним замовленням і відображають потреби соціального розвитку, а також обумовлюють існування органів податкової служби.

Головні завдання державної податкової служби закріплено Законом України «Про державну податкову службу в Україні», відповідно до ст. 2 якого до таких завдань віднесено: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, встановлених законодавством; внесення у встановленому порядку пропозицій щодо удосконалення податкового законодавства; прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків — юридичних осіб; роз’яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 57; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!