Розрахунок граничних розмірів різьби 2 страница

ü після установки циліндра, що вимірюється, у V – подібні підставки потрібно поєднати вертикальну штрихову лінію сітки окулярної головки 7 з твірною циліндра за допомогою мікрогвинта або вручну;

ü зробити перший відлік за допомогою табло цифрового пристрою або за шкалою стола і барабана мікрогвинта;

ü цим же гвинтом перевести зображення виробу так, щоб протилежний його бік (твірна) поєднався з вертикальною штриховою лінією сітки;

ü зробити другий відлік. Різниця відліків буде дорівнювати діаметру циліндра, що вимірюється.

Приклад відліку:

· перший відлік - 22,895 мм;

· другий відлік - 8,440 мм.

Діаметр циліндра дорівнює: 22,895 - 8,440 = 14,455 мм, якщо діаметр, що вимірюється, більше 25 мм, то між п'яткою мікрогвинта і столом приладу встановлюється кінцева міра необхідної довжини

Рисунок 3.7 – Схема вимірювання діаметра циліндра

7.2 Вимірювання довжини деталі (рисунок 3.8) проводять так, як і в випадку вимірювання діаметра

Рисунок 3.8 – Схема вимірювання довжини деталі

7.3 Вимірювання діаметра глухого отвору проводиться у відбиваючому світлі. Для цього:

ü вимикають наскрізне світло, встановлюють на об'єктив кінцевий софіт відбиваючого світла і вмикають його в блок живлення;

ü встановлюють деталь на предметне скло і маховичками грубого настроювання домагаються різкості зображення;

ü після цього поєднують вертикальну штрихову лінію сітки з краєм отвору і проводять перший відлік;

ü за допомогою мікрогвинта зображення отвору, що вимірюється,

ü ставлять у таке положення, щоб вертикальна штрихова лінія сітки з'єдналась із протилежним краєм отвору;

ü проводять другий відлік і обчислюють діаметр отвору як різницю двох відліків.

7.4 Вимірювання кута проводиться у наскрізному світлі у такому порядку (рисунок 3.9):

ü перевіряють розхил діафрагми 13 (рисунок 3.2) за таблицею 3.4;

ü встановлюють деталь так, щоб головна твірна кута з'єдналась із горизонтальною штриховою лінією сітки, а вершина кута - із центральною вертикальною штриховою лінією;

ü робиться перший відлік за шкалою кутомірної головки;

ü після цього повертають штрихову сітку і з'єднують горизонтальну штрихову лінію з другою твірною кута;

ü роблять другий відлік і обчислюють значення кута

Рисунок 3.9 - Схема вимірювання кута

Зміст звіту

11. Назва роботи.

12. Мета роботи.

13. Завдання.

14. Ескіз деталі.

15. Метрологічні показники засобів вимірювання.

16. Визначення допустимих похибок вимірювання усіх розмірів.

17. Вибір засобів та результати вимірювання деталі.

18. Схема поля допуску розміру D1 та його дійсний розмір D1д.

19. Використана література.

20. Висновок.

Таблиця 3.1- Допуски розмірів деталі

В міліметрах

Рисунок 3.1 – Ескіз деталі (виконується студентом)

Таблиця 3.2 - Метрологічні показники засобів вимірювання (заповнюється студентом) В міліметрах

Назва засобів вимірювання	Ціна поділки шкали	Інтервал вимірювання	Похибка вимірювання	Придатність до вимірювання
Розмір		Висновок
Мікроскоп інструментальний ІМЦ				d1
		d2
		D1
		ℓ 1
		ℓ 2
		L3
Пристрій цифровий, відліковий ПЦВ-2				d1
		d2
		D1
		ℓ 1
		ℓ 2
		L3
Окулярна кутомірна головка				a1

Визначення допустимих похибок вимірювання усіх розмірів за формулою:

Для d₁: Td₁=d_1max-d_1min=

d₂: Td₂=d_2max-d_2min=

D₁: TD₁=D_1max-D_1min=

ℓ ₁: Tl₁= ℓ _1max- ℓ _1min=

ℓ ₂: Tl₂= ℓ _2max- ℓ _2min=

L₃: TL₃=L_3max-L_3min=

ά₁: АТά₁=

Для d₁: δ_доп=0,3 Тd₁=

d₂: δ_доп=0,3 Тd₂=

D₁: δ_доп=0,3 ТD₁=

ℓ ₁: δ_доп=0,3 Т ℓ₁=

ℓ ₂: δ_доп=0,3 Т ℓ₂=

L₃: δ_доп=0,3 ТL₃=

ά₁: δ_доп =0,3 АТά₁=

Таблиця 3.3 - Вибір засобів та результати вимірювання деталі

(заповнюється студентом) В міліметрах

Рисунок 3.2 Схема поля допуску розміру D₁ і його дійсний розмір D_1Д (виконується студентом)

Рекомендована література:

1. Кирилюк Ю.Е. Допуски и посадки: Справочник. К.: Вища школа, 1987;

2. Зенкин А.С., Петко И.В. Допуски и посадки: Справочник. К.: Техника, 1990;

3. ДСТУ 2413-94. Основні норми взаємозамінності. Шорсткість поверхні. Терміни та визначення;

4. Електронне посилання: http://library.dstu.education/indexing.php

5. Електронне посилання: http://dssu.com.ua/catalog/dstu

6. Електронне посилання: http://normativ.org.ua/types/tdoc

Лабораторна робота №4

Визначення типу посадки

1 Мета роботи

Загальне знайомство з основними поняттями про взаємозамінність деталей, практичне знайомство з типами посадок та індикаторними засобами вимірювання.

2 Завдання

Зробити висновок про придатність:

· засобів вимірювання;

· дійсних розмірів деталі згідно з заданими допусками;

· зазорів і натягів з'єднань. Визначити типи посадок.

Побудувати поля допусків усіх посадок. Накреслити ескіз посадки з натягом.

Таблиця 4.1 - Допуски розмірів посадок

В міліметрах

Номер з'єднання		Посадки
4.1	Ø 25	Ø 25	Ø 25
4.2	Ø 30	Ø 30	Ø 30
4.3	Ø 25	Ø 25	Ø 25
4.4	Ø 30	Ø 30	Ø 30

Рисунок 4.1 – Ескіз з’єднання з умовними позначеннями

3 Матеріальне забезпечення

3.1. Індикаторний нутромір НІ, ДСТУ ГОСТ 868-2009.

3.2. Індикаторна скоба СІ (0 - 25), ДСТУ ГОСТ 8.359:2008.

3.3. Індикаторна скоба СІ (0 - 50), ДСТУ ГОСТ 8.359:2008

3.4. Важільна скоба СВ, ДСТУ ГОСТ 8.359:2008

3.5. Кінцеві міри довжини, ДСТУ ГОСТ 9038-2009.

3.6. Струбцина.

4 Послідовність виконання роботи

4.1. Записати номер та назву роботи.

4.2. Записати індивідуальне завдання і виконати ескіз з'єднання

4.3. Вивчити конструкцію засобів вимірювання, похибки вимірювання і частково заповнити таблицю 4.2.

4.4. Визначити допустимі похибки вимірювання усіх розмірів, звести їх до таблиці 4.2, зробити висновок про придатність засобів вимірювання.

4.5. Записати в табл. 4.3 усі розміри з завдання і визначити граничні відхилення згідно з ДСТУ 2500-94.

4.6. Ознайомитися з методикою налагодження засобів вимірювання, провести вимірювання розмірів, внести результати до таблиці 4.3 і зробити висновок про їх придатність.

4.7. Зробити розрахунок граничних зазорів і натягів усіх посадок і звести до таблиці 4.4, дати висновок про придатність цих параметрів і визначити типи посадок.

4.8. Побудувати схеми розташування полів допусків усіх посадок з позначенням дійсних розмірів деталей.

5 Стислі теоретичні відомості

5.1 З'єднання. Посадка.

Усі машини і механізми складені з деталей, які в процесі роботи рухаються чи знаходяться у відносному спокої. Дві деталі, елементи яких контактують, утворюють з'єднання, тобто посадку. У з'єднанні елементів двох деталей зовнішній елемент умовно називають отвором, а внутрішній - валом. Якщо розмір отвору більше розміру вала, то їх різниця зветься зазором.

S = D – d

Якщо розмір вала більше розміру отвору, то їх різниця зветься натягом.

N = d – D

5.2 Точність і похибки.

При виготовленні деталей виникають відхилення геометричних параметрів поверхонь від номінальних (ідеальних, запроектованих) їх значень. Ці відхилення звуться похибками.

Ступінь наближення дійсних параметрів до номінальних називається точністю.

Конструктор має виконати два нероздільні завдання: встановити ідеальні значення параметрів деталі і нормувати точність виготовлення цих параметрів шляхом призначення границь, що обмежують їх похибки. Ці границі в процесі виготовлення і контролю деталей є критерієм їх придатності.

5.3 Дійсні і граничні розміри.

Дійсним розміром (D_д, d_д) зветься розмір, визначений вимірюванням деталі. Два гранично допустимі розміри, між якими повинен знаходитися дійсний розмір придатної деталі, називаються граничними розмірами. Розрізняють найбільший і найменший граничні розміри. Різниця між ними називається допуском розміру:

для отвору T_D = D_mах - D_mіn;

для вала T_d = d_mах - d_mіn.

Допуск є мірою точності. Допуск впливає на трудомісткість виготовлення і собівартість деталей.

5.4 Номінальний розмір. Відхилення. Поле допуску.

Номінальним розміром (D_н, d_н) називається розмір, який служить початком відліку відхилень, відносно якого визначаються граничні розміри. Номінальний розмір визначається шляхом розрахунку деталі на міцність або інші параметри.

Граничним відхиленням називається алгебраїчна різниця між граничним і номінальним розмірами. Розрізняють верхнє і нижнє відхилення.

Верхнє відхилення визначається:

для отвору: ES = D_mах - D_н;

для вала es = d_mах - d_н.

Нижнє відхилення визначається:

для отвору EI = D_min - D_н;

для вала ei = d_min - d_н.

Допуск розміру також може бути визначеним як різниця між верхнім і нижнім відхиленнями:

Т_D = ЕS – ЕІ,

Т_d = еs – еі.

Зона, замкнута між двома лініями, відповідними верхньому і нижньому відхиленням, називається полем допуску.

5.5 Типи посадок.

У залежності від взаємного розташування полів допусків отвору і вала розрізняють посадки трьох типів: із зазором, із натягом та перехідні.

У посадці із зазором поле допуску отвору розташоване над полем допуску вала (рисунок 4.2, сторінка 48). Для посадок із зазором:

S_mіn = D_min - d_mах = ЕІ - еs;

S_mах = D_mах - d_mіn = ЕS - еі.

Допуск зазору:

Тз = S_mах - S_mіn = Т_D + Т_d.

У посадці з натягом поле допуску отвору розташоване під полем допуску вала (рисунок 4.2, сторінка 48). Для посадок із натягом:

N_min = d_min – D_maх = - еі – ЕS;

N_mах = d_mах – D_min = еs – ЕІ.

Допуск натягу:

Т_N = N_mах – N_mіn = Т_D + Т_d.

Перехідною посадкою називається посадка, при якій можливе отримання як зазору, так і натягу. У такій посадці поля допусків отвору і вала повністю або частково перекривають одне одного. Перехідні посадки характеризуються найбільшим значенням натягу і зазору:

N_mах = еs – ЕІ;

S_mах = ЕS – еі.

5.6 Система допусків і посадок.

Системою допусків і посадок називається закономірно побудована сукупність стандартизованих допусків і граничних відхилень розмірів деталей.

Для отримування посадок системою установлюються набори полів допусків отворів і валів, що відрізняються величиною (допуском) і розміщенням відносно нульової лінії. Основним відхиленням є найближче до нульової лінії граничне відхилення.

У системі допусків і посадок основним отвором називається отвір, нижнє відхилення якого дорівнює нулю. Основним валом називається вал, верхнє відхилення якого теж дорівнює нулю.

За виглядом основної деталі розрізняють посадки в системі отвору і системі вала. Посадки в системі отвору – це посадки, в яких різні зазори і натяги отримуються з'єднанням різних валів з основним отвором. Посадки в системі вала – це посадки, в яких різні зазори і натяги отримуються сполученням різних отворів з основним валом.

5.7 Взаємозамінність.

Взаємозамінність – це властивість незалежно виготовлених деталей, вузлів машин і приладів забезпечувати можливість складання без допоміжної обробки. Для забезпечення взаємозамінності деталей і вузлів вони повинні бути виготовлені з визначеною точністю, тобто так, щоб їх розміри, форма поверхонь та інші параметри знаходились у межах, визначених при проектуванні виробів.

Базою для здійснення взаємозамінності в сучасному промисловому виробництві є стандартизація.

6 Конструкція засобів вимірювання

Засоби, що використовуються в цій роботі, призначені для точних вимірювань розмірів деталей відносним методом. Крім важільної скоби, всі вони мають окремі індикатори.

На рисунку 4.2.3 зображена конструкція індикаторного нутроміра, призначеного для вимірювання внутрішніх діаметрів.

На рисунку 4.3 зображена конструкція індикаторної скоби з інтервалом вимірювання від 0 до 50 мм, а на рисунку 4.4 – з інтервалом вимірювання від 0 до 25 мм.

На рисунку 4.5 показана конструкція важільної скоби. Ці засоби призначені для вимірювання зовнішніх діаметрів.

7 Методичні вказівки

7.1 Перед початком вимірювань потрібно налагодити засіб вимірювання на нуль за допомогою блока кінцевих мір, розмір якого має дорівнювати номінальному розміру деталі, що буде вимірюватися. При налагодженні нутроміра, крім блока кінцевих мір, потрібна ще струбцина з боковичками, між якими встановлюються вимірювальні стержні нутроміра.

7.2 При вимірюванні індикаторним нутроміром треба знати, що система важелів приладу створена так, що обертання стрілки від нуля праворуч вказує на зменшення розміру, тобто відхилення зі знаком "мінус", а обертання стрілки ліворуч вказує на збільшення розміру, тобто відхилення зі знаком "плюс".

8 Техніка вимірювання

8.1 Вимірювання діаметра втулки.

Спочатку збирається блок кінцевих мір необхідної довжини і закріплюється в струбцині між боковичками, потім між боковичками встановлюються вимірювальні стержні нутроміра. Для налагодження на нуль потрібно коливанням нутроміра знайти граничну точку руху стрілки і обертами обідка поєднати нульовий штрих шкали зі стрілкою.

При вимірюванні втулки нутромір обережно ввести в отвір, що вимірюється. За цим, коливаючи прилад, установлюють його перпендикулярно до осі отвору для знаходження найменшого розміру. Далі визначається відхил стрілки індикатора від нуля. Дійсний розмір дорівнює сумі номінального розміру і показання стрілки приладу з урахуванням знака цього показання.

Рисунок 4.2.1 – Налаштування індикаторного нутроміру:

1 – відліковий пристрій; 2 – нутромір; 3 – боковичок; 4 – струбцина.

Рисунок 4.2.2 – Схема вимірювання індикаторним нутроміром: 1 – регульований вимірювальний наконечник; 2 – корпус; 3 – індикатор; 4 – тримач; 5 – рухомий вимірювальний наконечник

Рисунок 4.2.3 - Індикаторний нутромір НІ:

1 – індикаторна головка, 2 – стакан, 3 – пружина, 4 – центруючий місток, 5 – рухомий вимірювальний стержень, 6 – важіль, 7 – змінний вимірювальний стержень, 8 – контргайка.

Рисунок 4.2.4 – Нутромір електронний трьох точковий

Рисунок 4.2.5 – Нутромір важільний

Рисунок 4.3 – Індикаторна скоба СІ50:

1 – індикатор, 2 – кнопка відводу п’ятки, 3 – теплоізоляційна прокладка, 4 – корпус – скоба, 5 – ковпачок, 6 – переставна п’ятка, 7 – рухома п’ятка, 8 – упор, 9 – затискач індикатора.

Рисунок 4.4 - Індикаторна скоба СІ25:

1 – корпус – скоба, 2 – індикатор, 3 – рухома п'ятка. 4 – переставна п'ятка, 5 – гайка, 6 – ковпачок, 7 – кнопка відводу п’ятки.

Рисунок 4.5 – Важільна скоба СВ:

1 – кнопка відводу п’ятки, 2 – рухома п'ятка, 3 – стрілка, 4 – покажчики границь поля допуску, 5 – шкала, 6 – переставна п'ятка, 7 – корпус – скоба, 8 – ковпачок – стопор, 9 – гайка.

Рисунок 4.5.1 – Важільна скоба електронна

8.2 Вимірювання діаметра вала за допомогою індикаторної скоби СІ 50. При налагодженні цієї скоби слід поставити пересувну п'ятку так, щоб розмір між нею і рухомою п'яткою був на 2 – 3 мм менше номінального розміру. Після цього між п'ятками встановлюють відповідну кінцеву міру і обертанням обідка поєднують нульовий штрих основної шкали індикатора зі стрілкою.

При вимірюванні деталі відхилення стрілки праворуч від нуля буде зі знаком "плюс", а навпаки – "мінус".

8.3 Вимірювання діаметра вала за допомогою індикаторної скоби СІ 25. При налагодженні цієї скоби треба зняти ковпачок, між п'ятками поставити кінцеву міру і за допомогою гайки встановити стрілку індикатора на нуль. При вимірюванні вала треба дивитися на знак "плюс" або "мінус", вказаний на шкалі індикатора.

8.4 Вимірювання діаметра вала за допомогою важільної скоби.

У залежності від діаметра вала береться скоба з діапазоном вимірювання 0 – 25 або 25 – 50 мм.

При налагодженні знімається ковпачок і за допомогою гайки між п'ятками встановлюється кінцева міра, а після цього за допомогою цієї ж гайки стрілка встановлюється на нуль.

Ковпачком фіксується положення стержня. Знімають міру і проводять вимірювання.

Зміст звіту

1. Назва роботи.

2. Мета роботи.

3. Завдання.

4. Ескіз з'єднання з натягом.

5. Метрологічні показники засобів вимірювання.

6. Визначення допустимих похибок вимірювання усіх розмірів.

7. Вибір засобів та результати вимірювання деталей з'єднання.

8. Визначення типу посадок.

9. Схеми полів допусків посадок.

10. Використана література.

11. Висновок.

Рисунок 4.1 – Ескіз з’єднання з натягом

(виконується студентом)

Таблиця 4.2 – Метрологічні показники засобів вимірювання

(заповнюється студентом)В міліметрах

Назва засобів вимірювання	Ціна поділки шкали	Інтервал вимірювання	Похибка вимірювання,	Придатність до вимірювання
Розмір		Висновок
Індикаторний нутромір				4.1
Індикаторна скоба				4.1.1
4.1.2
4.1.3
Важільна скоба				4.1.1
4.1.2
4.1.3

Визначення допустимих похибок вимірювання усіх розмірів за формулою

Допуски:

Для D: TD = D_max-D_min=

d₁: Td₁=d_1max-d_1min=

d₂: Td₂=d_2max-d_2min=

d₃: Td₃=d_3max-d_3min=

Допустимі похибки за формулою

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 73; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!