Тема 3. Будова та функції органів кровообігу, дихання та виділення.

Кров, лімфа, їхній склад та функції. Кров і лімфа складають внутрішнє середовище організму. Вони являються найважливішими рідкими тканинами організму, що приймають участь у різноманітних фізіологічних процесах. В кров і лімфу надходять поживні речовини та кисень, які потім транспортуються до всіх органів і тканин організму. Кінцеві продукти обміну речовин, що підлягають видаленню з організму, надходять до тканинної рідини, потім у кров, яка доставляє їх до органів виділення. Кров здійснює також гуморальний зв’язок між органами і захищає організм від впливу шкідливих речовин та мікроорганізмів.

Завдання 1. Намалювати всі види клітин крові, вказати їхні функції.

Завдання 2. Представити схему зсідання крові, виділивши фактори, що приймають участь у цьому процесі.

Для більш поглибленного ознайомлення з цією темою, слід вивчити відповідні розділи [1, 2, 14, 15, 17], а потім виконувати практичні завдання.

Система органів серцево-судинної системи. Транспортування крові в організмі здійснюється органами кровообігу – серцем і судинами. Діяльність серця і судин регулюється нейроендокринною системою й тісно пов’язана зі змістом їжі (рис. 1.7.).

Для більш поглибленного ознайомлення з цією темою, слід вивчити відповідні розділи [1, 2, 14, 15, 17], а потім виконувати практичні завдання.

Завдання 1. Намалювати схему будови серця, великого та малого кола кровообігу

Органи дихання. Обмін газів між організмом та зовнішнім середовищем називається диханням: в організм надходить кисень, а вуглекислий газ виводиться у навколишнє середовище. Акт дихання складається з трьох процесів: 1) зовнішнього (легеневого) дихання – обмін вищевказаних газів в легенях; 2) внутрішнього (тканинного) дихання – окислювально-відновні процеси, що протікають у клітинах і вимагають доставки до них з цією метою кисню й видалення вуглекислого газу й води, що утворюються; 3) транспорту газів кров’ю (через тканинну рідину), тобто переносу кисню від легенів до тканин та вуглекислого газу від тканин до легенів (рис. 1.8).

Рис, 1.8. Система дихання; 1 – ротова порожнина; 2 – носове порожнина; 3 – язик; 4 – глотка; 5 – надгортанник; 6 – гортань; 7 – стравохід; 8 – трахея; 9, 14 – ліва та права легені; 13 – бронхи; 11, 12 – альвеоли; 15 – нижня щелепа

Дослідження у людини в лабораторних умовах першого процесу (легеневого дихання) дає можливість судити про інтенсивність другого (тканинного дихання) і, отже, про потребу організму в харчових речовинах. Непряма калориметрія являється простим методом визначення затрат енергії за визначений відрізок часу. Особі, що випробовується, на обличчя одягають спеціальну маску, з’єднану з мішком Дугласа, при цьому вдихається атмосферне повітря, а видох робиться тільки в мішок (завдяки наявності відповідних клапанів у масці). Дослідження проводять протягом кількох хвилин (наприклад, 5…10 хв.), потім робиться перерахунок на визначений відрізок часу або цілу добу. За допомогою газових годинників узнають об’єм повітря, що видихається, а в пробі повітря з мішка газоаналізатором визначають вміст кисню й вуглекислого газу. Знаючи зміст повітря, що вдихається і видихається, можна розрахувати кількість спожитого кисню і виділеного вуглекислого газу, а на базі цих даних визначити величину витраченої енергії особою, що випробовувалася (якийсь вид роботи). Відомо, що при окисленні різних органічних речовин споживається строго визначена кількість кисню, а виділяється така ж строго визначена кількість вуглекислоти; відрізняється також кількість енергії, що виділяється при поглинанні 1 л кисню для окислення різноманітних харчових речовин ДК.У зв’язку з цим введено поняття СО₂/О₂ – дихальний коефіцієнт. При окисленні вуглеводів він дорівнює 1,0; при окисленні білків – 0,8; при окисленні жирів – 0,7. При змішаній їжі людини він знаходиться у межах 0,8…0,9.

Для більш поглибленного ознайомлення з цією темою, слід вивчити відповідні розділи [1, 2, 14, 15, 17], а потім виконувати практичні завдання.

Завдання 1. Намалювати схему будови верхніх дихальних шляхів і легенів.

Органи виділення. Основним органом, що служить для виведення з організму кінцевих продуктів обміну, є нирки. Частина вказаних продуктів обміну виділяється через шкіру, нерозчинні продукти обміну – через шлунково-кишковий тракт, а вуглекислота виводиться легенями. Нирками видаляються з організму азотисті шлаки, надлишки води, солей та шкідливих для організму людини речовин (рис. 1.9). Нормальне функціонування нирок забезпечує збереження сталості осмотичного тиску, рН крові, тобто сприяє гомеостазу (постійності внутрішнього середовища організму).

Рис, 1 .9. Будова нирки:

1 – кірковий шар; 2 – мозковий шар; 3 – ниркова миска; 4 – пірамідки;

5 – сечовід

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 55; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!