Завдання 1. Ознайомлення з будовою та функціями нейрогумораль-ної системи регуляції

Будова та функції нервової системи

Нервові механізми включають дуже складну систему клітин (нейронів), взаємопов’язаних своїми відростками між собою та з іншими органами й тканинами. Сприйняття та передача сигналів здійснюється двома видами відростків (дендритами та аксонами) (рис 1.1.). Ці сигнали аналізуються в нейронах, трансформуються у електричні сигнали, які направляються в ті органи, діяльність яких в найбільшій мірі може сприяти пристосуванню обміну речовин і функцій організму до умов, що змінилися.

Рис. 1.1. Будова нервової клітини (а) та синапсів (б, в, г):

I – дендрити нейрона; 2 – тіло нейрона; 3 – аксоматичні синапси; 4 – аксо-дендритичні синапси, сформовані на дендриті, 5 – аксон нейрона; б – шваннівська оболонка; 7 – перехвати Ранв'є; 8 –'шипики на дендритах; 9, 10 –проста та складна синоптичні бульбашки в порожнині синоптичної бляшки;

II – пресинаптична мембрана; 12 – синаптична щілина; 13 – субсинаптична мембрана; 14 – постсинаптична мембрана; 15 – мітохондрії

В передачі нервових імпульсів приймають участь різноманітні іони, специфічні хімічні речовини – медіатори: норадреналін, ацетилхолін, серотонін (5-окситриптамін), γ-аміномасляна кислота та ін. Для їхнього утворення й проявлення активності необхідні харчові речовини – відповідні амінокислоти, вітаміни С, В₁, В₆ та ін.

Для більш поглибленного ознайомлення з цією темою, слід вивчити відповідні розділи [1, 2, 14, 15, 17], а потім виконувати практичні завдання.

Завдання 1. Намалювати нервову клітину, її відростки, підписати їх назву й функції у сприйнятті або передачі дії подразника.

Завдання 2. Перелічити харчові речовини, що необхідні для утворення окремих медіаторів.

Будова і функції окремих частин центральної нервової системи. Скопичення нервових клітин у головному та спинному мозку утворюють центральну нервову систему (рис. 1.2.). Поза неї у різноманітних тканинах розташовані невеликі асоціації нейронів периферійної нервової системи. Найбільш високоорганізовані регуляторні функції властиві корі головного мозку, з нею пов’язані мислення, інтелект людини (рис. 1.3.).

Рис. 1.3. Поздовжній розріз головного мозку:

І – довгастий мозок; 2 – вароліїв міст; 3 – середній мозок; 4 – чотири-горбикове тіло; 5 – проміжний мозок; 6 – гіпофіз; 7 – півкулі переднього мозку; 8 – півкулі мозочка

Основою діяльності нервової системи є рефлекс, тобто відображення організмом дії подразника у вигляді реакції, яка спрямована на збереження постійності внутрішнього середовища (рис. 1.4.). Збудження, викликане подразником, ірадиірує, потім індуцирує гальмування й концентрується у певних центрах кори, звідки надходять сигнали у відповідні виконавчі органи. І.П. Павлов виявив клас умовно-набутих, тимчасових рефлексів, які виникають на базі безумовних, природжених (постійних) й замикаються у корі головного мозку. Умовні рефлекси являються фізіологічним механізмом, що забезпечує пристосування організму до змінних умов середовища впродовж всього життя.

Рис. 1.4. Рефлекторна дуга:

1 – нервові закінчення чутливого волокна в шкірі; 2 – чутливе волокно; 3 – спиняомозкйвий вузол; 4 – центральна частина чутливого волокна; 5 – вставний нейрдн; є –доцентровий нейрон; 7 – рухове нервове волок­но; 8 – нервове закінчення у м'язі????????

Діяльність внутрішніх органів й обмін речовин у всіх тканинах регулюються вегетативною нервовою системою, що складається з симпатичного та парасимпатичного відділів. Обидва вони функціонують узгоджено та тісно пов’язані з центральною нервовою системою.

Для більш поглибленного ознайомлення з цією темою, слід вивчити відповідні розділи [1, 2, 14, 15, 17], а потім виконувати практичні завдання.

Завдання 1. На таблиці або макетах вказати окремі ділянки нервової системи (перемалювати у зошит).

Завдання 2. Намалювати схему безумовного та умовного харчових рефлексів.

Завдання 3. Заповнити графи таблиці 1.1 за наступною формою:

Таблиця 1.1 – Дія вегетативної нервової системи на функції

деяких органів і тканин

Заняття 2. Будова та функції гуморальної ланки регуляції.

До гуморальних ланок регуляції відносяться гормони, що утворюються у спеціальних залозах внутрішньої секреції (ендокринних), а також у тканинах, що мають іншу функцію (стінках шлунку, кишечнику та ін.). Гормони впливають на обмін речовин і діяльність різноманітних органів та надходять до них при допомозі крові, лімфи, тобто рідини (від лат. humor – рідина).

До залоз внутрішньої секреції відносяться гіпофіз, щитовидна залоза, білящитовидна залоза (парна), підшлункова залоза (її хвостова частина), наднирковики, статеві залози. Кожна з них утворює речовини зі специфічною регуляторною дією. Гуморальна система людини регулюється нервовою системою і, в свою чергу, впливає на неї (рис. 1.5)

Всі залози внутрішньої секреції містять багато вітамінів, які беруть участь в обміні гормонів.

Гіпоталамус

Рис. 1.5. Найважливіші ендокринні залози та гормони, що секретуються ними:

АКТГ – адренокортикотропний гормон; ВІП – вазоактивний інтестииальний пептид; ЛГ – лютеїшзуючий гормон; МСГ – меланоцитостимулзовальний гормон; СТГ – соматотропний (зростання) гормон; ТТГ – тиреотропний гормон; ФСГ – фолікулостимулювальний гормон; ХСМ – хоріошчйий

соматомамотропін

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 132; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!