Синдром Едвардса

Синдром Патау

Синдром Дауна

Хромосомні хвороби, пов’язані зі зміною кількості і структури автосом

У 1866 р. англійський лікар Zangdon Down виділив групу хворих із розумовою відсталістю і своєрідними соматичними аномаліями, назвавши захворювання "монголоїдною ідіотією". Проте ще в 1846 р. Seguin описував пацієнтів з такими ж клінічними ознаками, називаючи хворобу "лускатою ідіотією" внаслідок сухості шкіри. Причина захворювання встановлена майже через 100 років після виділення Дауном самостійної нозологічної форми, коли J.Zejlune і співавт. (1959 р.) виявили в цих хворих зайву хромосому з групи G – хромосому 21.

Трисомія 21 є найчастішою хромосомною патологією людини; частота серед новонарождених становить 1:650, у популяції – 1:4000. Співвідношення хлопчиків і дівчаток складає 1:1. Серед хворих на олігофренію хвороба Дауна – найчастіша нозологічна самостійна форма, вона становить, від якої народжуються хворі, часто супроводжується токсикозом, загрозою викидня та ін. У хворих матерів буває несприятливий акушерський анамнез (викидні, мертвонароджені). Середня тривалість вагітності дещо менша нормальної.

Хворі народжуються часто з малою масою і довжиною тіла; окружність голови в 40% випадків не досягає 32 см.

Статичні та мовні функції в дітей із хворобою Дауна розвиваються із затримкою: тримати голову вони починають приблизно з 4-5 міс., сидіти – з 8-9 міс. ходити – до 2 років, перші слова вимовляють у 1,5-2 роки, речення – з 4-5 років.

Діагностика хвороби Дауна в новонароджених здебільшого не викликає труднощів. Ці хворі настільки схожі між собою, що необхідно не тільки діагностувати, але й ''впізнавати'' цю хромосомну аномалію. Здебільшого при цьому синдромі наявний брахіцефальний череп із згладженою потилицею й сплющеним обличчям, косий розтин очей (зовнішній кут вищий, ніж внутрішній), епікант, плями Брушфильда (світлі плями на райдужці), гіпертелоризм, розширений і сплющений ніс, маленькі і недорозвинуті вушні раковини розташовані низько, верхня щелепа недорозвинена. Збільшений "складчастий" язик часто виступає з рота. Високе піднебіння, неправильний ріст зубів, діастема, поперечна посмугованість на губах. У багатьох хворих – коротка шия, широкі кисті з короткими пальцями, вкороченими викривленими V пальцями (клинодактилія), розширені проміжки між I і II пальцями стоп. Трапляються й інші аномалії: синдактилії, деформації груднини, вкорочення трубчастих кісток, гіпоплазія таза. Специфічною ознакою хвороби Дауна є низький хриплий голос. Зріст хворих нижче середнього, постава порушена: плечі опущені, голова і тулуб під час ходи нахилені вперед. Шкіра зазвичай суха, на обличчі злущується, щоки з характерним рум'янцем. Досить часто можна виявити недорозвинені зовнішні статеві органи, пупкові і пахвові грижі, расходження прямих м'язів живота. Трапляються природжені вади серця, шлунково-кишкового тракту та інших органів.

Для хвороби Дауна характерні такі дерматогліфічні особливості: поперечна борозна на одній або обох долонях, одна згинальна борозна на V пальці, дистальне розташування осьового трирадіуса, частота ульнарних петель вища, а завитків на пальцях – нижча, ніж у популяції. Серед неврологічних симптомів відзначаються м'язова гіпотонія, порушення функції вестибулярного апарату, достатня моторика. Розумова відсталість при повній трисомії 21 виявляється майже у всіх хворих, причому, в основному, це олігофренія на стадії імбецильності (65-90%). В інших хворих діагностується дебільність та ідіотія в однаковому співвідношенні.

Недорозвинення інтелекту тотальне. Мислення хворих сповільнене, емоції поверхневі, малодиференційовані. Діти, зазвичай, ласкаві, добро­зичливі, прихильні, добре засвоюють нескладні життєві поняття і навички.

При хворобі Дауна інтелектуальний дефект виявляється більше з віком хворих. Середній IQ дітей 10 років і старше складає всього 24.

При мозаїчному варіанті хвороби Дауна значно частіше трапляється легка розумова відсталість, можливий також і нормальний інтелект.

Тривалість життя при хворобі Дауна на даний час значно збільшилася, хоча залишається меншою, ніж у популяції.

Найчастішою цитогенетичною формою хвороби Дауна є проста (регулярна) трисомія – 90-93% випадків, 3-4% хворих мають транслокаційний варіант і 3-4% – мозаїчний варіант хвороби. Виявлення часткової трисомії 21 у багатьох хворих із фенотипом хвороби Дауна показало, що всі особливості клінічного симптомокомплексу пов'язані з трисомією невеличкого сегмента довгого плеча хромосоми 21-21g22. При частковій трисомії 21, що не включає цієї ділянки, хворі розумово відсталі, з неспецифічною клінікою.

Медико-генетичне консультування. Розрахунки генетичного ризику істотно різняться залежно від цитогенетичної форми захворювання.

Якщо в пацієнта виявлено транслокаційний варіант хвороби Дауна, то обов'язково досліджують каріотип батьків. Вияв в одного з батьків збалансованої транслокації вказує на те, що при наступних вагітностях необхідна внутрішньоутробна діагностика за допомогою амніоцентезу, тому що ризик народження дитини з хворобою Дауна в такому випадку підвищений. Так, при транслокації типу 13/21, виявленої в батька, ризик становить 2,5%, а в матері – близько 10%. Якщо в одного з батьків виявлена транслокація типу 21/21, то ризик становить100%.

Практика медико-генетичного консультування показала, що амніоцентез доцільний у випадках, коли ризик народження дитини не менше 1%, є різні збалансовані транслокації або мозаїцизм в одного з батьків, коли вік матері перевищує 35 років.

При трисомній формі хвороби Дауна ризик народження хворої дитини залежить від віку матері: до 35 років його вважають близьким до 1%, до 40 років – 1%, а в 45 років і старше – близько 3%.

Вважається, що в 10% матерів, які мають дітей із синдромом Дауна, трапляється мозаїцизм. При мозаїцизмі батьків генетичний ризик варто вважати близьким до 30%, тобто близьким до ризику народження дитини з трисомією 21 у жінок із хворобою Дауна.

Частота синдрому серед новонароджених становить 1:7000. Обидві статі уражаються з рівною частотою.

Майже в 50% вагітність ускладнюється багатоводдям. Маса при народженні значно нижча норми: часто в пологах відзначається асфіксія.

Клінічна картина типова: мікроцефальний череп із низьким скошеним чолом, втисненими скроневими ділянками і дефектами шкіри. Очні щілини вузькі, розташовані горизонтально, характерний очний гіпотелоризм. Відзначається очна патологія: мікрофтальмія, колобоми, помутніння рогівки. Ніс сплюснутий, широкий, із впалим переніссям і тупим втягнутим кінчиком. Вушні раковини розташовані дуже низько, маленькі мочки притиснуті до голови, завитки неправильної форми, козелок гіпоплазований. Неправильний розвиток кортієвого органа часто призводить до глухоти.

Однією з основних ознак синдрому є "заяча губа" і "вовча паща". Аномалії з боку кістково-м'язової систем відзначаються у вигляді полідактилії, флексорного положення кистей зі своєрідним розміщенням пальців: II-IV-зігнуті, приведені до долоні і перекриті I і V пальцями. У дітей діагностують пупкові і пахвові грижі, аномалії зовнішніх статевих органів: крипторхізм, гіпоспадію, гіпоплазію мошонки і статевого члена в хлопчиків та гіпертрофію клітора і соромітні губ у дівчаток. Діти, які прожили більше 3 міс. мають глибоку розумову відсталість, у них різко виражений моторний недорозвиток, часто трапляється судомний синдром.

При патологічному дослідженні спостерігаються множинні дефекти розвитку майже всіх систем органів. Мосо мозку зменшена, недорозвинені або відсутні нюхові тракти і цибулини, мозок часто не розділений на півкулі, відзначається гіпоплазія лобних часток і перехрестя зорового нерва, мозочка, агенезія мозолистого тіла, гідроцефалія. Майже завжди виявляють аномалії серця та судин: дефект міжшлуночкової і міжпередсердної перегородок, незарощення артеріальної протоки, патологія клапанного апарату, стеноз легеневої артерії. Половина хворих із синдромом Патау мають вади розвитку нирок і сечовивідних шляхів: кістозна нирка, гідронефроз, дисплазія нирок, подвоєння нирок та ін. Досить часто трапляються різні дефекти й аномалії розміщення органів травлення: аномалії поворота кишечнику, патологія брижі, дивертикул Меккеля, кістозно-фіброзні зміни підшлункової залози. У 50% дівчаток спостерігається подвоєння піхви та дворога матка.

Дерматогліфічні зміни характеризуються поперечною долонною складкою, дистальним розташуванням осьового трирадіуса, підвищеною частотою радіальних петель і дуг, в основному, на І пальці руки, частота візерунків на тенарі підвищена.

Цитогенетичні обстеження виявляють регулярну трисомію хромосоми 13 у 80% спостережень. В інших випадках відзначаються різноманітні форми мозаїцизму за участю трисомного клону, транслокації, звичайного типу I (13 gDg). Описані випадки часткової трисомії 13, що є наслідком перицентричної інверсії або збалансованої транслокації у батьків.

Якщо при мозаїцизмі трапляються, в основному, ті ж фенотипові ознаки, що й при "регулярній" трисомії, то клінічні симптоми часткової трисомії хромосоми 13 можуть відрізнятися від класичного синдрому Патау залежно від того, який фрагмент знаходиться в трисомному стані.

Прогноз для життя при синдромі Патау несприятливий, середня тривалість життя 130 днів: 60% хворих помирають впродовж перших 3 міс. після народження, тільки близько10% дітей живуть більше року.

Трисомію за групою Е вперше описали J.Edwards та співавт. (1960 р.). Серед новонародженх синдром трапляються з частотою близько 1:7000, дівчатка хворіють у 3 рази частіше, ніж хлопчики. І.В.Лур'є, Г.І.Лазюк висловлюють думку про стабілізувальну дію Х-хромосоми під час аберацій 18-ї пари, тоді як зиготи з трисомією 18, що мають чоловічий генотип, елімінуються. Можливо також частіше запліднення яйцеклітини із зайвою хромосомою 18 сперматозоїдом, що має Х-хромосому. Середній вік матерів – 32,5 року, батьків – 35 років.

Тривалість вагітності перевищує нормальну (у середньому 42 тижні), діагностують слабку активність плода, багатоводдя, плацента малих розмірів, часто виявляється тільки одна пупкова артерія; багато дітей народжується в стані асфіксії, з дуже низькою масою тіла і різкою гіпотрофією.

Фенотипові прояви синдрому Едвардса досить характерні. Череп доліхоцефалічний, здавлений з боків, із низьким чолом і широкою виступаючою потилицею; іноді трапляється мікроцефалія або гідроцефалія. Надочні валки згладжені, очні щілини вузькі, спостерігається епікант, птоз, трапляється очна патологія: мікрофтальмія, колобома, катаракта. Перенісся втиснене, але спинка носа тонка, виступає, вушні раковини розташовані дуже низько, часто відсутні мочка і козелок, недорозвинені завитка і протизавитка. Характерна мікроретрогнатія. Рот маленький, трикутної форми з короткою верхньою губою; піднебіння високе, іноді з щілиною, шия коротка, часто з крилоподібною складкою.

Відмічаються різноманітні аномалії опорно-рухового апарату: грудна клітка розширена, груднина вкорочена, таз вузький, кінцівки деформовані, обмежена рухливість кульшових суглобів, описані вивихи стегна. Кисті та пальці короткі, клинодактилія V пальців кисті, дистально розташований і гіпоплазований I палець кисті, згладжений тенар. Пальці стиснуті в кулак за типом «флексорної аномалії»: II і V пальці розташовані поверх і прикривають притиснуті до долоні III і IV пальці: I палець стопи короткий і широкий, синдактилія II і III пальців. Типова для трисомії 18 форма стопи у вигляді "качалки". Характерна загальна м'язова гіпотонія. У хлопчиків часто трапляються крипторхізм, гіпосподія, у дівчаток – гіпертрофія клітора.

Інтелектуальний дефект відповідає олігофренії на стадії ідіотії або глибокої імбецильності, і тільки в поодиноких випадках мозаїчного варіанта хромосоми 18 розумова відсталість слабше виявлена. Часто в таких хворих розвивається судомний синдром.

Дерматогліфічна картина при синдромі Едвардса має декілька відмінних ознак: велика частота дуг на подушечках пальців рук (приблизно в 10 разів вища, ніж у популяції), часто відсутня дистальна згинальна складка на пальцях, у третини хворих виявляється поперечна долонна борозна, кількість гребінців збільшена, осьовий трирадіус зазвичай розташований дистально.

На автопсії при синдромі Едвардса знаходять велику кількість вад розвитку майже всіх органів і систем. З різною частотою трапляється аномалії ЦНС: аплазія або гіпоплазія мозолистого тіла, гіпоплазія мозочка, атрофія мозкових звивин. Майже 95% пацієнтів із синдромом Едвардса мають вади серця та великих судин, найчастіше трапляється дефект міжшлуночкової перегородки і незарощення артеріальної протоки. Близько половини всіх випадків трисомії 18 супроводжуються природженими аномаліями органів травлення: порушення розміщення кишечнику, дивертикул Меккеля, атрезія стравоходу або анального отвору. З такою ж частотою трапляються вади розвитку сечостатевої системи – часточкова або підковоподібна нирка, дуплікація сечівника, гіпоплазія яєчників.

Під час цитогенетичного обстеження у 80% випадків виявляють трисомію 18, а в 10% хворих – мозаїцизм. Описано випадки транслокаційного варіанта, подвійної анеуплоїдії типу 48, XXY +18 за участю трисомного за хромосомою 18 клону.

Прогноз для життя несприятливий, середня тривалість життя хлопчиків 2-3 міс., дівчаток – 10 міс., 30% хворих вмирають протягом першого місяця життя, до року доживає лише 10% хворих. При мозаїчних варіантах прогноз для життя дещо кращий.

Синдром «котячого крику» (синдром 5Р^–)

Частота даної патології серед новонароджених становить 1:50000. Співвідношення статей – хлопчики: дівчатка – 1:1,6.

Основними фенотиповими ознаками синдрому є низька маса тіла при народженні (близько 2600 г), мікроцефалія, кругле, "місяцеподібне" обличчя на перших роках життя і вузьке обличчя в більш старшому віці, антимонголоїдний розтин очей, епікант, гіпертелоризм, косоокість, катаракта, осередки депігментації сітківки, атрофія зорових нервів, сплюснута спинка носа, високе піднебіння, у деяких хворих із щілиною; мікроретрогнатія. Вушні раковини деформовані і розташовані нижче звичайного, іноді з преарикулярною заглибиною. Часто відмічаються дефекти кістково-м'язової системи: клинодактилія мізинців рук, синдактилія пальців ніг, косолапість, м'язова гіпотонія, розходження м'язів живота, пупкові та пахвові грижі.

Патогномонічним симптомом є своєрідний крик під час народження, що нагадує лемент кішки. Він присутній у дітей першого року життя і пов'язаний як із порушенням ЦНС, так і зі змінами гортані (зменшення надгортанника, звуження щілини гортані, набряк слизової оболонки).

При синдромі 5Р^- зазвичай присутня глибока розумова відсталість (імбецильність та ідіотія), недорозвиток мови, виражена затримка фізичного і моторного розвитку, парези кінцівок.

Дерматогліфічна картина специфічних ознак не має, хоча відмічається ряд змін: поперечна долонна складка, дистальне розташування трирадіуса.

При патолого-анатомічних дослідженнях виявляють дифузну атрофію мозку, мозочка, гідроцефалію, рідше вади серця, нирок, легень, дисплазію тимуса.

Моносомія за довгим плечем і часткові трисомії хромосоми 5 мають менш чіткі симптомокомплекси.

Інтелектуальний дефект виражений більше при частковій моносомії за довгим плечем, ніж при часткових трисоміях.

Прогноз відносно життя при часткових трисоміях та моносоміях хромосоми 5 залежить від вираженості симптомів, більшість хворих доживають до підліткового віку.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 116; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!