Тема 3. Країни Західної Європи 1 страница

Канада

США у 1980-2003 рр.

США в 60-70-х рр.

США в 40-50-х рр.

Тема 2. США і Канада

1. Зміцнення міжнародного статусу США внаслідок Другої світової війни

США зробили великий внесок у розгром нацизму й мілітаризму в роки Другої світової війни. Людські втрати країни обчислювалися 322 тис. вбитих й 800 тис. поранених, тих, що потрапили до полону та зникли безвісти.

Проте США, на території яких не велися воєнні дії, виявилися майже єдиною країною, чия економіка вийшла з Другої світової війни значно зміцнілою. Вартість промислової продукції США становила 2/3 вартості промислової продукції всього світу, за винятком країн комуністичного блоку. Вони зосередили у себе 73% світового золотого запасу, за 5 років війни чистий прибуток американських компаній досяг 87 млрд доларів, а середньорічні темпи зростання становили 18,7%.

Основні суперники США або тимчасово вибули з конкурентної боротьби (Німеччина, Японія), або потрапили у фінансово-економічну залежність від США (Велика Британія, Франція). США скористалися з цієї обставини, щоб оволодіти новими ринками, збільшити експорт товарів і капіталу, створити велику "імперію долара".

На 1945 р. США досягли найвищого за свою історію рівня військової могутності. Військово-морські та військово-повітряні сили базувалися на основних напрямках світових комунікацій і в найважливіших стратегічних пунктах. Наприкінці війни збройні сили країни налічували 12 млн вояків. США монопольно володіли атомною бомбою.

Якщо до другої світової війни зовнішньополітичний курс країни визначала політика ізоляціонізму, то зі зростанням економічної та військової могутності відбулася його кардинальна зміна у бік опертя на військову силу, прагнення посилити свій вплив на перебіг подій у всіх країнах світу. Оптимальною, під кутом зору правлячих кіл США, формою устрою міжнародних відносин був би "мир на американський манір" — "Раx Аmеrісаnа".

В умовах конфронтації з СРСР основними цілями зовнішньополітичного курсу США стали зміцнення національної безпеки, створення союзу західних країн, протидія поширенню комунізму.

25 червня 1947 р. конгрес ухвалив закон про національну безпеку, що вперше в американській історії вводив посаду міністра оборони. Крім того, було створено Раду національної безпеки (РНБ) та Центральне розвідувальне управління (ЦРУ).

Доктрину "стримування комунізму" було запропоновано радником посольства США у Москві Дж. Кеннаном у лютому 1946 р. та опубліковано в липні 1947 р. в журналі "Форін афферс". Вона передбачала захист усього західного світу від можливого проникнення комунізму.

Боротьбі проти зростання впливу комунізму в Туреччині та Греції було присвячено "доктрину Трумена", з якою президені США виступив 12 березня 1947 р. на об'єднаному засіданні обох палат конгресу. Трумен закликав терміново асигнувати 400 млн дол. на подання допомоги грецькому і турецькому урядам.

Показником міжнародного авторитету США, що зріс, став 'їхній особливий вплив під час створення Північноатлантичного блоку (НАТО) 1949 р. Американські генерали посіли чолові позиції в його керівництві.

Значно посилила роль США у світі реалізація плану Маршал-ла, коли було подано економічну допомогу 16 країнам Європи.

Отож, Сполучені Штати Америки після Другої світової війни перетворилися в державу — лідера західного світу.

2. Особливості економічного розвитку

Після смерті Ф. Делано Рузвельта 12 квітня 1945 р. президентом Сполучених Штатів за крнституцією став віце-президент Г. Трумен. На той час він не мав ні авторитету, ні досвіду у вирішенні як внутрішніх, так і зовнішніх проблем.

Трумену довелося розробляти політичну стратегію країни у досить стислі строки. Уряд Трумена потурбувався про адаптацію до мирного життя демобілізованих військовослужбовців та ухвалив закон, найменований "Солдатським біллем про права". Колишні солдати й офіцери дістали суттєві пільги у царині освіти, в отриманні кредитів і відкритті свого бізнесу. Прагнучи уникнути масового безробіття, що загрожувало (за прогнозами, 8 млн осіб), серйозних соціальних конфліктів, адміністрація Трумена розробила систему заходів, шо дістала гучну назву "справедливий курс" (за аналогією й водночас на відміну від "нового курсу" Ф. Рузвельта). Цією назвою й заведено позначати діяльність адміністрації демократів до початку 50-х рр.

Намічалися заходи з відвернення інфляції іг різкого підвищення вартості життя, однак у процесі переведення промисловості на рейки мирної економіки не пощастило уникнути зниження прибутків більшості американців. Спостерігалося зростання безробіття й цін. Якщо під час війни страйки було заборонено, то у повоєнний час вони знову поновилися. Зростав вплив профспілок, що налічували у своїх лавах понад 15 млн душ. Адміністрація Трумена намагалася вберегти країну від хаосу страйкового руху і прийняла низку важливих законів.

У 1947 р. було прийнято закон Тафта—Хартлі (Національний закон про відносини робітників і підприємців). Новий закон суттєво обмежував право робітників на страйк. Страйки державних службовців було зовсім заборонено. Також заборонялися організовані страйки солідарності. Запроваджувалася система примусового арбітражу в особливо загрозливих трудових конфліктах.

Після Г. Трумена президентом США став лідер республіканської партії генерал Д. Ейзенхауер, знаний полководець другої світової війни. Його політика в царнні економіки полягала в обмеженні державного регулювання і втручання у справи бізнесу. За час правління президента Д. Ейзенхауера (1953—1960 рр.) покращилося матеріальне становище великої кількості людей: більше половини американців за рівнем доходів стали середнім класом, який має власні будинки, автомобілі тощо. Популярною стала ідея "суспільства загального благоденства".

"Ера Ейзенхауера" збіглася з розгортанням науково-технічної революції, що виявилась у зростанні нових галузей економіки, докорінному перетворенні старих галузей, у масовому впровадженні автоматизації та електроніки, другого покоління ЕОМ.

А втім, у 1950—1960 рр. стало помітним відставання темпів зростання економіки США від інших розвинених країн. Якщо у США середній щорічний приріст ВНП у цьому десятиріччі дорівнював 3,2% (у Великій Британії ше нижче — 2,7%). то в Італії — 5, Японії — 8,2, у Західній Німеччині — 8,6%. У листопаді 1960 р. було офіційно оголошено, що золоті запаси США дорівнюють 18 млрд доларів, тобто опинилися на найнижчій позначці після 1940 р. Хоча в 50-ті рр. обсяги виробництва основних галузей виробництва були досить великими, проте цей рівень не був постійним, почастішали спади.

З. Наростання консервативних тенденцій у внутрішньополітичному житті

На початку 50-х рр. США охопив розгул маккартизму — реакційної політичної течії, що дістала свою назву від прізвища сенатора Джсоефа Маккарті, який очолював сенатську підкомісію з питань розслідування антиамериканської діяльності. Маккартисти розпалювали антикомуністичну істерію, переслідували всіх, хто виявляв вільнодумство.

У 1950 р. набрав чинності закон Маккарена, який зобов'язував компартію та деякі інші організації зареєструватися в міністерстві юстиції як "підривні" організації. Відмова від реєстрації каралася 5-річним тюремним ув'язненням і штрафом у розмірі 10 тис. доларів.

Багатьох керівних працівників компартії та її активістів заарештували й судили за те, то вони обстоювали свої переконання. Сотні громадських організацій США було оголошено "підривними". Переслідувань зазнавали видатні діячі науки, мистецтва, літератури і освіти. Чимало видатних американців, у тому числі уславлений кіноактор Ч. Чаплій, покинули країну. У "не-благонадійних" осіб брали відбитки пальців, багатьох із них на вимогу Федерального бюро розслідувань (ФБР) звільняли з роботи. Понад 2,5 млн державних службовців пройшли перевірку на "лояльність".

Діяльність сенатора Дж. Маккарті та його помічників дістала назву "полювання на відьм. Маккарті у своїх підозрах дійшов до того, що звинуватив комуністів у проникненні до сенату. Ця антикомуністична істерія викликала невдоволення широкої громадськості. Парламент у грудні 1954 р. засудив його поведінку.

Перевірте себе

1. Який економічний потенціал мали США після завершення Другої світової війни?

2. Доповніть фразу: "Наприкінці війни збройні скли країни налічували..."

3. Хто був автором доктрини "стримування комунізму"?

4. Яку назву мав внутріполітичний курс адміністрації Г. Трумена?

5. З чиїм ім'ям пов'язаний термін "маккартизм"?

Виконайте завдання

1. На стрічці часу позначте основні події в житті Сполучених Штатів а 1945 р. по 1960 р.

2. Поясніть зростання позицій США у повоєнному світі.

Питання для обговорення у групі

Що, на вашу думку, означає термін "Рах Аmеrісаnа"?

Робота з джерелами

Із книги П. Кальвокорессі "Світова політика після 1945 року"

Трумен значно відрізнявся від Рузвельта і усвідомлював цю різницю. Він був американцем, який обіймає високу посаду, але при цьому не був фігурою світового масштабу, людиною, яку поважають за її якості, якій більше притаманна простота й прямота, ніж вишуканість, а політична рішучість заступає політичну витонченість, типовим американцем, що має певний набір елементарних принципів та ідеологічних постулатів. Там де менш типовий Рузвельт звичайно надавав перевагу прагматизмові, Трумен проводив політику за всіма правилами, і там, де Рузвельт опікувався проблемою відносин двох великих держав, Трумен бачив головний конфлікт між комунізмом і ще більш розпливчатим поняттям "нитиком унізм". Проте Трумен був типовішим американцем кінця 40-х років та був схильний вважати зустріч американців із росіянами в центрі Європи протистоянням систем і цивілізацій, а не держав".

• Запитання до джерела

У чому автор убачає докорінну відмінність між Рузвельтом і Труменом?

Запам'ятайте дати:

• 1947 р. — прийняття закону Тафта—Хартлі.

• 1950 р. — прийняття закону Маккарена—Вуда про внутрішню безпеку.

1. Внутрішня та зовнішня політика адміністрації Дж. Кеннеді та Л. Джонсона

У 1960 р. президентом США було обрано молодого демократа Джона Кеннеді, якому на той час виповнилося 43 роки.

Основою діяльності Кеннеді на посаді президента стала концепція "нових рубежів", спрямована на збереження і зміцнення позицій США на міжнародній арені.

Стратегію економічного зростання Кеннеді вбачав у збільшенні капіталовкладень в економіку, оптимальному використанні досягнень НТР, підвищенні кваліфікації та освіти працівників, на всіх рівнях.

Програма уряду передбачала підвищення мінімуму погодинної оплати праці, збільшення строків виплати субсидій з безробіття, допомогу збіднілим фермерам, розширення житлового будівництва. Крім того, передбачалися комплексна програма заходів із переустрою районів хронічної депресії, зокрема субсидії приватним фірмам і муніципалітетам, збільшення допомоги для переусгрою міст, програма професійної перепідготовки безробітних.

Американці пам'ятають і часто повторюють слова президента Дж. Кеннеді: "Не питай, що країна може зробити для тебе, питай, що ти можеш зробити для країни". У них міститься глибока філософська думка: будь-яка ініціатива, спрямована на поліпшення добробуту американців, знайде в суспільстві підтримку.

І справді, програма адміністрації демократів досягла серйозних успіхів. Коли Кеннеді взявся за кермо влади, ВНП становив 500 млрд доларів, а 1964 р. він досяг 622,3 млрд, тобто збільшився на 25%. Отже, щорічний приріст дорівнював 5,6%, тоді як демократи під час кампанії 1960 р. обіцяли 5%.

У сфері зовнішньої політики президент Кеннеді намагався збільшити вплив США на перебіг подій у світі й не допустити експансії комунізму. Водночас уряд Кеннеді почав реалістичніше оцінювати свої можливості у світі, ясніше усвідомлювати соціально-економічні фактори. Сам Кеннеді неодноразово підкреслював необхідність провадити більш гнучку й реалістичну зовнішню політику.

Багатообіцяльна кар'єра Джона Кеннеді обірвалася трагічно: 22 листопада 1963 р. під час поїздки до м. Даллас, штат Техас, його було смертельно поранено. За усталеною версією, стріляв убивця-одинак Лі Харві Освальд, якого незабаром було застрелено у поліцейській дільниці. Проте донині багато обставин цього "вбивства XX століття" залишилися нез'ясованими, а правосуддя досі не може (або не хоче під тиском певних кіл) дати відповідь на всі запитання, пов'язані з трагічною смертю 35-го президента США.

Згідно з конституцією США посаду президента країни обійняв віце-президент Ліндон Джонсон.

8 січня 1964 р. у першому посланні про становище країни президент Л. Джонсон урочисто проголосив початок "безкомпромісної війни проти бідності в Америці"- 16 травня того ж року він надіслав до конгресу спеціальне послання "Про війну проти бідності", на основі якого було ухвалено відповідний закон, що став основним напрямом діяльності адміністрації Джонсона. Однак реалізація цієї програми виявилася малоефективною. Хоча, за офіційними даними, кількість бідняків 1968 р. скоротилася до 25 тис, це скорочення обумовлювалося не стільки державними програмами допомоги, скільки високою економічною кон'юнктурою 60-х рр.

Авторитет адміністрації Л. Джонсона відчутно знизила розпочата 1964 р. масштабна війна у В'єтнамі.

Особливо активно розвинувся молодіжний антивоєнний рух, оскільки молодих американців аж ніяк не вабила перспектива загинути в ім'я стратегічних інтересів Білого дому, які для більшості з них були чужими й незрозумілими.

У січні 1973 р. було підписано Паризьку угоду про припинення війни та відновлення миру у В'єтнамі. Аналізуючи "уроки В'єтнаму", Генрі Кіссінджер (державний секретар США) згодом зазначав: "Після гіркого досвіду В'єтнаму Америка дізналася, що вона не має такої могутності, шобн вирішувати кожну проблему. Ми знаємо, що наш вплив має межі".

Однією з найгостріших внутрішньополітичних проблем США, що сягає корінням у далеке минуле, є расова проблема. Особливо гостро вона стояла перед країною у 50-60-ті рр. Незважаючи на проголошену конституцією рівноправність американських громадян, США залишалися країною расової нерівності й дискримінації.

Наприклад, Верховний суд США 1954 р. скасував роздільне навчання негритянських та білих дітей. Але расисти відмовилися підкоритися цьому рішенню. Коли група негритянських школярів у Літл-Рок (штат Арканзас) намагалася відвідувати школу, в якій навчалися білі діти, расисти вдалися до терору.

На початку 60-х рр. негритянський рух вийшов на новий етап. Він мав характер -масової боротьби за соціальні права, досягнення справді громадянського рівноправ'я і доступу до політичної влади.

"Довге гаряче літо" 1967 р. за масштабом і силою негритянських повстань перевершило всі попередні: 120 міст було охоплено повстаннями. Найбільше сталось у липні 1967 р. в Детройті, столиці автомобільної імперії Форда. Визнаним лідером негритянського руху став Мартін-Лютер Кінг, священик, лауреат Нобелівської премії миру, який провадив велику громадську роботу.

Вбивство Мартіна-Лютера Кінга у 1968 р. поставило країну на межу громадянської війни. За один тігждень — із 4 до 11 квітня 1968 р. — повстання негрів охопили стільки ж міст, що й за весь попередній рік. На придушення расових безладів влада кинула 100 тис. поліцейських, національних гвардійців і солдатів. Усього за час "чорних бунтів" 1964-1969 рр. загинули 250 осіб, було поранено майже 11 тис. американців, переважно чорних.

Наростання расових проблем у країні, вкупі з в'єтнамською війною та невтішними наслідками боротьби з бідністю, стали основними причинами поразки демократів під час президентських виборів у листопаді 1968 р.

2. Загострення внутрішньополітичної боротьби у 70-ті рр. "Уотергейтська справа"

На президентських виборах 1968 р. переміг республіканець Р. Ніксон.

Президент Ніксон прийшов у Білий дім, коли в 1969—1970 рр. позначив.ся серйозний спад в економіці, особливістю якого стала інфляція, що швидко зростала.

З метою оздоровлення економіки Ніксон проголосив "нову економічну політику". Президентським декретом у країні було оголошено надзвичайний стан. Намагаючись стимулювати капіталовкладення і споживчий попит, уряд надав компаніям значні податкові пільги, скоротив прибутковий податок, скасував акцизний податок на продаж легкових автомобілів, проте водночас установив державний контроль над цінами і заробітною платнею. У цьому вбачали сдиний шлях стримування інфляції. Тимчасово було припинено конверсію долара в золото і введено додатковий 10-процентний податок на переважну частину імпорту; було оголошене також про скорочення допомоги іншим державам.

Ця політика принесла свої плоди.

На виборах 1972 р. Р. Ніксон здобув переконливу перемогу над демократом Макговерном, діставши 60,7% голосів проти 37,5% у суперника. Одначе проведення виборів і початок другого терміну президентства Ніксона відбувалися на хвилі найбільшої в повоєнній історії політичної кризи — "Уотергейту" (за назвою адміністративно-житлового комплексу, де мали місце ці події). Ця криза стала наслідком посилення політичного протистояння в країні, викликаного наростаючими проблемами у внутрішній та зовнішній політиці.

Сутність цієї кризи полягала в тому, що в червні 1972 р. під час передвиборної кампанії люди зі штабу республіканської партії були заарештовані поліцією у приміщенні національного комітету демократичної партії. У них було знайдено апаратуру для підслуховування, портативну рацію та інші компрометуючі докази. Американська преса розцінила цю подію як "страшенний акт політичного шпигунства", сліди якого ведуть у Білий дім.

Проти семи учасників скандального інциденту було порушено кримінальну справу. У 1973 р. юридичний комітет палати представників конгресу США звинуватив президента Р. Ніксона у причетності до цієї' оборудки, а також у зловживанні владою, і порушив питання про імпічмент (відставку) президента. Р. Ніксон довго боровся з конгресом за своє реноме, але в серпні 1974 р. таки визнав, що перешкоджав розслідуванню "Уотергейтської справи" з політичних міркувань, і зробив заяву про свою відставку. Посаду президента обійняв віце-президент Джералд Форд.

Феномен "Уотергейтської справи", з одного боку, свідчив про напружену політичну боротьбу між республіканцями і демократами, про численні факти корупції у вищих ешелонах влади. Але водночас перший в історії США імпічмент переконливо довів життєздатність американської демократії та вірність конституції всіх гілок влади і громадян країни, які з розумінням поставилися до розв'язання найбільшої політичної кризи в США.

3. Другий етап науково-технічної революції

У другій половині 70-х рр. розпочалася довгострокова структурно-технологічна перебудова економіки, сутність якої полягала в докорінному технічному переоснащенні виробництва на основі новітніх досягнень НТР. Метою великих програм були пошук нових енергозберігальних технологій, що став особливо важливим після енергетичної кризи; досягнення якісно вищого рівня продуктивності пралі; економія дефіцитних видів сировини; кардинальне поліпшення паливно-енергетичного балансу, впровадження енерго- та матеріалозберігальних засобів виробництва.

Найбільш кваліфіковані наукові кадри готувались у ряді провідних, переважно приватних, вишів США, серед яких Гарвардський, Стенфордський, Прінстонський, Колумбійський, Йєльський, Каліфорнійський університети, Массачусетський технологічний інститут.

Особливу увагу американці приділяли освоєнню космосу, що було стимулом розроблення нових технологій, прямо пов'язувалося з во-снно-технічними дослідженнями й забезпечувало престиж країни.

16 червня 1969 р. НАСА (космічне агентство США) здійснило запуск космічного корабля "Аполлон-П" з метою висадження першої людини на поверхню Місяця. Коли корабель наблизився до Місяця, посадковий модуль відокремився від орбітального ступеня і здійснив м'яку посадку на поверхню Місяця в районі, що називається Морем Спокою. Двоє астронавтів, Ніл Армстронг і Едвїн Оддрін, провели на Місяці близько 2,5 години. У 1969-1972 рр. відбулося загалом 6 посадок американських "Аполло-нів" на поверхню супутника Землі, загальна вартість яких склала приблизно 25 млрд доларів.

У 70-ті рр. НАСА спромоглося сконструювати корабель багаторазового використання "Спейс шаттл" ("Космічний човник"), що міг приземлятися як звичайний літак.

Окрім освоєння космосу, вчені та інженери США досягли значних успіхів у розробленні копіювальних апаратів ("ксерокс" 1959 р.), створення персональних комп'ютерів, які вперше з'явилися на ринку у 1981 р., стільникового телефонного зв'язку та багатьох інших речей, без яких ми вже не можемо обійтися сьогодні.

Науково-технічна революція у США великою мірою визначає рівень розвитку виробництва, сприяє зростанню авторитету країни на міжнародній арені.

Перевірте себе

1. Що ви знаєте про сім'ю 35-го президента США?

2. Яких успіхів в економіці.досягли США за президента Дж. Кеннеді?

З. Яка подія сталася 22 листопада 1963 р.?

4. Яку мету ставила адміністрація Л. Джонсона у внутрішній політиці?

5. Хто був лідером боротьби за громадянські права негрів США і як склалася ного доля?

6. Що ви знаєте про "Уотергейтську справу"?

7. Назвіть імена перших американських астронавтів, які висадилися на Місяці.

Виконайте завдання

1. На стрічці часу позначте основні події американської історії.

Питання для обговорення у групі

1. Яке місце в новітній історії США посів Дж. Кеннеді?

2. Американці вважають свою країну найдемократичнішою у світі. Якщо ви погоджуєтеся з цією тезою, наведіть аргументи на її користь; якщо ні, то спростуйте її.

3. Які досягнення НТР ви вважаєте найбільш важливими для людства?

Робота з джерелами

Із промови президента США Джона Ф. Кеннеді 10 червня 1963 р. у Вашингтонському університеті

"Сполучені Штати не домотаються "Рах Атегісапа", накидаючи його іншим державам за допомогою зброї. В епоху, копи великі держави мнють ядерну зброю, тотальна війна є абсурдом. Це є абсурдом тому, що один-єдиний ядерний заряд у десять разів перевищує силу всіх снарядів, випущених союзниками під час другої світової війни. Тотальна війна є абсурдною тому, що смертельно отруєні продукти ядерного вибуху будуть розповсюджені до найніддаленіших куточків земної кулі. Сьогодні мільярди доларів, які витрачаються на закупівлю озброєння з єдиною метою — бути впевненими в тому, що воно ніколи нам не знадобиться, необхідна витрачати на підтримання миру. Тому що накопичення таких запасів не є надійним гарантом миру.

По-друге, наше ставлення до СРСР... Ми, американці, відчуваємо глибоку відразу до комунізму, оскільки він означає заперечення свободи і людської гідності. Однак, ми віддаємо належне російському народові за його успіхи в науці та освоєнні космосу, в розвитку економіки, промисловості й культури, за його мужність. Серед споріднених рис, притаманних обом нашим країнам, найснльніша — це обопільна ненависть до війки... І навіть у "холодній війні" наші країни несуть найбільший тягар, току що і ми, І вони витрачають величезні кошти на озброєння, в той час як їх краще було б використати на боротьбу проти неписьменності, бідності та хвороб. Не будемо заплющувати очі на наші розбіжності, а краще подумаємо лро наші спільні інтереси та способи, якими вони можуть бути вирішені. Тому що головне, що нас об'єднує — це життя на одній планеті. Ми всі дихаємо одним повітрям. Ми всі вболіваємо за майбутнє наших дітей. І всі ми смертні.

Запитання до документа

1. Які нові ідеї для тогочасної Америки було висловлено у промові президента Дж.-Ф. Кеннеді?

2. Що, на його думку, об'єднувало і що роз'єднувало США та СРСР в той час?

Запам'ятайте дати:

• 22 листопада 1963 р. — вбивство Дж, Кеннеді.

• 1969 р. — висадка перших астронавтів на Місяці.

1. "Рейганоміка"

4 листопада 1980 р. на президентських виборах переміг Ро-нальд Рейган, представник правого крила республіканської партії.

Економічна політика Р. Рейгана, яка увійшла в історію під назвою "рейганоміка", виходила з програми "відродження Америки". Це стало основною метою проведеного в 1981 р. 30-відсоткового зниження податків, що дало змогу підприємцям скерува--ти вивільнені кошти на розширення виробництва, а іншим верствам населення — збільшити споживання.

Кризові явища в економіці долалися технічним переоснащенням підприємств, збільшенням частки наукомістких галузей промисловості — радіоелектроніки, приладобудування, космонавтики тощо. Одночасно запроваджувалась антиінфляційна політика, скорочувалися витрати на державний апарат". Зокрема, бюджетні скорочення стосувалися всіх міністерств і відомств за винятком Пентагону (міністерства оборони). Це дало змогу створити сприятливі умови для залучення іноземного капіталу в економіку США, що своєю чергою привело до запровадження найновіших досягнень науково-технічного прогресу. Тільки парк електронно-обчислювальних машин у 1987 р. налічував 20 млн, у тому числі 19 млн персональних комп'ютерів.

У 1983 р. всі економічні показники різко зросли, а обсяги виробництва в оброблювань ній промисловості за сім років збільшилися на 43%. Порівняно з 70-мн рр. вдвічі зросли також темпи приросту продуктивності праці.

Загальні підсумки проведення "рейганоміки" в економіці США зводяться до таких позитивних наслідків:

1) запроваджується ресурсозбереження, зменшується споживання нафти, газуі сталі, чавуну тощо, а от суспільне виробництво зростає, середньорічні темпи приросту валового національного продукту становили 3,5%;

2) за менших витрат досягається вища ефективність суспільної праці в цілому (10 корів у фермерському господарстві дають стільки молока, скільки раніше отримували від 100 корів);

3) збільшуються особисті доходи американців на душу населення. Але найголовніший результат — це трансформація індустріального суспільства в постіндустріальне з раціональним вирішенням тих багатьох соціальних проблем, котрі віками були каменем спотикання у людських відносинах.

2. Політичний курс Клінтона

У листопаді 1992 р. перемогу на виборах здобув політичний діяч "нової хвилі" — лідер демократів Вільям Клінтон. Він дістав 43% голосів. Йому протистояв президент-республіканець Дж. Буш, який перебував при владі з 1988 р.; за нього проголосувало 38% виборців. Техаському підприємцю, мільярдерові Россу Перо дісталося 19% голосів. Демократи, після 12-річного перебування в Білому домі республіканців, успадкували владу вже за нових політичних умов. Розпався Радянський Союз, припинив існування східний блок, зазнав краху комунам, і США практично лишилися єдиною наддержавою, безумовним світовим лідером. Перемога Клінтона давала можливість оновлення Америки, як стверджував популярний журнал "Тайм", назвавши його 1992 р. "людиною року". Справді, під час перевиборної кампанії Клінтон проголосив завдання відродження Америки та блискуче продемонстрував переваги деідеологізованої політики в епоху нового світового порядку.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 72; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!