Офіційно-діловий стиль

Офіційно-діловий стиль – це мова ділових паперів: розпоряджень, постанов, програм, заяв, автобіографій, резолюцій, протоколів, указів, актів, законів, наказів, анкет, розписок та ін. Основна функція офіційно-ділового стилю – інформативна (повідомлення). Сфера вживання ділового стилю зумовлює його жанрову розгалуженість. Власне, функція офіційно-ділового стилю полягає в тому, що він надає висловлюванню характер документа, а відображеним у ньому різним сторонам людських стосунків – офіційно-ділового забарвлення.

Офіційно-діловий стиль мови має такі підстилі:

1. законодавчий (закони, укази, статути, постанови);

2. дипломатичний (міжнародні угоди – конвенції, повідомлення – комюніке, звернення – ноти, протоколи);

3. адміністративно-канцелярський (накази, інструкції, розпорядження, довідки, заяви, звіти).

Основні ознаки офіційно-ділового стилю:

· документальність (кожний офіційний папір повинен мати характер документа);

· стабільність (довго зберігає традиційні форми);

· стислість, компактність вигляду, економне використання мовних засобів;

· чіткість;

· висока стандартизація вислову;

· сувора регламентація тексту;

· тенденція до стилістичної однорідності тексту, до використання тільки нейтральних та книжних елементів;

· широке використання термінології, номенклатурних назв, наявність особливої лексики і фразеології;

· вживання складноскорочених слів і абревіатур.

Основні лексичні засоби:

· широке використання суспільно-політичної і адміністративно-канцелярської термінології;

· специфічна фразеологія (на зразок порушити питання, подати пропозицію);

· відсутність емоційно-експресивної лексики і будь-якої мовної індивідуальності автора, обмежена синонімія, наявність безособових і наказових форм дієслів;

· чітко регламентоване розміщення і будова тексту, обсяг основних частин, наявність обов’язкових стандартних висловів (тому в діловому спілкуванні прийнято частіше користуватися готовими бланками).

Основні морфологічні засоби:

· іменний характер стилю;

· функціонування атрибутивно-іменникових словосполучень (виконавчий лист, дисциплінарне стягнення);

· активне використання відносних прикметників;

· вживання іменників на позначення посад, звань можливе лише у чоловічому роді (позивач Ольховська, свідок Лісова);

· широке використання віддієслівних іменників (правопорушення, виконання);

· числівники пишуться цифрами за винятком грошових документів;

· переважне вживання інфінітивів порівняно з іншими дієслівними формами.

Основні синтаксичні засоби:

· імперативне мовлення, що передбачає наступні обов’язкові дії адресата;

· розповідний характер викладу;

· прямий порядок слів у реченні;

· велика кількість пасивних конструкцій;

· переважне використання непрямої мови;

· слабка індивідуалізація стилю.

Крім мовних норм, офіційно-діловий стиль має і текстові норми. Оскільки будь-який документ можна розглядати як сукупність реквізитів – постійних елементів змісту.

Питання для самоконтролю

1. Поняття функціонального стилю.

2. Розмовний стиль.

3. Науковий стиль.

4. Публіцистичний стиль.

5. Художній стиль.

6. Офіційно-діловий стиль.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 105; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!