Методи продуктивного навчання 4 страница

Праця - це цілеспрямована діяльність людини, спрямо­вана на виготовлення і використання знарядь праці, видо­зміну та пристосування знарядь природи для задоволення своїх потреб. Дітей дошкільного віку залучають до посиль­ної праці у природі, в побуті, ручної праці та ознайомлюють з працею дорослих. А.С.Макаренко в лекціях про трудове виховання наголошував на важливості дитячої побутової праці, оскільки участь дітей у праці виховує у них працелюбність, самостійність, відповідальність, водночас діти глибше знайомляться з предметами і процесом праці, збагачується їхній словник.

Завданням трудового виховання у дошкільному закладі є ознайомлення дітей з пацею дорослих і виховання поваги до неї; навчання дітей елементарних трудових навичок і вмінь; виховання інтересу до праці, самостійності, праце-любства, бажання працювати.

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

На етапі дошкільного дитинства існує чотири види праці: самообслуговування, господарсько-побутова праця, праця у природі і ручна праця. У процесі праці діти пізна­ють властивості й ознаки предметів, з якими працюють, дізнаються про закономірні процеси у природі, про пере­творення предметів у процесі дії з ними. Праця у природі сприяє вихованню екологічної культури дітей.

Основними формами організації праці дітей є доручен­ня, чергування і заняття (групові, індивідуальні, індиві­дуально-групові), у процесі яких діти включаються в активну пізнавальну діяльність, у них формується система знань про предметне довкілля, вони навчаються бути спостережливими, у дітей з'являється бажання провести перші самостійні досліди в довкіллі, дійти перших само­стійних висновків. Особливого значення для дітей набуває розкриття ними причинно-наслідкових зв'язків між предметами і явищами довкілля. Ті зміни, які відбулися на очах у дітей у процесі праці, викликають у них нескінченні запитання, здогадки, умовисновки.

У таких запитаннях відбивається допитливість дитини, нове пізнавальне ставлення до предметів і явищ довкілля, їх властивостей, зв'язків, взаємозалежностей. Пізнати довкілля у процесі праці дітям допомагає вихователь. Педагог дає назву новим предметам, явищам, називає новими для дітей словами їх властивості, ознаки, призна­чення: діти набувають нових уявлень, знань про довкілля, у них формуються перші наукові поняття, дитина починає виокремлювати суттєві ознаки від несуттєвих, а це, у свою чергу, стимулює розвиток мисленнєвих процесів: аналізу, синтезу, абстрагування, здатності передбачати, прогно­зувати, доходити певних висновків. Перебудовується вся розумова і пізнавальна діяльність дітей. Крім того, трудова діяльність дітей змінює систему взаємовідносин дітей з дорослими й однолітками, формує ставлення дітей до дов­кілля.

Алла Богуш, Наталія Гавриш

У пізнанні довкілля дитиною суттєву роль відіграє гра як провідний вид діяльності. Суть гри полягає у відо­браженні дітьми дій і діяльності людей, їхніх взаємовідно­син у довкіллі (природному, предметному, соціальному). Гра має самодіяльний характер, діти самі є творцями гри, вони відтворюють те, що вже знають, бачили, чули і виявляють своє ставлення до довкілля. Водночас гра є формою активної пізнавальної діяльності, у процесі якої діти під керівництвом вихователя оволодівають новими знаннями.

Ігри дітей розрізняються за змістом, за характером, за тим місцем, яке вони займають у життєдіяльності дітей. Це сюжетно-рольові ігри, ігри з правилами, рухливі ігри, творчі, режисерські, ігри-драматизації, будівельні, ди­дактичні ігри тощо.

Гра є засобом уточнення і закріплення знань, засобом переходу від незнання, неточного знання до повного знання; вона є активною мисленнєвою діяльністю, а також діяль­ністю, яка не тільки відображує довкілля, а й активно його перетворює.

Суттєву роль у збагаченні і закріпленні знань про довкілля у дітей відіграють дидактичні ігри. У структурі дидактичної гри є дидактичні завдання, спрямовані на розвиток активної пізнавальної діяльності. Дидактичні ігри, на відміну від інших, спеціально створюються і розробля­ються дорослими з різною метою: розвитку мовлення, ознайомлення з довкіллям, сенсорного виховання, з пра­цею дорослих, формування елементарних математичних уявлень тощо. Отже, в дидактичній грі взаємодіють навчаль­на та ігрова функції. У дидактичних іграх вихователь водночас навчає дітей і грає разом із ними, а діти, граю­чись, навчаються. Дидактичні завдання подаються в ігро­вій формі, виконуються ігровими діями, засвоєння пізна­вального змісту відбувається у процесі цікавих для дитини ігрових дій.

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Соціальне довкілля дитина відбиває у сюжетно-рольо­вій грі, у якій діти беруть на себе роль дорослих і в узагаль­неній формі у створених ними ігрових умовах відтворюють діяльність дорослих і їхні взаємовідносини. Сюжетно-рольові ігри діти створюють самостійно, тому їх відносять до творчих ігор, хоча вони мають наслідувальний ха­рактер, оскільки відображають життя і взаємовідносини дорослих, - моделюють явища соціального довкілля і пе­реживають їх як у справжньому житті.

Українська народна педагогіка є могутнім засобом ознайомлення дошкільнят із довкіллям. Перлини виховної мудрості народу, невичерпна своєрідна скарбниця форм і засобів народного впливу на дітей становлять золотий фонд педагогіки, одного з чинників колективної народної твор­чості. Відомий український учений, академік М.Г.Стельма-хович таким чином визначив народну педагогіку: "це галузь емпіричних педагогічних знань і досвіду трудящих мас, що виробляються у домінуючих серед народу поглядах на мету і завдання виховання, у сукупності народних засобів, умінь, і навичок виховання і навчання".¹

М.Г.Стельмахович виокремив нову галузь - народна дидактика: це відображення здобутків трудящих у галузі освіти і виховання, що виражається у поглядах народу на принципи, зміст і методи навчання та втілення у народній практиці форм і методів озброєння підростаючих поколінь знаннями, вміннями й навичками, розвитку їхніх пізна­вальних сил і здібностей, розвитку мовлення дітей.²

Організовуючи народознавчу роботу з дошкільниками, вихователі повинні в комплексі розв'язувати пізнавальні, навчальні, розвивальні, мовленнєві та виховні завдання.

Пізнавальні завдання передбачають розширення знань дітей про Україну, її історію, культуру, природне багатство.

¹ Стельмахович М.Г. Народна педагогіка. - К.: Рад. школа,

² Там само, С. 225.

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Дітей спочатку знайомлять з найближчим довкіллям, з яким вони контактують щодня. Поступово стежинкою рідного краю ведуть дитину до столиці України - Києва, інших міст Батьківщини.

На заняттях з народознавчого довкілля діти вперше ознайомлюються з державними символами (герб, прапор, гімн) та їх історією, народними національними оберегами (калина, верба, тополя, віночок, рушник тощо).

Упродовж перебування дітей у дошкільному закладі дітей знайомлять з українськими іграшками, національ­ним одягом, посудом, їжею, житлом, предметами інтер'є­ру, подвір'я.

Пізнавальні завдання реалізуються і в пізнанні дітьми природи рідного краю (ліси, степи, гори, моря, заказники тощо). У дітей формуються перші наукові народознавчі та історичні поняття, закладається підґрунтя наукового мислення, національної свідомості, самосвідомості та психології.

Зміст і методику ознайомлення дітей з українським народознавством розкрито в підручнику "Українське народо­знавство у дошкільному закладі".¹

Одним із засобів ознайомлення дітей з предметним довкіллям є народні художні промисли та ремесла Ук­раїни. Україна завжди славилася своїм декоративно-прикладним мистецтвом. До наших днів дійшли численні пам'ятки народного мистецтва: вишивка, одяг, декоратив­не ткацтво, художня кераміка, різьблення, вироби зі шкіри, художня обробка металу, які вражають своїми високими художніми якостями. Сьогодні народні промисли України переживають період свого відродження. Вони входять у життя дитини як художня цінність. Завдання національного дошкільного закладу - прилучити дітей до

¹ Богуш А.М., Лисєнко Н. Українська народознавство в дошкільному закладі. - К.: Вища школа, 2002і

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

ремесел, виховувати прагнення зберегти і примножити творчу спадщину народу.

Ознайомленню дітей із соціальним довкіллям сприяють такі засоби, як художня література, усна народна твор­чість, традиційні та національні свята.

Художні твори у своєму змісті відображають життєві процеси в конкретних формах, допомагають дитині пізна­вати життя і впливати на нього. За допомогою художніх оповідань дитина може уявити різні життєві ситуації і тим самим збагатити свої уявлення і поняття про різноманітні явища соціального і предметного довкілля. Джерелом мис­тецтва слова є реальна дійсність: природне, предметне і со­ціальне довкілля, взаємовідносини людей, їхня поведінка в соціумі, у предметному і природному довкіллі. Мистецтво слова захоплює дітей, збуджує у них відповідні почуття, переживання, виховує певне ставлення до довкілля. Ху­дожня література допомагає дитині розібратись у своєму власному характері та характерах людей, з якими вона постійно спілкується. Художня література впливає на розу­мовий розвиток дітей, розвиває уявлення, пам'ять, мислен­ня, спонукає до узагальнень і висновків, порівнянь, ана­лізу, синтезу, узагальнення.

Зі змісту творів пізнавального характеру діти одержу­ють нові знання, дізнаються про те, чого раніше не знали, не бачили: працю людей різних професій, про життя людей не тільки нашої країни, а й багатьох інших країн світу; про тварин (диких, свійських), звірів, Космос, транспорт тощо.

Завдяки художній літературі дітям стає зрозумілим те, що їм найважче усвідомити: внутрішній світ людини, її почуття, вчинки, взаємовідносини між людьми.

У роботі з дошкільниками використовуються твори різних жанрів: оповідання пізнавальної і морально-етичної спрямованості; байки, легенди, вірші, твори класиків (вітчизняних і зарубіжних) і сучасних письменників.

Алла Вогуш, Наталія Гавриш

Особливе місце посідають твори усної народної твор­чості: казки, загадки, прислів'я, приказки, мирилки, за-бавлянки тощо. Художні твори використовуються на занят­тях з усіх розділів, у тому числі і на заняттях із ознайомлення дітей з довкіллям.

З метою закріплення знань дітей про природне і соціаль­не довкілля використовують такий засіб, як свята (тради­ційні, обрядові, національні, державні). Народні свята заз­вичай пов'язують з порами року. Наприклад, свята весняного циклу: зустріч весни, свято жайворонка, хороводи (веселки, гаївки), Великдень, Свято Матері.

Свята літнього циклу: Зелені свята (трійця), косовиця, Івана купала, обжинки, Спас (Маковій, Яблучний, Горіхо­вий).

Свята осіннього циклу: Свято Врожаю, Покрови. Свята зимового циклу: Андрія (Калита), Святого Мико-лая, Різдво, Водохрещення, Стрітення тощо.

Крім того, в дошкільному закладі святкують день 8 березня, Новий рік, "Добридень, школо!", дні народження, день Українського війська, день рідного міста тощо. Участь дітей у святах дає їм змогу практично пізнавати звичаї, обряди, традиції свого народу, національний культуроло­гічний досвід, бути продовжувачами справи батьків і дідів. Сім'я, родина, родинні стосунки є важливим засобом уведення дітей у соціальне і предметне довкілля. Високо оцінював сім'ю як засіб суспільного виховання В.О.Сухо-млинський: "У сім'ї шліфуються найтонші грані людини -громадянина, людини - трудівника, людини - культурної особистості. Із сім'ї починається суспільне виховання. У сім'ї закладається коріння, з якого виростають потім і гілки, і квіти, і плоди. Сім'ї - це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави". ²

¹ Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. - К.: Рад. школа, 1978. -С. 22.

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

У сім'ї дитина вперше пізнає найближче предметне і соціальне довкілля. У сім'ї формуються перші взаємовідно­сини між близькими членами родини, певне ставлення до довкілля. У дошкільному закладі проводять низку занять з ознайомлення дітей із сімейними стосунками (батьками, сестрами, братами; родичами, родоводом).

Технічні засоби навчання допомагають вихователю оз­найомлювати дітей з довкіллям. Це комплекс різноманіт­них пристроїв, світлотехнічних, звукових посібників та апаратури, що використовуються у навчально-виховному процесі з метою передавання і збереження навчальної інформації, контролю за ходом її засвоєння, формування і закріплення знань, умінь і навичок. До ТЗН входять засоби, які опосередковано відображають довкілля: візуальні (екранні: кінофільми, відеофільми, діапозитиви, кінофрагмен-ти, кінокільцівки), аудіальні (звукозаписи, магнітні запи­си, грамзаписи, радіопередачі тощо), аудіовізуальні (відео-записи, телепрограми тощо), маніпуляційні (тренажери), автоматичні (комп'ютерна техніка з матеріалами).

У дошкільних закладах широко використовуються звукозаписи, грамзаписи, магнітні записи, платівки, радіопередачі і телепередачі для дітей, відеозаписи, кіно­фільми.

В останні роки майже в усіх дошкільних навчальних закладах використовують комп'ютери зі спеціальними ігровими і навчальними програмами; створюють ком­п'ютерні кабінети, а також лінгафонні кабінети для нав­чання дітей рідної та іноземних мов. Зауважимо, що в роботі з дітьми дошкільного віку не можна захоплюватися технічними засобами навчання, особливо телепередачами і комп'ютером, вони шкідливі для дитячого зору, швидко стомлюють дітей. Вихователь повинен раціонально використовувати ТЗН, чергувати їх залежно від мети і змісту навчання, контролювати розумове навантаження таким чином, щоб використання кожного з означених засобів у роботі з дітьми в довкіллі було ефективним.

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

3.1.1. Картина як ефективний засіб ознайомлення з довкіллям

Картина - один з головних атрибутів навчального процесу на етапі дошкільного дитинства. її позитивні якості, переваги над іншими дидактичними засобами досить детально розкрито в методичних посібниках та підручни­ках з педагогіки (М.М.Коніна, Е.П.Короткова, Л.О.Пе-ньєвська, О.Й.Радіна, Є.І.Тихеєва, С.Ф.Русова та ін.). Коротко можна визначити лише основні. їх відображено на рисунку (див. рис. 3.1).

розвиває спостережливість (К.Д.Ушинський)

засіб розумового (ознайомлення з довкіллям, розвиток уяви, сприймання, уваги, мислення, мовлення, формування інте­лектуальних здібностей, сенсорний розвиток), естетичного (розвиток художньо-естетичного сприймання, формування емоційної чутливості, збагачення емоційно-чуттєвої сфери) та мовленнєвого виховання (розвиток художньо-комуніка­тивних здібностей, стимулювання ініціативи висловлювання, опанування різних типів зв'язного мовлення).

Картини як засіб ознайомлення з довкіллям та вихован­ня дітей класифікують за різними ознаками. Визначимо лише окремі з них (див. рис. 3.2).

Картини за форматом

сприяє формуванню конкретних уявлень, понять (С.Ф.Русова)

демонстраційні роздаткові

Картини за змістом

дидактичні художні

/ \

предметні сюжетні

Картини за характером

розвиває діалогічне мовлення, ініціює мислення та мовлення

Рис. 3.1. Значення картини як дидактичного засобу

ДОШКІЛЬНИКІВ

Картини, картинки, ілюстрації до літературних та фольклорних творів застосовують в освітньому процесі як

гумористичні

реальні ' символічні пробле.мно-загадкові фантастичні

атрибут гри /

предмет і дидактичний

обговорення матеріал

натхнення власної джерело

творчості

Картини за тематикою

світ мистецтва

Рис. 3.2. Види картин, що використовуються в освітньому процесі дошкільного закладу

Картини для використання у роботі з дітьми розрізня­ють за такими критеріями: формат (демонстраційні та роздаткові), тематика (світ природний або предметний, світ стосунків та світ мистецтва), зміст (художні, дидактич­ні; предметні, сюжетні), характер (реальне, символічне, фантастичне, проблемно-загадкове, гумористичне зобра­ження) та функціональний спосіб застосування (атрибут для гри, предмет обговорення у процесі спілкування, ілю­страція до літературного чи музичного твору, дидактичний матеріал у процесі навчання або самопізнання довкілля тощо). У вітчизняній та зарубіжній психології (досліджен­ня Г.О.Люблинської, В.С.Мухіної, Г.Т.Овсепян, С.Л.Ру-бінпітейна, Біне, В.Штерна та інших) існують різні підходи до пояснення особливостей сприймання та розуміння 90

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

дітьми змісту картин, водночас загальним для цих підходів є визначення певної періодизації у розвитку готовності дитини до сприймання картини, яка проходить три стадії: називання або перелічення, опису та інтерпретації.

Учені визначають низку чинників, що впливають на глибину та адекватність сприймання дітьми картин. З-поміж них: рівень художньо-естетичного сприймання дитини, її життєвий та художній досвід, доступні для розуміння зміст і тематика картини, а також правильно організований процес розглядання картини. Особливості сприймання та усвідомлення дітьми картин враховуються у методиці навчання дітей розповідання за змістом картини.

Численні спостереження та аналіз роботи вихователів з картиною дали змогу виокремити типові помилки щодо організації процесу сприймання дітьми картин.

— Запитання - майже єдиний методичний прийом у
першій частині заняттяю.

Дошкільнятам важко перебувати тривалий час у статичному положенні, яке вимагає бесіда за запитаннями. Застосування ігрових приймів, емоційно-образних пластич­них етюдів, творчих завдань тощо активізує процес сприй­мання, сприяє підвищенню його результативності.

— Кількість запитань добирається за принципом "Чим
більше, тим краще".

Кількість запитань за змістом картини залежно від віку дітей може змінюватися від 3-4 у молодшому віці до 8-10 -у старшому. Важлива не кількість, а їх різноманітність.

— Переважна більшість запитань мають репродуктивний
характер, тобто є запитаннями про очевидне. Надмірне
захоплення ними гальмує процес мислення, гасить інтерес до
картини.

Запитання за змістом картини мають збуджувати думку. Дітям подобається відчувати себе розумними, їм до впо­доби всілякі несподіванки, загадки. Саме пошукова діяль-

____________________ Алла Богуш, Наталія Гавриш _________________________

ність є більш природною для дошкільного віку. Отже, не слід надавати перевагу запитанням про очевидне навіть у молодшому віці. Запитання слід ставити таким чином, щоб примусити дитину шукати відповідь через аналіз побаче­ного.

— Вихователі нерідко добирають типові, трафаретні запитання, пов'язані з констатацією того, що зображено на картині, та встановленням найпростіших зв'язків між еле­ментами зображення.

Шаблонні, трафаретні запитання за змістом картини роблять хід заняття від початку приреченим, причому стає неможливою будь-яка ініціатива, зайвою виявляється й активність та самостійність, оригінальність думки кожного учасника заняття. У такому пасивному інтелектуальному, емоційному стані навряд чи варто чекати від дітей цікавих власних розповідей. Вони виявляються спроможними лише наслідувати зразок розповіді вихователя та чекати, нудьгуючи, закінчення заняття.

Отже, маючи за мету активізацію інтелектуальної та мовленнєвої діяльності дітей у процесі сприймання карти­ни, необхідно ретельно продумати першу частину заняття.

3.1.2. Методика застосування карт розумових дій на різних видах занять

Ефективним способом формування системності знань на основі інтеграції змісту дошкільної освіти є застосування методу інтелектуальних карт (тіпсі-тарб) або карт розумо­вих дій (визначення Т.Бьюзена).

Останнім часом інтелектуальні карти як засіб організа­ції навчально-пізнавальної діяльності широко застосо­вуються у різних ланках вітчизняної та зарубіжної освіти і отримали багато різноманітних визначень. Так, у вищій

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

школі спосіб застосування цих карт-схем має назву метод концептуальних карт (Л.Карпинська, Н.Іванченко, Л.Тар-хова та інші). Щодо середньої школи інтелектуальні карти мають назву схеми орієнтувальної основи дій 00Д (Т.Лаза-рєва), а також схеми розумових дій. Кожен з названих термінів, з одного боку, є синонімом інших, проте, на наш погляд, має певну специфіку.

У системі дошкільної освіти застосування схем, схе­матичних малюнків до останнього часу не отримало широ­кого поширення, лише в контексті екологічного виховання вихователі застосовують окремі схеми для пояснення складних природознавчих понять. У методиці розвитку зв'язного мовлення дітей в окремих авторських технологіях також застосовувалися схеми, які дозволяли зберегти логіку побудови описової розповіді, повідомлення чи міркування. Проте системних карт, якими, по суті, є карти розумових дій, у дошкільній освіті не застосовували. Отже, запропонована методика та розроблений авторами атлас карт розумових дій може допомогти вихователям та вчи­телям початкової школи оптимізувати навчально-пізна­вальну діяльність за рахунок унаочнення послідовності пошуково-орієнтувальних дій, встановлення взаємозв'язків різноманітних понять. Розкриємо сутність цього поняття. Інтелектуальна карта є, по суті, структурно-логічною схемою змістовно-процесуальних аспектів вивчення певної теми, у якій у радіальній формі відбиваються зв'язки ключового поняття, що розташовується у центрі, з іншими поняттями цієї теми (проблеми), та складає з ними не­розривну єдність. Така карта дає змогу майже на кожне поняття дивитись крізь призму його міжсистемних зв'язків, вони стають для того, хто навчається, наочними, очевид­ними.

Термін "схема орієнтувальної основи дій" підкреслює організаційно-спрямовуючу функцію інтелектуальних карт,

Алла Богуш, Наталія Гавриш

адже у процесі їх побудови, складання людина не лише відтворює власне уявлення щодо міжсистемних зв'язків ключового поняття з іншими, а певним чином усвідомлює логічну послідовність пошуково-орієнтувальних дій, тобто краще засвоює не тільки саме знання, а й опановує способи його здобуття. Така карта складається за активною участю дітей на їхніх очах, охоче дітьми коментується, багаторазово удосконалюється, доповнюється у різних формах життє­діяльності. Наприклад, карта, складена дітьми середньої групи разом з вихователем, у наступному навчальному році може бути оглянута цими самими дітьми, проаналізована та доповнена чи навіть суттєво змінена. Отже, для визна­чення названого засобу наочного навчання дітей пропонує­мо застосовувати терміни інтелектуальні карти чи карти розумових дій.

Водночас для оптимізації навчально-виховного процесу в дошкільному закладі, педагогу також потрібен інший тип - концептуальні карти. Нагадаємо, що поняття "концеп­ція" означає певний спосіб розуміння, трактування будь-якого предмета, явища, процесу, погляд на предмет чи явище. Педагогу така карта дає змогу вибудувати логіку вивчення певної теми, враховуючи різні її аспекти, реально інтегруючи зміст освіти. Наявність концептуальних карт дає змогу вибудувати в логічній єдності цикл тематичних занять (уроків), що максимально повно розкривають тему. Концептуальна карта складніша за карту розумових дій, адже вона відбиває значно більше інформації, ніж вихователь може використати на своїх заняттях. Водночас це поширює його можливості щодо багатоваріантної організації змісту.

Зауважимо, що дехто з педагогів, поверхово ознайомив­шись з технологією застосування інтелектуальних карт, відмахується від неї, мовляв, вона повторює відому їм методику "словникових гнізд", у яких також від ключового слова утворюється система взаємопов'язаних за певними

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

лексико-граматичними ознаками слів. Схожість існує лише зовні. Карта інтелектуальних дій складніша, вона відбиває глибинні зв'язки більш складного плану - філософські, соціально-культурні тощо. Так, якщо ключовим поняттям карти є поняття "гості", стає очевидною необхідність пов'язати його з такими поняттями, як свято (причина для гостювання), традиції гостинців, очікування господарями, приготування, привітання, пригощання, розвага гостей, культура гостювання тощо. За кожним із названих складо­вих стоїть також певна сукупність інших уточнюючих понять. Так, усвідомлення сутності ключового поняття вимагає визначення важливих його ознак, якими гість відрізняється від не гостя (святкове вбрання, наявність гостинця, настрій, налаштований на свято гостювання, тощо). Отже, карта-схема орієнтує педагога і дітей на засвоєння не відокремленого, теоретизованого знання, а на життєву ситуацію, освоєння якої надає дитині життєвих компетенцій. Отже, карта - є динамічним явищем, вона постійно змістовно змінюється у кожній конкретній нав­чальній ситуації, відповідно тому, як змінюватиметься логіка самого заняття, організація процесу пізнання.

Є певні труднощі у визначенні приналежності методу застосування інтелектуальних карт до відомих класифіка­цій методів навчання. Адже сама карта є наочним засобом, оскільки наявно представляє дітям взаємозв'язки понять теми, основні логічні блоки, містить малюнки, картинки, а спосіб застосування цього засобу можна класифікувати як наочний метод. Проте складання карти відбувається у процесі обговорення, полілогу, у якому діти як співрозмов­ники обмінюються думками, міркуваннями, висловлюють­ся пропозиції, варіанти відповідей. Під час колективного обговорення карти діти включаються у різні види діяль­ності (малювання, розігрування ситуацій, виконання завдань за предметними картинками, створення рухливих образів

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

тощо). Отже, метод інтелектуальних карт можна віднести до класу комбінованих методів навчання.

Розглянемо детальніше методику роботи з картою розумових дій на занятті. Зауважимо, що використання ін­телектуальних карт буде ефективним для будь-якого виду заняття, адже цей метод виконує передусім смислоутворюючу функцію, задає смисли всій навчально-пізнавальній діяльності. Особливого значення застосування карт набуває на заняттях інтегрованого типу - ключове слово схеми становить смисловий стрижень, навколо якого і відбуваєть­ся об'єднання різних видів діяльності та галузей знань.

Сутність запропонованого підходу виявляється у тому, що педагог, обираючи тему-образ заняття, від початку сприймає обрану тему як багатозначне, багатоаспектне поняття (явище). На етапі підготовки до заняття він скла­дає концептуальну карту (тепер можна скористатись необ­хідною схемою із запропонованого нами атласу карт), ви­рішує, які елементи її складатимуть інтелектуальну карту, що буде складатися на занятті, відповідно робить заготівки, готує демонстраційний та роздатковий матеріал. Вихо­ватель повинен бути готовим до того, що на самому занятті діти можуть запропонувати власну логіку міркувань, і, можливо, заготовлену схему доведеться дещо змінити.

Про ключове слово вихователь повідомляє дітям на початку заняття, коли пропонує подумати знайоме це слово дітям, чи ні, як діти його розуміють, з якими словами це слово "дружить". На аркуші (ватман, старі шпалери) посе­редині педагог друкує ключове слово, від якого проводить лінії-стежинки в різні боки. Діти можуть допомагати вихователю надрукувати слово, сприймають його цілісний образ, що сприяє легкому, невимушеному його запам'ято­вуванню. Таким чином, діти поступово можуть навчитися "читати" слова без спеціального навчання. Кожна стежинка закінчується словом, логічно пов'язаним із ключовим. До

кожного цього слова діти можуть намалювати картинку-ілюстрацію чи інший смисловий образ. Відтак, схема стає живою, наочною, а сам процес її складання надає ходу за­няття динамічного та діалогічного характеру.

Робота зі схемою може відбуватися за такими логіч­ними кроками, проте зміст роботи на кожному етапі визна­чається інтересами дітей (саме вони вирішують, якою сте­жинкою на мапі-схемі можна рухатися далі), можливостями конкретної групи та тим робочим змістом, яким насичує заняття вихователь.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 104; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!