Методи продуктивного навчання 3 страница

вається безсистемно, що частково пояснює кризовий стан у вихованні сучасних дітей.

На нашу думку, здатність до системного бачення мети-технологій-результату дошкільної освіти можливо за умови побудови кожним вихователем особисто і всім педаго­гічним колективом цілісного стратегічного напряму педа­гогічної діяльності, визначення, чіткого усвідомлення концептуальних засад роботи всього педагогічного колекти­ву, тактичних, щоденних завдань навчання, виховання та розвитку дітей.

Побудова освітнього процесу в дошкільних закладах на концептуальних засадах - не мода, а жорстка вимога сучасного життя, адже соціально-педагогічна, суспільно-економічна діяльність кожного дошкільного закладу відбувається у загальному соціально-економічному кон­тексті державного господарства і має відповідати його "правилам гри". Колектив, націлений на конкурентоздат-ність не лише свого закладу, а життєздатність кожного зі своїх випускників, працівників, повинен сформувати свою філософію (саме вона і відбивається в концепції дошкіль­ного закладу), свідомо прийняти її і діяти відповідно з нею. Сьогодні більшість дошкільних закладів не звикли працювати за своєю, розробленою на основі Базового ком­поненту дошкільної освіти і варіативних програм концеп­цією навчально-виховної роботи дошкільного закладу.

А там, де є концепція, вона не є дієвою. Вона красиво розписана, оздоблена блискучими файлами і тацями, проте дістають її переважно в момент перевірки дошкільного закладу, вихователі часом про неї і не знають. Втім концепція і сам процес цілепокладання повинні відбуватися за безпосередньою участю кожного члена колективу, адже вони визначають смисли всієї подальшої роботи. Концепція діяльності дошкільного закладу співвідноситься з чинними освітніми пріоритетами.

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Так, визначення головними пріоритетами не відо­кремлених базових знань і вмінь, а формування у дітей готовності та здатності самостійно протягом усього життя здобувати знання та за їх допомогою будувати своє соціальне, природне та предметне довкілля; окреслити чітке, цілісне бачення образу дитини - випускника дош­кільного закладу як кінцевого результату педагогічної ро­боти - неодмінна умова осучаснення змісту, форм, методів дошкільної освіти. Орієнтованість сучасної освіти на формування життєвої компетентності підтверджується також у доповіді міжнародної комісії з освіти для XXI століття, у якій Жаком Делором було визначено чотири ключових МОЖУ й ПОВИНЕН, названі образно "стов­пами", на які спирається освіта кожної сучасної людини -навчитися пізнавати, навчитися діяти, навчитися жити разом, навчитися жити, зберігаючи психічне та фізичне здоров'я. Ця ідея була розвинута в Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні стосовно дітей дошкільного віку як концептуальному документі, що чітко визначає далекі і середні цілі освіти дошкільнят. На основі цього документа в дошкільному закладі повинна бути визначена прозора для кожного суб'єкта освітнього процесу концепція як важливий системоутворюючий компонент, адже вона висвітлює стратегічний напрям, допомагає поєднати у свідомості реальні цілі та кінцевий результат; усвідомити і дітям, і батькам, і вихователям, і всім іншим неповторність конкретного освітнього закладу, ~ а без цього сьогодні неможна бути успішним. Коротко і чітко визначені прозорі ідеї і думки, відкриті для кожного, хто виховується, працює і співпрацює з цим навчальним закладом, вони презенту­ють його образ, вимагають поваги до себе. Прийняття, підпорядкування, якщо хочеш бути разом з колективом.

Концепція розробляється педагогічним колективом у вільній формі, проте повинна містити такі компоненти, як-то:

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

— цільові орієнтації (чого прагнемо досягти). Так, для освітнього комплексу "Надійка", десятирічний досвід якого згадується на сторінках цієї книги, разом з іншими це були перехід від педагогіки вимог до педагогіки стосунків, роз­виток творчих здібностей, творчих особистісних якостей усіх учасників освітнього комплексу (дітей, педагогів, співпрацівників, батьків);

— загальні характеристики освітньої моделі (як, яким чином плануємо досягти поставленої мети). Це: суб'єкт-суб'єктна взаємодія; проблемно-пошукова діяльність, інтерактивні технології навчання як пріоритетні способи навчання; диференційовані форми організації освітнього

процесу;

— чітке визначення позиції вихователя та дитини (чого я чекаю від дитини, що я їй можу гарантувати). Передусім це - визнання індивідуальності, самобутності кожного, ініціювання суб'єктного досвіду здобуття освіти;

— принципи реалізації освітньої мети (конкретні ви­моги до здійснення освітнього процесу). Серед них - закон взаємності, принцип партнерства, успішності кожного у спільній справі, принцип домінанти дитячого щастя як найголовнішої освітньої цінності.

Визначення основних концептуальних засад організації життєдіяльності комплексу зумовлює необхідність чіткої вибудови ідеальної моделі дитини-випускника в контексті цілепокладання, це допоможе педагогам не лише осягнути, які особистісні якості необхідно закласти вже в дош­кільному дитинстві, як вони можуть виявляти себе в мов­ленні, діях, міркуванні, світогляді дитини, а й визначити, за допомогою яких засобів необхідно формувати ці якості.

Відповідно до державного стандарту дошкільної освіти -Базового компонента дошкільної освіти - у ДНЗ "Надійка" була розроблена відповідна модель, яка знайшла продовження у змістовій моделі та орієнтована не стільки на галузі знань,

Алла Богуш, Наталія Гавриш

скільки на те, що фундаментально важливе для успішної життєдіяльності дитина має винести з дошкільної освіти. В особистості випускника, не применшуючи значення інших якостей (активність, ініціативність, працелюбність, допит­ливість, креативність, компетентність, комунікабельність тощо) найвагомішими було визначено самостійність і від­повідальність.

Одне з головних завдань виховання полягало в навчанні дітей обходитися без нас, формуванні їх незалежності, отже, самостійності. Усвідомлення власної самостійності, спроможності, здатності робить дитину здатною виявляти свою суб'єктність. Життєво необхідно також було закласти в ній з перших років життя почуття відповідальності за все, що пов'язане з її життям, її власними діями, думками, намірами тощо, адже саме відповідальність робить людину справді дорослою. Щоб сформувати означені якості осо­бистості необхідні особливі умови в організації життєдіяль­ності дітей, забезпеченні таких взаємин з оточенням, які б надавали дітям можливості виявити самостійність та відповідальність. Вихователі і батьки повинні усвідомлю­вати важливість цих якостей та свідомо спрямовувати свої зусилля на їх розвиток. Адже особистість виявляє свою самість через переконання, усвідомлення та прийняття, освоєння основних законів буття. З огляду на чотири основні сфери життєдіяльності, що означені в Базовому компоненті дошкільної освіти: природа, культура, я та інші, я - сам було визначено головні ідеї, переконання, які потрібно було сформувати в наших дітей: ти - частина природи, повинен знати її, підкорятись її законам; водночас ти - частина культури, яку треба навчитися цінувати та збагачувати; ти - частина соціуму, отже, важливо нав­читися жити в гармонії зі світом людей, опанувати його закони; ти - сам є космос, глибину якого маєш осягнути, щоб виконати свою людську місію на землі (рис. 2).

У процесі ознайомлення дітей зі світом природи, ми формували у них цілісне уявлення про світ, у якому дещо Існує само по собі (кругообіг води у природі, сезонні зміни, природні ландшафти, пояси, клімат, рух сонця і місяця, належності й закономірності існувацня екологічного лан­цюга тощо); про щедрість природи, яка дарує мені МОЖ­ЛИВІСТЬ жити (сонце, повітря, вода, корисні копалини, про­дукти харчування, одяг тощо) й оточує піклуванням, надає енергії. Водночас невід'ємним від цих уявлень повинно бути усвідомлення того, що природа сподівається на мене, чекає від мене зворотного зв'язку, мого піклування, моєї участі, тобто того, що я сам можу дати природі. Усвідомлення означеного факту допомагає дитині відчувати відповідаль­ність за своє власне здоров'я, за збереження природи, чистиною якої вона себе відчуває. Поступово формується екологічне мислення, яке стимулює дітей до активних дій, тобто йдеться про формування життєвої позиції.

У процесі ознайомлення дітей зі світом культури на­магалися дати не лише вузько дисциплінарні знання про форму, колір, величину, засоби зображення, виразності у предметному світі, мистецтві, художній діяльності (до речі, значна кількість вихователів саме на цьому акцентує свою увагу), а сформувати системні уявлення про ту частину культури, яка існувала й існує поза життям конкретної людини, яку ми повинні засвоїти, знати, цінувати, - культури до мене (народна творчість, мистецтво, історія речей у світі), виховати відповідальне ставлення до світу культури, який я особисто маю збагатити, примножити, розвиваючись й удосконалюючись - культура зі мною -через доступні види й форми діяльності (гру, творчість, художньо-предметну, художньо-мовленнєву діяльність

тощо).

Соціальний розвиток дитини відбувався під впливом довкілля та соціального виховання, спрямованого на

66

о

Алла Богуш, Наталія Гавриш

засвоєння законів соціуму, принципів людського буття, прийняття кодексу прав та обов'язків по відношенню до себе та інших. Дитина, зростаючи, поступово освоює соціум: спочатку найближче оточення, яке складають родина, близькі дитині люди, що знаходяться поряд. Закони буття, засвоєні в родинному вихованні, стають підґрунтям в освоєнні наступного шару, входження дитини в більш віддалений, хоча ще досить близький, зрозумілий, більш широкий світ, у якому діють нові закони, де життя стикає з різними людьми, які виконують різні соціальні ролі. Пос­тупово поширюється світогляд дитини, коли вона знайо­миться з широким, великим світом, опановуючи первісні знання суспільно-політичного, географічного, культуро-знавчого змісту. Він, цей світ, далекий від дитини, яка лише починає освоювати його на етапі дошкільного дитинства, проте дуже важливо, з якими намірами, настановами вона буде сприймати цей світ (толерантно - агресивно, ціннісно - презирливо), яку життєву позицію засвоїть з перших ро­ків життя - "на зустріч людям", "разом з іншими" чи навпаки, виявляючи споживацьку позицію.

Становлення особистості дошкільника відбувається у соціальних стосунках у процесі опанування предметного й природного світу. Вкрай важливо допомогти дитині усві­домити, повноцінно реалізувати свою фізичну, психічну та соціальну суть, підступити до оволодіння наукою розуміти себе, свою природу та презентувати себе іншим, яку він буде засвоювати все своє життя. Завдання педагогів і батьків забезпечити активну соціальну практику для особистісного зростання, у ході якої дитина буде вчитися розуміти й соціально адекватними способами виражати свої емоції, усвідомлювати свої потреби, відстоювати свою позицію, розуміти свої можливості.

Реалізація структурно-змістової моделі стає можливою лише в умовах спеціальним чином організованого

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

педагогічного процесу, в якому кожен із суб'єктів чітко усвідомлює не лише ближнє (на чергове заняття (урок)), вузьке завдання, а й розуміє її місце в цілісній освітній системі, бачить, як вона працює на досягнення кінцевого результату.

Розробка ключових програм реалізації освітніх завдань, які реалізуються у перспективних та календарних планах роботи вихователів, дає можливість наблизити глобальні освітньо-виховні цілі педагогів до батьків і дітей як найперших суб'єктів, учасників цього освітнього процесу.

Зауважимо, що розробка програм є засобом реалізації структурно-змістової моделі, представленої на попередніх сторінках, адже кожна з програм націлена на формування в дітей системних знань, виховання самостійності, відпо­відального ставлення до власного життя, довкілля. Струк­турними компонентами програми є мета, засоби реалізації мети, визначені ключові напрями роботи, орієнтовані на розвиток когнітивної, мотиваційної сфери, формування у дітей активної поведінкової позиції через забезпечення практичної участі в дитячих громадських акціях, добро­чинних справах тощо. Проілюструємо викладене прикла­дом однієї з програм.

ПРОГРАМА ОСОБИСТІСНОГО ЗРОСТАННЯ

У СУСПІЛЬНИХ СТОСУНКАХ "СІМ - Я!"

(з досвіду роботи освітнього комплексу "Надійка")

МЕТА: формувати соціально-комунікативну компе­тентність, яка виявляється в умінні будувати позитивні взаємини з однолітками і дорослими, виховувати толерант­не ставлення до інших (поважати і приймати), розвивати вміння співпрацювати (домовлятися, поступатись, ініцію-

Алла Богуш, Наталія Гавриш

вати свої дії), вправляти у творчому застосуванні мовлен­нєвих еталонів.

ЗАСОБИ: уроки філософії, психологічні заняття, колективна творча справа, сумісна гра, спілкування, свята та розваги, елементи парного (командного) навчання, інтерв'ювання, випуск газет "Пір'ячко", "Хвостик".

КЛЮЧОВІ НАПРЯМИ ВИХОВНОЇ РОБОТИ:

• формування елементарних знань та уявлень про соціум, закони спілкування та взаємодії;

• виховання ціннісного ставлення до колективних успіхів та досягнень;

• становлення досвіду участі в колективних творчих справах, проектах;

• опанування командних способів навчання.
ФОРМИ І МЕТОДИ РОБОТИ:
Індивідуальні

"Надійка" для мене:

— допомагає засвоїти науку життя серед людей;

— навчає мовленнєвого, ігрового,ділового етикету;

— організує творчі проекти, у яких кожному знайдеть­ся місце;

— навчає грати та працювати в команді;

— вчить дружити.

Я сам для себе

— я - частинка "Надійки", переживаю з переживаю з нею її радощі та проблеми;

— пам'ятаю, що і від мене залежить загальний успіх;

— ціную дружні стосунки, не чекаю, коли про мене зга­дають, сам іду назустріч людям;

— допомагаю усім, кому потрібна моя допомога.

Я для інших

— намагаюсь ставитися до інших так, як хотів би, щоб
ставилися до мене;

Методика ознайомлення дітей з.довкіллям

— пишаюсь тим, що я - громадянин "Надійки", прагну примножувати її добрі справи;

— Я - воїн Світла, допомагаю усім, кому потрібна моя допомога.

підгрупові форми роботи

• підгрупові психологічні тренінги;

• командний метод навчання та гри;

• випуски газети, проведення інтерв'ювання;

• підготовка свят разом з дорослими.

групові

• уроки психології, філософії;

• колективні творчі справи;

• нестандартні уроки.

Свята

"Надійка" - велика сім'я. День народження "Надійки" - жовтень.

"Завірюха-завіруха" - КВК команди вчителів та учнів - грудень.

"Хлопчики та дівчатка, а також їхні батьки" - сімейне свято - лютий.

Гала-звіт про результати творчих проектів - квітень.

Серед організаційних форм роботи у програмі виокремлю­ються індивідуальні, підгрупові та колективні форми. Причому, педагогічний колектив розглядає програму як документ, обов'язковий для виконання всіма суб'єктами процесу - педагогами, дітьми, батьками. Тому серед форм індивідуальної роботи програма передбачає дії, які освітній заклад бере на себе по відношенню до дітей - "Надійка" для мене"; дії, які дорослі допомагають кожному вихованцю усвідомити як власне життєве завдання: "Я для себе" і "Я

—

____________________ Алла Богуш, Нат алія Гавриш

для "Надійки". Кожне із завдань враховує вікові можли­вості дошкільнят різного віку, може здаватись елементар­ним (щоденно роблю ранковий туалет, гімнастику, нама­гаюсь їсти корисну їжу тощо - програма "Нехворійко"), проте має величезний розвивально-виховний потенціал, оскільки сформоване сприйняття завдань як зобов'язань, як обов'язкових для власного життя (здоров'я, розвитку) та для спільного блага (можу навчити робити гімнастику дітей молодшої групи, відмічати в календарі природи тощо), -сприяє вихованню самостійності, формуванню відповідаль­ного ставлення до життя.

У програмі особистісного зростання у суспільних сто­сунках однією з ключових є ідея необхідності цілепокладання у житті кожної людини, формування у кожного вихованця розуміння, навіть переконання того, що від бажання, мрії до їх реалізації шлях може бути довгим, а також успішним або ні, залежно від того, як ти особисто будеш намагатися перетворити мрію в реальність. Не менш значною є думка про те, що необхідно реально оцінювати свої можливості, адже не секрет, що не тільки у дошкільнят, а й у більш дорослих дітей бажання належать їм, а можливості - батькам. Формування відповідальності за своє життя не повинно бути лише декларативним. Навіть маленькі діти це можуть зрозуміти, якщо знайти адекватну форму донесення до них цих життєво необхідних переконань.

Безпосередній перехід від концептуального та програ­мового визначення до перспективного, а потім щоденного планування та організації роботи. Розроблені програми реалізуються вихователями вікових груп у перспективному та календарному плануванні педагогічної роботи. Враховуючи принцип інтеграції як один з провідних в організації освітнього процесу в дошкільному закладі, пропонуємо тематичний підхід до планування. Це зумовлено необхідністю забезпечення взаємопов'язаності різних елементів навчаль-

Методи ка ознайомлення дітей з довкіллям ____________________

ного процесу як основи для формування цілісної картини світу. Яскравість, забарвленість цієї картини залежить повною мірою від урізноманітнення форм і методів навчан­ня, його динамічних та просторово-часових параметрів.

Отже, ще раз наголосимо, що для забезпечення процесу особистісного зростання у дошкільному навчальному зак­ладі необхідні сприятливі психолого-педагогічні умови, цілеспрямована організація освітнього процесу, що ґрун­тується на принципово нових, відмінних від традиційної системи, засадах педагогіки розуміння.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ:

1. У чому полягає суть особистісно орієнтованого під­ходу до організації навчання у дошкільному закладі?

2. Розкрийте значення концепції діяльності дошкіль­ного навчального закладу як стратегічного документа.

3. Визначте основні структурні компоненти концепції діяльності дошкільного закладу.

4. Розкрийте зміст роботи дошкільного навчального закладу з ознайомлення з довкіллям з дітьми молодшого дошкільного віку за програмою "Дитина в дошкільні роки".

5. Як ускладнюється зміст роботи з ознайомлення з довкіллям у старшому дошкільному віці?

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:

1. На основі опрацювання наукових джерел складіть со­ціально-психологічний портрет сучасного дошкільника.

2. Зробіть самостійно зіставний аналіз програмних зав­дань з ознайомлення з довкіллям для будь-якої вікової групи.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА: 1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. - К.: "Дошкільне виховання", 1999. - С. 5.

■.. і

_____^_

Алла Богуш, Наталія Гавриш

2. Богуш А.М. Моє довкілля. Програма ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з довкіллям. - К: Шкіль­ний світ, 2006.

3. Гавриш Н. Сучасне заняття в дошкільному закладі. -Луганськ: Альма-матер, 2007. - 498 с.

4. Сенько Ю.В., Фроловская М.Н. Педагогика понима-ния. - М.: Дрофа, 2007. - 189 с.

:

Розділ 3. Засоби і форми ознайомлення дітей з довкіллям

3.1. Засоби ознайомлення дітей з довкіллям

Дитина живе, розвивається, навчається, виховується у довкіллі під впливом різних засобів. За тлумачним слов­никами засіб визначається як спосіб, прийом, захід, якась спеціальна дія, що дає можливість щось здійснити; те що служить наряддям у якійсь дії, справі;¹ всі об'єкти і процеси (матеріальні і матеріалізовані, що слугують джерелом нав­чальної інформації та інструментами (власне засобами) для засвоєння змісту навчального матеріалу, розвитку і вихо­вання тих, хто навчається)².

Основними засобами ознайомлення дітей з довкіллям є: середовище (предметне, соціальне, мовленнєве тощо), пр-рода, ігри, предмети побуту, народні традиції і звичаї, свя­та, народно-декоративне мистецтво, художня література, усна народна творчість, технічні засоби навчання, образо­творче мистецтво, сім'я.

'Новий тлумачний словник Української мови. - т. 2. - К.: "Аконит", 1999.-С. 96.

² Дошкольное образование. Словарь терминов. - М.: "АйрисПресс", 2005 -С. 371.

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Найбільш впливовим стихійним засобом виховання і навчання дитини є середовище, у якому проходить усе життя людини. Середовище розглядається як сукупність умов, що оточують людину і взаємодіють з нею як з організмом і особистістю.¹ Середовище може бути предмет­ним, предметно-просторовим, соціальним, а також кожен з них може бути розвивальним.

Предметне середовище розглядається як: а) організо­вана певним чином єдність виробів, що виробляються суспільством промисловими та іншими способами, і за­безпечують діяльність людини в побуті і на виробництві; разом з архітектурними спорудами і будинками створюють штучне середовище життєдіяльності людини; б) система предметних середовищ, обладнана іграшками, іграми, посібниками, обладнанням і матеріалами для організації самостійної творчої діяльності дітей (С.Л.Новосьолова).²

Середовище розвитку дитини - це простір життєдіяль­ності дитини; умови, у яких відбувається навчання і виховання дитини в дошкільному закладі, у том числі спе­ціальне і предметно-просторове.³

Предметне розвивальне середовище - це система мате­ріальних об'єктів діяльності дитини, що функціонально моделює зміст її духовного і фізичного розвитку, за С.Л.Новосьоловою.

Предметно-просторове розвивальне середовище - ор­ганізація простору і використання обладнання відповідно з цілями безпеки, психологічного благополуччя дитини, її розвитку.⁴

Учені відзначають (Н.Виноградова, С.Новосьолова), що в дошкільному навчальному закладу насамперед потрібно

¹ Рапацевич Е.С. Педагогика. Большая современная знциклопедия. -
Минск, ИООО "Современное слово", 2005. - С. 526.

² Дошкольное образование. Словарь терминов. - М.: Айрис Пресе, 2005.
-С. 310.

³ Там само, С. 311.

⁴ Там само.

Методика оз найомлення дітей з довкіллям ____________________

створити розвивальне просторове і предметне середовище. Задля цього обладнання приміщень, створення інтер'єру групових кімнат і всього приміщення повинно відбуватись тільки на наукових основах за сучасним дизайном. Вико­ристання фізичного обладнання, інвентарю, іграшок, ігор, дитячих меблів та іншого обладнання повинно враховувати "ергономіку дитинства".

Предметне середовище повинне бути варіативним і гнучким у її використанні, слугувати насамперед задо­воленню потреб самої дитини, його інтересам і запитам. Дитина повинна відчути себе комфортно серед іграшок і предметів, що її оточують, в ігрових куточках чи ігрових зонах мати вільний доступ до них і використовувати їх за власним бажанням в ігровій, побутовій, образотворчій, конструктивній, трудовій та інших видах діяльності.

Природне середовище - це фауна і флора, водойми, річ­ки, море, заказники, космос, що оточують дитину і вплива­ють на її розвиток.

Соціальне середовище - суспільні, матеріальні і духов­ні умови існування і життєдіяльності дитини. Середовище може бути стихійним і організованим, близьким і далеким, пасивним і активно-стимульованим, гальмівним і розви­вальним, зовнішнім і внутрішнім.

Завдання вихователя дошкільного закладу - створити для дітей своєї групи розвивальне предметне, природне, просторове і соціальне середовище, яке б забезпечувало комфортне життя дитини на основі особистісно-орієнтова-ної моделі виховання і навчання, взаємодії дитини з одно­літками і дорослими.

Принципами побудови й організації такого розвиваль-нрго предметного середовища є: дотримання дистанції і позиції у взаємодії, активність, самостійність, креативність і творчість; стабільність і динамічність, комплексування і зонування; принцип "емоційності середовища", індиві-

,;

____________________ Алла Богуш, Наталія Гавриш _________________

дуальної комфортності й емоційного благополуччя кожної дитини і дорослого; принцип відкритості і закритості; враховування статевих і вікових відмінностей.

Природа є важливим засобом навчання, виховання і розвитку дитини. Природа - це все, що існує у Всесвіті: ор­ганічний і неорганічний світ, жива і нежива природа, це Космос і всі його складники. К.Д.Ушинський писав: "Природа є одним із могутніх аспектів у вихованні людини, а саме прискіпливе виховання без участі цього агента завжди відкликається сухістю, однобічністю, неприємною штучністю. Бідна дитина, якщо вона виросла і не зірвала польової квітки, не зім'яла на волі зеленої травички. Ніко­ли вона не буде розвиватися з тією повнотою і свіжістю, на які здібна людська душа". *

Природа залишає глибокий слід у душі дитини. Вона впливає на всі органи чуття своєю динамічністю, яскра­вістю, різнобарвними кольорами, загадковістю.

Природа є джерелом розумового розвитку дитини, скарбницею усіх знань дитини. Серед природи дитина стає дослідником, відкриває для себе новий загадковий світ природного довкілля, яке намагається пізнати, дослідити, дійти самостійних висновків.

Високо оцінював природу як засіб навчання і вихо­вання В.О.Сухомлинський. "Я прагнув до того, - писав він, - щоб це життєдайне джерело (природа) було відкрите для дітей з перших кроків їхнього шкільного життя... Ми йшли в природу - в ліс, сад, на поле, луки, берег річки... Роль цього засобу, де кожна зустріч з новим явищем довкілля пробуджує у серцях дітей почуття захоплення, неможливо переоцінити".²

Великий педагог і вчений проводив з дітьми шести ро­ків "уроки мислення" серед природи, організовував "по­дорожі".

¹ Ушинський КД. Збір. Тв. - Т. З - К.: "Рад. Шк.", 1947 - С. 140.

² Сухомлинський В.О. Вибр. тв. у 5-ти т. - Т. 3. - К.: "Рад. шк.", 1977. -
С. 202.

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

На природі, від такої краси в дітей з'являлося бажання розповісти про бачене, почуте і сприйняте. Природа була першим поштовхом до творчості - діти складали маленькі твори про природу, а потім записували їх у класі.

У процесі ознайомлення дітей з природою вихователь повинен здійснювати такі завдання:

— формувати реалістичні уявлення і поняття про пред­мети і явища природи і зв'язки з ними, виховувати на цій основі реалістичне світорозуміння;

— розвивати допитливість, спостережливість, логічне мислення;

— виховувати любов до природи, бережне і дбайливе ставлення до тварин і рослин;

— виховувати інтерес до праці в природі, працьовитість;

— виховувати екологічну культуру.

Природа є джерелом знань, а знання - це підґрунтя уявлень про довкілля, вони дають можливість дитині практично орієнтуватись у довкіллі, організовувати свою діяльність, формувати своє ставлення до природного довкілля.

Особливо корисними є знання, які відбивають закономірні взаємозв'язки, взаємозалежність і детермінованість явищ природи. Учені довели, що дошкільникам доступне розу­міння причин деяких простих явищ, вони здатні шляхом порівняння і зіставлень до логічних міркувань і об'єктив­них умовисновків.

У процесі діяльності дитини у природі виховується екологічна культура. Випускник дошкільного закладу "уміє помічати забрудненість природного довкілля; виявляє ра­дість, задоволення від перебування в екологічно безпечному куточку природного довкілля; знає, що взаємодіяти з при­родою слід так, щоб не зашкодити ні їй, ні собі; усвідомлює необхідність збереження природи, засуджує негативні вчинки дорослих, однолітків, які шкодять довкіллю".¹

¹ Базовий компонент дошкільної освіти. - С. 19-20.

«*—

Алла Богуш, Наталія Гавриш Зміст, методи і прийоми ознайомлення дітей з природним довкіллям розкрито в навчальній дисципліні "Методика ознайомлення дітей з рідною природою".

Наступним засобом ознайомлення дітей з предметним довкіллям є предмети побуту - це найближче предметне оточення дитини, предметне середовище, що оточує ди­тину, яке вона бачить щодня і щоденно взаємодіє з ним безпосередньо чи опосередковано. До предметів побуту належать: посуд, меблі, їжа, одяг, взуття, постіль, хатній інвентар, холодильник, телефон, телевізор, плита, пічка, пральна машина, комп'ютер, транспорт тощо. Дитина пізнає ці предмети, знайомиться з їх будовою, призначен­ням, навчається діяти з ними, засвоює правила поводження з ними. У процесі спеціальних занять у дошкільному закладі дітей вчать обстежувати побутові предмети, вихову­ють безпечне поводження з ними. Дія з побутовими предме­тами сприяє розумовому і сенсорному розвитку дитини, збагаченню словника дітей, а також залученню до посильної праці.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 82; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!