Андрей Владимирович Клименко, Вероника Викторовна Румынина 2 страница

⁴ Цибульов П. М., Чеботарьов В. П. Популярно про інтелектуальну власність / За заг. ред. к.е.н. М. В. Паладія. – К.: ТОВ «Альфа-ПІК», 2004. – С.9.

⁵ Вказівки про походження чи найменування місця походження у Цивільному кодексі України називаються географічними зазначеннями.

Коссак В. М., Якубівський І. Є. Право інтелектуальної власності: Підручник

В. М. Коссак, І. Є. Якубівський. – К.: Істина, 2007. – С.23.

⁷ Цибульов П. М., Чеботарьов В. П. Популярно про інтелектуальну власність / За заг. ред. к.е.н. М. В. Паладія. – К.: ТОВ «Альфа-ПІК», 2004. – С.9.

⁸ В Угоді про асоціацію використовується назва «топографія напівпровіднико-вих продуктів» (ст. 224).

⁹ Право інтелектуальної власності: Навч. посіб. / В. Р. Кравець, В. Г. Олюха, О. М. Стець та ін.; за заг. ред. Кравця В. Р., Олюхи В. Г. – К.: Центр учбової літе-

ратури, 2012. – С.58.

12 Семків В. О., Шандра Р. С. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

§ 1.2. Об’єктивне право інтелектуальної власності: поняття, загаль-на характеристика, джерела

Поряд із поняттям «інтелектуальна власність» в українському цивільному законодавстві застосовується поняття «право інте-лектуальної власності», яке можна розглядати у двох значеннях – об’єктивному (як підгалузь цивільного права) та суб’єктивному (як можливість особи).

Об’єктивне право інтелектуальної власності характеризується наступними ознаками:

воно є системою правових норм;

норми цього права регулюють однорідні суспільні відносини;

суспільні відносини, що регулюються згаданими правовими нормами виникають внаслідок створення, використання, охорони та захисту результатів інтелектуальної, творчої діяльності.

Враховуючи зазначені ознаки, право інтелектуальної власності

об’єктивному значенні слід розглядати як систему правових норм,які регулюють суспільні відносини у сфері створення, використання, охорони та захисту результатів інтелектуальної, творчої діяльності.

Норми об’єктивного права інтелектуальної власності знаходять вираження у джерелах права інтелектуальної власності¹⁰. Їх можна умовно поділити на дві групи. До першої групи входять міжнародні джерела права інтелектуальної власності –договори,угоди,кон-

венції тощо, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно із ст. 9 Конституції України, такі договори є час-тиною національного законодавства України. Серед договорів, які належать до міжнародних джерел права інтелектуальної власності варто згадати такі:

Паризька конвенція про охорону промислової власності від

20 березня 1883 р.;

¹⁰ Джерело права –це форма зовнішнього вираження правової норми.Такимчином, правові норми набувають об’єктивну форму та знаходять вираження у між-народних договорах, нормативно-правових актах (законах, указах, наказах, поста-новах тощо), правових звичаях, правових прецедентах та ін.

Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів від 9 вересня 1886 р.;

Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків від

14 квітня 1981 р.;

Договір про патентну кооперацію від 19 червня 1970 р.;

Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право, прийнятий Дипломатичною конференцією

20 грудня 1996 р.;

Міжнародна (римська) конвенція про охорону інтересів вико-навців, виробників фонограм та організацій мовлення від 26 жовтня

1961 р.;

та інші.

Як міжнародне джерело права інтелектуальної власності потріб-но згадати й «Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з Атом-ної Енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони», яка була синхронно ратифікована 16 вересня 2014 р. Верховною Радою України та Європейським Парламентом. Відповідно до ст. 486 Уго-ди, із 1 листопада 2014 р. здійснюється її тимчасове застосування до моменту набрання нею чинності. Правовому регулюванню від-носин у сфері інтелектуальної власності присвячена гл. 9 Угоди, яка називається «Інтелектуальна власність».

Повністю Угода про асоціацію між Україною та ЄС набере чин-ності після її ратифікації усіма Сторонами, в перший день другого місяця, що настає після дати здачі на зберігання до Генерального секретаріату Ради Європейського Союзу останньої ратифікаційної грамоти або останнього документа про затвердження. На даний час Угода ратифікована Україною та Європейським парламентом, а також нижче зазначеними країнами-членами ЄС: Австрією, Болга-рією, Великою Британією, Данією, Естонією, Ірландією, Іспанією, Латвією, Литвою, Люксембургом, Мальтою, Німеччиною, Поль-щею, Португалією, Румунією, Словаччиною, Словенією, Угорщи-ною, Фінляндією, Францією, Хорватією та Швецією.¹¹

¹¹ Угода про асоціацію між Україною та та ЄС [Електронний ресурс] // Вікі-педія. – Режим доступу: https: // uk.wikipedia.org/wiki/Угода_про_асоціацію_між_ Україною_та_ЄС.

14 Семків В. О., Шандра Р. С. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

До другої групи належать внутрішньодержавні джерела пра-ва інтелектуальної власності,які за юридичною силою поділя-

ються на закони та підзаконні нормативно-правові акти.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 70; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!