Теоретична частина

Лабораторна робота №4. Безкласова адресація та використання підмереж

Контрольні запитання

1. Що являє собою IP-адреса? Який розмір IP-адреси?

2. Як розподіляються адреси за системою класів ІР-адрес? Поясніть різницю між ними?

3. Які спеціальні угоди щодо IP-адрес вам відомі?

4. Скільки байтів відведено для позначення номера мережі класу С?

5. Яка максимальна кількість хостів в мережі класу B?

6. Для чого введено автономні ІР-адреси?

7. Які дії покладено на ІР-адресу, перший октет якої є 127?

Тема роботи: Безкласова адресація та використання підмереж.

Мета роботи: Вивчити принципи безкласової адресації та організації підмереж.

При проектуванні нової мережі чи модернізації існуючої важливо врахувати структуру мережевої адресації. Важливе значення має створення гнучкої, масштабованої структури ІР-адресації, здатної витримати розширення мережі викликане збільшенням розмірів мережі та появою нових послуг, забезпечувати прозорий доступ в Інтернет.

Маска VLSM та безкласова міждоменна маршрутизація (CIDR)

У початковому проекті класових підмереж вимагалось, щоб всі підмережі однієї класової мережі мали той же розмір. Це було пов'язане з тим, що маршрутизатори не включали інформацію про маску під мережі у свої оновлення маршрутизації. Маршрутизатор, запрограмований на інтерфейс із однією адресою й однією маскою підмережі, автоматично застосовував ту саму маску до інших підмереж даної мережі у своїй таблиці маршрутизації. Це обмеження вимагало планування для масок підмереж фіксованої довжини в схемі IP-адресації.

Маски змінної довжини (VLSM) допомагають усунути цей недолік. Адресація VLSM дозволяє раціонально створювати адресний простір у мережах різного розміру. Це досягається шляхом поділу підмереж на підмережі. Із цією метою сучасні маршрутизатори повинні отримувати інформацію про маршрутизації, що включає IP-адресу мережі та інформацію про маску підмережі, що показує число біт, які утворять мережеву частину IP-адреси. Технологія VLSM дозволяє заощаджувати тисячі IP-адрес, які при традиційному класовому розподілі на підмережі були б витрачені даремно.

На додаток до VLSM, в RFC 1519 була запропонована й прийнята технологія безкласової міждоменної маршрутизації (CIDR). CIDR ігнорує класи мереж на основі значень старших біт. У технології CIDR ідентифікація мереж базується тільки на числі біт у мережевому префіксі, що відповідає числу одиниць у масці підмережі. Наприклад, IP-адреса, написана у відповідності зі стандартом CIDR, має вигляд 172.16.1.1/16, де /16 означає число біт у мережевому префіксі.

Протоколи CIDR звільнили маршрутизатори від використання тільки старших біт для визначення префікса мережі. Усунення цього обмеження позбавило від необхідності виділяти зареєстровані IP-адреси у вигляді класу адреси.

Ігноруючи традиційні класи адрес, технологія CIDR дозволяє постачальникові послуг Інтернет затребувати блок адрес на основі того числа адрес вузлів, які йому фактично необхідно. Супермережі, створювані шляхом об'єднання групи адрес класу C в один великий блок, дозволяють привласнювати адреси більш ефективно. Приклад супермережі: 192.168.0.0/19. Використання перших 19 біт IP-адреси як префікс мережі дозволяє цій супермережі містити 8190 можливих адрес вузлів. ISP може використати супермережу як одну більшу мережу або розбити її, якщо потрібно, на безліч дрібних мереж.

У цьому прикладі супермережі використовується приватна адреса 192.168.0.0 класу C. У реальному житті в більшості мереж, де використовується приватна адресація, застосовуються резервні адреси класів A або B і розбивка на підмережі. Незважаючи на те, що адресація на основі класів і використання мережевих масок фіксованої довжини стають усе менш популярними, важливо розуміти, як працюють ці методи адресації. У багатьох пристроях усе ще використовується мережева маска за замовчуванням, якщо не визначена змінна маска.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 78; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!