Розділ І. Загальна характеристика Особливої частини кримінального права України

Бланк ответов

1.1 Поняття Особливої частини та її взаємозв’язок із Загальною частиною кримінального права України

Кримiнальне право України, що його складає, головним чином, Кримiнальний кодекс України(принятий 5 квітня 2001 року), структурно розподiляється на двi тiсно взаємодоповнюючі частини - Загальну та Особливу.

У Загальній частині зібрані принципові відправні положення: підстава кримінальної відповідальності, поняття злочину, мета та система покарань, підстави і порядок їх призначення, умови звільнення від кримінальної відповідальності та покарання. В Особливій частині формулюються ознаки окремих злочинів із вказівкою на види покарань і межі, в яких вони можуть призначатися.[1]

У сучасному правознавстві словосполучення ”Особлива частина кримінального права України” вживається в кількох значеннях. Із них можна виділити принаймні три:

а) Особлива частина кримінального права України як специфічний розділ окремої галузі права України;

б) Особлива частина кримінального права України як складова науки кримінального права;

в) Особлива частина кримінального права України як навчальна дисципліна.

Курс науки Особливої частини кримiнального права вивчає:

1. Кримiнальне законодавство України.

2. Змiст окремих кримiнально-правових норм, ознаки певних складiв злочинiв.

3. Покарання за кожен злочин.

4. Практику застосування окремих кримiнально-правових норм.

5. Правила квалiфiкацiї злочинiв.

6. Законодавство деяких iноземних держав.

Таким чином, предметом курсу Особливої частини кримiнального права України є кримiнальне законодавство України, практика його застосування, практика судiв у кримiнальних справах, а також кримiнальне право деяких

iноземних держав.

Слiд зазначити, що подiл курсу Кримiнального права України на Загальну та Особливу частини - це у лише методичний засiб, доцiльний для бiльш зручного та поглибленого вивчення кримiнального права. В дiйсностi Загальна та Особлива частини кримiнального законодавства являють собою тiсно поєднану систему законодавства. Вони настiльки тiсно поєднанi, що застосування норм Особливої частини зовсiм неможливе без використання норм Загальної частини.[2]

У вітчизняній літературі можна зустріти чимало варіантів конструювання поняття Особливої ​​частини як частини галузі права. Якщо не всі, то більшість їх в якості вихідного закріплюють тезу, згідно з якою вона являє собою сукупність кримінально-правових норм. Так,наприклад,Селецький С.І.,зазначає, що особлива частина кримiнального права України - це законодавчо систематизована сукупнiсть норм, яка мiстить вичерпний перелiк кримiнально-караних дiянь i мiри покарань, що застосовуються до осiб, якi їх учинили.[3]

Так, погоджуючись з професором Козаченко І.Я., слід зазначити, що дотримуючись цієї гіпотези, автори не вважають за потрібне наводити аргументи на обгрунтування своєї позиції, вважаючи її, мабуть, очевидною і беззаперечною. Тим часом, саме в цьому відношенні існуючі нині визначення Особливої ​​частини потребують уточнення, бо по суті своїй грунтуються на ототожненні статей КК і розташованих в ньому норм права.

Найбільш виразно таке ототожнення виявляється у випадках, коли йдеться про структуру кримінально-правових норм, у зв'язку з чим висловлюється твердження, згідно з яким їх диспозиція і санкція передбачаються Особливою частиною, а гіпотеза в цілях економії законодавчо-технічних засобів і компактності Кримінального кодексу винесена в Загальну частину. Питання про те, чи можуть називатися нормою її окремі структурні елементи, залишається при цьому без відповіді. Точно так же обходять його і автори, які дотримуються інших трактувань взаємозв'язку Особливої ​​і Загальної частин КК. Так, вважаючи, що положення Загальної частини не є загальними для положень Особливої ​​частини з тієї причини, що зміст кримінально-правової норми, що передбачає конкретний склад злочину, одночасно формується з ознак, закріплених у статтях Загальної та Особливої ​​частин кримінального закону, А. В. Наумов і А. С. Новіченко стверджують: "В даному випадку між ними (тобто між нормами Загальної та Особливої ​​частин У К. - Авт.) не зв'язок загального, особливого і окремого, а одного загального поняття (норма Загальної частини) з іншим загальним поняттям (норма Особливої ​​частини), сукупність яких дає нам зміст і обсяг.

Грунтовний аналіз усіх аспектів співвідношення норми права і статей КК - проблема, що вимагає свого розгляду в рамках вчення про кримінальний закон, тобто, при викладі положень Загальної частини.

Проте, стосовно поняття Особливої ​​частини, не буде зайвим зробити акцент на тому, що всяка правова норма є компонент права і, отже, визначення її поняття та структури (гіпотези, диспозиції, санкції) повинно здійснюватися з урахуванням завдань і функцій, які виконуються нормою в механізмі регулювання суспільних відносин. Так як ці завдання і функції є єдиними для Загальної та Особливої ​​частин, то бачити в цих частинах взаємозв'язок різних видів кримінально-правових норм немає ніяких підстав. На відміну від норм, статті кримінального закону- це суть, внутрішній підрозділ нормативного акта, що відбиває логічно відокремлену частину його тексту і включає в себе одну або декілька, в більшості випадків, складних речень, членами яких, як відомо, служать підмет, присудок, визначення, доповнення та обставина. Ці члени речення, а також найменування, примітка, що вичленяють частини, пункти, абзаци і т. д. і є структура статей нормативного акта, які, в свою чергу, виступають структурними утвореннями і об'єднуються в нині діючому законодавстві в голови, а останні - в розділи.

Тому, на підставі викладеного, можна зробити висновок, що особлива частина є поєднувана в глави та розділи сукупність статей КК, яка, будучи нерозривно пов'язаної зі статтями Загальної частини КК, вирішує питання злочинності і караності окремих діянь, визначаючи щодо кожного з них відмінні ознаки і межі караності, встановлюючи при цьому в систематизованому вигляді вичерпний перелік такого роду діянь.[4]

Для Особливої частини кримінального права характерні три основні ознаки.

1. Особлива частина являє собою сукупність норм, що містяться в статтях, які визначають види і склади злочинів та встановлюють види й розміри покарань, які застосовуються судом до осіб, винних у їхньому скоєнні.

2. Кримінально-правові норми, які створюють Особливу частину, розміщені в ній у певному (визначеному) порядку суворої послідовності.

3. Кримінально-правові норми, які створюють Особливу частину, містяться тільки в юридичних актах, які видає Верховна Рада України.

В нормах Особливої частини кримiнального права мiстяться головнi ознаки конкретних дiянь, що визнаються злочинами, та встановленi певнi види i мiри покарання за вчинення цих злочинiв.

Вiдокремлення Особливої частини кримiнального права вiд Загальної - це лише технiчний прийом. У практицi застосування норм Загальної i Особливої частин нiякого вiдокремлення немає. Обидвi частини кримiнального права

перебувають у тiсному взаумозвязку.

Окрему галузь права - кримiнального - вони утворюють лише спiльно, у сукупностi. Застосування норм однiєї частини, Загальної чи Особливої, без використання при цьому норм iншої частини зовсiм неможливе. Вiк, вину, осуднiсть та iншi ознаки злочину визначають, наприклад, лише норми Загальної частини, а ознаки конкретного дiяння – лише норми Особливої частини.

Єднiсть норм Загальної та Особливої частин кримiнального права України витiкає з єдностi завдання кримiнального законодавства, єдностi кримiнально-правової полiтики Держави України - захисту найбiльш цiнних суспiльних благ (ст. I КК України) та єдностi принципiв кримiнального права України.

Сутностi справи не змiнює та обставина, що при застосуваннi норм Особливої частини не робиться посилання на норми (статтi) Загальної частини. Наприклад, у випадках притягнення особи до кримiнальної вiдповiдальностi за викрадення державного майна дiяння квалiфiкуються лише за ст. 81 КК України. При цьому у квалiфiкацiя дiяння не робиться посилання нi на норми Загальної частини про вiк особи звинуваченого (ст. 10 КК Украєни), нi на норми про вину її (ст. 8, 9 КК Украєни) та iн. Але хоч спецiального посилання у формулi квалiфiкацiї дiяння на ці норми не

робиться, їх вимоги завжди повною мiрою враховуються. Без цього кримiнальна вiдповiдальнiсть неможлива і не може бути законною.[5]

Факторами, які обумовлюють єдність Загальної i Особливої частин кримінального права України є:

1) основний масив норм i Загальної i Особливої частини кримінального права виражені в одному й тому самому кримінальному законі - Кримінальному кодексі України;

2) Загальна i Особлива частина мають єдині завдання - опір злочинності, в них виражена воля одного й того ж законодавця - вищого органу державної влади України;

3) Загальна i Особлива частина виражають одну й ту ж саму кримінальну політику держави в боротьбі зі злочинністю. Основними напрямками цієї політики, яка реалізується нормами Загальної i Особливої частини, є:

- посилення відповідальності за тяжкі злочини, застосування суворих заходів впливу щодо рецидивістів, oci6, які вперто не бажають стати на шлях виправлення;

- пом'якшення або повне усунення відповідальності за діяння, які не становлять великої суспільної небезпеки, широке застосування видів покарання, не пов'язаних з позбавленням волі за необережні злочини, щодо ociб, які вперше і випадково порушили кримінальний закон, вчинили малозначні злочини;

4) в основу як Загальної, так i Особливої частини покладені одні й ті ж принципи (персональної відповідальності, індивідуалізації відповідальності та покарання, економії кари и т. ін.);

5) норми i Загальної, i Особливої частини застосовуються лише взаємопов'язано. Жодна норма Загальної частини не може бути усвідомлена и застосована, якщо не конкретизувати її зміст стосовно окремих видів злочинів - положень, які закріплені в Особливій частині. І навпаки, жодна норма Особливої частини не може бути застосована у відриві від положень, які містяться в нормах Загальної частини кримінального права;

6) структурні елементи кримінально-правової норми виражені i в Загальній, i в Особливій частині;

7) зміна змісту норм Загальної частини тягне за собою відповідні зміни в нормах Особливої частини (наприклад, при зміні тривалості виправних робіт, скасуванні заслання i вислання).

Відмінність між Загальною i Особливою частинами кримінального права України полягає:

1) в змісті норм Загальної частин регламентовані положення, які спільні (загальні) для всіх чи більшості злочинів; в Особливій частині - які специфічні (особливі) для окремих видів злочинів;

2) структурі норм: норми Загальної частини, як правило, складаються з гіпотези та диспозиції, норми Особливої частини - з диспозиції та санкції (за винятком норм - дефініцій ("роз'яснюючих") та норм про умови звільнення від кримінальної відповідальності за окремі злочини ("заохочувальних");

3) умовах подолання прогалин: при застосуванні норм Загальної частини допускається аналогія, в Особливій же частині кримінального права вона абсолютно виключається.[6]

Особлива частина Кримінального кодексу відбиває ієрархію цінностей у сучасному українському громадянському суспільстві, захист яких гарантує держава.[7]

Кримiнальна вiдповiдальнiсть може настати лише за дiяння, що вказане в

Особливiй частинi кримiнального права.

В Особливiй частинi кримiнального права знаходить реалiзацiю найголовнiший принцип кримiнального права - немає злочину, не передбаченого законом.

Згiдно з ч. I ст. З КК України особа може пiдлягати кримiнальнiй вiдповiдальностi лише за вчинення дiяння, передбаченого кримiнальним законом. Це принципово важливе положення ст. З КК України повнiстю виключає застосування кримiнального закону за аналогiю, тобто притягнення до вiдповiдальностi за дiяння, що подiбне до скоєного.

Особлива частина кримiнального права встановлює чiткi й певно визначенi межi кримiналiзацiї суспiльно небезпечних діянь.

В останнi кiлька рокiв Верховна Рада України провела значну кримiналiзацiю i декримiналiзацiю - з Кримiнального кодексу України було вилучено цiлу низку дiянь, якi ранiше визнавалися злочинами (наприклад, передбаченi ст. 61, 62\64,65, 84, 85, 146, 147\ 150, 151, 152, 154\ 154 155 156, 156\ 187, 191, 213\ 214, 214, 215, 216, 224), було встановлено кримiнальну вiдповiдальнiсть (кримiналiзацiя) за багато нових дiянь (наприклад, передбачених ст. 56, 63\70, 80, 148, 148 148 148 148 148 148 155, 155, 156 156 176 229 -229 КК України).

Чiтка визначенiсть меж кримiналiзацiї i декримiналiзацiї має особливо велике практичне значення, оскiльки вона визначає межi кримiнальної вiдповiдальностi: особа може бути вiдповiдальною лише за дiяння, безпосередньо передбачене чинним кримiнальним законодавством.[8]

1.2 Значення Особливої частини кримінального права України

Як специфічний розділ кримінального права України його Особлива частина має своє відносно самостійне значення. Порівняно зі значенням кримінального права в цілому як окремої галузі права воно є більш вузьким і конкретним. Ця конкретність, зокрема, полягає в тому, що:

1.Особлива частина КК є показником ролі кримінального права України в житті нашого суспільства, його місця в системі відносин між державою та особою.

Як відомо, Особлива частина кримінального права, перш за все, визначає коло і характерні ознаки тих діянь, які держава визнає злочинами. І з того, наскільки ”вузьке” чи ”широке” це коло, які саме діяння проголошуються державою злочинами, можна судити, з одного боку, про рівень цивілізованості та гуманізму держави, а з іншого — про реальні межі ”автономності” окремої людини.

2. Особлива частина кримінального права України є одним із критеріїв оцінки національної правової системи в цілому. Оптимальне поєднання дозволів, приписів і заборон у правовому регулюванні, лише в разі крайньої необхідності свідчить про високий рівень досконалості правової системи. У цьому плані Особлива частина кримінального права, яка є по суті своєрідним ”вмикачем” механізму кримінально-правового регулювання, дозволяє певною мірою оцінювати повноту, цілісність та системність правового регулювання різних сфер соціальної дійсності.

3. Особлива частина кримінального права України є нормативним втіленням принципу верховенства права Насамперед, тут реалізується послідовне дотримання принципу nullum krimen sine lege, з якого походить визнання закону як єдиного нормативного джерела, в якому визначається коло кримінально караних діянь, повна відмова від застосування аналогії при вирішенні питань Особливої частини. Цей принцип передбачає повну відмову від визнання джерелом Особливої частини кримінального права судового прецеденту та норм звичаєвого права.[9]

4. Особлива частина кримiнального законодавства мiстить вичерпний перелiк злочинiв, якi тягнуть за собою кримiнальну вiдповiдальнiсть.

Згiдно з ч. I ст. З КК України кримiнальнiй вiдповiдальностi i покаранню пiдлягає лише особа, яка винна у вчиненнi злочину, передбаченого кримiнальним законом.

Отже, вчинення всяких iнших дiй, хоча б i суспiльне небезпечних, занадто шкiдливих, але кримiнальним законом не передбачених у його Особливiй частинi, не може тягнути до кримiнальноє вiдповiдальностi.[10]

Притягнення особи до кримiнальної вiдповiдальностi можливо лише за умови, що в дiях цiєї особи є всi ознаки повного та певного складу злочину.

Встановлення вiдповiдностi ознак складу злочину, передбаченого Особливою частиною кримiнального законодавства, ознакам вчиненого особою злочину у найважливiшим завданням усiх застосовникiв закону - працiвникiв судово- слiдчих органiв.

Таким чином, вивчення Особливої частини має вирiшальне значення для обгрунтованого притягнення особи до кримiнальної вiдповiдальностi, для того, щоб жодна особа не уникла вiдповiдальностi за скоєний злочин i щоб жоден невинний не був притягнений до вiдповiдальностi.[11]

5. Норми Особливої частини кримінального права України є необхідною правовою основою кваліфікації злочинів. Без відповідного нормативного припису Особливої частини кримінального права неможливо визначити, який саме конкретний злочин вчинено. У формулі кваліфікації злочину обов’язково має міститись посилання на конкретну статтю (частину, пункт статті) Особливої частини кримінального законодавства, яка ”представляє” юридичний склад злочину.

Поряд з Особливою частиною як сукупністю юридичних норм, що регламентують відповідальність за окремі види злочинів, роз­різняють ще й Особливу частину науки кримінального права, яка становить один із її важливих і невід'ємних розділів.

Наука, що до­сліджує Особливу частину, - це сукупність уявлень, поглядів та ідей про систему законодавчих норм, які складають Особливу час­тину, та про окремі злочини, що передбачені кримінальним зако­нодавством. Предметом цієї науки є норми Особливої частини кримінального права та практика їх застосування. Ця наука спря­мована на підвищення ефективності застосування цих норм та розробку пропозицій щодо подальшого удосконалення криміналь­ного законодавства.[12]

Вивчення Особливої частини кримiнального законодавства має важливе значення для:

1.Забезпечення громадського порядку в суспiльствi;

2.Захисту особи, об’єднань громадян та держави вiд злочинних посягань;

3. Забезпечення здiйснення українського правосуддя.

[1] Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; За ред. проф. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. - 2-е вид., перероб. і доп. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — С.10

[2] Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; За ред. проф. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — 2_е вид., перероб. і допов. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — С.3-4

[3] Селецький С.І. Кримінальне право України. Особлива частина: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – С.11

[4] Уголовное право. Особенная часть: Учебник для вузов / Отв. У 26 ред. — проф. И. Я. Козаченко, проф. 3. А. Незнамова, доц. Г. П. Новоселов. — 3-е изд., изм. и доп. — М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА—ИНФРА * М), 2001. — С.21

[5] Коржанський М.И. Кримiнальне право Украiни (Особлива частина) //К.: Генеза, 1998. – С.5

[6] Кримінальне право України: теоретичний курс та практикум: Навчальний посібник / За заг. ред. В.Я. Горбачевського – К.: Атіка, 2005. – с.10

[7] Вереша Р.В., Туркевич І.К. - Кримінальне право України. Загальна частина. - К.: ЦУЛ, 2007 – С.4

[8] Коржанський М.И. Кримiнальне право Украiни (Особлива частина) //К.: Генеза, 1998. – С.6

[9] В.О.Навроцький Кримінальне законодавство зарубіжних держав: питання особливої частини -Львів: юридичний факультет Львівського державного університету ім. Івана Франка. - 1999.

[10] Кримінальний кодекс України

[11] Коржанський М.И. Кримiнальне право Украiни (Особлива частина) //К.: Генеза, 1998 – С.6-7

[12] Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; За ред. проф. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — 2_е вид., перероб. і допов. — К.: Юрінком Інтер, 2005.-С.6

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 216; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!